ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ УКРАЇНИ

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Академії нотаріату України
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ УКРАЇНИ
І. НОТАРІУС — ГАРАНТ МАЙНОВОЇ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН
У багатьох розвинутих країнах континентального права позасудовий захист приватної власності покладено на інститут нотаріату, і ця практика перевірена століттями. Адже нотаріат існує зі стародавніх часів, його поява зумовлена розвитком інститутів державної влади, зацікавленості держави у стабільності та розвитку цивільного обороту.
Професійна діяльність нотаріусів України здійснюється виключно у сфері юстиції, суворо регламентована законом та перебуває під жорстким контролем Міністерства юстиції України. Підприємництво у сфері нотаріату заборонено законом, і нотаріуси позбавлені можливості виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу, крім викладацької та наукової (ст. 3 Закону України «Про нотаріат»).
Держава поклала на нотаріат обов’язок посвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності. Приватні нотаріуси суворо дотримуються вимог держави щодо спеціального обладнання приміщень нотаріальних контор та організації нотаріального діловодства, ведення електронних державних реєстрів, безстрокового зберігання архіву нотаріальних документів, що є власністю держави. Дотримання цих суворих вимог потребує серйозних фінансових витрат.
Приватні нотаріуси є самозайнятими особами і самостійно забезпечують заробітком себе та значну кількість осіб, що перебувають з ними в трудових відносинах. Значна частина коштів, які отримують нотаріуси як плату за вчинення нотаріальних дій, йде на сплату податків, соціальних внесків, ведення електронних реєстрів, утримання робочого місця нотаріуса, збереження архіву та інших обов’язкових для нотаріуса платежів.
Крім того, на нотаріусів державою покладено ряд додаткових функцій, які хоч і не є безпосередньо нотаріальною діяльністю, але встановлені законом для виконання нотаріусами як обов’язкові, а саме: проведення фінансового моніторингу, повідомлення податкових органів про розмір доходів громадян та розмір сплачених податків з доходу. І слід зазначити, що ці додаткові функції нотаріуси виконують безоплатно, держава жодним чином не фінансує нотаріусам ці, по суті, державні функції і не компенсує затрати на їх виконання.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус несе повну матеріальну відповідальність за збитки, що виникли з його вини.
Нотаріат України є головним інститутом позасудового захисту цивільних прав у державі і суспільстві, діє на засадах повного самофінансування, суттєво поповнює дохідну частину державного бюджету, Пенсійного та інших фондів державного соціального страхування.
Враховуючи вказану специфіку нотаріату, ідея про необхідність регулювання «ринку нотаріальних послуг» виглядає так само абсурдно, як і ідеї регулювання «ринку послуг по збиранню податків», «ринку послуг з правосуддя», «ринку послуг прокурорського нагляду».
Вчинення нотаріальних дій не може бути прирівняне до діяльності з надання послуг у ринкових господарських відносинах, так само воно не може бути віднесене і до сфери «адміністративних послуг».
Але в нас ще молода держава, демократичні інститути знаходяться на стадії становлення і багато які процеси проходять шляхом, умовно кажучи, «спроб та помилок».
Ось і зараз все частіше висловлюються думки, які подекуди перетворюються на конкретні пропозиції щодо скасування нібито «непотрібних» нотаріальних дій з метою зменшення адміністративного впливу на осіб, які звертаються до нотаріуса за вирішенням своєї конкретної майнової чи іншої ситуації, і зменшення їх витрат. Але варто зазначити, що звертаються вони за власною ініціативою з метою убезпечити свої права.
Впровадження зазначених вище ініціатив можливо призведе до досягнення декларованої мети — зменшення плати за вчинення нотаріальних дій. Але очікувана користь є мізерною порівняно з потенційною небезпекою наслідків від зменшення участі нотаріату в документуванні цивільного обороту.
Для прикладу невдалого скасування «непотрібних» нотаріальних дій можна навести нашу сусідку Росію. Там вже близько десяти років оформлення прав на нерухомість проходить без нотаріального посвідчення через реєстраторів.
