АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО,
кандидат юридичних наук, доцент, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ
Після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 18.05.2010 за № 2258-VI (далі — Закон) на нотаріусів було покладено функцію здійснення первинного фінансового моніторингу. А для цього їм доводиться ставати на облік у Держкоммоніторингу як суб’єкту первинного фінансового моніторингу, повідомивши про це Держфінмоніторинг у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону). Механізм взяття нотаріусів на облік у Держфінмоніторингу врегульований Порядком взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747. Згідно з абз. 5 п. 6 цієї постанови нотаріуси подають до Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік, не пізніше трьох робочих днів з дня встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених ч. 1 ст. 8 Закону. Це правочини щодо купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахун­ком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб. Але ч. 6 ст. 8 Закону передбачає, що фінансовому моніторингу згадані правочини підлягають у разі, якщо сума операції дорівнює чи перевищує 40000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 40000 гривень.
Частиною 3 ст. 23 Закону визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) нотаріусом вимог цього Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на нього в установленому законом порядку може бути накладено штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходу громадян (сьогодні до 1700 гривень) за:
• порушення вимог щодо ідентифікації та вивчення фінансової діяльності осіб у випадках, передбачених законодавством;
• невиявлення, несвоєчасне виявлення та порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу;
• неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання Держ­моніторингу недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають такому моніторингу;
• порушення порядку зупинення фінансових операцій;
• порушення обов’язків, визначених статтями 6, 8–12, 17, 22 Закону.
Якщо нотаріус вчинив кілька порушень, стягнення на нього накладається в межах санкції, встановленої за більш суворе порушення з числа вчинених.
Крім застосування згаданих фінансових санкцій, за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусом вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидій легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути зупинена приватна нотаріальна діяльність. А також, суто теоретично, на підставі п. «е» ст. 12 Закону України «Про нотаріат» (неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій…).
Сьогодні притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є поширеною ситуацією.
Складається враження, що існує певний «план з гори» на притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу і таким чином «наповнення» державного бюджету. Як наслідок, через певний проміжок часу в Україні практично може не зостатись нотаріусів, не притягнутих до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому практично усі нотаріуси сплачують накладені на них штрафи. Чомусь несплата штрафу з боку нотаріуса є «дурним тоном», а намагання оспорити штраф у суді розцінюється як «злочин нотаріуса».
З моменту прийняття Закону тільки незначна кількість нотаріусів «своєчасно» зареєструвалась як суб’єкт первинного фінансового моніторингу. Таким чином, склалася ситуація, що більшість нотаріусів України, не будучи зареєстрованими суб’єктами фінансового моніторингу, посвідчували договори купівлі-продажу нерухомого майна. І у зв’язку з цим їх вже притягнули чи притягують, або ще притягнуть до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на це, я пропоную проаналізувати стандартну ситуацію про притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності за порушення у сфері фінансового моніторингу. Перш за все, слід мати на увазі, що Порядок розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій затверджено наказом Міністерства юстиції України 29.09.2010 № 2340/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.09.2010 за № 861/18156 (далі — Порядок).
Пункт 6 згаданого Порядку зазначає, що датою порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог Зако­ну та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є дата підписання акта перевірки, яким виявлені ці порушення. У випадку, передбаченому абз. 2 п. 5 Порядку, датою порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є дата складання останнього акта перевірки, яким виявлені порушення.
Таким чином, підставою для притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності є наявність порушень нотаріуса у сфері фінансового моніторингу, які відображаються у акті перевірки.
Кожне відповідне Головне управління юстиції має щоквартальний план проведення перевірок нотаріусів як суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Таким чином, фактично кожен приватний нотаріус може встановити заздалегідь, коли його діяльність підлягає перевірці. Крім того, відповідне Головне управління юстиції повинно письмово повідомити нотаріуса про дату проведення перевірки з дотримання нотаріусом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Також відповідним Головним управлінням відається відповідний наказ про перевірку конкретного нотаріуса, у якому зазначається дата перевірки та період його діяльності, який підлягає перевірці. Також у наказі зазначається склад робочої групи, яка здійснюватиме перевірку. Належним чином завірена копія згаданого наказу залишається у нотаріуса.
