Договір застави майбутнього врожаю

Договір про заставу майбутнього вражаю відноситься до категорії договорів, щодо яких законодавством не передбачена необхідність нотаріального посвідчення, але ж у нотаріальній практиці цей договір не рідкість. Специфічний предмет обумовлює немало суперечок як щодо його ідентифікації, так і щодо кола документів, які повинен витребувати нотаріус для його посвідчення. На мій погляд, передача в заставу майна, що на час укладення договору застави ще не існує, не змінює відношення до його визначення. У зв’язку з цим сторони повинні визначитися з кількістю зерна, яке передається заставодержателю, щоб то визначитися так само, як би мова йшла про, наприклад, продаж пшениці чи якоїсь-іншої культури. Прихильники протилежної точки зору вважають, що передача в заставу всього майбутнього врожаю 2007 року, на нашому прикладі пшениці, який буде зібрано з конкретних полів, указаних у договорі, є достатнім, щоб кредитор у подальшому мав змогу задовольнити вимоги. Якби й таке ставлення було б єдино вірним, нотаріус повинен роз’яснювати сторонам, що реалізація цього права заставодержателя може бути досить складною, якщо на час звернення стягнення врожай зібрано та він зберігається в сховищах. У наведеному проекті договору наявність полів, хоча це й не є обов’язковим, обумовлена, скоріше, бажанням сторін, з одного боку, конкретизувати саме ті поля, на яких вирощують передане в заставу майно, для гарантування наявності цього майна у заставодавця, а з іншого – у разі виникнення права звернути стягнення раніш, ніж врожай буде зібрано, прийняти відповідні міри до його охорони щоб уникнути суперечок з іншими кредиторами. Специфіка забезпечення зобов’язання за довгостроковими кредитами, на мій погляд, зводить нанівець можливість скористатися таким

Наталія Саутенко отримати повну версію статті