І ось тільки в цьому році влада Російської Федерації дійшла висновку щодо необхідності повернутися до обов’язковості нотаріального посвідчення переходу прав власності на нерухомість та корпоративні права:
«Он (советник президента РФ по правовым вопросам Вениамин Яковлев) добавил, что в настоящее время сделки с недвижимостью в стране не подлежат обязательному нотариальному удостоверению. Это порождает массовую преступность в этой сфере . Аферисты «берут на учет» одиноких пожилых людей и делают все, чтобы «освободить» и присвоить их квартиры, что им часто удается безнаказанно сделать, так как сделку по передаче недвижимости удостоверять не нужно.
«Во Франции такого произойти не может… Нотариус все проверит: кому это имущество принадлежало раньше, как это лицо, которому это имущество принадлежало ранее, распорядилось этим имуществом, как попало имущество в руки этих лиц, на законных ли основаниях. Если на основании договора купли-продажи, то были ли выплачены деньги», — отметил Яковлев.
Он добавил, что захватить предприятие во Франции тоже невозможно, потому что все сделки в сфере недвижимости контролирует нотариус.
По мнению Яковлева, принятие нового закона позволит уменьшить в России масштабы таких явлений, как рейдерские захваты собственности и махинации с квартирами пожилых людей. При этом эксперт считает, то законопроект в ходе рассмотрения в Госдуме может вызвать противодействие со стороны отдельных депутатов, которые «в этой мутной воде ловят рыбку».
Подробнее: http://news.mail.ru/economics/5986438/».
Як висновок до викладеного вище: сьогодні у нас є можливість не повторювати таких помилок та зробити правильні і виважені висновки.
Інший приклад сьогодення України — скасування обов’язковості нотаріального засвідчення справжності підпису засновників на статутних документах. Знов обґрунтуванням є зменшення адміністративного впливу та уникнення зайвих витрат, але при цьому важелі контролю заміни засновників ні на кого не покладено.
І що ми маємо в підсумку?
Сьогодні можна безконтрольно зробити будь-яку печатку. Таким же чином можна замінити засновників будь-якої юридичної особи, навіть без застосування «рейдерських механізмів» захоплення підприємств. Сьогодні Ви власник «заводів та пароплавів», а завтра Ви — «жебрак», який до того ж винен державі значні суми податків.
Про таке «спрощення» рейдери навіть не мріяли. Але… На превеликий жаль, це стало реальністю сьогодення, яку позиціонують як законодавчу новелу на благо народу.
На підтвердження помилковості такого спрощення знов-таки приклад Російської Федерації: «…И сегодня государство поняло, что никто по ряду правового сопровождения не смог заменить нотариат ни в сфере подготовки удостоверения сделок с недвижимым имуществом, ни в сфере корпоративного права, ни в сфере исполнительного производства. И мы уже сейчас до принятия закона становимся свидетелями возврата нотариата в сферу отдельных правоотношений.
В прошлом году были внесены изменения в Закон «Об обществах с ограниченной ответственностью», где было утверждено обязательное нотариальное сопровождение договоров отчуждения долей в уставном капитале обществ с ограниченной ответственностью. При упрощенном порядке обращений взысканий на заложенное имущество была внедрена исполнительная надпись нотариуса.

Сейчас на официальном уровне признаются, что у нас порядка 80 % юридических лиц образованы по фальсифицированным документам или подставным людям и т. д. И от этого страдает не только экономика, но страдают и граждане. И нотариус мог бы избавить от этой проблемы. Налоговые органы утверждают, что с момента введения нотариуса в сферу корпоративных правоотношений значительно снизился уровень подделок при подаче документов на регистрацию. А если бы нотариус с момента образования юридического лица принимал участие, так, кстати сказать, во всем цивилизованном мире, тогда бы мы могли избавиться от проблемы, которая сегодня кошмарит все наше общество» .
Quid prodest? (Кому це вигідно?)
На моє переконання вигідно тим, хто «в этой мутной воде ловит рыбку» у самому широкому розумінні цього вислову.
Як приклад, свого часу, керуючись «благими намірами», було змінено ставку мита за отримання Свідоцтва про спадщину. Відмовившись від логічної градації за родинними зв’язками (батькам, подружжю та дітям застосовувався подвійний понижуючий коефіцієнт порівняно з іншими), застосували принцип, коли «малозабезпечений» платить за олігарха (встановили мито в розмірі 34 грн., незалежно від спадкової маси, і при цьому не має значення, що отримується у спадщину: звичайна «хрущовка», убита «копійка» чи завод або пароплав).
