Відмова від права: «за» і «проти»

Розглянуто дискусійне питання щодо можливості здійснення особою відмови від належних їй прав та визнання в якості правового наслідку такої відмови — припинення суб’єктивного права. Наведено обмеження у здійсненні особою відмови від права.
Ключові слова: відмова від прав, здійснення права, нездійснення права, суб’єктивне право, обмеження, майнове право, немайнове право, неможливість відмови від прав.
Рассмотрен дискуссионный вопрос относительно возможности совершения лицом отказа от принадлежащих ему прав и определения в качестве последствия такого отказа — прекращение субъективного права. Приведены ограничения в совершении лицом отказа от права.
Ключевые слова: отказ от прав, совершение права, несовершение права, субъективное право, ограничение, имущественное права, неимущественное право, невозможность отказа от прав.
Одним із дискусійних питань юридичної практики в цілому та нотаріальної практики зокрема є питання щодо можливості здійснення особою відмови від належних їй прав та визнання в якості правового наслідку такої відмови —
припинення суб’єктивного права. Причому з огляду на положення ч. 3 ст. 12 Цивільного кодексу України [1] (далі — ЦК України), яка прямо встановлює право особи на відмову від належного їй майнового права, зазначена вище дискусійність пов’язана не з відповіддю на принципове питання стосовно того чи може особа взагалі відмовлятися від своїх майнових прав (загальна відповідь — «так»), а з виокремленням максимально чітких критеріїв різновидів прав, підстав, умов тощо, коли така відмова неможлива та в яких випадках наслідком відмови від права буде його (права) фактичне, а не уявне припинення.
Тлумачення змісту поняття «відмова від права» тісно пов’язане з поняттями здійснення та нездійснення права, основні сутнісні ознаки яких зафіксовано в частинах 1, 2 ст. 12 ЦК України. Власне, поняття «здійснення — нездійснення» є черговим прикладом дихотомічного поділу будь-якого явища, що в повній мірі характеризує потенційно можливі варіанти поведінки особи, яка має право. З одного боку, така особа має змогу здійснити наявне в неї право в будь-який чи певний спосіб, формі тощо. З іншого боку, ця ж особа може й не здійснювати своє право, що відповідає сутності суб’єктивного права як міри можливої поведінки.
Однім із способів (форм) здійснення суб’єктивного права може бути визнана відмова від права, підтвердження чому містить чинне законодавство (наприклад, статті 1273, 1274 ЦК України). Навпаки, стверджувати про те, що особа може здійснити відмову від права шляхом його (права) нездійснення досить проблематично, оскільки в таких ситуаціях мова йде радше про відмову не від права, а від здійснення права, що звісно не тотожно одне одному, так як нездійснення особою свого права, за загальним правилом, не припиняє суб’єктивного цивільного права (ч. 2 ст. 12 ЦК України) в той час як відмова від права має наслідком припинення самого права (наприклад, ст. 347 ЦК України).
Таким чином

Олег ПЕРВОМАЙСЬКИЙ отримати повну версію статті