ДЕОНТОЛОГІЯ

ЛЮБОВ ПРОХОР,
приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу
ДЕОНТОЛОГІЯ
Нравственность учит не тому, как стать счастливым,
а тому, как стать достойным счастья.
Иммануил Кант

Кожна професія, якщо вона ґрунтується на винагороді за працю, стає причиною змагань, породжує конкуренцію, а поряд з нею і ще одне небажане явище — падіння престижу професіоналів. Подальший розвиток та існування держави й суспільства неможливі із застосуванням лише матеріальних категорій і цінностей. Сьогодні як ніколи перед кожним громадянином, який здійснює будь-яку професійну діяльність, постає питання відповідальності перед майбутнім нащадків і людства в цілому, тому сучасне сьогодення неможливе без втілення й застосування у нашому житті вічних категорій, таких як: моральність, совість, гідність, порядність і відповідальність. Ми як юристи за фахом повинні бути першими й демонструвати відповідний приклад для всього сучасного суспільства, тому що люди, які вирішують долі інших, несуть підвищену етичну відповідальність за свої дії, рішення і вчинки.
Спочатку про слова. Слова «мораль», «гідність», «етика» близькі за змістом, але виникли вони у двох різних мовах. Слово «етика» походить від грецької «ethos» — норов, характер, звичай. Його ввів 2300 років назад Арістотель, якій назвав етичними такі людські якості, як мужність, чесність, порядність, а «етикою» — науку про ці якості. Слово «мораль» латинського похо¬дження, «mos» (мн. — «mores») означає майже те ж саме, що і в грецькій — норов, звичай. Цицерон слідом за Арістотелем створив від нього слова «moralis» — моральний та «moralitas» — мораль, котрі стали латинським еквівалентом грецьких слів «етичний» та «етика» .
Термін «деонтологія», який я вживаю у назві статті, походить від «deon» (deontos) — по¬трібне, необхідне + «logos» — поняття, вчення — система загальних знань про юридичну науку, практику, вимоги до професіональних та особистих якостей юриста, систему формування цих якостей. Вперше він був уведений у науковий оборот у 1834 році англійським філософом та юристом Ієремією Бентамом, який виклав моральні вимоги, необхідні для кар’єри та досягнення особистого матеріального добробуту. Він розробив модель науки про норми професійної поведінки людини, яка має владу, і виклав це в книзі «Деонтологія, або Наука про мораль».
В широкому розумінні деонтологія — розділ етичної теорії, в якому розглядаються проблеми обов’язку, моральних вимог та нормативів. Загальна деонтологія вивчає узагальнені принципи поведінки, її форми, моральні та суспільні ідеали.
У більш вузькому значенні деонтологією називають професійну етику — сукупність правил, розроблених професійною організацією, яка слідкує за їх дотриманням.
Для цілого ряду професій виявилося недостатнім, щоб їх представники володіли лише певними трудовими навичками. Разом із цим вони повинні володіти і відомими етично-вольовими якостями, практикувати у своєму середовищі певні принципи та правила поведінки, які регулювали б, з одного боку, відносини всередині професійної групи, з іншого — відносини самої професійної групи та осіб, що користуються їх послугами. В деяких випадках це вимагало навіть вироблення особливих кодексів поведінки, що включали правила, норми, заповіді, клятви тощо. Все це мало на меті підтримку високого рівня професійної діяльності, престижу, соціальної цінності професії як такої, встановлення до неї довіри з боку суспільства. До таких професій серед інших можна віднести юриспруденцію, в якій впродовж тривалого часу вироблялися і зміцнювалися вимоги й норми, правила та стандарти.
На перший погляд моральні норми законодавчо закріплювати немає потреби, оскільки етику не можна закріпити на папері, її можна або дотримуватися (розуміти), або не брати до уваги жодного етичного правила. Традиційним для юриспруденції є утвердження верховенства права, але закріплення етичних норм законодавчо веде до строго дотримання таких норм і як результат — підвищення престижу професії.
Так, на V з’їзді суддів України, який відбувся 24.10.2002 р., було прийнято Кодекс професійної етики судді; Правила адвокатської етики були схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01.10.1999 р. (протокол від 01–02.10.1999 р. № 6/VI).
Оскільки я є представником нотаріальної спільноти, мені хотілося б більш детально зупинитися на вимогах до професійної етики нотаріусів.
17.11.2007 р. рішенням Конференції Україн¬ської нотаріальної палати було затверджено Кодекс професійної етики нотаріусів України. В основу цього Кодексу було покладено Етичний кодекс нотаріусів Європи та заповіді Міжнародного союзу нотаріату. Він покликаний сприяти сумлінному виконанню нотаріусами свого професійного обов’язку, розумінню нотаріальною спільнотою публічно-правового призначення та відповідального характеру нотаріальної діяльності, а отже, і підвищенню авторитету нотаріату та репутації нотаріусів.
Професійна поведінка нотаріусів України ґрунтується на таких основних принципах:
незалежність;
законність;
об’єктивність та неупередженість;
перевага інтересів фізичних та юридичних осіб;
конфіденційність;
добросовісність;
чесність;
повага до професії;
культура поведінки.
Раніше питання етики обмежувались тільки поняттям поведінки нотаріуса у відносинах з клієнтом. Сьогодні ми розуміємо, що поняття «етика» набагато ширше — це і відносини один з одним, і з органами влади, і взаємовідносини нотаріуса й нотаріальної палати. Етика і професіональна діяльність знаходяться в нерозривному зв’язку.