І це все було подано, керуючись гаслом, що «вони» переймаються проблемами пересічного громадянина.
Насправді пройшла банальна підтасовка фактів. Бідні не стали багатшими, і як підсумок, на загальному фоні не стали менше платити (з урахуванням понижуючого коефіцієнта, складу та вартості спадкової маси їх мито десь так і виходило в межах 34 грн.). Багаті значно зекономили за рахунок бідних, а бюджет у підсумку недоотримав податки.
Ціна питання
Отже, вважаємо за потрібне наголосити на необхідності врахування зарубіжного досвіду сусідньої країни з подібною до нашої правовою системою, досвіду як позитивного, так і негативного. Насамперед з метою убезпечення від потенційно-небезпечних наслідків невдалих реформ, якими стануть розбалансованість економіки, нерозуміння наслідків так званих реформ, непрофесійність дій і відповідно втрата довіри суспільства.
ІІ. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ
Ураховуючи, що приватній нотаріальній діяльності притаманні, крім публічно-правових засад, приватноправові, на порядок денний постають питання найбільш оптимального вибору моделей фінансового забезпечення нотаріальної діяльності та оплати нотаріальних дій і, зокрема, приватного нотаріату, який є інститутом, що фінансує свою діяльність самостійно на відміну від нотаріату державного, який фінансується з бюджету.
Актуальним є питання частки стягнутої плати за нотаріальні дії, яка пов’язана зі статусом доходів нотаріуса та проблемою їх оподаткування. Найбільш обґрунтованою є пропозиція щодо надання коштам, які стягуються за вчинення нотаріальних дій, статусу засобів забезпечення нотаріальної діяльності та майнової безпеки громадян і юридичних осіб, що зумовлено майновою відповідальністю приватного нотаріуса.
Якщо не надавати цим коштам статусу засобів забезпечення нотаріальної діяльності, майнових інтересів громадян та юридичних осіб, що звернулися до нотаріуса, то необхідно виключити із законодавства і повну матеріальну відповідальність нотаріуса, зберігаючи її лише в обсязі обов’язкового страхування ризику професійної відповідальності нотаріуса.
На нашу думку, розробляючи нове законодавство про нотаріат, необхідно більш виважено та ґрунтовно підходити до вирішення питань фінансового забезпечення нотаріальної діяльності. Особливої уваги, з огляду на недостатню розробленість та складність цього аспекту, потребує вирішення питання оплати нотаріальних дій, основна модель якого повинна бути відображена в законодавстві. Якщо це буде нотаріальний тариф, треба на законодавчому рівні визначити його вид, порядок сплати, розмір та пільги.
Держава не зобов’язана фінансувати приватну нотаріальну діяльність, але зобов’язана забезпечити згідно із законом гарантований Конституцією захист прав і обов’язкову діяльність основних публічно-правових інститутів — суду, нотаріату.
Наділяючи публічні інститути державними повноваженнями, держава повинна передбачити заходи щодо фінансування діяльності таких інститутів або створити умови, за яких буде можливим їх самофінансування без втрати основних їх функцій.
Викладене вище актуальне саме для приватного (небюджетного) нотаріату, який не потребує державного фінансування. Держава повинна розуміти, що нотаріус не «об’їдає» її, а навпаки, виконуючи частину її функцій, несе значні витрати, платить за все за ринковими цінами, сплачує податки та збори до загальнодержавних фондів. Крім того, нотаріус теж є громадянином держави, який має право на достойний рівень життя, який гарантовано основним законом.
Водночас останніми роками постійно зменшується економічна основа фінансування (читай: діяльності) нотаріату: скасовується принцип квотування нотаріусів, зменшуються ставки державного мита і т. ін.
Суспільна користь діяльності нотаріату полягає насамперед в його превентивній функції, яка направлена, зокрема, на недопущення порушень закону громадянами та юридичними особами у сфері цивільно-правових відносин, роз’яснення прав та обов’язків учасникам цивільних відносин, щоб їх необізнаність не була використана їм на шкоду, на недопущення суперечностей як між особами, що звернулися до нотаріуса, так і між ними та державою, і т. ін.
