ДОГОВІР ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОК В ПРАВІ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

ОЛЬГА ГОРДІЄНКО,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ДОГОВІР ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОК В ПРАВІ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
У ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) наведено визначення спільної сумісної власності: «Спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності».
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).
Набуття майна у спільну сумісну власність подружжям є загалом найбільш поширеною підставою виникнення права спільної сумісної власності. Тому розглянемо укладення договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності саме на прикладі подружжя1.
Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя на сьогоднішній день можлива лише у випадку смерті одного з подружжя. В іншому випадку подружжя має право укласти договір, відповідно до якого самостійно визначає розмір частки кожного з них у праві спільної власності.
Частиною 1 ст. 64 Сімейного кодексу України (далі — СК України) передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Про можливість укладення подружжям договору про визначення часток опосередковано вказано у ч. 1 ст. 67 СК України: «Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном». Є також посилання на таку можливість визначення часток і у ч. 1 ст. 70 СК України, у ч. 2 ст. 370 ЦК України, а також у ч. 2 ст. 372 ЦК України.
Отже, посвідчення договорів про визначення часток у праві спільної власності подружжя є цілком прийнятною практикою, яка прийшла на зміну свідоцтвам про право власності на частку в спільному майні подружжя за спільною заявою подружжя.
При укладенні таких договорів нотаріус дотримується загальних правил посвідчення правочинів, себто перевіряє правоздатність, діє­здатність осіб, правовий режим майна, наявність обмежень у розпорядженні майном, наявність неповнолітніх чи повнолітніх недієздатних осіб, які мають право на користування майном, що є предметом договору. За наявності неповнолітніх осіб чи повнолітніх недієздатних осіб, які мають право на користування майном, щодо якого укладається договір про визначення часток, витребовується дозвіл органу опіки та піклування на його укладення. При перевірці правового режиму майна звертається увага на порядок придбання майна (успадковане, отримане у дарунок, набуте іншим чином), факт придбання майна у шлюбі, придбання його за спільні кошти подружжя тощо. Найчастіше зустрічається оформлення права власності на майно на одного з подружжя («титульний» власник), коли інший з подружжя є неназваним, проте все одно є співвласником набутого майна в силу норм ст. 60 СК України. Якщо майно придбане на підставі цивільно-правового договору, варто перевірити у цьому договорі умову щодо наявності згоди іншого з подружжя на придбання майна: можливо, буде вказано про факт придбання майна за особисті кошти «титульного» власника. Також у тексті первісного договору можливе посилання на шлюбний договір. У цьому випадку нотаріусу слід ознайомитися із цим договором.

ОЛЬГА ГОРДІЄНКО отримати повну версію статті