Виявлено заборону. – Чи можливе відчуження?

Проаналізовано питання можливості відчуження майна з накладеною забороною. Наведено відповідні зразки: договору купівлі-продажу майна, обтяженого іпотекою; заяви дружини покупця про згоду на купівлю квартири, що є предметом іпотеки; договору про внесення змін до іпотечного договору.
Ключові слова: заборона; накладення заборони; право власника розпоряджатися; іпотечний договір; посвідчення договору купівлі-продажу; договір купівлі-продажу майна, обтяженого іпотекою; договір про внесення змін до іпотечного договору.
Проанализирован вопрос возможности отчуждения имущества с наложенным запретом. Приведены соответствующие образцы: договора купли-продажи имущества, отягощенного ипотекой; заявления супруги покупателя о согласии на покупку квартиры, которая является предметом ипотеки; договора о внесении изменений в ипотечный договор.
Ключевые слова: запрет; наложение запрета; право собственника распоряжаться; ипотечный договор; удостоверение договора купли-продажи; договор купли-продажи имущества, отягощенного ипотекой; договор о внесении изменений в ипотечный договор.
Нотариус кроит сделку
по заказу обратившегося,
но по лекалам закона.
Равиль Алеев
Останнім часом таке питання все частіше стало хвилювати нотаріусів. І це не дивно, бо розвиток цивільно-правових відносин в Україні йде вперед. Для того щоб відповісти на нього спробуємо проаналізувати чинне законодавство.
Насамперед слід з’ясувати, що ж саме означає «заборона» у нашому випадку. Чинне законодавство України не містить чіткого визначення цього терміна в ракурсі проблеми, що цікавить нотаріусів. Довідкова інформація Інформаційно-аналітичного центру «Ліга» надає визначення терміна «арешт майна», визначаючи його як накладання заборони на право розпоряджатися вкладами, цінностями та іншим майном до визначення його подальшої долі (з практики застосування термінів, слів і словосполучень в юриспруденції). Тобто арешт і заборона в деяких випадках мають тотожне значення, але не завжди.
Аналізуючи положення Цивільного кодексу України [1] (далі – ЦК України), бачимо, що законодавець не одноразово згадує про накладання заборони в випадках, коли є підстави обмежити власника в можливості розпорядження його майном. Яскравим і знайомим віддавна для нотаріусів прикладом є договір довічного утримання. Стаття 754 ЦК України визначила, що набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договори застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Тобто заборона, накладена нотаріусом за договором довічного утримання, установлює обмеження для власника розпоряджатися одержаним за цим договором майном за життя відчужувача, навіть якщо відчужувач і дає на це свою згоду. Теж саме стосується й випадку накладеної заборони за спадковим договором (ст. 1307 ЦК України). Тобто вчинити будь-який правочин із майном, що є предметом спадкового договору або договору довічного утримання, не має можливості доки не настануть підстави зняти заборону (припинення договору).
Зовсім інший вигляд мають справи із заборонами, накладеними за іпотечними договорами. Незважаючи на те, що

Олена Чуєва отримати повну версію статті