ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ У СФЕРІ СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ У СФЕРІ СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
В цивільному праві державна реєстрація має надзвичайно важливе значення. При цьому доцільно вказати на іноземний досвід: зокрема, реформування ЦК РФ зумовило включення до загальних положень ЦК ст. 81, якою визначені засади державної реєстрації прав на майно, принципи державної реєстрації (законність підстав реєстрації, публічність і достовірність державного реєстру), її суб’єкти і об’єкти, норми про захист зареєстрованого права та інші приписи загального характеру. Такий підхід дає підстави для тверджень про визнання за державною реєстрацією принципового, керівного для всіх цивільних правовідносин значення.
Вивчення досвіду модернізації цивільного законодавства, що відбувається наразі в країнах пострадянського простору, зокрема у ЦК РФ, свідчить про підвищення значення державної реєстрації в сфері цивільних правовідносин. Так, загальні положення ЦК РФ, що стосуються виникнення, здійснення і захисту цивільних прав, доповнено ст. 81, в якій ідеться про державну реєстрацію прав на майно. Стаття 81 ЦК РФ у загальному вигляді визначає засади державної реєстрації прав на майно, передбачаючи при цьому, що державна реєстрація прав здійснюється уповноваженим відповідно до закону органом на основі принципів перевірки законності підстав реєстрації, публічності і достовірності державного реєстру. Права на майно, що підлягають державній реєстрації, виникають, змінюються і припиняються з моменту внесення відповідного запису в державний реєстр, якщо інше не встановлено законом. Визначені і інші правила, зокрема про достовірність записів в реєстрах, захист зареєстрованого права та інші важливі для цивільного обороту в цілому норми, що свідчить про підвищення уваги законодавця до державної реєстрації.
Будучи публічно-правовим засобом, державна реєстрація відносно майнового обороту виконує стабілізуючу функцію. При цьому дослідники вказують на багатовекторність державної ре­єстрації, її різне призначення і правові наслідки .
В національному законодавстві види державної реєстрації є диференційованими, зокрема у розрізі суб’єктів, об’єктів, цивільних прав, юридичних фактів, правочинів; також різниться значення державної реєстрації, яка може мати правоутворююче, правопідтверджуюче або ж інформаційне значення.
Універсальність державної реєстрації полягає в тому, що нею так чи інакше пронизані усі цивільні правовідносини, у тому числі і спадкові.
У сфері спадкування державна реєстрація насамперед стосується відносин, що передують спадковим. Так, відповідно до ст. 1247 Цивіль­ного кодексу України (далі — ЦК України) заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими, службовими особами органів місцевого самоврядування, іншими компетентними особами, підлягають державній реєстрації шляхом внесення відомостей до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» від 11.05.2011 № 491. Це ж стосується і спадкових договорів (ст. 1304 ЦК України). Така державна реєстрація, що обумовлена ратифікованою Україною Конвенцією про запровадження системи ре­єстрації заповітів від 16.05.1972, має здебільшого інформаційне, а не правоутворююче значення. Відповідно, відсутність державної реєстрації заповіту або ж спадкового договору сама по собі не тягне за собою його недійсність.
Після виникнення спадкових правовідносин державній реєстрації підлягають також спадкові права, що знайшло опосередковане відображення в законодавстві України. Так, відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають реєстрації у Спадковому реєстрі. Видається, що державна реєстрація спадкових справ та свідоцтв про право на спадщину також має інформаційне значення. При цьому слід звернути увагу, що внесення до реєстру відомостей про зареєстровану спадкову справу має наслідком державну реєстрацію не тільки власне спадкових прав, а й відповідних обтяжень. Маються на увазі борги спадкодавця, оформлені належним чином, тобто з приводу яких кредиторами пред’явлені вимоги до спадко­ємців (ст. 1281 ЦК України).
Варто зауважити, що державна реєстрація у сфері спадкових відносин носить певною мірою незавершений характер, оскільки за чинним ЦК України вона не поширюється на права осіб, які здійснюють охорону спадкового майна (статті 1283, 1284 ЦК України), управління спадщиною (ст. 1285 ЦК України).
Однак найбільш важливою у сфері спадкування видається державна реєстрація права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно. На відміну від попередніх випадків державної реєстрації, ця державна реєстрація має правовстановлююче значення, оскільки саме з державною реєстрацією пов’язується виникнення права власності. Державній реєстрації підлягають права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, чому присвячувалася ст. 1299 ЦК України.
Структурно ст. 1299 ЦК України складалася з двох частин. У ч. 1 було встановлено обов’язок спадкодавця зареєструвати право: якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 ЦК України). А ч. 2 ст. 1299 ЦК України чітко визначала момент виникнення права власності при спадкуванні: право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Аналізуючи конструкцію статті, ми знайшли її доволі специфічною, оскільки вона побудована за принципом «підлога одного помешкання є дахом наступного». Інакше кажучи, спадщина як локальний об’єкт цивільних прав, у тому випадку, коли у її складі наявне нерухоме майно, існує до моменту державної реєстрації прав на неї. Цією статтею створено так званий «ефект модифікації права» — з державною реєстра­цією право на спадщину стає правом власності.

отримати повну версію статті