Акт перевірки складається у 2 примірниках в день перевірки нотаріуса. Їх підписують особи, які здійснювали перевірку, та сам нотаріус. Перший примірник залишається у відповідному Головному управлінні юстиції, другий — у нотаріуса. Слід зазначити, що акт складається на кількох аркушах, а підписи ставляться на останньому. Сторінки акта не прошиваються і не опечатуються, а скріплюються степлером. Нотаріус може подати заперечення на акт перевірки.
Справа про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядається за участю нотаріуса, який притягується до відповідальності, або за участю його представника, який може діяти на підставі довіреності.
Мін’юст чи відповідне Головне управління юстиції повідомляє нотаріуса про час розгляду справи не пізніше ніж за п’ять днів до дати її розгляду шляхом надсилання (вручення) повідомлення про її розгляд. Без участі нотаріуса розгляд справи можливий, коли у комісії є докази про письмове повідомлення нотаріуса не пізніше ніж за 5 днів до початку розгляду. Доказом повідомлення нотаріуса відповідно до Порядку є підтвердження відповідного документа про вручення повідомлення.
Нез’явлення нотаріуса, у разі якщо про дату розгляду справи про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вони були повідомлені у встановленому законом порядку (що підтверджується відповідним документом про вручення повідомлення), не може бути підставою для відкладення розгляду справи.
Рішення про накладення штрафу за вчинене порушення приймається Комісією Мін’юсту чи управління юстиції. Згадане рішення комісія може прийняти протягом 30 днів після порушення провадження у справі. Після закінчення згаданого терміну прийняти рішення про накладення штрафу неможливо, і справа підлягає закриттю. У разі прийняття рішення про накладення штрафу виноситься відповідна постанова із зазначенням суми штрафу, реквізитів рахунку, на який повинні бути перераховані грошові кошти, за підписом голови комісії та гербовою печаткою Міністерства юстиції чи відповідного Головного управління. Якщо комісія під час розгляду справи встановить факт відсутності порушень з боку нотаріуса вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, то справа підлягає закриттю.
Пункт 15 Порядку передбачає, що крім застосування фінансових санкцій, за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусом вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути зупинена нотаріальна діяльність приватного нотаріуса або анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Постанова про застосування штрафу або про закриття провадження у справі вручається нотаріусу або надсилається за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше п’яти робочих днів із дня її винесення (п. 16 Порядку).
Штраф має бути сплачений нотаріусом не пізніше ніж через 15 днів із дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніше ніж через 15 днів із дня набрання чинності рішенням про залишення скарги без задоволення (п. 17 Порядку).
Пункт 19 Порядку передбачає, що у разі якщо нотаріус не сплачує штраф протягом встановленого строку із дня отримання постанови про накладення штрафу, Міністерство юстиції, управління юстиції звертаються до суду з позовною заявою про стягнення з нотаріуса відповідної суми штрафу.
Це оптимальний варіант для нотаріуса, бо не він повинен звертатись до суду, а Міністерство юстиції чи відповідне Головне управління юстиції.
Як уже згадувалось, нотаріуса повинні попередити не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду справи шляхом надсилання (вручення) повідомлення про її розгляд. Сьогодні цей порядок у деяких регіонах не дотримується. Для цього є ряд об’єктивних та суб’єктивних причин. Об’єктивними причинами є недостатній кількісний склад працівників Головних управлінь юстиції в областях, велика кількість нотаріусів, які підлягають перевірці, а також виконання інших службових обов’язків окрім перевірки нотаріусів стосовно порушення ними вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та застосування санкцій. Також складно зібрати у певний час у певному місці усіх членів комісії, які повинні вирішувати питання про притягнення нотаріусів до адміністративної відповідальності, а також забезпечити явку нотаріусів, які викликані на згадану комісію. Тим більше, що потрібно попередити кожного нотаріуса не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду справи. У зв’язку зі згаданим обставинами деякі працівники в апаратах певних Головних управлінь юстиції ідуть на «спрощення» при перевірках нотаріусів та при розгляді справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і особисто скоюють злочин, передбачений ст. 366 Кримінального кодексу України (далі — КК України) — посадове підроблення, навіть не задумуючись про це. Наведу приклади.
