ДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРІОГРАФІЮ ВІТЧИЗНЯНОГО НОТАРІАТУ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

В. М. ЧЕРНИШ,
кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, Президент Академії нотаріату України, завідуючий кафедри нотаріату Київського університету туризму, економіки і права
В. Д. СТЕПАНЕНКО,
Заслужений юрист України, вчений секретар Академії нотаріату України, доцент Київського університету туризму, економіки і права
ДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРІОГРАФІЮ ВІТЧИЗНЯНОГО НОТАРІАТУ:
ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Важливу роль у здійсненні правозахисної та правоохоронної функцій відіграє нотаріат України. Захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, запобігання правопорушенням є основним завданням нотаріату, авторитет і значення якого невпинно зростає в нинішніх умовах кардинального реформування соціально економічних відносин. Його діяльність має великий вплив на різні сторони суспільного життя країни, на нормальне функціонування цивільного обороту.
Перехід до ринкової економіки потребує посилення правового регулювання господарських відносин. У свою чергу це потребує і удосконалення правового регулювання діяльності нотаріальних органів, яка стає все більш об’єктивною і складною.
Створення історіографії будь-якої галузі знань є показником зрілості певної науки, необхідним елементом її самосвідомості: відслідковуючи історичний розвиток нотаріату, вчені отримують можливість глибше зрозуміти його сучасний стан, проблеми і протиріччя, більш чітко побачити перспективу. Тому закономірним є те, що по мірі розвитку науки нотаріату і нотаріального процесу зростає й інтерес до її історії, а поява історіографічних праць є свідченням цього.
Окремі аспекти цього інституту досліджували у науковій і навчальній літературі Н. Боголєпов, В. Комаров, В. Баранкова, Н. Ляпідевський, А. Плохотенко, Л. Радзієвська, С. Пасічник, С. Фурса, В. Черниш. Водночас статті у наукових журналах, невеликі історіографічні параграфи, розділи і частини в дисертаціях і монографічних дослідженнях мають в основному, на нашу думку, загальний характер, розглядаються лише мимохідь, у сукупному контексті історіографічного огляду.
Метою цієї статті є пошук і дослідження нових першоджерел вітчизняного нотаріату, необхідність показати, як відбувалося нагромадження історико-правових знань, як вводилися до наукового обігу нові джерела і масиви матеріалу.
Українська історія взагалі й історія українського нотаріату зокрема відзначаються особливостями у такій мірі, в якій був своєрідним історичний процес розвитку української нації, держави і права.
Глибоко вивчаючи і всебічно аналізуючи шлях розвитку і становлення вітчизняного нотаріату в складних історичних умовах, ми таким чином пізнаємо його сутність і етапи розвитку. Заглиблюючись в історію зародження і становлення нотаріату, доходимо висновку про необхідність такого аналізу.
Саме тому необхідно знати і широко використовувати позитивні фактори минулого у діяльності нотаріату, а також традиції і національний колорит наших співвітчизників. А щоб побудувати нове, необхідно глибоко знати, використовувати і шанувати свою історію, дотримуючись принципу: хто цінує минуле — той має майбутнє.
Стосовно виникнення і розвитку вітчизняного (українського) нотаріату слід зазначити, що вже у ХІІ ст. юридичні акти і документи складали дяки і піддячі, а з ХІІІ ст. їх стали називати писцями. Спочатку це були люди вільної професії. Пізніше, з ХV ст., писці склали первісний склад приказів, а з розвитком приказної системи (ХVІІ ст.) стали обов’язковими членами приказів і серйозно впливали на хід судових і адміністративних справ. Основним завданням дяків та їх помічників піддячих було ведення діловодства у державних установах, складання і підписання грамот, видача оригіналів, копій документів і довідок. Також дяки виконували нотаріальні функції приказів, які їм були надані у ХVІІ ст. Паралельно з приказними дяками у ХVІ ст. з’являються майданні піддячі, які складали письмові акти у містах. На думку багатьох юристів, майданні піддячі є засновниками сучасного нотаріату; це свого роду табеліони, які раніше з’явилися в Римі [13].
Для визначення початку та етапів нотаріального розвитку застосовується, насамперед,

Василь Степаненко отримати повну версію статті