Витрати на захист прав (суди, адвокатуру) в країнах з розвинутим нотаріатом в рази менше, ніж у країнах з англосаксонською системою.
Від діяльності небюджетного нотаріату виграє все суспільство в цілому: держава не витрачає на нотаріат жодних коштів, а навпаки, отримує поповнення бюджету, особи ж, які звертаються до нотаріуса щодо своїх цивільних прав, не висиджують довжелезні черги. Крім того, переважна більшість нотаріусів консультації та роз’яснення взагалі надають безкоштовно.
Розглянемо, які ж платежі складають витратну частину нотаріального бюджету.
Окрім своїх основних обов’язків та функцій, приватний нотаріус несе додаткові обов’язки, що покладені на нього різними нормативно-правовими актами:
1. Виконання функцій податкового агента. Держава поклала на нотаріуса функції податкового агента, зобов’язавши його таким чином стати фахівцем не тільки за його основною освітою — юриспруденція, а ще й фахівцем з економічних та бухгалтерських дисциплін. Цей обов’язок потребує постійного додаткового навчання.
2. Виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що додає значної відповідальності (особливо з урахуванням неоднозначно виписаного законодавства), збільшує фінансові витрати та обсяги зберігання архіву.
3. Обов’язки реєстратора. При вчиненні більшості складних нотаріальних дій приватний нотаріус зобов’язаний також виконувати функції реєстратора та/або користувача Єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України. Для виконання значного обсягу цих функцій нотаріус повинен придбати за власний рахунок ключ електронного цифрового підпису, встановити та утримувати високоякісний інтернет-зв’язок, наймати та за плату навчати в адміністратора реєстрів помічників. При цьому нотаріус зобов’язаний користуватися послугами ДП «Інформаційний центр» і платити за його послуги за встановленими ним тарифами.
Таким чином, нотаріус несе значні витрати (вартість послуг Інтернету, оплата праці помічників, амортизація оргтехніки тощо) і заробляє кошти для держави, не отримуючи винагороду за свою працю. Водночас частка витрат на оплату послуг ДП «Інформаційний центр» у складі витрат приватного нотаріуса сягає 35–65 %.
На фоні цього дуже непокоїть формування у суспільстві вкрай неправильної думки, яка полягає в тому, що нотаріус отримує за свою роботу надвеликі кошти, але це насправді не відповідає дійсності, нотаріус просто виконує приписи законодавства та забезпечує безспірність, і це можна побачити на прикладі стандартної життєвої ситуації.
Після смерті спадкодавця залишилися три спадкоємці — дружина і двоє дітей, які отримують спадщину на будинок, присадибну земельну ділянку, земельну ділянку (пай) та грошові вклади:
Мито:
держмито за будинок: по 34,00 грн. з кожного, загальна сума — 102,00 грн.;
держмито за присадибну ділянку: по 34,00 грн. з кожного, загальна сума — 102,00 грн.;
держмито за земельну ділянку (пай): по 34,00 грн. з кожного, загальна сума — 102,00 грн.;
грошові вклади: звільнено від мита. (Оскільки до Інструкції по сплаті держмита зміни не вносились, вважаємо, що пільги залишаться.)
Загальна сума держмита — 306,00 грн.
Ненотаріальні (забезпечувальні) витрати, які несуть спадкоємці:
перевірка наявності спадкової справи при заведенні — 51,00 грн.;
перевірка заповіту при заведенні спадкової справи — 51,00 грн.;
перевірка бланка заповіту —
1,00 грн. х 3 = 3 грн.;
перевірка бланка правовстановлюючого — 1,00 грн. х 3 = 3 грн.;
перевірка бланка довіреності —
1,00 грн. х 3 = 3 грн.;
перевірка наявності заповіту — 51,00 грн.;
запити — 30,00 грн.;
бланки: 12 шт. по 12,60 грн., загальна вартість бланків — 151,20 грн.;
витяги з реєстру обтяжень нерухомого майна: 3 шт. по 51,00 грн. та по 34,00 грн. з рухомого, реєстру іпотек — 3 шт. по 34,00 грн., загальна вартість витягів — 289,00 грн.;
реєстрація свідоцтв у Спадковому реєстрі: 12 шт. по 51,00 грн. (бо реєструється кожне свідоцтво окремо) — 612,00 грн. ;
комісійні послуги банку — 5,00 грн. х 16 = 80,00 грн.
