ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО КОЛІЗІЇ ЗАКОНІВ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ФОРМИ ЗАПОВІТІВ» ВІД 17.12.2009 Р. № 1772-VI

ВІТА КУЧЕРЕНКО
Головний редактор Всеукраїнського науково-практичного
журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ
ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО КОЛІЗІЇ ЗАКОНІВ,
ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ФОРМИ ЗАПОВІТІВ»
ВІД 17.12.2009 Р. № 1772-VI
17 грудня 2009 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів», який набрав чинності 10 січня 2010 року. Цей Закон передбачає, що Україна приєднується до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів, вчиненої 5 жовтня 1961 року в м. Гаазі (далі — Конвенція) із застереженнями до статей 9, 10 та 12.
На сьогодні разом з Україною до цієї Конвенції приєдналися такі держави світу: Австралія, Австрія, Антигуа і Барбуда, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бруней, Великобританія, Вірменія, Гренада, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Китай, Лесото, Люксембург, Маврикій, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Південна Африка, Польща, Португалія, Свазіленд, Сербія, Словенія, Хорватія, Тонга, Туреччина, Фіджі, Фінляндія, Франція, Чорногорія, Швеція, Швейцарія, Югославія, Японія.
Насамперед слід зазначити, що КОЛІЗІЙНА НОРМА — це норма, яка вказує, право якої держави слід застосувати до цивільного відношення, ускладненого «іноземним елементом». Найчастіше колізійна норма формулюється у вигляді абстрактного правила, вказуючи не на право конкретної держави, а на сам принцип чи ознаку, на основі яких визначається застосування права (наприклад, закон місця знаходження речі, закон місця укладення шлюбу, закон громадянства особи тощо). Колізійна норма є відсильною нормою і завжди застосовується разом з тією матеріальною правовою нормою, до якої відсилає (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Конвенцію укладено з метою встановлення одноманітних правил при вирішенні колізій законів, які стосуються форми заповітів. Конвенцією визначаються основні вимоги до форми заповітів, що укладаються в державах з різними правовими системами. Вона розглядає всі можливі види колізійних прив’язок, які стосуються форми заповіту.
Згідно з положеннями ст. 1 Конвенції заповіт є дійсним стосовно форми, якщо його форма відповідає внутрішньому законодавству: a) місця, де заповідач його склав, або b) громадянства заповідача на момент складення заповіту чи на момент його смерті, або c) постійного місця проживання заповідача на момент складення заповіту чи на момент його смерті, або d) звичайного місця проживання заповідача на момент складення заповіту чи на момент його смерті, або e) настільки, наскільки це стосується нерухомості, — її місцезнаходження. Визначення того, чи мав заповідач постійне місце проживання в певному місці, регулюється правом цього місця.
Тобто є можливість застосування

Віта Кучеренко отримати повну версію статті