ЗАБОРОНА ЗА ІПОТЕЧНИМ ДОГОВОРОМ: АТАВІЗМ ЧИ СЬОГОДЕННІ РЕАЛІЇ?

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України
ЗАБОРОНА ЗА ІПОТЕЧНИМ ДОГОВОРОМ: АТАВІЗМ ЧИ СЬОГОДЕННІ РЕАЛІЇ?
Накладання заборони за іпотечним договором не є новелою українського законодавства, а тому, як правило, не викликає багато питань у нотаріальної спільноти. Незважаючи на це, хочу зосередити увагу колег на деяких нюансах вчинення цієї нотаріальної дії та з’ясувати, в яких саме випадках можна її вчиняти. Набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діє сьогодні) розширило горизонти діяльності нотаріусів в Україні, надавши їм право не тільки вчиняти нотаріальні дії та реєструвати обтяження нерухомого майна, але і власно підтверджувати виникнення речових прав на нерухоме майно, надаючи таким правам юридичної вірогідності.
Коли я зацікавилася можливостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у мене виникло питання: чи доцільно одночасно реєструвати іпотеку та накладати заборону на одне й теж майно, що є предметом іпотечного договору? Адже обидва ці обтяження реєструються в одному розділі Реєстру й практично дублюють одне одного. Перш за все я вирішила дослідити питання щодо правових підстав накладання заборони в цьому випадку. І ось що в мене вийшло.
Можливість накладання заборони на предмет іпотеки була закріплена Законом України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII, ст. 32 якого передбачалося, що «нотаріальна контора, якщо це передбачено договором, одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. При зміні змісту забезпеченого іпотекою зобов’язання, а також при переході права власності на предмет іпотеки від заставодавця до іншої особи, провадиться відповідний запис у Книзі запису застав. Порушення вказаної вимоги тягне за собою недійсність вчинених змін». Указана норма зазнала деяких змін згідно з Законом України від 14.12.1994 № 287/94-ВР, у якому ч. 2 цієї статті була викладена в такій редакції: «Державний нотаріус, якщо це передбачено договором, одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом, підставою для накладення державним нотаріусом заборони є повідомлення приватного нотаріуса про посвідчення ним договору, яким передбачається накладення заборони відчуження».
Колеги, що працювали за тих часів, пам’ятають, що нотаріальні дії з накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, були прерогативою державних нотаріальних контор та не відносилися до повноважень приватних нотаріусів.
Але час ішов,

Олена Чуєва отримати повну версію статті