ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ

ОЛЬГА ВЕРЕЙЦІ,
кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ
Як справедливо зазначив свого часу Р.У. Емер­сон, справжнім показником цивілізації не є ані рівень багатства, ані величина міст, ані великий обсяг врожаю, а саме особистість людини, яка виховується країною. Певною характеристикою такої особистості є сьогодні проблема захисту тварин від жорстокого поводження, яку, на жаль, можна віднес­ти до найбільш актуальних у суспільстві. Водночас таку турботу навряд чи можна вважати ознакою прогресу за логікою: ось ми вирішили всі проблеми і дійшли до тварин. Скоріше, навпаки: неправо­мірне, жорстоке, ганебне ставлення до тварин досягло такого масштабу, що змусило державу звернути увагу на необ­хідність вжити адекватних заходів.
У стародавньому світі, до речі, проблема захисту тварин від жорстокого поводження такого масштабу не набувала. Зокрема, як зазначається в юридичній літературі, «в історії кримінального права, особливо у народів Стародавнього світу і тварина була, нарівні з людиною, об’єктом злочину, оскільки в ній бачили предмет поклоніння або символ релігійних уявлень» . Багато відомих філософів та духовних вчителів визначали гуманне поводження з тваринами як основу моральності. Зокрема, пророк Мухаммед, який наголошував на необхідності захисту тварин від нападу людей, Будда, який наполягав на принципі неспричинення шкоди іншим живим істотам. Як основу морального поводження людини розглядали гуманне ставлення до тварин Піфагор та Плутарх. А Святий Франциск Ассізський розглядав тварин як своїх братів та сестер . Я не хочу сказати, що у той період всі були виключно вегетаріанцями і вибачалися перед кожною необережно пом’ятою травинкою. Полювали ще й як. Але задля їжі та одягу. Це вже пізніше завдяки «еволюції» полювання стає розвагою.
У Європі перші законодавчі акти стосовно захисту тварин від жорстокого поводження з’являються на початку ХІХ століття. Першопрохідцем стала Великобританія, де відповідний закон було прийнято у 1822 році. Це стало поштовхом для прийняття відповідного законодавства в таких англомовних країнах, як Канада, ПАР та Австралія. Хоча в США відповідний закон було прийнято лише у 1930 році. У період з 1833 до 1840 року відповідне законодавство приймається також в Німеччині, Швейцарії та скандинавських країнах. На сьогодні спеціальне законодавство, спрямоване на захист тварин від жорстокого поводження, існує в Австрії. Алжирі, Афганістані, Гаїті, Індонезії, Іспанії, Італії, Казахстані, Канаді, Киргизстані, Коста-Ріці, Кот-д’Івуарі, Латвії, Литві, Македонії, Нігерії, Сан-Марино, Словаччині, Словенії, Судані, Таїланді, Фінляндії, Франції.
У ХХ столітті питання захисту тварин від жорстокого поводження виходить вже на міжнародний рівень. 1 січня 1982 року приймається Всесвітня хартія природи, 13 листопада 1987 року — Євро­пейська конвенція про захист домашніх тварин.
У цілому ж виділяються дві основні концепції поводження з тваринами. Перша полягає у наданні тваринам певних прав. Більш радикальні прихильники цієї теорії наполягають на тому, що тварини взагалі не можуть розглядатися як об’єкти власності, не можуть використовуватися для отримання їжі, одягу, у наукових експериментах тощо. Менш радикальний підхід полягає у необхідності створення комфортних умов утримання для тварин. Друга концепція виходить з того, що тварини не можуть мати права, оскільки не здатні керуватися мораллю та укладати будь-який суспільний договір. Прихильники цієї позиції здебільшого є послідовниками теорії І. Канта, який стверджував, що жорстокість по відношенню до тварин шкодить і самій людині, а саме: «жорстокість по відношенню до тварин протирічить зобов’язанням людини щодо самої себе, тому що вбиває у неї співчуття до чужих страждань, яке дуже корисно у відносинах з іншими людьми» . В цілому у світі сприйнята остання концепція, яка знайшла відображення і в законодавстві України.
До основних законодавчих актів Украї­ни, що стосуються захисту тварин від жорстокого поводження, слід віднести, перш за все, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» , Кримінальний кодекс України (далі — КК України) та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст. 2 також вказує, що нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється законами України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від інфекційних хвороб». Отже, база нібито є. Вже інше питання — чи дає вона можливість забезпечити дієвий захист тварин від жорстокого поводження.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст. 1 дає визначення основних понять: гуманного ставлення до тварин і, відповідно, жорстокого поводження з тваринами. Так, під гуманним ставленням до тварин розуміються дії, що відповідають вимогам захисту тварин від жорстокого поводження і передбачають доброзичливе ставлення до тварин, сприяння їх благу, покращення якості їх життя.
Жорстоке поводження з тваринами визначається цією ж статтею як знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів. Таке визначення практично відповідає формулюванню, що міститься у КК України, про що буде далі.
Стаття 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме:
жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
можливість припинення права власності та інших речових прав на тварин у разі жорстокого поводження з ними;
заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість, містяться у розділі ІІІ Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» .
Так, відповідно до цих правил при поводженні з тваринами не допускається:

ОЛЬГА ВЕРЕЙЦІ отримати повну версію статті