АНАЛІЗ ОКРЕМОЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ВИЗНАННЯ НАКАЗІВ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПРОТИПРАВНИМИ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇХНЬОЮ НЕВМОТИВОВАНІСТЮ

Міністерство юстиції України наділено повноваженнями здійснювати контроль у сфері державної реєстрації, що передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

Вказані нормативні акти передбачають здійснення контрольних функцій шляхом:

1) розгляду скарг у сфері державної реєстрації;

2) проведення моніторингу і камеральних перевірок.

Однак незалежно від форми здійснення контролю, у разі виявлення порушень у діях державного реєстратора, в тому числі нотаріуса, Мін’юст уповноважений застосовувати визначені законодавством санкції, що реалізується виданням відповідного наказу.

Так, відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення. Так само відповідно до частини другої статті 371 зазначеного Закону за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб’єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації вказаними особами приймає вмотивоване рішення про застосування визначених санкцій.

Аналогічні положення закріплені у статтях 34 та 341 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

При цьому звертаємо увагу, що юрисдикційне значення у розумінні зазначених норм Закону має саме наказ Міністерства юстиції України, який є рішенням у відповідний справі, тому саме в ньому мають бути чітко викладені мотиви його прийняття.

Отже, юридично рішенням завжди є наказ, а не висновок комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації чи довідка, складена за результатами проведеної камеральної перевірки.

Вважаємо, що посилання на висновок комісії чи довідку, складену за результатами камеральної перевірки, зроблене у цьому випадку в наказі Мін’юсту, не можна вважати достатнім обґрунтуванням (вмотивуванням) рішення з таких підстав.

Висновки та пропозиції, що містяться у довідці за результатами камеральної перевірки чи у висновках комісії, прийнятих за результатом розгляду скарги, не є обов’язковими при прийнятті остаточного рішення та мають виключно рекомендаційний характер.

Володимир МАРЧЕНКО отримати повну версію статті