Загальна сума ненотаріальних (забезпечувальних) витрат:
(51,00+51,00+3+3+3+51,00+30,00+151,2+ 289,00+612,00+80,00) = 1324,20 грн.
Сюди потрібно ще додати коефіцієнт витрат нотаріуса на утримання робочого місця: 41,52 х 12 = 498,24 грн.
(Міністерством юстиції України встановлено обов’язкові вимоги до робочого місця нотаріуса, які зумовлюють обов’язкові витрати:
а) наявність охоронної сигналізації (п.п. 8.3.1 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності) — 500 грн. на місяць;
б) наявність пожежної сигналізації (п. 10.4 Положення) — 150 грн. на місяць.
Приватні нотаріуси несуть витрати, пов’язані із вчиненням нотаріальних дій (папір, канцелярські товари, комп’ютерна техніка та її обслуговування, комунальні платежі або оренда приміщення, заробітна плата 1-го штатного працівника та податки з неї до бюджету, передплата видань, семінари, обов’язкове підвищення кваліфікації, ліцензійне програмне забезпечення, електронні ключі, металеві шафи, зберігання держархіву, страхування професійної відповідальності та ін.), середня сума яких по країні на місяць складає 8000 грн.
Усього: 8650 грн. на місяць;
103800 грн. за рік.
Якщо взяти до уваги середнє навантаження на одного нотаріуса (за рік) — 2 500 нотаріальних дій за рік, то маємо такий коефіцієнт розрахунку витрат нотаріуса на утримання робочого місця на одну нотаріальну дію — 41,52 грн.)
Плюс єдиний соціальний внесок 34,7 % ((1324,2 + 498,24 + 306) : 100 х 34,7) — 738,57 грн.
Плюс податок з доходу 15–17 % ((1324,2 + 498,24 + 306) : 100 х 17) — 361,83 грн.
Загальна сума ненотаріальних (забезпечувальних) витрат та державних податків і зборів у конкретному випадку конкретною середньостатистичною сім’єю України становить 2424,60 грн.
Зверніть увагу, яку цифру ми отримали за умови спадкування самої опосередкованої спадкової маси, тут не має ні корпоративних прав, ні цінних паперів, ні художніх творів, ні предметів розкоші (заміських будинків на березі моря, «мерседесів», яхт, дорогоцінного каміння), майна за кордоном і т. д і т. п.
Якщо дивитися правді в очі, то вартість посвідчення однієї копії повинна дорівнювати не менше 50 грн. Це мінімум без урахування, умовно кажучи, зарплати нотаріуса. І якщо держава вилучить у нотаріуса так звані тяжкі нотаріальні дії (посвідчення відчуження нерухомості, корпоративних прав і т. ін.), то окрім негативних правових наслідків (щодо тих договорів) держава отримає закриття нотаріальних контор і підвищення цін на всі інші нотаріальні дії.
Сьогодні висловлюються думки, котрі передбачають непродуману боротьбу за зменшення вартості нотаріальних дій. При цьому не звертається увага, що значна частина багатьох соціальних і чуттєвих нотаріальних дій знаходиться в площині саме витрат не на нотаріуса, але прив’язаних до нотаріуса, і він мало того, що безкоштовно на це працює та утримує робітників, придбаває техніку, сплачує за встановлення ключів, за навчання, та ще й опиняється в ролі «цапа-відбувайла».
Обов’язки архіваріуса
Згідно зі ст.14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави, а приватний нотаріус зобов’язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса.
Отже, приватний нотаріус надає державі послугу зі збереження архіву безоплатно.
Згідно з ч. 1 ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак сьогодні всі витрати на оформлення та утримання державного архіву приватний нотаріус несе за свій рахунок.
Формування бази повної матеріальної відповідальності нотаріуса
Держава зобов’язана забезпечити нотаріуса роботою. Заборона займатися нотаріусу іншим видом діяльності і забезпечення нотаріуса роботою — це сумісні речі.
