ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН ДЛЯ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ­СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

ОЛЬГА ІЄВІНЯ,
кандидат юридичних наук, професор кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОФОРМЛЕННЯ ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН ДЛЯ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ­СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, належать до однієї з найбільш уразливих категорій громадян нашої держави.
Законодавство встановлює, що незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку . Нагадаємо, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня — 893 гривні, з 1 квітня — 911 гривень, з 1 липня — 917 гривень, з 1 жовтня — 930 гривень, з 1 грудня — 961 гривня; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 1112 гривень, з 1 квітня — 1134 гривні, з 1 липня — 1144 гривні, з 1 жовтня — 1161 гривня, з 1 грудня — 1197 гривень. Отже, за таких стандартів і потреби дитини можуть забезпечуватись лише на самому мінімальному рівні. У цьому контексті прагнення громадян розвинених країн надати допомогу дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьків¬ського піклування, забезпечити їм можливість відпочинку та лікування (оздоровлення) є, безумовно, гідним вчинком, що надає таким дітям іноді єдиний шанс відвідати інші країни та отримати необхідне лікування, сприяє покращенню соціальної адаптації таких дітей. Недарма Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008 р., розкриваючи у ст. 1 поняття дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, у першу чергу називає дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Водночас іноді організатори таких подорожей стикаються зі значними труднощами при оформленні відповідних документів, що у першу чергу полягає у необхідності отримання дозволу на вивезення дитини за кордон.
Це той рідкісний випадок, коли, здавалось би, суто бюрократичні перепони бувають цілком обґрунтованими. Діти-сиріти та діти, по¬збавлені батьківського піклування, потребують посиленого захисту з боку держави, особливо в умовах закордонної подорожі, коли можливості надання допомоги зменшуються, а ризики, пов’язані зі знаходженням у незнайомому оточуючому середовищі, зростають. Навіть доросла людина може не впоротися із ситуацією за таких обставин, про що свідчать прикрі випадки з українськими туристами.
У цілому можна виділити дві групи ризиків, пов’язаних з поїздкою за кордон дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Перш за все, це ризики кримінального характеру, зокрема, ризик торгівлі дітьми під виглядом благодійності. Незаконне усиновлення, мабуть, кращий сценарій у такій ситуації. Примушення дитини до жебракування, сексуальна експлуатація, донорство органів — це далеко не повний перелік небезпек кримінального характеру, жертвою яких може стати дитина. Як зазначає М. Г. Вербенський: «згідно з оперативними даними, Україна виступає як країна-постачальник та країна транзиту молодих жінок і дітей, як найбільш вразливих верств населення, з метою залучення їх до секс-індустрії розвинутих країн Центральної та Західної Європи, а також держав азіатсько-тихоокеанського регіону. Головними країнами призначення «живого товару», як правило, є країни Західної Європи (ФРН, Італія, Іспанія, Бельгія), а також Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об’єднані Арабські Емірати, Португалія, Єгипет, Франція, Словаччина, Лівія, Румунія, Австрія, Японія, Швейцарія тощо (за даними слідчих органів України, всього виявлено жертв торгівлі у 57 країнах світу)» .
Що стосується ризиків некримінального характеру, то до них слід віднести відсутність можливостей або нездатність приймаючої сторони створити необхідні медичні, педагогічні або побутові умови для перебування дитини.
Забезпечення інтересів дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, починається ще на території України і пов’язано, перш за все, з ретельним контролем держави за підготовкою закордонної подорожі.

Ольга ІЄВІНЯ отримати повну версію статті