ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАПИСІВ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ПРАВ. ТАКЕ ПРОСТЕ І ОДНОЧАСНО СКЛАДНЕ ПИТАННЯ

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань при Міністерстві юстиції України
ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАПИСІВ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ПРАВ. ТАКЕ ПРОСТЕ І ОДНОЧАСНО СКЛАДНЕ ПИТАННЯ
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Народне прислів’я
Підставою «народження» цього матеріалу стало неоднозначне тлумачення колегами норм законодавства щодо внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — ДРРП). Незважаючи на те, що в нормативних документах, виданих Міністерством юстиції України, досить зрозуміло викладений порядок дій державного реєстратора або нотаріуса у разі вчинення таких реєстраційних дій, серед практиків все одно виникли непорозуміння. Тож спробуємо, як то кажуть, докопатися до істини.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 1952-IV) містить лише правила виправлення технічних помилок у ДРРП (наприклад, ст. 27).
Між тим, практика використання ДРРП свідчить про непоодинокі випадки необхідності внесення змін до записів цього реєстру, які не є наслідком технічної помилки заявника або державного реєстратора. Спричинити таку ситуацію може, наприклад, зміна прізвища, паспорта або громадянства власника. Безумовно, у такому разі закон не вимагає обов’язкового внесення змін до записів ДРРП, але у той же час і не забороняє цього робити, якщо зацікавлена особа готова сплатити вартість послуги та бажає, щоб інформація, що міститься у реєстрі, була актуальною на цей час. До речі, ст. 24 Закону № 1952-IV не містить підстав для відмови у вчиненні державної реєстрації прав у такому випадку.
Також законом встановлюються випадки, коли зміни речового права можливі лише за умови їх попередньої реєстрації. Наприклад, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачено, що будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Наслідком цього, мабуть, і стала поява наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 12.12.2011 № 3502/5, нині діюча редакція якого набула чинності 14.12.2012 (далі — Порядок № 3502/5). Цей наказ був виданий відповідно до п. 44 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі — Порядок № 1141), який прямо передбачає, що саме Міністерство юстиції встановлює порядок внесення змін до записів ДРРП. В свою чергу, оскільки ч. 3 ст. 11 Закону № 1952-IV встановлено, що Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України, говорити про перевищення Кабміном або Мін’юстом своїх повноважень під час врегулювання цього питання не можна.
Отже, згідно з п. 2.1 Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів ДРРП заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.
Коментуючи цей пункт, слід зосередити увагу на тому, що

Олена Чуєва отримати повну версію статті