Аналіз питань застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства»

ІРИНА ЛОСИЦЯ,
кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
ГАННА БОКАНЬ,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
Аналіз питань застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства»
Питання ціни в договорі з точки зору загального підходу регулюється ст. 632 Цивільного Кодексу України (далі — ЦК України). Зазначена стаття ЦК застосовує і термін «звичайна ціна».
Як публічна конструкція термін «звичайна ціна» в п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу (далі — ПК України) визначена таким чином: це «ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін».
Тобто звичайна ціна збігається з договірною ціною, якщо:
інше не встановлено ПК України і
не доведено зворотне.
Зауважимо, що «інше» для ціни договору встановлено ПК України з метою визначення доходу фізичних осіб для цілей його оподаткування. Зокрема, п. 172.3 ст. 172 ПК України передбачено, що «дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.»
Пунктом 172.11 ст. 172 ПК України визначено, що «порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України».
На виконання норм ПК України Кабінет Міністрів України 04 березня 2013 року прий­няв постанову № 231 (далі — Постанова), якою визначив Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.
Цей Порядок визначає механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, з метою обчислення доходу платника податку — фізичної особи від продажу (обміну) та іншого доходу такого платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого та рухомого майна (крім випадків його успадкування та дарування), а також обчислення суми державного мита, податків та інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.
Таким чином, дія зазначеної Постанови не поширюється на оцінку майна для інших цілей, не пов’язаних з оподаткуванням (а податок виникає при отриманні доходу), та на оцінку майна юридичних осіб.
Такий висновок підтверджений і листом Фонду державного майна України від 21.01.2014 № 36-19, адресованим Організації роботодавців «Одеська обласна організація роботодавців у сфері професійної освіти» (за зазначеними реквізитами лист можна прочитати за допомогою Інтернету) .
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у ст. 7 визначає такі обов’язкові випадки проведення оцінки майна:
• створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
• реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
• виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
• визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
• приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
• переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
• оподаткування майна згідно з законом (абзац восьмий частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.2003 № 1255- IV).
Приклади оподаткування майна згідно з законом: п.п. 265.2.1 ПК України об’єктом оподаткування називає об’єкт житлової нерухомості, ст. 270 ПК України об’єктом оподаткування називає земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні тощо. Приклади наведені для аргументації того, що цей абзац стосується оподаткування саме майна, а не доходів від операцій, пов’язаних з розпорядженням майном (тобто «неактуальний для нотаріальних дій»).
визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
в інших випадках за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Ірина ЛОСИЦЯ отримати повну версію статті