ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НА ЗЕМЛЮ

Законодавче закріплення в Україні трьох рівноправних форм власності на землю не виключає специфіки, яка притаманна окремим формам. Це стосується передовсім права власності на землю територіальних громад. Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Визначаючи комунальну власність на землю як самостійну форму, закон підкреслює, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Стаття 80 ЗК України називає територіальні громади самостійними суб’єктами права власності на землю, підкреслюючи, що вони реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Реалізація права власності зазвичай пов’язується із здійсненням власником належних йому правомочностей (володіння, користування і розпорядження об’єктом власності).
Чинне земельне законодавство, на жаль, не визначає конкретних форм безпосередньої реалізації права власності на землю територіальними громадами. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 1), називаючи територіальну громаду самостійним і специфічним учасником суспільних відносин, визначає її як жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Особливості статусу цього суб’єкта обумовлюють і специфіку його участі у сфері земельних відносин, зокрема, у відносинах комунальної власності на землю.
До безпосередніх форм реалізації права комунальної власності на землю можна віднести перш за все місцевий референдум. Це така форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, яка пов’язана з прямим голосуванням жителями села, селища чи міста. Близькою до цієї форми можна вважати і загальні збори всіх жителів, наприклад, села для вирішення питань місцевого значення. До таких питань відносяться і ті, які пов’язані з реалізацією права власності на земельні ділянки, що виступають об’єктом права комунальної власності.
У цих випадках територіальні громади безпосередньо можуть виконувати розпорядницькі функції щодо земель, які перебувають у комунальній власності.
Не виключається і безпосереднє використання територіальними громадами (а точніше жителями конкретних населених пунктів) земель комунальної власності, що знаходяться, зокрема в межах цих пунктів. Так, згідно із Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (ст. 17) від 6 вересня 2005 р. громадянам надається право користуватись об’єктами благоустрою населених пунктів, до яких законом віднесені території загального користування, парки, майдани, площі, бульвари, проспекти, пляжі, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди та інші території загального користування.
Членам територіальних громад земельне та екологічне законодавство гарантує здійснення ними права земельного використання земель в межах населених пунктів, які належать до комунальної власності і виступають об’єктами загального користування.
Відомо, що будь-який власник землі, реалізуючи належне йому право власності на землю, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Не є виключенням і територіальні громади, які визнаються законом самостійними суб’єктами права комунальної власності на відповідні землі. Зокрема, ст. 12 ЗК України прямо передбачено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить розпорядження землями територіальних громад.
Розпорядження землями, тобто визначення їхньої юридичної долі – одна з головних правомочностей власника земельної ділянки. Одним із способів реалізації правомочностей власника є об’єднання земельних ділянок, що є об’єктом права комунальної власності. У відповідності до ч. 5 ст. 83 ЗК України територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Необхідність об’єднання територіальними громадами земельних ділянок може виникати за різних підстав, наприклад, для будівництва спортивного комплексу, торговельного центру, промислового об’єкта тощо.
У зв’язку з цим виникають практично значимі питання, які потребують свого аналізу та вирішення, зокрема:
− що є правовою підставою для об’єднання суб’єктами права комунальної власності належних їм земельних ділянок?
− які правові наслідки випливають із такого об’єднання земельних ділянок?
Перш за все необхідно з’ясувати правову підставу для об’єднання земельних ділянок, належних територіальним громадам.
З аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку, що

Ірина ЖИЛІНКОВА отримати повну версію статті