ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ СПАДКОВИХ ПРАВ ПІСЛЯ ОСІБ, ОГОЛОШЕНИХ ПОМЕРЛИМИ

ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ СПАДКОВИХ ПРАВ ПІСЛЯ ОСІБ, ОГОЛОШЕНИХ ПОМЕРЛИМИ
Цивільна правоздатність фізичної особи (як певна здатність мати цивільні права і нести юридичні обов’язки) має чіткі часові рамки існування: виникає з народженням і припиняється зі смертю. Відсутність можливості підтвердити смерть фізичної особи, поєднана з відсутністю самої особи, створюють невизначеність у майнових та немайнових відносинах за її участю, що не може не бути підставою для реагування з боку законодавця. Юридичним інструментом усунення такої невизначеності слід визнати певні юридичні припущення (презумпції) та юридичні фікції, на основі яких історично склалися, створені та функціонують інститути визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Оголошення померлим (смерть in absentia) — судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку .
Аналіз наведеного визначення свідчить, що за відсутності достовірних даних про особу суд завжди буде виходити з певних припущень, звертаючись при цьому до непрямих доказів.
Як зазначає К.Б. Ярошенко, якщо стосовно інституту оголошення особи померлою визнано, що він ґрунтується на презумпції смерті особи, то щодо визнання особи безвісно відсутньою однозначного підходу в цивілістиці не сформувалося . Існують думки, що безвісна відсутність ґрунтується на презумпції смерті відсутньої особи , презумпції перебування відсутнього серед живих або ж взагалі мова йде про констатацію судом факту відсутності громадянина . Дослідниками сформульована і компромісна позиція, коли, крім фактів та строків, ще потрібна наявність таких відомостей, які дозволяють припускати смерть особи, хоч про це і не було достовірно відомо . В.О. Вітушко додає, що факт смерті тут не встановлюється, а оголошується судом як доцільна фікція .
Оголошення особи померлою пов’язується з неможливістю встановити її місцезнаходження, що наближує його до категорії безвісної відсутності. Звісно, безвісна відсутність і оголошення особи померлою не можуть бути штучно відірвані і ізольовані. У судовій практиці спостерігається саме такий підхід. При вирішенні питання про оголошення особи померлою суди з’ясовують, чи визнавали її до цього безвісно відсутньою. Так, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19.03.2001 А. визнано безвісно відсутнім в с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області, цей же суд рішенням від 12.01.2007 оголосив його померлим .
В наукових дослідженнях зазначається, що фактичний склад оголошення фізичної особи померлою повинен містити такі ознаки:

отримати повну версію статті