ЕТИКА НОТАРІУСА У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права, приватний нотаріус
ЕТИКА НОТАРІУСА У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Питання професійної етики займає значне місце в діяльності нотаріусів, оскільки до них висуваються високі вимоги як до спеціалістів, як до особистостей з точки зору особистісних якостей, а також поведінки в позаробочий час. Такий підхід є характерним для всіх юридичних професій, представники яких виконують публічно-правові функції незалежно від того, чи є вони посадовими особами чи особами так званих ліберальних професій.
Етика від грецького «ethos» — «характер», «стан духу» належить до моральних оцінок, які використовуються в повсякденному житті. Етика пояснює мораль (лат. mores — звичаї) як одну з форм суспільної свідомості, як суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людей у всіх сферах суспільного життя.
З точки зору нормативного регулятора, яким виступає мораль в процесі юридичної діяльності, її можна розглядати як систему вимог до юристів у зв’язку зі здійсненням ними своїх професійних обов’язків (норми моралі, совість, відповідальність, честь). В сучасному понятті — це наука, яка визначає мораль, її сутність, природу та структуру, а також закономірності виникнення і розвитку.
Іммануїл Кант писав, що етика є трампліном, який дозволяє людям піднятися вище самих себе, звільнитися від егоїстичних нахилів і бачити в інших особистостях «особистість». На думку П. Гольбаха, етика є наукою про відносини, які існують між людьми, і про обов’язки, які випливають з цих відносин [1, с. 134].
У визначенні етики багато спеціалістів сходяться на тому, що це поняття є наукою, яка вивчає і дає науково-теоретичні основи моральним вчинкам людей, їх моральним взаємовідносинам, моральній свідомості. Один із спеціалістів у галузі етики С. Ф. Анісімов стверджує: «В загальному етика — це наука про «правильну» і «неправильну» поведінку» [1, с. 235].
Характеризуючи поняття «моралі», слід зазначити, що моральне життя суспільства являє собою складне багатогранне явище, яке відображує різноманітні потреби та інтереси соціальних прошарків та груп населення і при цьому виступає важливим регулятором взаємовідносин між людьми та фактором їх духовного розвитку. На фоні загального характеру моральної регуляції має місце в суспільстві наявність особливої професійної моралі, яка відображує специфіку того чи іншого виду соціальної діяльності людей [1, с. 258].
Професійна мораль — це результат історично професійного розподілу праці, який відображував об’єктивні процеси розвитку суспільства. Слід зазначити, що професійна мораль складається перш за все в таких видах діяльності, об’єктом яких виступає людина. Це пояснюється тим, що робота з людьми має свої неповторні ситуації, труднощі, протиріччя, які потрібно вирішувати та уникати їх в процесі спілкування, які не можна раз і назавжди окреслити якоюсь універсальною юридичною нормою. Крім того, характер та специфіка відносин між людьми у кожній професії висувають специфічні моральні вимоги та оцінки, які є важливим регулятором цих видів діяльності та забезпечують реалізацію завдань, що стоять перед ними. Виходячи з цього, професійна мораль, з одного боку, виступає як складова частина загальної моралі, з другого — як специфічне доповнення до нормативної бази, що регулює той чи інший вид професійної діяльності людини [2, с. 112].
Не менш важливою умовою здійснення юристами своїх професійних обов’язків є усвідомлення та використання у своїй діяльності основоположних ідей: принципів і моральних настанов, які являють собою найбільш узагальнений вираз вимог тої чи іншої моралі. Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну спрямованість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену соціальну орієнтацію, стратегію поведінки, є своєрідною програмою діяльності.
На думку А.С. Коблікова, поняття «професійна етика» зазвичай застосовується для визначення не стільки етичної теорії, скільки своєрідного етичного кодексу людей визначеної професії.
Професійну етику можна розглядати як сукупність правил поведінки визначеної соціальної групи, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин з професійною діяльністю.
Нотаріус, реалізуючи правову і моральну вимогу справедливості, спирається на закон. В нотаріальній діяльності загальноприйнятим є принцип законності. Професійна етика нотаріуса репрезентує взаємозв’язок і взаємообумовленість правових та моральних принципів, норм, правового і морального пізнання.
Етичні норми в професії нотаріуса складалися у міру розвитку інституту нотаріату та отримали своє завершення оформленням в спеціальних актах, які приймаються власне нотаріальним суспільством. Перші принципи і формальні правила нотаріальної дисципліни знаходять своє відображення в правилах, встановлених римськими і візантійськими імператорами, особливо Юстиніаном в V ст. н.е.

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА отримати повну версію статті