АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ

ОЛЕНА КИРИЛЮК,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ
Останнє десятиріччя ознаменувалося переходом суспільства до глобальної комп’ютеризації. Такі світові тенденції, звичайно, знайшли своє відображення і в правовій системі, що постійно розвивається. Першою перейшла з «паперового спілкування» на «електронне» банківська система. За нею інформатизація поширилася на публічно-правові відносини, і більшість державних органів перейшли на електронні бази даних.
Будь-які зміни в суспільстві супроводжуються зміною та корегуванням нормативно-правових актів. Приватноправова сфера, яка найбільше наближена до побутового життя людини, також зазнала впливу електронних технологій. 16 січня 2003 року було прийнято Цивільний кодекс України (далі — ЦК України), який на законодавчому рівні закріпив можливість вчинення правочинів за допомогою електронних засобів зв’язку. В абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку, а в ч. 2 ст. 207 ЦК України також вказано про необхідність підписання правочину, що вчиняється у письмовій формі, його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законо¬давства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Таким чином, законодавець надав можливість фізичним та юридичним особам вчиняти правочини за допомогою електронних засобів зв’язку. В результаті цього в суб’єктів цивільно-правового обігу, а подекуди і в учасників публічно-правових відносин, виникла необхідність надавати електронним документам юридичної вірогідності. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. У зв’язку з тим, що нотаріуси отримали право вчиняти нотаріальні дії в електронному форматі, виникла потреба в реформуванні законодавства про нотаріат. Однак, як відомо, законодавець вже більше десяти років не може знайти компромісне рішення та створити проект Закону України «Про нотаріат», який би зміг оновити застарілу законодавчу базу та задовольнити інтереси різних політичних сил.
03.03.2004 р. наказом Міністерства юстиції України було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція). Пунктами 2, 3 Інструкції на державних та приватних нотаріусів було покладено обов’язок засвідчувати справжність електронного цифрового підпису на документах. Таким чином, Інструкція розширила коло нотаріальних дій, які могли вчиняти нотаріуси України, надавши їм повноваження засвідчувати справжність електронного цифрового підпису. Хоча в переліку нотаріальних дій, визначеному п. 2 Інструкції, не було вказано, що нотаріуси мають право посвідчувати правочини, що вчиняються за допомогою електронних засобів зв’язку, п. 18 Інструкції надавав нотаріусам таке право. Так, у вказаній нормі було зазначено, що застосування електронного цифрового підпису на правочинах здійснюється нотаріусом за наявності технічних можливостей роботи з електронними документами на підставі попередньої письмової згоди підписувача на застосування електронного цифрового підпису. Заява повинна була містити перелік правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий підпис. З вищевикладеного випливає, що перш ніж вчиняти правочин за допомогою електронних засобів зв’язку, сторони або сторона правочину (якщо правочин односторонній) мали з’явитися до нотаріуса і надати йому письмову згоду на застосування електронного підпису з переліком правочинів, на яких він буде проставлений.

ОЛЕНА КИРИЛЮК отримати повну версію статті