ЕКВІВАЛЕНТ ЦІНИ ДОГОВОРУ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ: НЕТИПОВІ ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ЕКВІВАЛЕНТ ЦІНИ ДОГОВОРУ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ: НЕТИПОВІ ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ
«…Мужик не дужето шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатись…»
Ява VI «Герасим і Роман»
Карпенко­Карий І. К. «Сто тисяч»
Регулювання правового режиму іноземної валюти та розрахунків з її застосуванням не позбавлене істотних суперечностей та як наслідок — проблемних аспектів у сучасному законодавстві. Причому Україна в цьому плані навряд чи є винятком, оскільки більшість держав намагаються створити для національної валюти «привілейоване становище» і заборонити або обмежити використання іноземної валюти на своїй території. Це пов’язується з тим, що до грошових знаків певної країни не відноситься іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземної держави не виконують в іншій країні функції загального засобу обороту і не мають за її законодавством платіжної сили .
Поглиблює таку ситуацію й те, що стан законодавства, яке забезпечує правовий режим застосування іноземної валюти, перебуває фактично на рівні 90-х років ХХ століття. Наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , за винятком незначних змін, діє практично в «первісній» редакції. Хоча з моменту прийняття ЦК та ГК України минуло вісім років. Втім рівень законодавчого регулювання правового режиму іноземної валюти фактично залишився незмінним. Це особливо викликає подив у період існування фінансово-економічної кризи .
Саме тому в судовій практиці та науково-практичній літературі склалися досить суперечливі позиції щодо різноманітних питань та проблем, пов’язаних з іноземною валютою як засобом платежу . Не є винятком і проблематика з «дотичними» питаннями, зокрема стосовно встановлення ціни договору як валютного застереження, тобто в грошовому еквіваленті іноземної валюти. У контексті застосування грошового еквівалента як способу визначення ціни на рівні доктрини висловлювалися думки, що, зокрема:

Василь КРАТ отримати повну версію статті