1. Згідно з відповідним наказом по Головному управлінню юстиції має бути проведена виїзна перевірка певного приватного нотаріуса. А працівники відділу нотаріату зайняті «важливішою» роботою і замість виїзної перевірки викликають нотаріуса до відділу нотаріату і «на місці» здійснюють перевірку нотаріуса. Але в акті перевірки зафіксовано, що перевірка була виїзною за конкретною адресою, де розташоване робоче місце нотаріуса. Під згаданим актом перевірки працівники відділу нотаріату ставлять свої підписи та надають один екземпляр перевірки нотаріусу, який підлягав перевірці. Таким чином вони, будучи посадовими особами, склали й видали завідомо неправдивий офіційний документ чи внесли до офіційного документа завідомо неправдиві відомості.
2. У зв’язку з «великим навантаженням» на роботі на виїзну перевірку приватного нотаріуса приїхала комісія не в повному складі, а один з перевіряючих був відсутній. Але в подальшому працівник відділу нотаріату, який не був присутній на перевірці нотаріуса, ставить свій підпис під актом перевірки. Цим він також скоює посадовий злочин.
Згадані злочини досить просто розслідувати, особливо, якщо в офісі нотаріуса є відеофіксація.
Уявімо ситуацію, що перевірка нотаріуса відбулась з повним дотриманням закону та відомчих нормативних актів. Але в подальшому може виникнута така поширена ситуація. Нотаріусу надається постанова про накладення на нього штрафу за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому нотаріус не повідомлявся належним чином про час і місце розгляду «своєї» справи й до відповідної комісії не подавав заяву про розгляд справи за його відсутності. У побутовому розумінні ситуація загально зрозуміла. Працівникам Міністерства юстиції, Головних управлінь юстиції необхідно приймати рішення про накладення штрафів. Це певний показник їх діяльності та одна з форм наповнення бюджету. Нотаріус не хоче сперечатись з працівниками відділів нотаріату, які його перевіряють. Психологічно йому набагато простіше сплатити штраф чи оскаржувати його у суді, боячись зіпсувати відносини з «тими, хто тебе перевіряє і може у подальшому зашкодити». Більшість нотаріусів погоджуються зі штрафом (а може, просто побоюються проявляти свої емоції) і не мають бажання витрачати свій робочий час на присутність на комісії. Тому нотаріуси покірно сплачують згадані штрафи. Але члени комісій, які без участі нотаріуса підписують протокол комісії та приймають рішення про накладення на нотаріуса адміністративного стягнення у вигляді адміністративного стягнення без доказів того, що нотаріус був належним чином повідомлений не менше ніж за п’ять днів до початку розгляду справи, також скоюють злочин, передбачений ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень), а через ряд обставин у сукупності скоюють і посадове підроблення, передбачене ст. 366 КК України.
З психологічної точки зору для нотаріуса набагато простіше сплатити адмістративний штраф, ніж ходити до Головного управління юстиції на комісію, тим паче — звертатися до суду, оспорюючи правомірність накладення штрафу. Тим більше, що при накладенні штрафу працівники Головних управлінь юстиції підходять до цього «по-божому», накладаючи практично мінімальні штрафи в 170–340 гривень, а не 100 неоподаткованих мінімум доходів громадян, тобто 1700 гри­вень. Але накладення дрібного адміністративного стягнення у подальшому може призвести, на мій погляд, до досить негативних наслідків. Сам факт сплати штрафу є доказом скоення адміністративного правопорушення, а відповідно порушенням закону, і фактом сплати штрафу нотаріус це особисто визнав. Крім того, після застосування фінансових санкцій за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусом вимог законодавства та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути зупинена приватна нотаріальна діяльність. А з урахуванням того, що у діяльності нотаріуса були виявлені порушення, які пов’язані з безпосереднім вчиненням нота­ріальних дій, то є законні підстави для анулювання свідоцтва для зайняття нотаріальною діяльністю. Крім того, акт притягнення до адміністративної відповідальності може нега­тивно спрацювати по відношенню до нотаріуса в іншому ракурсі. Наприклад, у зв’язку з притягненням до адміністративної відповідальності у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, може призвести у подальшому до відмови рекомендувати згаданого нотаріуса на посаду судді.
Якщо нотаріус прийме рішення про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, слід врахувати такі моменти.
1. Адміністративний позов слід подавати, керуючись нормами Кодексу адміністратив­ного судочинства. Обов’язок доказування при цьому покладається на Міністерсво юстиції чи відповідне Головне управління юстиції. Але при цьому позивачу слід знати, що позов можливо подавати як до Окружного адміністративного суду, так і до територіального районного чи міського суду.
