АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» ВІД 9 ЛИСТОПАДА 2016 РОКУ № 806

За традицією, що склалась, надаємо порівняльний аналіз нових змін, що відбулись у деяких постановах Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 806, яка набула чинності 16.11.2016.

Аналіз складається з двох частин: короткого огляду головних змін і детального огляду головних змін з порівняльною таблицею.

В аналізі використані такі скорочення:

постанова Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 806 — Постанова 806;

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 № 1666-VIII — Закон 1666;

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 — Закон 1952;

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 — Порядок державної реєстрації 1127;

Порядок надання інформації з Держав­ного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 — Порядок надання інформації;

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 — Порядок ведення реєстру 1141;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень — Державний реєстр прав.

Короткий огляд головних змін

1. До зміни програмного забезпечення Державного реєстру прав надсилання повідомлення власнику об’єкта нерухомого майна про подані/отримані заяви на проведення реєстраційних дій щодо його майна забезпечується державним реєстратором прав на нерухоме майно в електронному вигляді з використанням його офіційної або власної електронної пошти (за умови наявності в зазначеному Реєстрі відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв’язку) (п.п. 1 п. 2 Постанови 806). Відповідні зміни також внесені у абз. 2 п. 7 Порядку державної реєстрації 1127: за бажанням заявника — власника об’єкта нерухомого майна в заяві зазначається електронна адреса такого власника для здійснення з ним зворотного зв’язку у передбачених законодавством випадках. А також додано новий п. 11-1 Порядку державної реєстрації 1127, згідно з яким повідомлення власника об’єкта нерухомого майна здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв’язку шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові заявника з накладенням власного електронного цифрового підпису.

Дія цього пункту не поширюється на випадки:

державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії за умови вчинення відповідної нотаріальної дії за безпосередньої участі власника об’єкта нерухомого майна;

державної реєстрації права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину;

державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання чи спадкового договору;

відсутності відомостей про електронну адресу власника у Державному реєстрі прав.

Вважаємо, що поки не запроваджено системи електронного інформування засобами Державного реєстру прав, нотаріус надсилає повідомлення на електронну пошту власника приблизно такого змісту: Мною, Петутіною Ю.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 22.11.2017 о 12:30 зареєстровано заяву про реєстрацію права власності № 123456 від Іванова Івана Івановича на об’єкт нерухомого майна, а саме квартиру, розташовану за адресою: м. Київ, провулок Льотний, будинок 11, квартира 15. Для надсилання цього повідомлення власником була залишена така адреса електронної пошти ***@gmail.com. Інформація надіслана до відома.

2. Щодо можливості державної реєстрації прав/обтяжень за рішеннями суду нотаріусами, питання залишається спірним. У п.п. 2 п. 2 Постанови 806 зазначено, що до запровадження відповідної інформаційної взаємодії державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника з дотриманням вимог, установлених підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1666. У свою чергу вказаний підпункт Закону 1666 визначає: «До запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у випадку проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами. У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника за умови наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами. А у разі його відсутності, державний реєстратор запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Проблема в тому, що ані Постанова 806, ані Прикінцеві положення Закону 1666 не вказують суб’єкта реєстрації, що дає підстави вважати, що реєстрацію має право здійснити лише державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна, як це зазначено у ст. 31-1 Закону 1952 та п. 35 Порядку державної реєстрації в редакції Постанови 806: Державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником.

Однак має сенс і протилежна точка зору: оскільки не вказано, хто саме є державним реєстратором для реєстрації рішень суду, то це може бути будь-який державний реєстратор (у тому числі нотаріус).

Виключено абз. 3 п. 12 Порядку державної реєстрації 1127, що встановлював необхідність перевірки рішень суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ця вимога збереглась у підпункті 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1666, а також міститься у п. 2 Постанови 806, до запровадження інформаційної взаємодії Єдиного реєстру судових рішень та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

3. Адміністратор Державного реєстру актів цивільного стану громадян відтепер надає доступ нотаріусам до цього реєстру. Витяг з Реєстру буде видаватись нотаріусу шляхом безпосереднього доступу у випадках, передбачених Законом (п. 2 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064). Згідно з ч. 1 ст. 46-1 Закону 1666 нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов’язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують в системі Міністерства юстиції України.

Для отримання доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян укладається договір з Адміністратором Реєстру. У разі коли доступ до Реєстру надається державному нотаріусу, договір укладається між державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, де працює такий нотаріус, та адміністратором Реєстру. У разі коли доступ до Реєстру надається приватному нотаріусу, договір укладається між приватним нотаріусом та адміністратором Реєстру (абз. 7–8 п. 19-1 вказаного Порядку).

4. Видалено норми щодо видачі та форми свідоцтва про право власності, та встановлено форму витягу з Державного реєстру прав. Щодо слова «Витяг» відповіді у цих нормах немає (пункти 35, 36 (у новій редакції), п. 37 (виключено) Порядку ведення реєстру 1141).

5. Пункт 38 Порядку ведення реєстру 1141 приведено у відповідність до Закону 1952, а саме щодо того, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб’єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, відомостей про об’єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (це у разі якщо Міністерство юстиції України або Головне територіальне управління юстиції вносить зміни до записів на підставі обґрунтованої скарги).

6. Виключено норму (п. 44 Порядку ведення реєстру 1141), що прив’язувала реєстрацію змін до записів до реєстратора, який здійснив реєстрацію, а саме встановлювала, що порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін’юст. У свою чергу саме у Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 була встановлена вимога щодо внесення змін до записів тим реєстратором, що здійснив державну реєстрацію прав (п. 2.1 вказаного Порядку). Виходить, що скасуванням п. 44 Порядку ведення реєстру 1141 анульовано дію всього вказаного Порядку, що регламентував внесення змін.

ЮЛІЯ ПЕТУТІНА отримати повну версію статті