АНАЛІЗ УМОВ ВИДАЧІ ВЕКСЕЛІВ В НОТАРІАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНІ ПРО ПРОТЕСТ ВЕКСЕЛЯ

У законодавстві України передбачено ряд умов щодо використання векселів у господарській діяльності.
Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначає три умови щодо використання векселя як засобу платежу [1]:
1) для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
2) на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем;
3) умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.
Санкція статті має бланкетний характер і передбачає, що винні в порушенні вищезазначених умов несуть відповідальність згідно із законом.
Відсутність у законодавстві норми, яка б визначала відповідальність за порушення умов видачі векселя, негативно впливає на формування єдиної практики обігу векселів взагалі і нотаріальної практики вчинення протестів векселів зокрема [2].
Щодо нотаріальної діяльності, то проблема полягає в тому, що на практиці векселедавці, які видали вексель з порушенням вимог закону [ст. 4, 1], намагаються в подальшому заперечувати дійсність таких векселів, з метою звільнення себе від відповідальності за платіж, а нотаріуси, при порушенні цих вимог, відмовляють у вчиненні протестів векселі. Чи правомірні такі дії нотаріусів?
Суть цієї проблеми та шляхи її вирішення найефективніше можна розкрити через аналіз конкретної правової ситуації, яка була предметом розгляду в нотаріальному проваджені. Матеріал для аналізу взято з нотаріальної справи однієї з державних нотаріальних контор м. Києва, але в силу принципу таємниці вчинення нотаріальних дій посилання на справу не наводяться і фактичні дані змінені.
12 квітня 2002 року в нотаріальну контору звернувся держатель векселів (індосат) з проханням вчинити протест в неплатежі трьох простих векселів № 000000001, № 000000002, № 000000003 на загальну суму 1 400 000 грн. У заяві вказувалося, що держатель векселів пред’явив вказані векселі векселедавцю і не отримав платежу. 12 квітня 2002 року нотаріус пред’явив векселедавцю вимогу про оплату векселів. 13 квітня 2002 року в нотаріальній конторі був зареєстрований лист – відповідь векселедавця на вимогу нотаріуса.
У листі векселедавець проінформував нотаріуса про те, що векселі, пред’явлені нотаріусу для вчинення протесту в неплатежі, були імітовані ним в розрахунок за пред’явлений ремітентом простий вексель № 0000000011 номінальною вартістю 1 400 000 грн. Далі векселедавець детально описував підстави видачі векселя № 0000000011, учасників правовідносин за цим векселем і порушення, які мали місце, на думку векселедавця, у період реалізації цих правовідносин. На завершення був сформульований наступний висновок: «Таким чином, вексель № 0000000011, а також векселі № 0000000001, № 000000002, № 000000003, що видані на його оплату, є незабезпеченою продукцією (роботами, послугами) і не відповідають вимогам чинного законодавства. Тому вони не можуть розглядатися та опротестовуватися в порядку, передбаченому для вексельного обігу, і спірні питання по цих векселях мають розглядатися в позовному порядку.
Враховуючи вищевикладене, ми відмовляємося проводити оплату векселів № 0000000001, № 0000000002, № 0000000003.»
До листа було додано всі документи, які підтверджували виникнення й реалізацію правовідносин щодо векселя № 000000011.
Проаналізувавши вказані документи, нотаріус дійшов висновку про те, що є підстави для відмови у вчиненні актів про протест заявлених векселів і виніс відповідну постанову.
Векселедавець у даній справі посилався на порушення його прав (невиконання зобов’язань щодо поставки електроенергії) ремітентом векселя № 0000000011 і вважав це підставою для відмови в оплаті векселів № 000000001, № 0000000002, № 000000003. Також він заявляв про намір захистити свої права в суді.
Нотаріус відмовив держателю векселів у вчиненні актів про протест векселів № 000000001, № 0000000002, № 000000003, посилаючись на те, що векселі не мають майнового забезпечення (бронзові векселі) і їх дійсність може визначити тільки суд.
Також нотаріус робить висновок, що оскільки векселедавець відмовився провести оплату векселів, право на отримання платежу за ними держатель векселів може здійснити відповідно до вимог Цивільного кодексу України, дане питання регулюється не нормами вексельного обігу, а нормами цивільного права.
Отже, можна зробити висновок, що дії нотаріуса направлені на захист векселедавця від незаконних вимог щодо платежу за послуги, які він не отримав.
Проаналізуємо позицію нотаріуса на предмет її відповідності закону.
По-перше,

Ірина Мельник отримати повну версію статті