Сьогодні нотаріат поставлений в умови жорсткої «цінової конкуренції», вартість нотаріальних дій перебуває на межі їх собівартості.
Отже, необхідно обирати: або нотаріат у нас ринковий, тоді про жодну «повну матеріальну відповідальність» мову вести не можна, але не можна і регулювати вартість та обмежувати право нотаріуса бути гравцем на цьому «ринку», тобто вживати заходів щодо заробітку, і нотаріус повинен нести відповідальність тільки в межах страхової суми, або нотаріат у нас — нормальний правозастосовчий інститут для держави і людей, тобто неринковий, не підприємливий, а діє лише в рамках закону, тоді зберігається одна з його головних рис — повна матеріальна відповідальність нотаріуса. Але для цього необхідно врегулювати питання кількості нотаріусів, законодавчо закріпити витратну частину та встановити тарифи, адекватні забезпеченню безспірності нотаріальних дій, з урахуванням інтелектуальної складової кожної такої дії, бо як людина кожна індивідуальна, так і ситуація у неї своя, індивідуальна, і не так просто, як здається з боку, кожну ситуацію врахувати, документи вивчити, вимог закону і нормативних актів дотриматися, інтереси жодного із учасників не порушити, все належним чином викласти у письмовій формі на бланках без помилок, і лише після всього йде посвідчення.
В одному з минулих законопроектів передбачалося це зробити таким чином:
«Нотаріальна діяльність здійснюється на основі самофінансування та державного регулювання мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій з урахуванням їх складності, часу, необхідного на їх підготовку і вчинення.
Самофінансування нотаріальної діяльності полягає в покладенні державою на нотаріуса обов’язку нести усі витрати, пов’язані з утриманням та організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріального бюро (контори), страхуванням ризику нотаріальної діяльності, оплатою праці та соціальним забезпеченням помічника нотаріуса та інших осіб, які працюють у нотаріальній конторі (бюро), підвищенням кваліфікації, відшкодуванням шкоди, організацією та забезпеченням нотаріальної діяльності. Джерелом покриття цих витрат є 70 відсотків від загальної суми грошових коштів, отриманої нотаріусом від здійснюваної нотаріальної діяльності протягом року. Ці витрати не потребують документального підтвердження і не оподатковуються. Решта суми у розмірі 30 відсотків є базою для розрахунку і сплати нотаріусом податків та інших обов’язкових платежів. Грошові кошти та цінні папери, прийняті нотаріусом у депозит, не зараховуються до загальної суми коштів, отриманих нотаріусом від здійснюваної нотаріальної діяльності».
Соціальне забезпечення нотаріусів
Нині взагалі відсутні будь-які соціальні гарантії для нотаріуса: він не має права на податковий кредит, на оплачувану відпустку по догляду за дитиною, на оплачувану щорічну відпустку, на оплачуваний лікарняний тощо.
Пенсійне забезпечення нотаріусів
Відраховуючи кожен рік протягом десятиріч, залежно від розміру заробітку, десятки тисяч гривень до Пенсійного фонду, нотаріус навіть не може сподіватися, що ці внески будуть враховані при нарахуванні йому пенсії, бо відсутній механізм визначення пенсії для нотаріуса.
Виконання вимог законодавства щодо стандартів робочого місця нотаріуса
Одним з головних чинників забезпечення дотримання нотаріальної таємниці, надання можливості вчинення нотаріальних дій та захисту від несанкціонованого проникнення є наявність у нотаріуса сертифікованого робочого місця (контори) приватного нотаріуса (ст. 25 Закону України «Про нотаріат»).
Спробуємо визначитись у грошовому еквіваленті забезпечення виконання від імені держави вчинення нотаріальних дій через самофінансування.
При цьому йтиметься виключно про обов’язкову витратну частину, але без урахування «заробітку» нотаріуса.
