ГАЗОПРОВІД ЯК НЕТИПОВИЙ ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук,
асистент кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого, м. Харків
ГАЗОПРОВІД ЯК НЕТИПОВИЙ
ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Зміна підходів у регулюванні цивільних відносин зумовила повернення до національного правопорядку традиційного поділу речей на рухомі та нерухомі. Втім, незважаючи на очевидний позитив цього у правозастосовчій практиці та доктрині постала значна кількість дискусійних та неоднозначних запитань щодо можливості віднесення того чи іншого об’єкта до нерухомості . Прикладом цього може слугувати питання стосовно кваліфікації як нерухомого майна під’їзних залізничних колій, газопроводів.
Умовно можливо виокремити два блоки проблем, що зумовлюють таку ситуацію:
а) тривала відсутність визначення на рівні законодавства поняття нерухомості і чіткого та однозначного підходу, який би втілювався на рівні нормативних актів;
б) як наслідок перманентний стан суперечливості сучасного українського законодавства, оскільки ті чи інші поняття напрацьовуються для потреб конкретного акта.
Разом з тим це не позбавляє необхідності вироблення рекомендацій на рівні доктрини із застосування положень чинного законодавства щодо певного об’єкта. Аналізуючи той чи інший об’єкт цивільних прав, необхідно звертати увагу саме на ті його характеристики або вимоги до його обороту, що обумовлюють специфічність правового режиму стосовно такого об’єкта.
Однак, перш ніж перейти до аналізу правового режиму газопроводу, необхідно зазначити, що у світовій практиці сформувалося два підходи до розуміння сутності нерухомості.
Перший (єдиного об’єкта нерухомості) побудовано на засадах, вироблених ще римським приватним правом, відповідно до якого нерухомою річчю (res immobiles) вважалася тільки земельна ділянка, а всі інші об’єкти вважалися складовою частиною нерухомої речі, тобто земельної ділянки . У сучасності цей підхід утілено, перш за все, у німецькому цивільному законодавстві, відповідно до якого земельна ділянка визнається єдиним тілесним об’єктом нерухомості, а будівлі, споруди — складовою частиною земельної ділянки. Юридичний зв’язок земельної ділянки та інших речей, пов’язаних з нею, ґрунтується на принципі superficies solo cedit , що обумовлює неможливість їх самостійного відчуження окремо від земельної ділянки. Розширення кола об’єктів нерухомості відбувається за рахунок введення «юридичних земельних ділянок» у вигляді прав на нерухоме майно; можливість визнання приналежністю земельної ділянки лише рухомих речей .
Другий (множинності об’єктів нерухомості) підхід (Франція, США та деякі інші країни) передбачає визнання нерухомістю не лише земельної ділянки, але й інших речей, причому навіть безтілесних у вигляді прав на земельну ділянку. При цьому земельна ділянка

Василь КРАТ отримати повну версію статті