ДОВІРЕНІСТЬ НА КОРИСТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ: НЕТИПОВІСТЬ КОНСТРУКЦІЇ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ДОВІРЕНІСТЬ НА КОРИСТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ: НЕТИПОВІСТЬ КОНСТРУКЦІЇ
І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОВІРЕНОСТІ НА КОРИСТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ
1. У побуті давно укорінилося уявлення про допустимість видачі довіреності на користування транспортним засобом. Законодавець же легалізував таку можливість для учасників цивільних відносин в абз. 4 ч. 3 ст. 245 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), виклавши його в новій редакції .
Зокрема, довіреність особи, яка проживає в населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління й розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами (абз. 4 ч. 3 ст. 245 ЦК України).
Потрібно зауважити, що запроваджено цю конструкцію в досить «оригінальний» спосіб, оскільки:
а) відбулося закріплення категорії «довіреність на користування транспортним засобом» в нормі, що присвячена формі довіреності (ст. 245 ЦК України);
б) не здійснено узгодження такої конструкції із загальним поняттям представництва (ч. 1 ст. 237 ЦК України).
2. Тлумачення норм цивільного законодавства дозволяє стверджувати, що довіреність на користування транспортним засобом є нетиповою конструкцією. ЇЇ нетиповість виражається в тому, що:
а) за загальним правилом довіреність може видаватися для вчинення представником правочинів (ч. 1 ст. 237 ЦК України). У доктрині під користуванням, як складовою змісту права власності, розуміється здобуття з речі її корисних властивостей, привласнення плодів та прибутків, що приносяться річчю . Втім користування з жодних позицій не може бути «розцінене» як правочин;
б) представник вчиняє правочини від імені особи, яку представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України). Як наслідок представник має право або обов’язок вчиняти правочини тільки від імені іншої особи, яку він представляє. Разом з тим, сумнівно, що користування річчю (транспортним засобом) здійснюється від імені іншої особи;
в) для характеристики особи, яка уповноважена на користуванням транспортним засобом, навряд чи можна вживати термін «представник».
Таким чином, наявність конструкції «довіреність на користування транспортним засобом» не відповідає загальноприйнятому розумінню представництва. І досить складно стверджувати як з формально-логічних, так і з сутнісних позицій про допустимість застосування до категорії «довіреність на користування транспортним засобом» норм, присвячених регулюванню представництва.
3. Сутнісний аналіз категорії «довіреності на користування транспортним засобом» детермінує декілька досить суперечливих та неоднозначних висновків, зокрема:
по-перше, конструкція представництва або потребує вдосконалення з дозволом охоплювати цим поняттям не тільки: (а) правочини, але й інші як юридичні, так і фактичні дії, (б) представників, але й інших осіб, які вчиняють фактичні дії на свою користь. Або ж, навпаки, усунення невідповідностей у правовому регулювання із забороною видавати довіреність на вчинення фактичних дій (користування транспортним засобом) на свою користь;
по-друге, видача довіреності на користування транспортним засобом зумовлює виникнення відносин квазіпредставництва. Тобто таких, які тільки зовні нагадують відносини представництва (через вживання термінології, характерної для цих відносин, і завдяки місцю розміщення законодавчих положень), але по своїй суті до них не відносяться.
Це твердження обґрунтоване тим, що фактично при виданні довіреності на користування транспортним засобом відбувається приховування договору між власником транспортного засобу та особою, яка уповноважується на користування транспортним засобом. Тобто така довіреність виступає підставою для виникнення майнових прав (володіння і користування) для особи, уповноваженої на користування транспортним засобом.
Причому такого роду висновок має не лише теоретичний характер. Його практичне значення зводиться до того, що наявність квазіпредставництва безумовно впливає на застосування інших конструкцій або навіть деформує їх.
Зокрема, довіреність розуміється в судовій практиці як правова підстава для володіння транспортним засобом в контексті положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Наприклад:

Василь КРАТ отримати повну версію статті