Витрати на створення та подальше утримання робочого місця нотаріуса можна умовно поділити на :
а) разові витрати на початок нотаріальної діяльності (сейф, металева шафа, ліцензійне програмне забезпечення, принтер, факс, копіювальний апарат, підключення до Інтернету, виготовлення печатки, підключення до електронних реєстрів Держінформ’юсту, електронний цифровий підпис, Реєстр для реєстрації нотаріальних дій, комплект книг щодо виконання вимог Правил нотаріального діловодства, нотаріальні бланки, страхування нотаріальної відповідальності, витрати на проходження стажування тощо), які за надзвичайно скромними підрахунками складатимуть 48168 грн. 55 коп.;
б) постійні витрати (орендна плата, опалення, електроенергія, оплата телефону, Інтернету, пожежна та охоронна сигналізація, мінімальна заробітна плата одного помічника, витрати на канцелярські приналежності, обслуговування техніки тощо), що за підсумками першого року діяльності становитимуть 108132 грн. 00 коп.
Але це не все, у нотаріуса ще є обов’язки зі сплати податку;
в) єдиний соціальний внесок в розмірі 34,7 % (з урахуванням обмеження у нарахуванні його на п’ятнадцять розмірів прожиткового мінімуму), що у грошовому еквіваленті складатиме 60154 грн. 19 коп.;
г) податок з доходу фізичної особи у розмірі 15–17 % , що в середньому за офіційною статистикою складає 15900 грн. 13 коп.;
д) непередбачувані витрати 5% — 5406 грн. 60 коп.
Загальний підсумок витрат на рік виходить вражаючим — 237761 грн. 47 коп. І це без урахування витрат на послуги інформаційного центру Міністерства юстиції, котрі опосередковано лягають на плечі нотаріуса через формування суспільної думки, які їх відносять до «особистого» доходу нотаріуса.
Ми також зробили розрахунок (з урахуванням офіційних даних) середньомісячної заробітної плати нотаріуса за підсумками 2010 року і отримали цифру 7508 грн. 40 коп., відповідно річна сума дорівнює 90100 грн. 75 коп. І тепер порівняйте з 237761 грн. 47 коп. — співвідношення забезпечення виконання функцій держави за рахунок самофінансування і безпосередньої заробітної плати нотаріуса.
Таким чином, сьогодні відсутня будь-яка економічна доцільність розпочинати приватну нотаріальну діяльність у зв’язку з недостатністю джерел самофінансування та гарантії їх забезпечення з боку держави.
Відповідно економічна складова, відсутність державного регулювання кількості нотаріусів та відсутність професійної організації нотаріусів мають вирішальне значення у неможливості заповнити робочі місця нотаріусів у так званих «нерентабельних» округах.
Потрібно розуміти, що нотаріальна діяльність не є надрентабельною та наддохідною. Всесвітня криза не обійшла і нотаріат: відсутність активності в банківській сфері, затишшя на ринку нерухомості і землі говорять самі за себе. Порівняно з 2007–2008 рр. так звана «прибутковість» приватної нотаріальної діяльності знизилась у рази, сьогодні вже є непоодинокі випадки припинення нотаріусами нотаріальної діяльності через неможливість самофінансування та утримання додаткових робочих місць.
Саме в цей час особливо виважено слід поставитись до вирішення економічних аспектів забезпечення нотаріальної діяльності. Поспішно і неналежним чином прорахована економічна складова призведе до розвалу існуючої системи нотаріату, відтоку кваліфікованих нотаріальних кадрів, зниження кількості створених ними робочих місць (секретарів, консультантів, помічників), а головне — до втрати поваги до закону, стабільності та захищеності прав держави і приватних прав, і, як наслідок, розвалу системи нотаріату як такої, оскільки сьогодні основний тягар щодо забезпечення всебічного захисту прав держави та приватних прав несе на собі нотаріат України.
Загальний висновок
Потрібно досягнути балансу обов’язків і витрат нотаріуса та гарантій і компенсацій з боку держави, а з метою зменшення навантаження на судову гілку влади необхідно розширити участь нотаріуса в цивільному та виконавчому провадженні.
Крім того, держава разом з професійним об’єднанням нотаріусів зобов’язана забезпечити належне формування суспільної думки про те, що значну частку вартості нотаріальних дій складає економічна складова забезпечення безспірності вчинення нотаріальних дій з використанням обов’язкових захисних інструментаріїв у вигляді Єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України, використання спеціальних нотаріальних бланків, виконання вимог законодавства щодо стандартів робочого місця нотаріуса та інших забезпечувальних складових в межах чинного законодавства України.

Володимир МАРЧЕНКО отримати повну версію статті