ДЕЯКІ ПИТАННЯ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НОТАРІУСА

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА,
приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ДЕЯКІ ПИТАННЯ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НОТАРІУСА
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 № 5037-VІ внесено зміни до ст. 28 Закону України «Про нотаріат», яка тепер викладена в такій редакції: «Стаття 28. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса
Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії, здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності, функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов’язаннях держави.
Мінімальний розмір страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.
Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку».
Значне збільшення страхової суми та відповідальності нотаріуса зумовило інтерес до проблем страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса, що стосується як страхових особливостей, так і підстав притягнення нотаріуса до відповідальності за вчинення нотаріальної дії, що суперечить законодавству України, а саме вивчення питання, коли та в якому порядку має встановлюватися невідповідність нотаріальної дії законодавству України. Також необхідно
означити коло осіб, яким може бути завдана шкода вчиненою нотаріальною дією. Слід звернути увагу, що обов’язок щодо укладання договору цивільно-правової відповідальності нотаріуса покладено тільки на нотаріуса, але не на страхову компанію.
Інститут професійної відповідальності нотаріусів включає в себе усі аспекти нотаріальної діяльності. Законом передбачена відповідальність нотаріуса за вчинену нотаріальну дію. При цьому законодавством не розрізняються поняття «нотаріальна дія» та «нотаріальний документ». По-перше, під нотаріальною дією слід розуміти зміст процедури нотаріальної діяльності як системи дій у певній послідовності (нотаріальний процес); по-друге, це результат нотаріального процесу як юридичний факт. Під нотаріальним документом слід розуміти прийняте за заявою заінтересованих осіб в межах компетенції та підтверджуюче суб’єктивне право рішення спеціально уповноваженого органу — нотаріуса. Відповідно нотаріальна дія є елементом нотаріального процесу.
Чинне законодавство під незаконною нота­ріальною дією, вчинення якої є підставою для притягнення нотаріуса до цивільно-правової відповідальності, розуміє саме нотаріальний документ. Однак слід враховувати, що незаконною може бути і діяльність (бездіяльність) нотаріуса в нотаріальному процесі, а також невиконання ним інших обов’язків, що не завжди є підставою для визнання недійсним нотаріального документа, але може завдати шкоду особам, що звернулись до нотаріуса (наприклад, неналежне виконання обов’язку щодо роз’яснення чинного законодавства). Крім того, нотаріуси України уповноважені виконувати дії «сервісного» характеру як реєстратори Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, неналежне виконання яких також може заподіяти шкоду. Таким чином, проект закону, що регулює нотаріальну діяльність, повинен, по-перше, розрізняти поняття «нотаріальна дія» та «нотаріальний документ», по-друге, передбачати цивільно-правову відповідальність нотаріуса як за незаконне вчинення нотаріального документа, так і за неналежне вчинення нотаріальної дії, навіть якщо це не призвело до визнання недійсним нотаріального документа, а також за неналежне виконання інших дій, віднесених до його компетенції.
Завдання нотаріату — захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріусами передбачених законодавством нотаріальних дій від імені України, а також функцій нотаріату, до яких відносять профілактичну, попереджувальну, правоохоронну, фіскальну, правореалізаційну, посвідчувальну та юрисдикційну. Для того, щоб нотаріальну дію було визнано вчиненою та дійсною, вона має відповідати певним ознакам: повинна бути вчинена нотаріусом, вчинена від імені України відповідно до процедури її вчинення, повинна відповідати переліку нотаріальних дій, визначеному законодавством, відповідати законодавству як з процесуальної сторони, так і з матеріально-правової, відповідним чином оплачена.
Разом з тим слід зазначити, що нотаріальні документи не мають безспірного доказового значення. Цивільне процесуальне законодавство не передбачає особливої доказової сили для нотаріального документа, фактично ці документи мають підвищену доказову силу і є менш оспорюваними, ніж документи, викладені у простій письмовій формі. Згідно зі ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України жоден доказ не має для суду встановленої сили. Будь-який нотаріальний документ може бути оскаржений у судовому порядку в позовному провадженні.
У п. 8 Базових принципів латинського нотаріату зазначено: «Нотаріальні документи мають як презумпцію законності, так і презумпцію достовірності. Відповідно до презумпції законності юридична дія або документ для того, щоб мати силу, повинні поєднувати в собі встановлені законом умови. Зокрема, необхідно, щоб воля сторін, що домовляються, була висловлена вільно і свідомо в присутності нотаріуса. Презумпція достовірності означає, що факти, викладені у документі та вчинені в присутності нотаріуса або про які нотаріусу достовірно відомо, визнаються достовірними».
Тобто реформою законодавства про нотаріат необхідно передбачити підвищення доказового значення нотаріального документа.

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА отримати повну версію статті