ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ІРИНА СЕЛІВАНОВА,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», радник юридичної фірми «ILF»
ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Юридична наука завжди приділяла увагу правовому режиму державної власності та державного майна . Однак перехід економіки країни на ринкові рейки викликав кардинальні зміни в механізмі правового регулювання використання державного майна в господарській діяльності. В результаті проголошення в Україні свободи підприємництва та рівності всіх форм власності державні підприємства перестали бути єдиною організаційною формою господарювання, як це було за часів централізовано керованої економіки, з’явилися суб’єкти господарювання інших форм власності, зацікавлені в використанні державного майна, принципово змінилися підходи до державно-приватного партнерства. Однак аналіз законодавства в цій сфері свідчить про наявність у ньому маси правових проблем, які, з одного боку, недостатньо досліджені вченими-правниками, а з іншого, самим фактом свого існування свідчать про відсутність уваги і законодавця до цих проблем.
Метою цієї статі є дослідження сучасних правових механізмів використання державного майна в господарській діяльності суб’єктами різних форм власності.
Перше, і одне з найважливіших питань — хто є власником державного майна (суб’єктом права державної власності) — чинним законодавством України визначено суперечливо. Так, якщо Закон України про власність визнавав національне багатство України власністю народу України, і відносив до нього як природні ресурси, так і основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку тощо, то чинне законодавство вже розділяє власність Українського народу та власність держави. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 324 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) природні ресурси — земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Все інше суспільне майно належить державі і відповідно знаходиться в державній власності. Ця теза недвозначно закріплена в ст. 326 ЦКУ, а також випливає зі ст. 1 Закону України «Про управління об’єктами дер¬жавної власності», яка визначає, що управління об’єктами державної власності — це здійснення Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами та іншими суб’єктами, визначеними законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів.
Однак і така концепція витримується законодавцем непослідовно, є випадки, коли власністю Українського народу визнаються і неприродні ресурси .
На друге запитання — кому і на якому правовому режимі передано державне майно — відповідає Закон України «Про управління об’єктами державної власності» , Господарський кодекс України (далі — ГКУ), інші законодавчі акти. Фактичних користувачів державного майна можна розділити на три групи: господарюючі суб’єкти 1) державного та 2) недержавного секторів економіки та 3) негосподарюючі суб’єкти.
1. Господарюючі суб’єкти державного сектора економіки

Ірина СЕЛІВАНОВА отримати повну версію статті