ДОГОВІР ПРО ЗМІНУ ЧЕРГОВОСТІ ОДЕРЖАННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ: МЕТА, СТОРОНИ, ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу при Міністерстві юстиції України
ДОГОВІР ПРО ЗМІНУ ЧЕРГОВОСТІ ОДЕРЖАННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ: МЕТА, СТОРОНИ, ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ
У нотаріальної спільноти все ще немає одно­значної думки щодо порядку оформлення спадщини й укладання договору про зміну черговості одержання права на спадкування, незважаючи на велику кількість матеріалів та статей з цих питань. І це зрозуміло: з моменту набрання чинності новим Цивільним кодексом України (далі — ЦК України) пройшло не так багато часу, до того ж указана нотаріальна дія зустрічається в нотаріальній практиці не часто. Спробуємо розібратися у цій ситуації та знайти відповіді на деякі важливі питання.
Відомо, що ст. 1259 ЦК України встановила можливість укладання спадкоємцями договору про зміну черговості одержання права на спадкування для спадкоємців наступних черг. У чому ж полягає суть цього договору?
Спадкоємець черги, що закликається до спадкування, може за своєю волею «підтягнути» до спадкування спадкоємця або спадкоємців за законом будь-якої іншої з наступних черг. При цьому спадкоємець, який «підтягує» до спадкування спадкоємця іншої черги, право на спадкування не втрачає, а нібито ділиться своєю часткою у спадщині з іншим спадкоємцем. Саме в цьому полягає відмінність такого інституту спадкового права від відмови від прийняття спадщини на користь іншої особи, що регулюється ст. 1274 ЦК.
Між тим на практиці мають місце випадки, коли нотаріуси, посвідчуючи договір про зміну черговості одержання права на спадкування, вкладають у нього саме смисл зміни спадкоємця однієї черги на іншу.
Серед нотаріальної спільноти точиться дискусія щодо сторін договору, який укладається спадкоємцями відповідно до ч. 1 ст. 1259 ЦК України.
Є прихильники позиції, що учасниками цього договору, тобто сторонами, можуть бути лише спадкоємці тієї черги, яка закликається до спадкування. Разом з тим спадкоємець, який «підтягується» до спадкування з цією чергою, участі у договорі не бере, а його воля на прийняття спадщини повинна бути викладена у заяві, поданій відповідно до ст. 1269 ЦК України або з інших підстав, установлених чинним законодавством України (наприклад, ст. 1268 цього ж Кодексу). Така точка зору, безумовно, має право на існування. Але у такому разі можливість укладання договору про зміну черговості одержання права на спадкування є лише у випадку, якщо наявні мінімум два спадкоємці, які прийняли спадщину і бажають укласти такий договір. Законодавець установив регулювання цих правовідносин виключно договором (а не одностороннім правочином, яким може бути і відповідним чином засвідчена заява), а ним, як відомо, може бути правочин, укладений двома (чи більше) сторонами (ч. 2 ст. 202 ЦК України).
Дослідивши правову природу договору, про який ідеться у цій статті, можна дійти висновку,

Олена Чуєва отримати повну версію статті