ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДАЧІ СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО ЕЛЕМЕНТА

МИКОЛА БЕЛЬДЄЙ,
приватний нотаріус Волноваського районного нотаріального округу Донецької області
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДАЧІ СВІДОЦТВ
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО ЕЛЕМЕНТА
Питання спадкового права завжди були в центрі уваги держави, законодавців, суспільства, громадян, оскільки тема спадщини так чи інакше стосується інтересів кожного. Спадкове право являє собою систему встановлених державою норм, які регулюють відносини з приводу переходу визначених законом цивільних прав та обов’язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) у порядку універсального (цивільні права та обов’язки переходять до інших осіб безпосередньо, як єдине ціле, в повному обсязі, однократним актом, у той самий момент) та сингулярного (наступництво в окремих одиничних правах чи обов’язках) наступництва.
Загальні принципи та положення посмертного переходу цивільних прав та обов’язків містить книга VІ Цивільного кодексу України (далі — ЦК України). В той же час нотаріусам у своїй роботі необхідно дотримуватись норм законодавства, які містяться в Сімейному, Земельному кодексах України, законах України («Про нотаріат» вiд 02.09.1993 р. № 3425-XII, «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 р. № 1576-XII, «Про міжнародне приватне право» вiд 23.06.2005 р. № 2709-IV тощо), а також в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/ 5 та інших нормативних актах.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК України). Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Для видачі свідоцтва про право на спадщину та для підтвердження родинних відносин нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вправі витребувати у фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
У нотаріальній практиці досить поширена ситуація, коли

Микола БЕЛЬДЄЙ отримати повну версію статті