ДОСВІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАВЛО ФРІС,
приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
ІГОР ФРІС,
приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу, член ради Української нотаріальної палати
ДОСВІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Становлення і розвиток кримінального зако¬нодавства країн — учасників СНД у цілому багато в чому обумовлені Модельним кримінальним кодексом для Співдружності Незалежних Держав (далі — МКК СНД) як рекомендаційним законодавчим актом, прийнятим на сьомому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї 17 лютого 1996 р. [1].
Однак стосовно до регулювання порядку вчинення нотаріальних дій МКК СНД не містить відповідних норм. У зв’язку з цим наявність відповідних кримінально-правових заборон і форми їх відображення в законі кожним законодавцем визначалися самостійно, при цьому, звичайно, не можна заперечувати, що не враховувався в цілому досвід інших країн і в першу чергу Росії.
Кримінальний кодекс (далі — КК) Російської Федерації (далі — РФ) у ч. 1 ст. 202 встановив відповідальність приватних нотаріусів за зловживання своїми повноваженнями: «1. Використання приватним нотаріусом чи приватним аудитором своїх повноважень усупереч задачам своєї діяльності і з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або завдання шкоди іншим особам, якщо це діяння заподіяло істотну шкоду правам і законним інтересам громадян чи організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства чи держави…». Друга частина даної статті передбачає кваліфікований вид злочину. При цьому обтяжуючими обставинами є вчинення діянь відносно свідомо неповнолітньої чи недієздатної особи або неодно¬разово [2].
Аналіз кримінального законодавства країн СНД свідчить, що абсолютна більшість кримінальних кодексів держав СНД (у тому числі й України) не містить спеціальних норм про відповідальність за зловживання нотаріусами своїми повноваженнями. Лише за КК Республіки Таджикистан до прийняття Закону № 35 от 17.05.04 р. [3] його караність передбачалась окремою статтею, в якій було зазначено: «Використання аудитором, третейським суддею, чи нотаріусом адвокатом наявних у нього повноважень усупереч задачам своєї діяльності і з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших або завдання шкоди іншим особам, якщо це діяння заподіяло істотну шкоду правам чи законним інтересам громадян, організацій або держави…» (ст. 296).
У першу чергу звертає на себе увагу те, що законодавець не конкретизував суб’єкт злочину, називаючи його не приватним, а взагалі нотаріусом. Місце статті в структурі Особливої частини КК також не дозволяло визначити коло осіб, відповідальних за цією статтею, оскільки гл. 27, до якої вона була включена, містить норми про злочини, визнані альтернативно-посадовими.
Навряд чи можна це було встановити і методом системного тлумачення, зокрема за іншими суб’єктами злочинів, що згадуються у ст. 296 КК Республіки Таджикистан.

Павло ФРІС отримати повну версію статті