ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ НА ДИТИНУ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ НА ДИТИНУ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Метою виплат аліментів є матеріальна підтримка нужденних членів сім’ї. Законодавство визначає аліменти як кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду в частці від доходу її матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (да­лі ― СК України) закріплено обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
За умови, що батьки спроможні утримувати дітей до їх повноліття, на них покладається також обов’язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і через це потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька.
СК України надав можливість батькам узгодити питання надання аліментів на утримання дитини без втручання суду шляхом укладання договору про сплату аліментів. Так, у ст. 189 СК України передбачено, що батьки мають право укладати договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначають розмір, умови, порядок та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені законодавством.
Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, у випадку недотримання такої процедури договір визнається недійсним.
Нотаріальне посвідчення договору дає можливість здійснювати примусове стягнення, у такому випадку аліментний договір має силу виконавчого листа, а також є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку.
Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, навіть якщо вони не перебувають у шлюбі.
Аліментний договір може бути змінено за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Зміна або припинення договору можливі у будь-який час за спільною згодою сторін і також підлягають нотаріальному посвідченню.
Розмір аліментів визначається сторонами.
У цьому договорі батьки фіксують розмір аліментів на дитину (дітей), він може складати або тверду фіксовану суму, або відсоток від доходу одного з батьків. Якщо у договорі фіксується розмір відсотка, то слід обов’язково вказати, що саме є доходом, з якого він вираховується, тобто необхідно перерахувати усі види заробітку, від суми яких буде братися цей відсоток.
Крім розміру аліментів, батьки у договорі вказують також строки сплати аліментів. Це можуть бути щомісячні, щоквартальні, щорічні або інші виплати. Сума аліментів може бути сплачена одноразово, але у цьому випадку доцільно зазначити, з якої базової суми (наприклад, щомісячного розміру аліментів). Розрахунок, як правило, робиться за весь період виплати до досягнення дитиною повноліття. Доречно зафіксувати у договорі строки сплати аліментів та спосіб їх сплати (готівкою, у безготівковій формі чи в інший спосіб), хоча цю вимогу СК України не передбачає. Способи виплати аліментів можуть бути різними: у частці від заробітку, іншого доходу платника аліментів, у твердій грошовій сумі тощо.
Батьки можуть включити до договору й інші умови, які вони вважатимуть необхідними. СК України у цьому контексті висуває лише одну вимогу: умови договору не можуть порушувати права дитини, що встановлюються СК України .
Аліментний договір може бути визнано недійсним, якщо він укладений під впливом обману, помилки, насильства, погрози або в результаті збігу тяжких обставин тощо. Визнання недійсним договору про сплату аліментів спричинює анулювання правових наслідків такого договору з моменту його укладення. Якщо договір визнаний судом недійсним, суд за вимогою стягувача може винести рішення і про стягнення аліментів на підставі положень сімейного законодавства.
Якщо правочин порушує інтереси дитини, можливе звернення до суду з позовом про його примусову зміну або розірвання, а за наявності передбачених законом підстав ― і визнання його недійсним.
Якщо договір про надання аліментів не виконується платником, їх одержувач має право звернутися до державного виконавця для примусового виконання договору; якщо ж він звертається до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку на загальних підставах, передбачених законодавством, його позов не підлягатиме задоволенню, оскільки із надання аліментів, і для таких осіб встановлено спеціальний порядок виконання договору і стягнення аліментів.
Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а відповідно до укладеного між батьками договору, передбачена ст. 196 СК санкція у випадку заборгованості за аліментами застосовується за наявності прямої вказівки на це в договорі (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Таким чином,

Ольга Розгон отримати повну версію статті