ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ СПАДЩИНИ ЗА ЗАПОВІТОМ

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ СПАДЩИНИ ЗА ЗАПОВІТОМ
Спадкування за заповітом займає найважливіше місце в сучасному спадковому праві. Складаючи заповіт, громадянин прагне мати гарантії щодо дотримання визначеного ним порядку переходу майна після його смерті.
Суб’єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю ― спадщиною.
Взагалі поняттям «спадщина» охоплюються права та обов’язки померлої фізичної особи, які переходять до її спадкоємців як єдине ціле. У теорії спадкового права під спадщиною розуміють комплекс прав і обов’язків , певну частину цивільних прав і обов’язків або ж їх сукупність .
Спадщина являє собою складний об’єкт цивільних прав, саме тому в ст. 1218 та в інших нормах ЦК України (статті 1219, 1227–1229, 1236, 1238, 1291) використовується поняття «склад спадщини», що передбачає існування його окремих елементів, зокрема у вигляді прав і обов’язків. Більше того, включення тих чи інших елементів до складу спадщини має юридичне значення. Однак хоча спадщина і є складним об’єктом, за змістом ст. 1218 ЦК України являє собою єдине ціле.
Як зазначають науковці, спадщина ― це об’єкт цивільних прав локального характеру. Локальний характер знаходить свій прояв у присутності зазначеного об’єкта виключно у сфері спадкового права, спадщина не може бути об’єктом договорів, не передбачених книгою «Спадкове право» ЦК України, всі правочини, судові та інші акти, в яких йдеться про спадщину як про об’єкт права, спрямовані на те, щоб забезпечити перехід майна померлого до інших осіб .
За оборотоздатністю спадщина ― об’єкт, певною мірою обмежений в цивільному обороті, оскільки коло юридично значущих дій, зокрема правочинів, які можуть бути вчинені щодо спадщини, має досить вузький характер і зумовлене природою спадщини. Так, цивільне законодавство України допускає такі юридично значущі дії зі спадщиною, як прийняття спадщини (ст. 1268 ЦК України), відмова від прийняття спадщини (ст. 1273 ЦК України), визнання спадщини відумерлою (ст. 1277 ЦК України), поділ спадщини (ст. 1278 ЦК України), перерозподіл спадщини (ст. 1280 ЦК України), управління спадщиною (ст. 1285 ЦК України), оформлення, державна реєстрація прав на спадщину (статті 1296–1299 ЦК України) . Натомість у національній правовій системі не передбачається укладання щодо спадщини таких правочинів, як купівля-продаж, дарування, застава, найм тощо.
Наступною особливістю спадщини як об’єкта цивільних прав слід визнати чітко визначені строки її існування: з моменту відкриття спадщини і до моменту оформлення державної реєстрації прав на неї спадкоємцями. До моменту відкриття спадщини її як об’єкта цивільних прав юридично не існує і навпаки: після того, як спадкоємці оформили свої права, на визначені речі в них виникає право власності, котре «витісняє» право на спадщину, а сама спадщина як єдиний об’єкт цивільних правовідносин перестає існувати.
Право щодо визначення обсягу спадщини наділяє заповідача сукупністю певних повноважень, які розглянемо через особливості складу спадщини.
До складу спадщини входять у нерозривній єдності права, які іменують спадковим активом, та обов’язки, які є спадковим пасивом. Тобто склад спадщини ― сума спадкового активу і спадкового пасиву, право вимоги і борги.
Як зазначається у ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. З наведеної норми вбачається, що до складу спадщини, в силу концептуального підходу українського законодавця, входять саме права та обов’язки, а не конкретні предмети, речі, майно.
Отже, встановимо особливості складу спадщини.
1. До спадщини входять лише ті права та обов’язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець.
Деякі права та обов’язки припиняються зі смертю фізичної особи. Наприклад, особистий сервітут припиняється у зв’язку зі смертю особи, на користь якої його було встановлено (ст. 406 ЦК України), також припиняється право користування майном, одержаним за заповідальним відказом (ч. 2 ст. 1238 ЦК України). Можна назвати й певні обов’язки фізичної особи, які припиняються у зв’язку з її смертю, наприклад, податкові обов’язки (п.п. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України).
Проте у силу аналізованої вказівки законодавця не включаються до складу спадщини права й обов’язки, що виникли внаслідок смерті спадкодавця. Прикладом є право на отримання страхових виплат за договорами особистого страхування (ст. 1229 ЦК України). Право вимоги такої виплати є майновим правом, але воно не належало спадкодавцеві за його життя, а виник­ло лише з його смертю. Іншим прикладом прав і обов’язків, які виникають у зв’язку зі смертю особи, слід назвати обов’язки спадкоємців у разі смерті повіреного за договором доручення. Відповідно до ч. 1 ст. 1010 ЦК України його спадкоємці повинні повідомити довірителю про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві .
2. Не всі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві за життя, можуть за своєю природою переходити до інших осіб (ці права та обов’язки встановлені у ст. 1219 ЦК України).
Так, не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
особисті немайнові права;
право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.
3. Перехід у спадщину окремих прав та обов’язків, які належали спадкодавцеві за життя та можуть переходити у спадщину, можуть бути виключені або обмежені на підставі прямої вказівки закону.
Так, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності ― входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
4. У спадщину можуть переходити права та обов’язки не тільки з майновим, але і з немайновим змістом, як це має місце при успадкуванні голосуючих акцій в акціонерному товаристві, коли до спадкоємців переходить не тільки право на одержання дивідендів, а й право на участь в управлінні справами акціонерного товариства.

Ольга РОЗГОН отримати повну версію статті