При зверненні до Окружного адміністративного суду однією з позовних вимог може бути визнання дій відповідного Головного управління юстиції чи Міністерства юстиції протиправними.
А при зверненні до районного (міжрайонного) суду нотаріус позбавлений подібної можливості.
Він може звернутися з позовом до районного суду за місцем свого проживання (реєстрації), а також до відповідного районного суду за місцем розташування відповідного Головного управління юстиції (відповідача). Обов’язок доказування при цьому покладається на Міністерство юстиції чи відповідне Головне управління юстиції. При цьому не слід забувати про сплату судового збору. Стаття 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що при оскарженні адміністративного стягнення позивач звільнений від сплати державного мита, але замість державного мита сьогодні сплачується судовий збір, який становить 32 гривні 19 копійок.
2. Оскаржувати постанову про накладення адміністративного штрафу можна за двома напрямками:
а) по суті винесення постанови і накладення адміністративного штрафу;
б) по процедурних моментах притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності. По процедурних (процесуальних) моментах проведення самої перевірки та по процедурних моментах розгляду справи комісією при відповідному Головному управлінні юстиції.
Розглянемо процедурні моменти детальніше.
Процедурні моменти стосовно проведення перевірки
Варто звернути увагу на такі фактори:
• чи був нотаріус належним чином (рекомендованим листом не менше ніж за 5 днів до початку перевірки) попереджений про дату, час і місце перевірки;
• чи був нотаріус перед проведенням перевірки ознайомлений з наказом про склад комісії, яка його повинна перевіряти, та з повноваженнями перевіряючих осіб;
• чи перевіряли нотаріуса саме в той день (чи період часу), який зазначено в наказі про перевірку;
• якщо перевірка була виїзною, чи дійсно вона була за розташуванням робочого місця нотаріуса;
• чи перевіряли нотаріуса саме ті працівники, які зазначені у наказі про перевірку;
• чи у повному складі були особи, які повинні були перевіряти нотаріуса. Чи хтось з перевіряючи був відсутній;
• чи усі особи, які здійснювали перевірки, були від початку перевірки до її закінчення;
• чи хтось з перевіряючих поїхав з перевірки раніше, чи були вони на перевірці з моменту її початку і до кінця.
Після закінчення перевірки члени комісії повинні підписати акт перевірки, дати його підписати нотаріусу та залишити йому один екземпляр акта. Якщо в акті перевірки, який підписуватиме нотаріус, він письмово зазначить про порушення хоч одного з процедурних моментів, то я гадаю, що, незважаючи на наявність можливих порушень з боку нотаріуса, він не буде притягнутий до адміністративної відповідальності. Наприклад, в акті перевірки нотаріус зазначає, що при перевірці комісія була не в повному складі й що один з перевіряючих був відсутній. У подібній ситуації працівникам відповідного Головного управління буде «вигідніше» закрити провадження після 30 днів на тій підставі, що вони не встигли притягти особу до адміністративної відповідальності протягом встановленого 30-денного терміну. А якщо, незважаючи на це, працівник відділу нотаріату на акті перевірки поставить свій підпис, який свідчитиме про його присутність під час перевірки, то він скоїть злочин, передбачений ст. 366 КК України. Тому «невигідно» притягувати у подібній ситуації нотаріуса до адміністративної відповідальності, бо він може подати заяву про порушення кримінальної справи про посадове підроблення відносно тієї особи, яка була відсутня при перевірці. На практиці подібний випадок уявити практично неможливо. Але теоретично, це елементарно.
Наступний етап:
• чи повідомили приватного нотаріуса письмово рекомендованим листом не пізніше ніж за п’ять днів до початку розгляду справи комісією. Повідомлення листом, який не був рекомендованим, а також повідомлення телефонним дзвінком не буде для суду належним доказом;
• чи відбувся розгляд справи у той же час і в тому місці, де було значено у повідомленні про розгляд справи;
• чи оголосили нотаріусу склад комісії, яка розглядатиме «його» справу;
• скільки було членів комісії;
• чи називали вони свої прізвища;
• чи виступав головуючий;
• чи дали можливість нотаріусу дати пояснення;
• чи роз’яснили нотаріусу його право на залучення адвоката при розгляді справи;
• чи роз’яснили нотаріусу право на оскарження постанови про адміністративне стягнення;
• чи співпадають порушення, зазначені в акті перевірки, з порушеннями, зазначеними у постанові про накладення штрафу.
