Договір ренти за новим Цивільним кодексом України Зразок договору безстрокової ренти на користь декількох осіб

Закріплений нормами Глави 56 Цивільного кодексу України (ст.ст. 731-743) інститут ренти є новим для українського цивільного законодавства, тому серед договорів відчуження найменш дослідженим у вітчизняній юридичній літературі є договір ренти.
Щоб зрозуміти природу цього договору, з’ясувати сферу його застосування, зробимо спочатку невеличкий екскурс до історії.
Рента (з німецької Rente) – регулярно отримуваний дохід з капіталу, землі, облігацій, страхування і т.ін., який не потребує від одержувача підприємницької та трудової діяльності.
Договір ренти відомий ще з середніх віків. В літературі згадуються дві основні причини виникнення договору ренти у європейському законодавстві. На думку відомого французького цивіліста Л.Ж. Морандьєра, однією з них є недостатня кількість готівкових коштів – обставини, яка привела до того, що з’явилася рента нерухомості. Вчений писав, що “власник, який хотів продати своє нерухоме майно, легше знаходив набувача, який бажав би виплатити йому вічну ренту, чим такого, який би був згодним заплатити капітальну суму, бо в достатній кількості грошей не було”.2 Другою причиною, з якої з’явилася рента, Л.Ж. Морандьєр бачив в тому, що церква, як і законодавство, забороняла процентні позики, які ганьбились як лихварство. На його думку це була сороміцька заборона, і люди шукали вихід, як її обійти. Для цього і користувалися договором про встановлення ренти. Позичальник, який отримував капітальну суму, приймав на себе не обов’язок сплачувати проценти на цю суму і повернути її, а невизначений обов’язок виплачувати кредитору щорічну ренту.
Перехід України до ринкових відносин явився передумовою виникнення в цивільному законодавстві інституту договору ренти.
Легальне визначення цей договір має в п.1 ст. 731 ЦК:
“За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.”
Предмет договору ренти. Узагальнено вище зазначено, що у власність платникові ренти передається майно. Згідно ст. 190 ЦК, майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Під поняття “майно” підпадають також гроші, цінні папери. Таким чином, предметом договору ренти можуть бути речі (як рухомі, так і нерухомі), готівкові гроші та документарні цінні папери.
Форма договору ренти. Відповідно до вимог ст. 732 ЦК, договір ренти укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації. Таким чином, якщо …

Любов Прохор отримати повну версію статті