АНАЛІЗ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТУ ВЕКСЕЛЯ І ПРОБЛЕМИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ В НОТАРІАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (далі за текстом – Інструкція) передбачено, що нотаріальні акти вчиняються за наявності двох умов:
– після їхньої оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб;
– у день подачі усіх необхідних документів.
Особливістю нотаріального провадження щодо вчинення протесту векселя є необхідність іще однієї умови: акт про протест векселя повинен бути вчинений у межах строків, визначених вексельним законодавством. При цьому не діє інститут відкладення чи зупинення нотаріального провадження.
Такий висновок випливає з аналізу статей Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі за текстом – УВЗ (уніфікований вексельний закон)) і законодавства про нотаріат.
У статтях 44, 59, 60 УВЗ визначено строки вчинення протесту в неоплаті, протесту в неакцепті, протесту в неоплаті в порядку посередництва, протесту в неакцепті в порядку посередництва. Також у статтях 53, 54 УВЗ визначено правові наслідки недотримання цих строків і можливість їхнього продовження до 30 днів включно лише за наявності непереборної сили. У вексельному законодавстві не визначено конкретно поняття непереборної сили, але зазначено, що непереборною силою не вважаються обставини, які мають суто особистий характер для держателя векселя або для осіб, яким він доручив пред’явлення векселя або здійснення протесту, і прикладом непереборної сили є встановлення державою юридичної заборони.
При опротестуванні векселів у нотаріальному провадженні застосовуються чотири види строків.
І. Строк пред’явлення вимоги зобов’язаній за векселем особі (статті 21, 22, 34, 35, 38, 56, 59 УВЗ).
ІІ. Строк вчинення протесту векселя нотаріусом (статті 44, 56, 60 УВЗ, п. 3 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
ІІІ. Строк звернення до нотаріуса для вчинення протесту держателем векселя (п. 296 Інструкції).
IV. Cтрок пред’явлення вимоги нотаріусом зобов’язаній за векселем особі (п. 298 Інструкції);
Із них нотаріальними строками є лише другий, третій і четвертий. Але усі чотири види строків взаємопов’язані:
– строк вчинення протесту векселя нотаріусом обчислюється на базі строку пред’явлення вимоги зобов’язаній за векселем особі або співпадає з ним;
– строк звернення до нотаріуса для вчинення протесту держателем векселя обчислюється на базі строку вчинення протесту векселя;
– строк пред’явлення вимоги нотаріусом зобов’язаній за векселем особі обчислюється на базі строку звернення до нотаріуса для вчинення протесту держателем векселя.
І. Строк пред’явлення вимоги зобов’язаній за векселем особі регулюється нормами УВЗ і залежить від:
1) змісту вимоги;
2) строку платежу за векселем.
1. Вимоги до зобов’язаних осіб за векселем можуть пред’являти держатель векселя, держатель копії векселя і держатель неакцептованого примірника переказного векселя.
Держатель векселя може пред’являти вимоги про:
1) акцепт переказного векселя трасатом (статті 22–24 УВЗ);
2) оплату простого векселя векселедавцем (ст. 77 УВЗ);
3) оплату переказного векселя акцептантом або трасатом (статті 34, 38 УВЗ);
4) датування акцепту переказного векселя акцептантом (ст. 25 УВЗ);
5) датування відмітки на простому векселі зі строком платежу у такий-то час від пред’явлення векселедавцем (ст. 78 УВЗ);
6) акцепт у порядку посередництва особою, вказаною на векселі як посередник на випадок неакцепту (ст. 56 УВЗ);
7) платіж у порядку посередництва особою, вказаною на векселі як посередник на випадок необхідності (ст. 60 УВЗ).
8) платіж у порядку посередництва особою, яка акцептувала вексель у порядку посередництва (ст. 60 УВЗ).
Держатель неакцептованого іншого примірника переказного векселя зобов’язаний пред’являти вимоги про:
1) видачу акцептованого примірника векселя особою, в якої він знаходиться (ст. 66 УВЗ);
2) акцепт неакцептованого примірника переказного векселя акцептантом (ст. 66 УВЗ);
3) оплата неакцептованого примірника переказного векселя акцептантом (ст. 66 УВЗ).
Держатель копії векселя зобов’язаний пред’являти вимогу про:
1) видачу оригіналу векселя особою, в якої він знаходиться (ст. 68 УВЗ).
2. Строки пред’явлення цих вимог залежать від строків платежу за векселем.
В УВЗ передбачено чотири види строків платежу за векселем (ст. 33 УВЗ):
– за пред’явленням;
– у визначений строк від пред’явлення;
– у визначений строк від дати складання;
– на визначену дату.
Векселі, що містять інші строки платежу або передбачають оплату частинами, є недійсними.
За наявності такого негативного юридичного наслідку, питання формулювання у векселі строку платежу вимагає детального аналізу нотаріусів у нотаріальному провадженні щодо вчинення протесту векселя.
Аналіз матеріалів практики засвідчив, що нотаріуси здебільшого правильно застосовують нормативні положення щодо строку платежу за векселем. Але неправильне застосування норм допускається у випадках, коли учасники вексельного обігу використовують свої права на зазначення суттєвих написів на векселі. Нотаріуси вказівки щодо строку оплати на векселі тлумачать як зазначення інших строків. Таке тлумачення норм вексельного законодавства є неправильним, оскільки можливість використання вказівок прямо передбачена в законі і зазначаються вони поряд зі строком платежу.
Наприклад, на векселі зі строком платежу «за пред’явленням» трасант і індосанти можуть зазначати суттєві написи у формі вказівок (ст. 34 УВЗ). За загальним правилом вексель строком платежу «за пред’явленням» повинен бути пред’явлений до платежу протягом одного року від дати його складання, але трасант і індосанти можуть указати коротший строк, наприклад:
– «за пред’явленням протягом шести місяців»;
– «за пред’явленням до (вказати конкретну дату в межах одного року від дати складання)»;
– будь-який інший рівнозначний вислів.
Лише трасант має право вказати більш тривалий строк, наприклад:
– «за пред’явленням протягом двох років»;
– «за пред’явленням до (вказати конкретну дату за межами одного року від дати складання)»;
– будь-який інший рівнозначний вислів.
Також трасант може зазначити, що вексель зі строком платежу «за пред’явленням» не може бути пред’явлений до платежу раніше визначеної дати, наприклад:
– «за пред’явленням, але не раніше (вказати конкретну дату)»;
– «за пред’явленням не раніше (вказати конкретну дату)»;
– «за пред’явленням із (вказати конкретну дату);
– або будь-який інший рівнозначний вислів.
Також неправомірною є практика відмовляти у вчиненні акту про протест векселя, якщо на векселі зазначено не «за пред’явленням», а «по пред’явленню».
Висновок про те, що у векселі вказано не передбачений законом строк платежу є безпідставним, оскільки це лише граматична помилка, яка не перешкоджає нотаріусу зробити однозначний висновок про вид строку платежу за векселем. Така практика є проявом негативного формалізму, що не сумісний із виконанням нотаріусами обов’язку сприяти особам у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів.
Ще одним важливим аспектом до проблеми формулювання у векселі строку платежу у векселях зі строком платежу «у визначений строк від пред’явлення» і «у визначений строк від дати складання» є можливим використання висловів:
– півмісяця;
– один місяць, два місяці тощо;
– півтора місяці, два з половиною місяці тощо.
Наприклад, «через півмісяця від пред’явлення» і «через два з половиною місяці від складання».
А при зазначені на векселі строку платежу «на визначену дату» допускається

Ірина Мельник отримати повну версію статті