Нотаріус має право запросити на комісію адвоката. Це передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Кодексом України про адміністративні правопорушення. У адвоката немає «комплексу кролика перед удавом», який може буди у деяких нотаріусів по відношенню до керівництва відділу нотаріату. Присутність адвоката буде нестандартною ситуацією для членів комісії. Адвокату слід мати при собі посвідчення адвоката та довіреність на представництво інтересів або угоду, укладену з нотаріусом. Адвокат повинен попросити ознайомити його з наказом про склад комісії, після цього запропонувати членам комісії представитись та пред’явити їх документи. Сумніваюсь, що у подібній ситуації комісія прийме рішення про накладення адміністративного стягнення. Тим паче, що у протоколі комісії вона повинна відобразити участь адвоката. Вважаю, що адвокат має право на підписання протоколу комісії та викладення там своїх зауважень. Якщо йому не нададуть подібної можливості, то він повинен це зробити прямо на екземплярі постанови про адміністративне правопорушення, де буде ставити підпис нотаріус.

Додаток
Справа №2604/13969/12
Провадження № 2­а/2604/669/2012

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2012 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Орди О.О.
при секретарі: Колісник О.В.
за участю позивача: Поповченко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за адміністративним позовом Поповченко Олега Івановича до Головного управління юстиції в м. Києві про скасування постанови №38 від 08.06.2012р. про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, —
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поповченко О.І. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в м. Києві про скасування постанови № 38 від 08.06.2012 р. про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
В обґрунтування позову вказав, що постановою № 38 від 08.06.2012 р. про накладення штрафу за порушення вимог Закону таабо нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
У зазначеній постанові вказано, що приватний нотаріус Поповченко О.І. за період з 22.10.2010 р. по 06.04.2011 р. посвідчував договори відчуження майна не перебуваючи на обліку у Держмоніторінгу як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що є порушенням вимог пункту першого частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та вимог абзацу 4 пункту 6 Постанови КМУ від 25.08.2010 р. №747 «Деякі питання організації фінансового моніторингу».
Вважає, що ця постанова не відповідає вимогам закону та є протиправною, тому змушений звернутися до суду з цим позовом.
У судовому засіданні позивач Поповченко О.І. просив скасувати постанову № 38 від 08.06.2012 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; провадження у справі відносно нього за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — закрити.
Представник відповідача — Головного управління юстиції в м. Києві у судове засідання не з’явився, подав клопотання розглядати справи без участі відповідача.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, то 25.04.2012 року приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Поповченку Олегу Івановичу — суб’єкту первинного фінансового моніторингу було направлено повідомлення, в якому зазначено, що згідно Плану проведення Головним управлінням юстиції у м. Києві перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу на II квартал 2012 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 263/5 від 21.03.2012 року, проведення перевірки дотримання Поповченком О.І. вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в процесі здійснення ним приватної нотаріальної діяльності призначено на 11 травня 2012 року.
Відповідно до пп. «г» п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», позивач є спеціально визначеним суб’єктом первинного фінансового моніторингу.
11 травня 2012 року була проведена перевірка Поповченка О.І. на підставі Плану проведення перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу на II квартал 2012 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.03.2012 року за № 263/5 та наказу Головного управління юстиції у Києві про перевірку дотримання приватним нотаріусом Поповченком О.І. законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за № 842.
На виконання вимог п. 2.11 Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 року за № 2338/5, для проведення виїзної перевірки було видано посвідчення № 43 від 07.05.2012 року на право проведення планової перевірки, яке підписане начальником Головного управління юстиції у м. Києві (відповідно до додатку 1 до Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу).
Оскаржувану постанову № 38 від 08.06.2012 року, було винесено на підставі акту № 58 від 11.05.2012 року по дотриманню приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поповченко О.І. вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму від 11.05.2012 р.
В процесі проведення зазначеної перевірки, на погляд комісії, яка її проводила у позивача, як суб’єкта фінансового моніторингу виявлені наступні порушення: «нотаріусом не подано протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом інформацію необхідну для взяття його на облік» чим порушено абзац 5 пункту 6 Постанови КМУ від 25.08.2010 року № 746 та пункт 2 частини 2 статті 6 закону України «Про запобігання та легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансового тероризму».
Пункт 25 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» надає визначення терміну «ділові відносини» — як відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.
