ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИДІЛУ ЧАСТКИ З МАЙНА, ЩО Є У СПІЛЬНІЙ ЧАСТКОВІЙ ВЛАСНОСТІ

ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИДІЛУ ЧАСТКИ З МАЙНА, ЩО Є У СПІЛЬНІЙ ЧАСТКОВІЙ ВЛАСНОСТІ
За ст. 364 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Закріплюючи за кожним з учасників спільної власності право на виділ частки, законодавець не тільки не надав визначення поняття «виділ», а й застосував не зовсім правильне з логічної та юридичної точки зору визначення «виділ у натурі», оскільки це формує хибне уявлення про можливість існування поряд з виділом у натурі й інших варіантів виділу частки з майна, що є в спільній частковій власності.
Класичні цивілістичні дослідження проблем спільної власності виходять з того, що виділ у натурі призводить до припинення спільної власності щодо співвласника, частка у праві власності якого виділяється. Індивідуалізована в натурі частина спільного майна може належати тій чи іншій особі лише після ліквідації спільної власності .
Суть ч. 1 ст. 364 ЦК України полягає в тому, що за задумом законодавця будь-який виділ частки у спільній власності — це завжди виділ у натурі, навіть і тоді, коли він супроводжується виплатою грошової компенсації.
Така позиція підтримана в судовій практиці.
Виділ частки з майна, що є в спільній сумісній (частковій) власності, відповідно до зазначених норм, як вказує Верховний Суд України, означає отримання власником, частка якого виділяється, своєї частки в натурі у власність або за неможливості поділу майна відповідно до часток отримання грошової або іншої компенсації за свою частку від інших співвласників, до яких переходить право власності на цю частку.
Таким чином, ці норми передбачають право одного зі співвласників отримати від інших співвласників грошову або іншу компенсацію за всю належну йому частку в майні, що є об’єктом права спільної власності, з припиненням його права власності на це майно, та не передбачають можливості виділу не цілої частки, а лише її частини, в результаті чого майно продовжує залишатися в спільній власності цих співвласників .
За змістом аналізованої норми право на виділ частки належить кожному зі співвласників рівною мірою, незалежно від підстави виникнення права спільної власності, ставлення до виділу інших співвласників, розміру частки та інших обставин.
У судовій практиці сформувався підхід,

отримати повну версію статті