До питання запровадження недержавних пенсійних фондів

Порушено питання доцільності запровадження до пенсійної системи України недержавних пенсійних фондів. Звернено увагу на позитивний світовий досвід у галузі пенсійного забезпечення та наведено огляд основних систем пенсійного забезпечення інших держав.
Ключові слова: пенсійна система України, солідарна пенсійна система, накопичувальна пенсійна система, змішана пенсійна система, недержавні пенсійні фонди.
Затронут вопрос целесообразности внедрения в пенсионную систему Украины негосударственных пенсионных фондов. Обращено внимание на положительный мировой опыт в сфере пенсионного обеспечения и приведен обзор основных систем пенсионного обеспечения других стран.
Ключевые слова: пенсионная система Украины, солидарная пенсионная система, накопительная пенсионная система, смешанная пенсионная система, негосударственные пенсионные фонды.
Україна є соціальною державою, і створення соціально орієнтованої ринкової економіки відповідно до Конституції проголошено курсом державної політики. Поєднання розвитку ринкових відносин із посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, підвищення добробуту людини в процесі трудової діяльності і після припинення останньої.
Пенсійна система України, що діяла до 2004 року, переживала глибоку кризу і мала великі недоліки: дуже низький рівень пенсійного забезпечення та зрівнялівка в розмірах пенсій; майже цілковита відсутність диференціації розмірів пенсій; наявність необґрунтованих пільг і переваг у пенсійному забезпеченні окремих категорій громадян; заборгованість по виплаті пенсій; відсутність певної відповідальності між трудовим внеском працівника й розміром його пенсії; не до кінця продуманий зв’язок між обов’язковими страховими внесками та майбутньою пенсією; високий відсоток відрахувань до пенсійного фонду й ухилення від сплати обов’язкових страхових внесків; виплати за рахунок страхових внесків окремих видів допомог; крупні адміністративні витрати на утримання пенсійної системи тощо.
Незважаючи на те що з 1 січня 2004 року набрали чинності Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [1] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2], матеріальне забезпечення пенсіонерів не поліпшилось і не стало набагато кращим. Ці Закони враховують досвід розвинених країн, де переважно існує змішана пенсійна система, яка складається із солідарної системи, що забезпечує захист людей похилого віку від бідності, системи загальнообов’язкового накопичення, що гарантує працюючому населенню отримання після досягнення пенсійного віку додаткового пенсійного забезпечення, і системи добровільного накопичення, що дозволяє громадянам протягом працездатного віку потурбуватися про більш високі доходи в старості.
Міжнародним досвідом опрацьовані основні принципи, на які має спиратися пенсійна система: солідарність; обов’язкова участі громадян у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування; відповідальність держави за створення пенсійної системи; соціальна справедливість і розмежування джерел фінансування пенсійної системи між державою, роботодавцями та громадянами; рівність пенсійного віку для чоловіків та жінок; поступовість збільшення пенсійного віку.
Нові закони детально регламентують правові засади функціонування нової пенсійної системи. Слід підкреслити, що вони почали функціонувати поряд із недосконалими чинниками пенсійної системи минулого, а саме наявністю значної кількості спеціальних законів, якими визначається підвищений розмір пенсій окремим категоріям громадян (депутатам, державним службовцям, військовослужбовцям, суддям, працівникам прокуратури, працівникам правоохоронних органів, науковим працівникам та ін.). На стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають демографічні процеси (зменшення чисельності працездатного населення внаслідок скорочення народжуваності); зменшення чисельності зайнятого населення; несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати обов’язкових страхових внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія.
При запровадженні та обґрунтуванні нової пенсійної системи необхідно звернути увагу на позитивний досвід пенсійного забезпечення в інших країнах світу. Міжнародна практика свідчить, що у світі існує три основні системи пенсійного забезпечення: солідарна (перерозподільча або негайних виплат); накопичувальна (капіталізації або індивідуальних персональних рахунків); змішана, яка поєднує елементи солідарності й субсидування з елементами капіталізації частки пенсійних внесків. І солідарна, і накопичувальна системи мають як недоліки, так і переваги.
За солідарною системою щомісячний розмір пенсії обчислюється з урахуванням розміру заробітку й тривалості страхового стажу. До страхового стажу включаються також інші періоди суспільно-корисної діяльності, у тому числі періоди догляду за дітьми, непрацездатності, професійного навчання тощо. Пенсії фінансуються за рахунок обов’язкових страхових внесків, що сплачують роботодавці й працівники. Основою солідарної системи є «договір поколінь». Це означає, що працездатне населення утримує непрацездатних пенсіонерів, і кошти, які акумулюються в Пенсійному фонді, спрямовуються на негайні виплати нинішнім пенсіонерам.
На цю систему впливають певні ризики, основні з яких — це демографічний (у зв’язку зі зниженням народжуваності чисельність пенсіонерів зростає швидше, ніж працівників, через що зростає і податковий тиск на останніх); спад виробництва й заробітків; зростання безробіття тощо.
Та незважаючи на це солідарна система залишається найпоширенішою у сфері пенсійного забезпечення: вона існує в Німеччині, Швеції, Данії, Великій Британії та багатьох інших країнах.
Солідарна система відрізняється від накопичувальної. За солідарної системи держава збирає обов’язкові страхові внески й виплачує пенсії певного розміру. Якщо сума надходжень від сплати обов’язкових страхових внесків виявляється недостатньою, держава спрямовує на фінансування пенсій кошти з Державного бюджету або збільшує податки й різноманітні збори. Таким чином,

Сергій ПРИЛИПКО отримати повну версію статті