Деякі проблеми строків у договірних зобов’язаннях

Проаналізовано різницю між найбільш важливими часовими категоріями в цивільному праві.
Ключові слова: строк, термін, період, тривалість, певний відрізок часу, певний момент у часі.
Проанализирована разница между самыми важными временными категориями в гражданском праве.
Ключевые слова: срок, период, длительность, определенный отрезок времени, определенный момент во времени.
Усе, що існує, – існує в часі. Не є виключенням і юридична дійсність, існують у часі й договірні зобов’язання.
У науковій літературі проблематику строків поділяють на дві категорії:
а) поняття істотної умови договору згідно з Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) і Господарським кодексом України (далі – ГК України), зокрема що стосується строку договору;
б) сутність строку договору та його вплив на договірне зобов’язання [1].
Наскільки простим на перший погляд виглядає положення про строки в договірних зобов’язаннях, настільки воно видається складним та важливим. Причому проблемність строків притаманна не тільки для правової системи України. У понад 60 країнах світу тривалий час застосовується Віденська Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу. Відповідно до п. 1 ст. 39 Конвенції, покупець має право розраховувати на правовий захист у випадку невідповідності товару, коли він направить продавцеві повідомлення про характер невідповідності, у розумний строк після того, як невідповідність буде виявлена або повинна бути виявлена. У цьому сенсі найбільш важливим для практики було вирішення питання: що слід розуміти під розумним строком подачі повідомлення? Пошук відповіді на це питання є досить складною проблемою. І тривалість строку в різних ситуаціях є різною, у середньому дорівнюючи одному місяцю. Однак середня тривалість розумного строку, запропонована доктриною Німеччини та Австрії та підтримана судовою практикою, не повинна перевищувати двох тижнів [2]. Як бачимо, навіть світовий досвід не опрацював єдиних усталених підходів щодо поняття «розумний строк» як елемент договору купівлі-продажу. При цьому тлумачення терміну «розумний строк» повинно бути гнучким і диференційованим до різних ситуацій. Як приклад у літературі наводяться два рішення судів Німеччини. В одному рішенні суд визнав обґрунтованим та розумним строк у 40 днів для огляду та виявлення недоліків покупцем 196 металевих листів, в іншому – три тижні за договором купівлі-продажу обладнання для виробництва паперу [3].
Моделюючи положення про найбільш важливі часові категорії в цивільному праві, вітчизняний законодавець застосував їх поділ на дві групи:

отримати повну версію статті