БЕЗОПЛАТНА ПЕРЕДАЧА ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ (проблеми втілення ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України)

ІРИНА ЖИЛІНКОВА,
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
МИХАЙЛО ШУЛЬГА,
доктор юридичних наук, завідувач кафедри екологічного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
БЕЗОПЛАТНА ПЕРЕДАЧА ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
(проблеми втілення ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України)
Новий Сімейний кодекс України (далі — СК України) як акт чинного законодавства існує близько 10 років, однак до нього постійно вносяться зміни й доповнення. Цей процес продовжився прийняттям 11.01.2011 р. Закону «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя» № 2913-VI, який набрав чинності 08.02.2011 р.
Відповідно до цього Закону ст. 61 СК України доповнилася новою частиною такого змісту: об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації. Новели стосуються двох видів майна — житлових приміщень та земельних ділянок, які переходять у власність громадян. Особливе значення сьогодні має питання про отримання громадянами у приватну власність земельних ділянок, передусім — їх безоплатна приватизація, оскільки процес приватизації землі навіть не досяг свого піку.
Отже, в ч. 5 ст. 61 СК України встановлено правило: земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності (в тому числі внаслідок приватизації), стає об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Необхідно підкреслити, що внесення змін до СК України щодо режиму земельних ділянок не було процедурно пов’язане із внесенням змін до будь-яких інших нормативних актів, передусім до Земельного кодексу України (далі — ЗК України). Передбачалося, очевидно, що новели СК України мають логічно «вписатися» в систему норм чинного земельного законодавства, доповнити та уточнити їх. Чи дійсно сталося саме так? Відповідь на це запитання, на жаль, не є ствердною. Спробуємо це довести. Для цього необхідно визначити, наскільки правило, закріплене в ч. 5 ст. 61 СК України, співвідноситься з нормами чинного земельного законодавства.
У ст. 81 ЗК України розмежовуються підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки. Серед них виокремлюються: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими правочинами; б) безоплатна передача із земель державної та комунальної власності; в) приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). З цього випливає, що особи можуть набувати земельні ділянки у власність як за плату, так і безоплатно.
У ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться в разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
З аналізу наведених норм чинного сімейного та земельного законодавства можна дійти висновку про існування двох окремих моделей відносин подружжя щодо приватизації землі:

Михайло Шульга отримати повну версію статті