Від репутації нотаріуса залежить довіра суспільства і держави до інституту нотаріату, тому до обов’язкових вимог, що ставлять нотаріусу, віднесені повага до моральних норм та їх дотримання. Від морально-етичного аспекту діяльності нотаріусів залежить не тільки якість виконання професійних обов’язків, а й подальше збереження довіри суспільства і держави до нотаріату. Довіра залежить, перш за все, від того, яку репутацію має нотаріат. Окремий випадок негідної поведінки нотаріуса може кинути тінь на нотаріат в цілому.
Кодекс професійної етики нотаріусів Украї¬ни встановлює обов’язкові для кожного нотаріуса, правила поведінки при здійсненні професійної діяльності, що ґрунтуються на критеріях моральності та заповідях Міжнародного союзу нотаріату:
1. Поважай своє Міністерство, органи дер¬жавної влади, органи професійного співтовариства та своїх колег.
2. Вчиняй нотаріальні дії, діючи в межах закону, вирішуй сумніви; не вчиняй правочин, якщо є сумнів щодо його законності та правильності.
3. Віддай належне Правді.
4. Дій обережно.
5. Вивчай матеріали ґрунтовно, старанно та ретельно.
6. Радься з Честю.
7. Керуйся Справедливістю.
8. Обмежуйся Законом.
9. Працюй з Гідністю.
10. Пам’ятай, що твоя місія полягає в тому, аби не допускати цивільно-правових спорів.
До моральних вимог, що стосуються ставлення до суспільства і держави, відносяться:
захист інтересів людини, суспільства і дер¬жави, дотримання вимог закону;
сприяння утвердженню в суспільстві віри у закон і справедливість;
невчинення в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб дій, які могли б поставити під сумнів неупередженість і незалежність нотаріальної діяльності, скомпрометувати нотаріуса у суспільній думці, заподіяти шкоду честі та гідності професії нотаріуса.
До моральних вимог, що стосуються ставлення до колег, відносяться:
повага і доброзичливе співробітництво на принципах взаємоповаги, довіри та професійної взаємодії;
підтримання сприятливого морально-психологічного клімату в нотаріальній конторі і в нотаріальній спільноті в цілому, уникнення проявів шкідливих звичок і особливостей поведінки, що можуть ображати людську гідність і негативно сприйматися суспільством;
тактовність у ставленні до колег, інформування їх з питань, які можуть допомогти у їхній роботі, а також про потенційні професійні труднощі й про інші проблеми, що вимагають професійної солідарності.
У своїх відносинах з колегами і нотаріальним співтовариством нотаріус не має права:
характеризуючи свою кваліфікацію, применшувати професійну гідність і авторитет своїх колег;
вести недобросовісну конкуренцію;
монополізувати відповідну сферу нота¬ріальної діяльності чи роботу з особами, перешкоджаючи роботі інших нота¬ріусів;
займатися індивідуальною рекламою, в тому числі через засоби масової інформації, рекламувати себе і свою діяльність шляхом посилань на джерела, що не мають прямого відношення до нотаріальної діяльності (не є рекламою вказівки на місцезнаходження і режим роботи нотаріальної контори);
залучати осіб, які звернулися до нотаріальної контори, шляхом зниження встановлених тарифів, а також недобросовісними обіцянками відносно режиму і порядку роботи нотаріальної контори.
На відміну від Кодексу професійної етики судді, в якому зазначено, що норми, спрямовані на вирішення етичних питань, не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини, від Правил адвокатської етики, в ст. 77 яких зазначено, що до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру, в ст. 18 Кодексу професійної етики нотаріусів України зазначені заходи громад¬ського впливу за порушення норм Кодексу.
Так, до порушника можуть бути застосовані такі заходи громадського впливу:
громадське зауваження;
¬ромадська догана.
У разі застосування до нотаріуса заходів громадського впливу більше двох разів протягом календарного року загальні збори нотаріусів регіону можуть звернутись до відповідного управління юстиції з поданням про зупинення діяльності цього нотаріуса, а за наявності підстав, передбачених законодав¬ством, — про позбавлення його права на зайняття нотаріальною діяльністю.
До недавнього часу я говорила: «У нас в Кіро¬вограді найбільш нотаріальний нотаріат», тому що ми відбулися як нотаріуси, які самі себе добровільно обмежували певними рамками, що, в першу чергу, стосуються етики і моральної поведінки.
Але з матеріалізацією суспільства почали з’являтися негативні явища, такі як: «акредитація нотаріуса в установі банку», «відкати», «бонуси», рекламні об’яви про здійснення прийому громадян «цілодобово». Безумовно, певній категорії громадян саме це і подобається в роботі нотаріусів, особливо тим, хто давно мріяв мати такого собі «кишенькового нотаріуса».
Тому перед нами стоїть важке завдання — зберегти свої позиції, не здаючи їх, і доводити своєю діяльністю, що в нотаріаті працюють гідні, добросовісні, професійні люди.
Я хочу, щоб нотаріусів поважали!
Значення моральних якостей не тільки нотаріуса, а й будь-якого працівника нотаріальної контори буде рости з розширенням нотаріальної діяльності, тому в нотаріаті завжди будуть по¬трібні високоосвічені і бездоганні в моральному плані робітники. Питанням підготовки та виховання кадрів нотаріату повинно надаватися максимум уваги. Успішне вирішення цієї проблеми здебільшого буде сприяти підвищенню авторитету нотаріату.
Треба визнати, що випускники юридичних вузів мають туманне уявлення про нотаріат, прогалини знань молодих спеціалістів в цій області частково поповнюються в процесі стажування. Дуже важливо, щоб органи юстиції на місцях враховували цю обставину при організації професійного стажування, виборі кандидатів, а питання морально-етичних аспектів були в полі зору кваліфікаційних комісій при прийнятті іспитів у осіб, які пройшли стажування.
Вимоги щодо професійної етики повністю відносяться як до державних, так і до приватних нотаріусів.

Любов Прохор отримати повну версію статті