Згідно абзацу 4 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 року за № 747, спеціально визначені суб’єкти подають Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік, у такому порядку; адвокати, аудитори, аудиторські фірми, нотаріуси, особи, які надають юридичні послуги, фізичні особи — підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, — не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується адвокатами, нотаріусами, особами, які надають юридичні послуги, аудиторами, аудиторськими фірмами, фізичними особами — підприємцями, які надають послуги з бухгалтерського обліку, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо; купівлі­продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі­продажу юридичних осіб.
Частина 6 статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» «передбачає, що фінансовому моніторингу підлягають договори купівлі продажу нерухомого майна, якщо сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень.
У постанові № 38 від 08.06.2012 року зазначено, що «Приватний нотаріус Поповченко Олег Іванович за період з 22.10.2010 року по 06.04.2011 посвідчував договори відчуження майна не перебуваючи на обліку у Держфінмоніторингу…». Тобто не будучи зареєстрованим у Держфінмоніторингу позивач посвідчував договори нерухомого майна, що є порушенням Закону.
Але до реєстрації суб’єктом фінансового моніторингу, а саме 14.12.2010 р. за р/н 1155, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Поповченко О.І, як встановлено судовим розглядом, було посвідчено лише один договір купівлі­продажу нерухомого майна на суму п’ятдесят тисяч гривень.
Наказом Міністерства юстиції України №2340/5 від 23.09.2010 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 р. затверджено Порядок розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосуванню санкцій. Пункт 8 вказаного Порядку передбачає: «8. Справа про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядається за участю суб’єкта, що притягується до відповідальності, чи його керівника та/або представника. Повноваження представника суб’єкта засвідчуються довіреністю, оригінал або засвідчена копія якої долучається до матеріалів справи».
Мін’юст, управління юстиції повідомляє суб’єкта про дату та час розгляду справи про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, не пізніше, ніж за п’ять днів до дати її розгляду, шляхом надсилання (вручення) повідомлення про розгляд справи.
Нез’явлення суб’єкта чи його керівника та/або представника у разі, якщо про дату розгляду справи про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вони були повідомлені у встановленому порядку (що підтверджу­є­ться відповідним документом про вручення повідомлення), не може бути підставою для відкладення розгляду справи.
Однак відповідачем не надано суду належного документу про вручення відповідного повідомлення позивачу не пізніше чим за 5 днів до початку розгляду справи, що є порушенням зазначеного Порядку, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2340/5 від 23.09.2010 року.
Представником відповідача було визнано факт того, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача була підписана Головою комісії — В. о. начальника управління нотаріату о 10 годині 45 хвилин 08 червня 2012 року, а у повідомленні за № 135/3/12­12, за підписом заступника начальника управління нотаріату Головного управління юстиції у м. Киє­ві зазначено, що розгляд справи Поповченка О.І. призначено на 12 годин 00 хвилин 08 червня 2012 року. Доказів того, що позивач належним чином був повідомлений про перенесення розгляду справи з 12 годин 00 хвилин 08 червня 2012 року на інший час відповідачем суду не надано.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанова № 38 від 06.08.2012 р. відносно приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Поповченка О.І. була складена ще до того часу, на який офіційно був призначений розгляд справи. Її розгляд відбувся без
особистої участі Поповченка О.І. Зазначене також підтверджується зауваженням на екземплярах постанови № 38 від 08.06.2012 р.: «Участі при розгляді справи не приймав».
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та необхідно постанову № 38 від 08.06.2012 р. стосовно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поповченка О.І. про накладення штрафу за порушення вимог Закону таабо нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — скасувати та провадження у справі відносно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поповченка О.І. за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — закрити.
На підставі ст.ст. 5, 6, 8, 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 року за № 747 «Деякі питання організації фінансового моніторингу», керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 160–163, 167, 171­2 КАС України, суд —
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Поповченко Олега Івановича до Головного управління юстиції в м. Києві про скасування постанови № 38 від 08.06.2012 р. про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — задовольнити у повному обсязі.
Постанову № 38 від 08.06.2012 р. про накладення адміністративного стягнення на приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поповченка Олега Івановича за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — скасувати.
Провадження у справі відносно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального
округу Поповченка Олега Івановича за порушення вимог Закону та/або нормативно­правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом — закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського районного
суду м. Києва О.О. Орда

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті