Кабінетом Міністрів України 17 квітня 2008 року з посиланням на пункти 1, 3, 6 і 9 статті 116 Конституції України, статті 124, 127 і 128, пункт 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статтю 82 і підпункт 7 пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» видано постанову N 394, якою затверджено Порядок проведення у 2008 році земельних аукціонів та надано доручення окремим центральним органам виконавчої влади вчинити відповідні дії для забезпечення проведення таких аукціонів.
Названим Порядком визначено процедуру підготовки, організації та проведення у 2008 році земельних аукціонів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Зазначену постанову видано Кабінетом Міністрів України всупереч Конституції України.
За Конституцією України право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону (частина друга статті 14). Земельний кодекс України, який визначає порядок набуття і реалізації права власності на землю, передбачає здійснення продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам і юридичним особам на конкурсних засадах шляхом проведення земельних торгів — аукціону (статті 127, 134, 135) і встановлює вимогу щодо визначення порядку проведення земельних торгів (аукціону) законом (частина п’ята статті 137).
За Основним Законом держави Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10 частини першої статті 116). Проте ні Конституція України, ні зазначені у постанові Кабінету Міністрів України, про яку йдеться, законодавчі акти не передбачають затвердження порядку проведення земельних аукціонів із продажу земельних ділянок підзаконним актом і, відповідно, не уповноважують Кабінет Міністрів України затверджувати такий порядок.
Відтак, видавши постанову від 17 квітня 2008 року N 394, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, визначених для нього Конституцією та законами України, діяв усупереч нормам Земельного кодексу України, інших актів, зазначених у преамбулі постанови N 394, чим порушив вищезазначені норми Конституції України, а також вимоги положень частини другої статті 6, частини другої статті 19 та частини третьої статті 113 Основного Закону держави, які зобов’язують Кабінет Міністрів України здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів, на підставі та у спосіб, що ними передбачені, керуватися у своїй діяльності, зокрема, Конституцією та законами України.
Ураховуючи наведене та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:
1. Зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року N 394 «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів».
2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 7 квітня 2008 року N 309 «Про зупинення дії положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 90″.
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ
25 квітня 2008 року
N 406/2008

Указом Президента України
від 11 квітня 2008 року N 321/2008
Додатково див.
конституційне подання Президента України
від 11 квітня 2008 року

З метою підвищення ефективності управління об’єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження, а також часткового зняття обмежень щодо розпорядження такими об’єктами Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що:
1) продаж нерухомого майна державних підприємств, установ та організацій (далі — підприємства) здійснюється на аукціонах;
2) відчуження об’єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них;
3) центральні органи виконавчої влади, інші суб’єкти управління об’єктами державної власності, у тому числі Національна та галузеві академії наук, можуть приймати виключно на підставі окремих актів Кабінету Міністрів України рішення стосовно:
передачі державного майна до статутних фондів господарських товариств, утворених за участю держави та суб’єктів господарювання недержавної форми власності;
(дію абзацу другого підпункту 3 пункту 1 зупинено згідно з
Указом Президента України від 11.04.2008 р. N 321/2008)
укладення нових договорів оренди цілісних майнових комплексів підприємств з визначенням орендаря виключно на конкурсних засадах;
(дію абзацу третього підпункту 3 пункту 1 зупинено згідно з
Указом Президента України від 11.04.2008 р. N 321/2008)
продажу нерухомого військового майна разом із земельними ділянками, на яких воно розташовано;
передачі нерухомого військового майна у комунальну власність (крім об’єктів житлового фонду, соціальної та інженерної інфраструктури військових містечок);
4) кошти, отримані від продажу майна, яке перебуває безпосередньо на балансі міністерств та інших державних органів і належить до основних фондів, залишаються у розпорядженні цих органів згідно із законодавством.
2. Заборонити передачу військового майна до статутних фондів (на баланс) підприємств.
3. Центральним органам виконавчої влади, іншим суб’єктам управління корпоративними правами, що належать державі в господарських товариствах, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків:
не допускати прийняття органами управління господарських товариств рішень стосовно здійснення додаткової емісії акцій, наслідком якої може бути зменшення розміру державної частки у статутному фонді товариства;
забезпечити прийняття органами управління господарських товариств рішень щодо продажу нерухомого майна товариства на аукціонах.
4. Міністерству оборони разом з іншими державними органами, які здійснюють управління військовим майном, а також Фондом державного майна, Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Державним комітетом із земельних ресурсів внести у місячний строк на розгляд Кабінету Міністрів України проект акта законодавства щодо затвердження порядку продажу на аукціонах об’єктів нерухомого військового майна разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані.
5. Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Службі безпеки, іншим державним органам, які здійснюють управління військовим майном, разом з Фондом державного майна, Міністерством фінансів, Міністерством економіки та Державним комітетом із земельних ресурсів внести у місячний строк на розгляд Кабінету Міністрів України переліки об’єктів нерухомого військового майна, які можуть бути продані разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані.
6. Міністерству економіки, Фондові державного майна за участю інших суб’єктів управління об’єктами державної власності підготувати та внести у місячний строк на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів стосовно удосконалення процедури управління об’єктами державної власності, зазначеними у пункті 1 цієї постанови.
7. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.
8. Визнати такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 р. N 1231 «Деякі питання розпорядження об’єктами державної власності» (Офіційний вісник України, 2007 р., N 99, ст. 3587) і від 5 березня 2008 р. N 405 «Про доповнення розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 р. N 1231″ (Офіційний вісник України, 2008 р., N 18, ст. 517).

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 25

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 2 квітня 2008 р. N 313

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України
1. В абзаці другому пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1919 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 1 — 2, ст. 26; 2002 р., N 14, ст. 740, N 29, ст. 1369; 2005 р., N 21, ст. 1133, N 34, ст. 2075, N 42, ст. 2657; 2007 р., N 16, ст. 600, N 64, ст. 2506), слова «(за конкурсом)» виключити.
2. У Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. N 803 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 43, ст. 1714; 2008 р., N 6, ст. 146):
у пункті 2:
абзаци шостий, восьмий і одинадцятий виключити;
в абзаці десятому слова «або конкурсу» виключити;
у пункті 13:
абзац другий виключити;
у другому реченні абзацу третього слова «або за конкурсом» виключити;
у пункті 24 слова «Конкурс, аукціон» замінити словом «Аукціон»;
у пункті 25 слова «або конкурс» виключити;
у пункті 28 слова «, у конкурсі — п’ять днів до початку його проведення» виключити;
розділ «Проведення конкурсу» виключити;
підпункт 9 пункту 45 виключити;
у тексті Порядку слово «, конкурс» у всіх відмінках і слова «, за конкурсом» виключити.
3. У постанові Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. N 1063 «Деякі питання реалізації та управління військовим майном» (Офіційний вісник України, 2007 р., N 64, ст. 2506):
1) у пункті 1 постанови слова «(за конкурсом)» виключити;
2) у Порядку реалізації нерухомого військового майна Збройних Сил на аукціонах (за конкурсом), затвердженому зазначеною постановою:
у назві та пункті 1 Порядку слова «(за конкурсом)» виключити;
абзаци третій і дев’ятий пункту 2 виключити;
абзац п’ятий пункту 4 виключити;
у пункті 6 слова «Спосіб реалізації майна (на аукціоні чи за конкурсом) та строк її проведення» замінити словами «Строк реалізації майна»;
абзац третій пункту 12 виключити;
розділ «Проведення конкурсу» виключити;
у пункті 41 слова «можлива зміна фіксованих умов конкурсу, а також» замінити словом «можливе»;
у тексті Порядку слово «(конкурс)» у всіх відмінках виключити.
____________

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 23 січня 2008 року N 21,
від 2 квітня 2008 року N 313
Відповідно до статті 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок відчуження об’єктів державної власності, що додається.

Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ

Інд. 25

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 6 червня 2007 р. N 803

(У тексті Порядку слово «, конкурс» у всіх відмінках і слова «, за конкурсом» виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 року N 313)

Загальна частина
1. Цей Порядок визначає механізм та способи відчуження об’єктів державної власності.
2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
об’єкти державної власності (далі — майно) — матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами);
відчуження майна — передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком;
оцінка майна — процес визначення його вартості на дату оцінки, яка збігається з датою інвентаризації, за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна;
аукціон — спосіб продажу майна, за яким його власником стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну;
абзац шостий пункту 2 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
організатор аукціону — юридична особа, яка уклала договір про продаж майна, що перебуває в державній власності, з Фондом державного майна;
абзац восьмий пункту 2 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
початкова вартість продажу — визначена шляхом проведення незалежної оцінки вартість, з якої розпочинається продаж майна;
покупець — юридична або фізична особа, що стала переможцем аукціону;
(абзац десятий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
абзац одинадцятий пункту 2 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
Інші терміни, які використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в актах законодавства, що регулюють питання правового режиму власності відповідного майна та питання управління майном, його оцінки та бухгалтерського обліку.
3. Дія цього Порядку поширюється на відчуження майна, що передано казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об’єднанням), установам та організаціям; майна, переданого Національній та галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування (далі — суб’єкти господарювання).
4. Відчуження майна здійснюється шляхом його продажу.
(абзац перший пункту 4 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 23.01.2008 р. N 21)
Відчуження майна може здійснюватися лише за умови врахування особливостей правового режиму окремого майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном.
5. Дія цього Порядку не поширюється на відчуження:
1) цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів;
2) індивідуально визначеного майна, що в установленому порядку включене до переліків об’єктів, які підлягають приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації;
3) майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження;
4) майна, порядок відчуження якого визначається окремим законом;
5) майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, і відчуження якого здійснюється шляхом приватизації;
6) майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів).
Прийняття рішення про відчуження майна
6. Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб’єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі — згода) відповідного суб’єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі — суб’єкт управління).
Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб’єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
Рішення про надання згоди та погодження на відчуження майна приймається лише за таких умов:
відчуження майна не обмежує провадження суб’єктом господарювання виробничої та іншої діяльності та/або відповідно до економічних, технічних (або інших) показників подальше використання майна є неможливе та/або економічно недоцільне;
відчуження майна не впливає на цілісність майнового комплексу суб’єкта господарювання або його структурного підрозділу;
відчуження майна, що не зазначене у пункті 5 цього Порядку, та відповідає вимогам, визначеним в абзаці другому пункту 4 цього Порядку.
Відчуження майна, що перебуває на балансі суб’єкта управління, здійснюється за рішенням такого суб’єкта, крім нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, відчуження якого здійснюється лише за погодженням з Фондом державного майна.
Кабінет Міністрів України надає згоду на відчуження майна суб’єктам господарювання, стосовно яких виконує функції з управління, на підставі узгоджених пропозицій Фонду державного майна та інших заінтересованих органів виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України.
Фонд державного майна після опрацювання документів, поданих згідно з пунктом 7 цього Порядку, готує та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції стосовно відчуження майна, зазначеного в абзаці восьмому цього пункту.
7. Для отримання згоди на відчуження майна суб’єкт господарювання подає разом із зверненням стосовно відчуження майна:
1) техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів (з обов’язковим визначенням впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу);
2) відомості про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, за даними бухгалтерського обліку на дату оцінки згідно з додатком 1;
3) акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, згідно з додатком 2;
4) акт технічного стану майна, складений на дату оцінки та затверджений керівником суб’єкта господарювання;
5) висновок про вартість майна, погоджений відповідно до абзацу третього пункту 10 цього Порядку, та звіт про оцінку майна;
6) підпункт 6 пункту 7 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.01.2008 р. N 21)
7) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, яке пропонується до відчуження (разом з відповідними підтвердними документами);
8) протокол (виписка з протоколу) засідання комісії з приватизації (у разі її утворення) про надання згоди на відчуження майна.
У разі доцільності відчуження майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, суб’єкт управління у 30-денний строк з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1 — 7 цього пункту, подає їх Фонду державного майна.
Строк подання документів, зазначених у підпунктах 2 — 5 цього пункту, суб’єкту управління, не може перевищувати двох місяців від дати оцінки.
(абзац одинадцятий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2008 р. N 21)
У разі потреби суб’єкт управління, Фонд державного майна можуть затребувати додаткові документи, необхідні для прийняття рішення (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори (проекти договорів) тощо).
Вичерпний перелік додаткових документів надсилається суб’єкту господарювання у 10-денний строк з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1 — 8 цього пункту.
8. Рішення про надання чи відмову в наданні згоди на відчуження майна приймається протягом 30 днів з дати надходження до суб’єкта управління документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, та відповідного погодження Фонду державного майна.
Фонд державного майна протягом 30 робочих днів з дати надходження зазначених документів у повному обсязі приймає рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна.
Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб’єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди — у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.
Рішення про відмову в наданні згоди або погодження на відчуження майна приймається у разі, коли:
майно, запропоноване до відчуження, не відповідає вимогам, установленим абзацами третім — шостим пункту 6 цього Порядку;
суб’єкт господарювання подав не в повному обсязі документи, передбачені цим Порядком, або не подав їх у встановлений цим Порядком строк, а також за наявності у документах суперечностей;
техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна не містить необхідних економічних та/або технічних розрахунків, що підтверджують необхідність відчуження майна (зокрема визначення впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу);
за результатами рецензування висновок про вартість майна не може бути погоджений.
9. У разі надання згоди та/або погодження на відчуження майна суб’єкти управління та Фонд державного майна можуть визначати спосіб та умови проведення продажу.
Оцінка майна, що пропонується до відчуження
10. Незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження, проводиться відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Рецензування звітів про оцінку майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, а також майна, згода на відчуження якого надається Фондом державного майна, проводиться Фондом державного майна. Висновок про вартість майна, погоджений Фондом державного майна, видається разом із погодженням на відчуження майна відповідному суб’єкту управління.
Висновок про вартість іншого майна, що пропонується до відчуження, за результатами рецензування погоджується державним органом приватизації за місцезнаходженням суб’єкта господарювання відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 51, ст. 2669).
11. Початкова вартість продажу майна встановлюється на підставі погодженого висновку про вартість такого майна.
(пункт 11 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 23.01.2008 р. N 21)
12. Після проведення оцінки майна суб’єкту господарювання забороняється вчиняти дії щодо об’єкта відчуження, які можуть призвести до зміни його вартості.
Погоджений висновок про вартість майна дійсний до закінчення строку дії згоди суб’єкта управління на відчуження такого майна.
Загальні вимоги щодо процедури відчуження майна
13. Відчуження майна шляхом його продажу здійснюється на конкурентних засадах — через біржі, на аукціоні.
Абзац другий пункту 13 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
Продаж нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється на аукціоні. У разі коли зазначене майно не продано на аукціоні, воно може бути продано через біржі за погодженням із суб’єктом управління та/або Фондом державного майна.
(абзац третій пункту 13 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
Під час здійснення продажу через біржі, на аукціоні суб’єкт господарювання після надання згоди суб’єктом управління на відчуження майна забезпечує укладення договору з юридичною особою, яка уклала договір про продаж майна, що перебуває у державній власності, з Фондом державного майна.
14. Відчуження майна через біржі здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу» з урахуванням вимог пунктів 19, 20, 22 і 23 цього Порядку.
У разі коли майно не продано на товарній біржі протягом 30 календарних днів з моменту його виставлення на біржові торги, початкова вартість на таке майно може бути зменшена не більш як на 30 відсотків за погодженням із суб’єктом управління.
15. Суб’єкти господарювання під час здійснення продажу через біржі, на аукціоні подають юридичним особам, які уклали з Фондом державного майна договір про продаж майна, що перебуває у державній власності, документи, які підтверджують надання згоди на відчуження такого майна суб’єктом управління та погодження з Фондом державного майна.
16. Відчуження майна, що перебуває за кордоном і реалізація якого в Україні неможлива чи недоцільна, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням вимог законодавства країн, на території яких перебуває майно, що підлягає відчуженню, а також збереження умов конкурентного продажу майна.
17. Пункт 17 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 23.01.2008 р. N 21)
18. Кошти, що надійшли від продажу державного майна, спрямовуються відповідно до вимог законодавства. Суб’єкти господарювання зобов’язані подати суб’єкту управління, Фонду державного майна протягом 30 календарних днів з моменту реалізації майна, звіт за результатами відчуження та використання зазначених коштів згідно з додатком 3.
Підготовка до проведення аукціону
19. Підготовка до проведення продажу майна на аукціоні включає:
надання суб’єктом господарювання згоди на відчуження майна;
підготовку інформації про майно та умови його продажу;
проведення заходів щодо визначення потенційних покупців;
укладення договору з організатором аукціону.
20. Інформація про майно, що підлягає продажу, повинна містити такі відомості:
найменування об’єкта, його місцезнаходження, первісну (переоцінену) вартість та суму зносу;
відомості про майно (технічні характеристики, рік випуску тощо);
початкову вартість продажу майна;
фіксовані умови продажу майна (зокрема відшкодування витрат, пов’язаних з продажем майна);
кінцевий строк прийняття заяви про участь в аукціоні;
час та місце ознайомлення з майном;
час та місце проведення аукціону;
адресу, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону.
21. Інформація про майно, що підлягає продажу на аукціоні, публікується не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати проведення аукціону у друкованих засобах масової інформації.
Інформація про майно, зазначене в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, публікується виключно у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.
22. Строк призначення аукціону не повинен перевищувати 12 місяців з дня надання згоди на продаж майна.
23. Суб’єкт господарювання після надання згоди на продаж майна може розсилати потенційним покупцям інформаційне повідомлення про продаж майна із запрошенням до участі в аукціоні.
24. Аукціон припиняється і об’єкт знімається з аукціону на вимогу будь-кого з його учасників, суб’єкта управління, Фонду державного майна, якщо:
(абзац перший пункту 24 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
не виконано вимоги щодо змісту інформації, передбаченої пунктом 20 цього Порядку, та строку її опублікування;
не надано в установленому порядку погодження та/або згоди на відчуження об’єкта продажу;
не виконано вимоги суб’єкта управління щодо способу відчуження майна, зміни початкової вартості.
Умови участі покупців в аукціоні
25. Аукціон проводиться за наявності не менш як двох учасників.
(пункт 25 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
26. Участь в аукціоні не можуть брати юридичні та фізичні особи, які не подали в установлений строк документів, необхідних для реєстрації як учасників, або перебувають у стані ліквідації (юридичні особи).
27. Відомості про учасників аукціону заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об’єкта та не підлягають розголошенню до визначення переможця.
28. Кінцевий строк прийняття заяв про участь в аукціоні — три дні до початку його проведення.
(пункт 28 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
Проведення аукціону
29. Продаж майна на аукціоні здійснюється організатором аукціону на підставі договору з суб’єктом господарювання. У договорі передбачаються:
строк проведення аукціону;
початкова вартість об’єкта продажу і порядок її зниження;
розмір і порядок виплати винагороди організатору аукціону;
взаємні зобов’язання, умови розірвання договору та відповідальність сторін;
інші умови.
30. Для участі в аукціоні учасники одержують відповідні картки із зазначенням номера учасника, найменування об’єкта (об’єктів), продаж якого здійснюється.
На аукціоні можуть бути присутні представники суб’єктів управління і державних органів приватизації (безоплатно) та інші особи.
31. Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (далі — ліцитатор). До початку торгів ліцитатор повідомляє про майно, що підлягає реалізації, та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової вартості продажу об’єкта.
Кожна наступна вартість, запропонована учасниками на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків.
32. У разі коли після оголошення початкової вартості продажу учасники не висловлюють бажання придбати об’єкт за оголошеною початковою вартістю, ліцитатор, якщо це передбачено договором, має право знизити вартість об’єкта, але не більш як на 10 відсотків. Якщо і після такого зниження об’єкт не продається, торги припиняються.
33. Під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться початкова вартість продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, що одержала право на придбання об’єкта).
Протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником).
У триденний строк після проведення аукціону надсилається протокол суб’єкту господарювання, на балансі якого перебуває майно, для затвердження або надання обґрунтованої відмови у такому затвердженні в разі порушення порядку проведення аукціону. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю аукціону та організатору аукціону.
34. Аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі:
відсутності учасників або наявності тільки одного учасника;
несплати переможцем аукціону належної суми у повному обсязі на умовах, визначених у договорі купівлі-продажу;
порушення умов проведення аукціону відповідно до пункту 24 цього Порядку.
Проведення конкурсу
35. Пункт 35 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
36. Пункт 36 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
37. Пункт 37 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
38. Пункт 38 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
39. Пункт 39 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
40. Пункт 40 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
41. Пункт 41 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
42. Пункт 42 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
43. Пункт 43 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
Розрахунки за придбане майно
44. Керівник суб’єкта господарювання, на балансі якого перебуває об’єкт продажу, забезпечує збереження зазначеного майна до набуття покупцем права власності на придбаний об’єкт.
45. Затверджений протокол є підставою для укладення протягом 10 днів договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та суб’єктом господарювання. У договорі зазначаються:
1) відомості про суб’єкта господарювання та покупця;
2) найменування об’єкта і його технічна характеристика;
3) ціна продажу об’єкта на аукціоні;
4) взаємні зобов’язання суб’єкта господарювання і покупця;
5) момент передачі об’єкта продажу покупцю (після сплати коштів у повному обсязі за придбане майно);
6) номери поточних рахунків;
7) найменування і адреси банківських установ;
8) порядок розрахунків за придбане майно;
9) підпункт 9 пункту 45 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
10) інші умови, передбачені законодавством.
До договору купівлі-продажу додається затверджений протокол аукціону.
46. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів до банківської установи як оплати за придбане майно.
Покупець зобов’язаний оплатити придбане майно протягом 30 календарних днів з дати підписання договору купівлі-продажу. Строк оплати може бути продовжено суб’єктом господарювання ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об’єкта.
Суб’єкт господарювання здійснює у встановленому порядку передачу майна покупцю тільки після сплати ним коштів у повному обсязі за придбане майно шляхом укладення акта приймання-передачі.
Суб’єкт господарювання у 10-денний строк після передачі майна подає суб’єкту управління відомості про факт передачі. Суб’єкт управління забезпечує передачу відомостей про факт передачі майна до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.
47. У разі коли майно не продано, суб’єкт господарювання, на балансі якого перебуває об’єкт продажу, може прийняти рішення про повторний його продаж.
У разі повторного проведення аукціону можлива зміна умов продажу, включаючи початкову вартість. У цьому разі початкову вартість продажу може бути зменшено не більш як на 30 відсотків за погодженням із суб’єктом управління.
Повторний аукціон проводиться відповідно до цього Порядку. У повторному аукціоні не може брати участь переможець попереднього аукціону, якщо ним не виконані умови договору купівлі-продажу.
Прикінцеві положення
48. Керівник суб’єкта господарювання забезпечує згідно із законодавством цільове використання коштів, отриманих від реалізації майна, подання суб’єкту управління та Фонду державного майна достовірної інформації, передбаченої цим Порядком.
49. Суб’єкти управління забезпечують у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства здійснення контролю за використанням коштів, що надійшли від продажу майна, та за дотриманням порядку відчуження майна.
50. Рішення про надання згоди суб’єкта управління на відчуження майна діє не більш як 12 місяців з дати його прийняття.
51. Спори, що виникають у процесі відчуження майна відповідно до цього Порядку, розв’язуються у порядку, передбаченому законодавством.

Додаток 1
до Порядку

ЗАТВЕРДЖУЮ
Керівник суб’єкта господарювання
__________ ____________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
___ ____________ 200_ р.
М. П.

ВІДОМОСТІ
про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження
на ____________ 200_ р.
Найменування об’єкта Рік
випуску (побудови) Номер об’єкта Інформація про проведення модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції Вартість здійснених капітальних інвестицій, гривень Первісна (переоцінена) вартість, гривень Сума нарахованого зносу, гривень Балансова (залишкова) вартість, гривень Дані про дорогоцінні метали*
інвентарний заводський паспортний

Усього + + + + +

____________
* Подаються у разі їх наявності за кожним інвентарним об’єктом.
Головний бухгалтер
суб’єкта господарювання _____________
(підпис) ______________________
(ініціали та прізвище)

Додаток 2
до Порядку

ЗАТВЕРДЖУЮ
Керівник суб’єкта господарювання
_____________ _____________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
____________ 200_ р.
М. П.

АКТ
інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження
__________________________________________________________________________________
(найменування об’єкта (суб’єкта господарювання, цеху, дільниці тощо),
де проводилась інвентаризація, та його місцезнаходження)
На підставі наказу (розпорядження) від ___ ____________ 200_ р. N ______________ комісією у
складі ________________________________________________________________________________
(посада, ініціали та прізвище членів комісії)
______________________________________________________________________________________
проведено інвентаризацію основних засобів, які пропонуються до відчуження і відображаються на субрахунку N ___ на ____________ 200_ р.
Інвентаризацію почато ___ ____________ 200_ р.
Інвентаризацію закінчено ___ ____________ 200_ р.
Під час інвентаризації встановлено:
Найменування об’єкта Рік випуску Номер об’єкта Обліковується
на ___ ____________ 200_ р. Примітка
інвен-
тарний завод-
ський паспорт-
ний фактично виявлено за даними бухгалтерського обліку
кількість первісна (переоцінена) вартість, гривень кількість первісна (переоцінена) вартість, гривень

Усього + + + +

Усього:
а) загальна кількість одиниць, фактично ____________________
(словами)
б) на суму, гривень, фактично _________________________________
(словами)

Голова комісії ________________
(посада) ________________
(підпис) ________________________
(ініціали та прізвище)
Члени комісії: ________________
(посада) ________________
(підпис) ____________________________
(ініціали та прізвище)
________________
(посада) ________________
(підпис) ________________________
(ініціали та прізвище)

Додаток 3
до Порядку

ЗВІТ
за результатами відчуження та використання коштів, отриманих від продажу майна
Найменування, місцезнаход-
ження суб’єкта господарювання Наймену-
вання суб’єкта управління, який надав згоду на відчуження Номер та дата документа, яким надано згоду Наймену-
вання, інвентарний номер об’єкта продажу Наймену-
вання, місцезна-
ходження організатора аукціону, біржі Наймену-
вання, місцезна-
ходження покупця Номер, дата реєстрації договору купівлі-
продажу Балансова (залишкова) вартість об’єкта продажу, гривень Вартість майна за результа-
тами незалежної оцінки (початкова вартість), гривень Сума коштів, отриманих від продажу, номер рахунка Використання коштів згідно з техніко-
економічним обґрунтуванням Фактичне використання коштів
призна-
чення сума призна-
чення сума

Усього

Керівник суб’єкта господарювання ________________
(підпис) ________________________
(ініціали та прізвище)
Головний бухгалтер ________________
(підпис) ________________________
(ініціали та прізвище)
М. П.

____________

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 15 лютого 2002 року N 158,
від 29 березня 2002 року N 428,
від 11 липня 2002 року N 983,
від 26 квітня 2003 року N 628,
від 15 травня 2003 року N 705,
від 19 травня 2005 року N 373,
від 23 серпня 2005 року N 802,
від 14 жовтня 2005 року N 1020,
від 8 грудня 2006 року N 1700,
від 1 березня 2007 року N 314,
від 13 квітня 2007 року N 618,
від 15 серпня 2007 року N 1063,
від 2 квітня 2008 року N 313
(Міноборони та підприємствам, які відповідно до цієї постанови проводять реалізацію військового майна, зупинено з 23 вересня 2006 року до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель укладення договорів, пов’язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних (казенних) підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони (крім договорів, пов’язаних з експортом рухомого майна), та із спільною забудовою під житло територій колишніх військових містечок згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2006 року N 491-р, враховуючи зміни внесені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року N 517-р)

Відповідно до статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, що додається.
2. Міністерству оборони разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів та Фондом державного майна за участю Державної компанії «Укрспецекспорт» подати у II кварталі 2001 р. Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. N 759.
(пункт 2 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. N 158)
3. Міноборони провести у I кварталі 2001 р. інвентаризацію наявного військового майна і до 1 червня 2001 р. подати Кабінетові Міністрів України узагальнені дані про результати інвентаризації та перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено.
4. Поширити дію затвердженого згідно з пунктом 1 цієї постанови Положення на інші утворені відповідно до законів України військові формування та Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації.
(пункт 4 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. N 1700)
5. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. N 1420 «Про затвердження Положення про порядок реалізації майна Збройних Сил України та інших військових формувань»;
постанову Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. N 907 «Про погашення заборгованості Міністерства оборони з оплати речового майна, послуг» (Офіційний вісник України, 1998 р., N 24, ст. 882);
постанову Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1998 р. N 1456 «Про створення умов для розрахунків Міністерства оборони з виконавцями робіт з державного оборонного замовлення».

Перший
віце-прем’єр-міністр України
Ю. ЄХАНУРОВ

Інд. 29

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2000 р. N 1919

1. Згідно з цим Положенням установлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.
Дія цього Положення не поширюється на передачу військового майна до сфери управління інших органів виконавчої влади, а також у власність територіальних громад сіл, селищ та міст.
2. У цьому Положенні наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:
військова частина — військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил;
військове майно — державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил.
До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, у тому числі військові містечка, будинки, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо;
(абзац четвертий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 р. N 373)
відчуження військового майна — вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації);
(абзац п’ятий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
реалізація військового майна — господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі;
уповноважені підприємства (організації) — суб’єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку;
військове майно, яке не користується попитом, — майно, що протягом п’яти останніх років включалося в установленому порядку до переліків військового майна, яке пропонується до реалізації, але не реалізувалося уповноваженими підприємствами (організаціями) через відсутність на нього попиту.
(пункт 2 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. N 428)
3. Повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
(пункт 3 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 р. N 373)
4. Повноваження суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надаються згідно з порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. N 838.
Міжнародні передачі зазначеного майна провадяться уповноваженими підприємствами (організаціями) на підставі дозволу, що видається Держекспортконтролем.
5. Повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна (крім майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення), списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб’єктів тих, що реалізуватимуть військове майно.
(абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. N 705)
Для організації і проведення конкурсів (тендерів) утворюється комісія, до складу якої входять фахівці Міноборони, Мінекономіки.
Умови і порядок проведення конкурсів (тендерів) затверджуються Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Фондом державного майна і реєструються Мін’юстом.
6. Рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
(абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983,
від 26.04.2003 р. N 628)
У разі коли внаслідок скорочення та реорганізації Збройних Сил, переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна тощо вивільняється військове майно, Міноборони за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Мінекономіки додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено, за формою згідно з додатком 2.
(абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983,
від 26.04.2003 р. N 628)
Додаткові переліки військового майна затверджуються Урядовим комітетом з питань національної безпеки, оборони та правоохоронної діяльності.
(абзац третій пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 14.10.2005 р. N 1020,
від 13.04.2007 р. N 618)
Термін дії рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження переліку військового майна, яке може бути відчужено, становить три роки від дати його видання. Додаткові переліки військового майна, яке може бути відчужено, чинні до закінчення терміну чинності переліку військового майна, затвердженого рішенням Кабінету Міністрів України.
(пункт 6 доповнено абзацом четвертим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983)
Не відчужене протягом встановленого терміну військове майно включається Міноборони до нового переліку для відчуження такого майна в наступні роки. Цей перелік складається не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну, протягом якого майно, зазначене у переліку, може бути відчужено, і подається Міноборони до Кабінету Міністрів України після погодження з Мінекономіки.
(пункт 6 доповнено абзацом п’ятим згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983,
абзац п’ятий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 628)
7. Рішення про відчуження списаного військового майна приймає Міноборони із затвердженням його переліку станом на 1 вересня поточного року.
(пункт 7 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. N 705)
8. Витяги із затверджених переліків військового майна, яке може бути відчужено, надсилаються Міноборони до уповноважених підприємств (організацій) для організації ними його реалізації. Разом із зазначеними витягами Міноборони надсилає до уповноважених підприємств (організацій) витяг із затвердженого Міністром оборони орієнтовного переліку військового майна, що планується запропонувати до відчуження в наступні два роки, за формою згідно з додатком 1.
Уповноважені підприємства (організації) аналізують одержану інформацію і до 1 липня поточного року інформують Міноборони про прогнозний обсяг коштів, що можуть надійти від реалізації майна в наступному році.
(пункт 8 в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983)
9. Залишкова вартість військового майна визначається Міноборони за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
10. Пункт 10 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
11. Відносини Міноборони з уповноваженими підприємствами (організаціями) регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо.
12. Реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період. Ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов’язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, маркетингом, спеціальним супроводом органами СБУ експортно-імпортних договорів, транспортуванням, страхуванням тощо.
Реалізація нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
(пункт 12 доповнено абзацом другим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 р. N 373,
абзац другий пункту 12 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 р. N 1063,
із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. N 313)
13. У разі коли військове майно не користується попитом і його реалізація можлива лише за ціною, меншою від залишкової вартості та витрат, пов’язаних з його реалізацією, уповноважені підприємства (організації) або Міноборони погоджують можливу ціну майна з Мінекономіки, крім випадків, коли реалізація військового майна, яке підлягає утилізації, здійснюється за конкурсом або на аукціоні.
(абзац перший пункту 13 із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. N 705,
від 01.03.2007 р. N 314)
Військове майно, яке не користується попитом, може реалізуватися, у тому числі на безоплатній основі, у випадках, коли це сприятиме закріпленню відповідних українських товарів на світових ринках озброєнь, з відшкодуванням набувачем такого майна лише витрат з передпродажної підготовки майна і його поставки. Рішення про таку реалізацію із затвердженням переліку відповідного майна у кожному окремому випадку приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міноборони та уповноваженого підприємства (організації) за погодженням з Мінекономіки.
(пункт 13 доповнено абзацом другим згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. N 428)
14. Пункт 14 виключено
(пункт 14 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983,
виключено згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
15. Пункт 15 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
16. Рішення про відчуження та реалізацію закріпленого за апаратом військових аташе військового майна, що перебуває на території інших держав і придатне для використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності зазначеного апарату через застарілість зразків, невідповідність встановленим вимогам щодо його експлуатації, неможливість модернізації (далі — військове майно), приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки окремого переліку такого майна, що складається за формою згідно з додатком 1, та наданням повноважень на його реалізацію військовій частині, що забезпечує діяльність військових аташе.
(Положення доповнено новим пунктом 16 згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. N 802)
17. Для визначення потреби у відчуженні та реалізації військового майна командир військової частини, що забезпечує діяльність військових аташе, утворює комісію.
Складений комісією акт обстеження військового майна затверджується Міністром оборони і є підставою для складення окремого переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено.
(Положення доповнено новим пунктом 17 згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. N 802)
18. Реалізація військового майна проводиться за процедурою відкритих торгів (тендеру) за ринковими цінами держави перебування, що склалися на відповідний період, співробітниками апарату військових аташе, уповноваженими для цього в установленому порядку військовою частиною, що забезпечує діяльність військових аташе.
(Положення доповнено новим пунктом 18 згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. N 802,
у зв’язку з цим пункти 16 — 21 вважати відповідно пунктами 19 — 24)
19. Кошти, отримані уповноваженими підприємствами (організаціями), військовою частиною, що забезпечує діяльність військових аташе, від реалізації військового майна (за винятком витрат на його реалізацію та винагороди, що визначаються у договорах, укладених з Міноборони), перераховуються у 5-денний термін зазначеними підприємствами (організаціями), військовою частиною, що забезпечує діяльність військових аташе, до державного бюджету згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
(пункт 19 із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 р. N 373,
від 23.08.2005 р. N 802)
20. Пункт 20 виключено
(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
21. Міноборони веде облік договорів, укладених з уповноваженими підприємствами (організаціями), а також облік коштів від реалізації військового майна і щокварталу подає Мінфіну та Мінекономіки звіт про обсяги відчуженого військового майна у кількісному та вартісному виразі.
(пункт 21 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. N 314)
22. Міноборони щороку узагальнює відомості про відчужене військове майно і до 1 квітня року, що настає за звітним періодом, надсилає їх Кабінетові Міністрів України, Мінекономіки та уповноваженим підприємствам (організаціям).
23. Уповноважені підприємства (організації), військова частина, що забезпечує діяльність військових аташе, подають Держкомстату статистичну звітність про обсяги реалізації військового майна в установленому ним порядку.
(пункт 23 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. N 802)
24. Металобрухт, що утворився у військових частинах, реалізується згідно з Положенням про порядок реалізації металобрухту, утвореного у військових формуваннях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. N 2287 (Офіційний вісник України, 1999 р., N 50, ст. 468).

Додаток 1
до Положення

Зразок
ПЕРЕЛІК
військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено
N п/п Найменування Одиниця виміру Кіль-
кість Рік виго-
товлення (будів-
ництва) Термін використання (зберігання), років Категорія якісного (технічного) стану, ступінь придатності* Первинна вартість одиниці, тис. гривень Залишкова (балансова) вартість, тис. гривень Місцезна-
ходження
одиниці разом

Усього

____________
* Для цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого майна зазнаються загальна площа будинків і споруд, кількість поверхів, інші технічні характеристики.
(додаток 1 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. N 983)

Додаток 2
до Положення

Зразок
ПОГОДЖЕНО
Міністр економіки та з питань європейської інтеграції
________
(підпис) ______________
(розшифрування)

» » ______________ 200_ р. ЗАТВЕРДЖЕНО
рішенням Урядового комітету з питань національної безпеки, оборони та правоохоронної діяльності
від » » ________ 200_ р. (протокол N)

ДОДАТКОВИЙ ПЕРЕЛІК N
військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено
N п/п Найменування Одиниця виміру Кіль-
кість Рік виго-
товлення (будів-
ництва) Термін використання (зберігання), років Категорія якісного (технічного) стану, ступінь
придатності* Первинна вартість одиниці, тис. гривень Залишкова (балансова) вартість, тис. гривень Місцезна-
ходження
одиниці разом

Усього

____________
* Для цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого майна зазначаються загальна площа будинків і споруд, кількість поверхів, інші технічні характеристики.
Міністр оборони _________
(підпис) ______________
(розшифрування)
» » ______________ 200_ р.

(додаток 2 із змінами, внесеними згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. N 158,
від 11.07.2002 р. N 983,
від 14.10.2005 р. N 1020,
від 13.04.2007 р. N 618)
____________

На Ваше обращение <...> относительно предоставления разъяснения по поводу выхода участника из состава общества и исключения его из Государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей (далее — ЕГР) Госкомпредпринимательства сообщает следующее.
Статьями 116 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) и 10 Закона Украины «О хозяйственных обществах» (далее — Закон об обществах) установлено, что участники хозяйственного общества имеют право в порядке, установленном учредительным документом и законом, в частности, выйти в установленном порядке из общества.
Статьями 148 ГКУ и 88 Хозяйственного кодекса Украины предусмотрено, что участник общества с ограниченной ответственностью имеет право выйти из общества, уведомив общество о своем выходе не позднее чем за три месяца до выхода, если иной срок не установлен уставом.
Согласно статье 58 Закона об обществах и части первой статьи 145 ГКУ высшим органом управления общества с ограниченной ответственностью является общее собрание общества. Оно состоит из участников общества или назначенных ими представителей.
Статьей 61 Закона об обществах установлены требования и порядок созыва общего собрания участников общества с ограниченной ответственностью.
Перечень вопросов, относящихся к компетенции общего собрания участников, определен статьей 59 указанного Закона, который имеет отсылочную норму на статью 41 данного Закона.
Однако следует отметить, что в соответствии со статьей 60 Закона об обществах общее собрание участников считается полномочным, если на нем присутствуют участники (представители участников), владеющие в совокупности более чем 60 процентами голосов.
Как усматривается из предоставленного письма, один из учредителей общества с ограниченной ответственностью «Центр разработки Тридион» — Дочернее предприятие «КМ инвестиции Украина» лишен возможности решить вопрос о выходе из состава участников общества, поскольку другой учредитель — Закрытое акционерное общество «Тридион Корпорайт Сервисиз Б. В.», владеющий долей в уставном фонде данного общества, составляющей 51 %, игнорирует право участия в общем собрании относительно принятия соответствующего решения.
Следует отметить, что споры, возникающие в связи с выходом участника из общества с ограниченной ответственностью, в соответствии с частью третьей статьи 148 ГКУ разрешаются судом.
Поэтому в соответствии с нормой статьи 60 Закона об обществах вопрос относительно правомерности или неправомерности решения собрания участников о выходе участника из общества должен быть решен в судебном порядке.
При этом статьей 11 Закона об обществах и статьей 117 ГКУ определены также основные обязанности участников хозяйственных обществ, в частности исполнение своих обязательств перед обществом, в том числе и связанных с имущественным участием, а также предусмотренными учредительными документами, внесение вкладов (оплату акций) в размере, порядке и средствами.
Следовательно, невыполнение одним из участников общества своих полномочий перед обществом может нарушать интересы других участников, поскольку создаются препятствия в реализации их корпоративных прав.
Что касается вопроса исключения Дочернего предприятия «КМ инвестиции Украина» из ЕГР как участника общества, то прежде всего необходимо решить вопрос в соответствии с требованиями действующего законодательства относительно выхода данного предприятия из состава участников общества с ограниченной ответственностью «Центр разработки Тридион». То есть внести соответствующие изменения в учредительные документы юридического лица.
При этом статьей 29 Закона о регистрации установлен перечень документов, которые представляются на государственную регистрацию изменений в учредительные документы юридического лица, в частности и в случае внесения изменений в учредительные документы, связанные с изменением состава учредителей (участников) юридического лица.
Так, частью третьей данной статьи определено, что в случае внесения изменений в учредительные документы, связанные с изменением состава учредителей (участников) юридического лица, кроме документов, предусмотренных частью первой данной статьи, дополнительно представляется, в частности, или копия решения о выходе юридического лица из состава учредителей (участников), заверенная в установленном порядке, или нотариально удостоверенный документ о передаче права учредителя (участника) другому лицу.

Председатель К. Ващенко

Напечатано:
«Бухгалтер»,
N 14, апрель, 2008 г.

Департамент готівково-грошового обігу Територіальним управлінням Національного банку України, банкам України

До Національного банку України надходять звернення громадських організацій щодо нарікань населення стосовно відмови окремих суб’єктів господарювання приймати в оплату за товари (роботи, послуги) зношені та пошкоджені грошові знаки України.
У зв’язку з цим, наголошуємо, що відповідно до статті 38 Закону України «Про Національний банк України», зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком України та банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.
Одночасно звертаємо увагу, що питання приймання та обміну зношених та пошкоджених грошових знаків України на нові грошові знаки врегульовано нормативно-правовими актами Національного банку України.
Так, Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337, визначено вимогу щодо забезпечення банками обміну клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження. Ця норма стосується всіх банків України, що мають банківську ліцензію на здійснення банківських операцій.
Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 N 547, наведені критерії зношення, пошкодження та наявності дефектів не придатних до обігу банкнот (монет); поділ на зношеність; визначено обов’язковість приймання без обмежень таких банкнот разом з виручкою юридичних та фізичних осіб за всіма видами готівкових платежів.
Крім того, відповідно до пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності.
Звертаємо вашу увагу на необхідність дотримання норм вищезазначених нормативно-правових актів Національного банку України та вважаємо за доцільне надати відповідні роз’яснення через засоби масової інформації, з метою недопущення у подальшому скарг населення стосовно випадків відмови приймати суб’єктами господарювання у сплату за товари (роботи, послуги) зношених і пошкоджених грошових знаків України.

Виконавчий
директор з питань
готівково-грошового обігу

О. В. Дащенко

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Комітету Верхової Ради України з питань податкової та митної політики від 04.03.2008 N 04-27/267 стосовно підготовки роз’яснення з питань, викладених у листі <...> і повідомляє.
1. Щодо порядку отримання торгових патентів на здійснення торговельної діяльності на термін більше одного року.
Частиною I статті 3 Закону України від 23.03.96 N 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон N 98/96) визначено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
У абзаці 4 частини 5 цієї статті передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб’єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від обов’язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
Разом з тим у абзаці 7 частини 4 цієї статті встановлено, що термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
Тобто для придбання торгового патенту на наступні за поточним роки суб’єкту підприємницької діяльності необхідно у заявці на придбання торгового патенту визначити періоди, на які придбаваються торгові патенти, сплативши за ці періоди повну їх вартість. Після закінчення терміну дії торгові патенти підлягають поверненню до органу державної податкової служби.
2. Щодо утримання податку з доходів нерезидента за ставкою 15 відс. (відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон N 334), якщо дохід виплачується нерезиденту — юридичній особі у не грошовій формі і зараховується у рахунок зустрічних зобов’язань нерезидента перед резидентом (тобто кошти нерезиденту за кордон не перераховуються).
Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону N 334 доходи з джерелом їх походження з України — це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону N 334 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом (п. 13.1 «б» ст. 13 Закону N 334) та лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця) (п. 13.1 «г» ст. 13 Закону N 334).
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Враховуючи визначення термінів «дивіденди» (п. 1.9 ст. 1 Закону N 334), «інвестиція» (п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), «реінвестиція» (пп. 1.28.3 п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), реінвестицією дивідендів, які належать нерезиденту-власнику корпоративних прав, є господарська операція, яка передбачає здійснення інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно).
Тобто фактично реінвестиція — це спосіб використання доходу нерезидента у вигляді дивідендів, отриманого внаслідок здійснення іноземної інвестиції, шляхом його наступного вкладання (інвестування) у відповідний об’єкт.
Таким чином, ст. 13 Закону N 334 встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, у вигляді дивідендів безвідносно до способу використання такого доходу, у тому числі такого як реінвестиція.
Крім того, слід враховувати, що Закон України «Про режим іноземного інвестування» (ст. 2) розглядає можливість здійснення такого виду іноземної інвестиції, як реінвестиція в об’єкт інвестування, за умови сплати податку на прибуток (доходи).
Цивільним законодавством України визначено підстави та види припинення зобов’язань між контрагентами, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги (ст. 601 Цивільного кодексу України).
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог може бути одним із видів припинення зобов’язання орендаря-резидента із сплати (нарахування) нерезиденту-орендодавцю орендної плати, яка є доходом такого нерезидента, що оподатковується відповідно до правил, визначених ст. 13 Закону N 334.
Враховуючи вищевикладене та те, що п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 не містить жодних застережень щодо форми виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, вважаємо, що при нарахуванні нерезидентам доходів у вигляді дивідендів з їх подальшим реінвестуванням та орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог, оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до вказаної норми Закону N 334.
3. Щодо утримання податку за ставкою 15 відс. (згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334) з доходів у вигляді орендної плати, що сплачуються платником єдиного податку нерезиденту за кордон.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону N 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Резиденти — це юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території (п. 1.15 ст. 1 Закону N 334).
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (утому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених, зокрема, у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати (п. 16.13 ст. 16 Закону N 334).
Враховуючи вищевикладене, суб’єкти господарювання — юридичні особи, які згідно з Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» знаходяться на спрощеній системі оподаткування і виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України, зобов’язані утримувати податок з таких доходів згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334.
<...>
5. Щодо визначення ставки ПДФО податковим агентом для оподаткування доходу фізичної особи — нерезидента, отриманого від оренди, належної йому нерухомості, розташованої на території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.05.2003 N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) платниками податку є як резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, так і нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Оподаткування доходів, одержаних фізичними особами від здавання в оренду нерухомого майна, регулюється п. 9.1 ст. 9 Закону.
Згідно із пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Закону надання в оренду нерухомості, що належить фізичній особі — нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент — фізичною особою, виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, ще ухиляється від оподаткування.
Щодо ставки оподаткування, то відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті, від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону (процентів, дивідендів, роялті).

Заступник Голови С. Чекашкін

Надруковано:
«Податки та бухгалтерський облік»,
N 33, 24 квітня 2008 р.

З 1 січня 2004 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон), яким встановлено (п. 1.3 ст. 1), що доходом фізичних осіб з джерел на території України є будь-який доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь протягом звітного оподатковуваного періоду, до якого, зокрема відносяться і доходи від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України (пп. «е» п. 1.3 ст. 1).
Нерухоме майно (нерухомість) це об’єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля (п. 1.10 ст. 1 Закону).
Законом (п. 9.1 ст. 9) установлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону у розмірі 15 відсотків (з 01.01.2004 по 01.01.2007 — 13 %, з 01.01.2007 — 15 %).
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) є орендар.
Згідно із ст. 22 Закону України від 06.10.98 р. N 161 «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм плати.
При виплаті (нарахуванні) орендарем доходу — орендної плати за надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орендар як податковий агент зобов’язаний нарахувати, утримати та перерахувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку — одержувача такого доходу (п. 1.15 ст. 1 Закону).
Що стосується пільг з оподаткування, то Законом передбачено їх надання у вигляді податкової соціальної пільги. Згідно із статтею 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується лише до нарахованого на користь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняття «заробітна плата» наведено у пунктах 1.1 та 1.3 «д» статті 1 Закону.
Згідно положень цих підпунктів, «заробітна плата» — це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. До доходів, відмінних від заробітної плати, в т. ч. до орендної плати, застосування податкової соціальної пільги Законом не передбачено.
Стосовно плати за землю повідомляємо, що ст. 12 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535 «Про плату за землю» передбачено пільги окремим категоріям платників щодо плати за землю. Так, не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, зокрема, з інвалідів I і II груп, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Слід зазначити, що пільгу встановлено лише щодо сплати земельного податку. До доходів, одержаних від укладання договору оренди земельної ділянки, пільги не застосовуються.
Водночас повідомляємо, що згідно Закону (пп. 22.2 ст. 22) у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а згідно п. 22.11 цієї статті інші не податкові Закони, в т. ч. і Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинні бути приведені у відповідність до Закону у частині оподаткування і звільнення від сплати податку.
Дану норму Закону підтверджено листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18 вересня 2006 року N 06-10/12-425.
Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251 «Про систему оподаткування» Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Голова С. В. Буряк

Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV (далі — Цивільний кодекс) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов’язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого або рухомого майна, що передається у власність другій стороні, і не є спадкуванням, а отже, з метою оподаткування доходів, отриманих за договором довічного утримання, ступінь споріднення відчужувача та набувача не має значення.
При укладанні договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у вигляді вартості нерухомого майна (житлового будинку, квартири) або рухомого майна, а відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Частинами 3 та 4 статті 334 Цивільного кодексу встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; а за договором, який підлягає державній реєстрації, з моменту такої реєстрації.
Оскільки договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації при передачі набувачеві у власність нерухомого майна (стаття 745 Цивільного кодексу), то при укладенні такого договору об’єкт оподаткування виникатиме у набувача у податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон N 889) встановлено, що дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону N 889 платниками податку є, зокрема, резиденти які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Згідно із підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону N 889 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зокрема, фізичною особою, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
При цьому, підпунктом «а» пункту 19.1 статті 19 Закону N 889 встановлено, що платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, є такий платник податку (підпункт «в» пункту 17.2 статті 17 Закону N 889)
Враховуючи наведене, дохід, одержаний платником податку — набувачем від відчужувача, за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості нерухомого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковується за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889 — 15 % на підставі річної податкової декларації.
Доходи, одержувані відчужувачем від набувача за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості утримання (догляду) включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковуються за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889 — 15 % на підставі річної податкової декларації.

Заступник Голови С. І. Лекарь

Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України такі зміни:
1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 — 26, ст. 131):
1) частину другу статті 4 викласти в такій редакції:
«2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння»;
2) статтю 5 викласти в такій редакції:
«Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи»;
3) у частині четвертій статті 28 слова «(три і більше)» замінити словами «(п’ять і більше)»;
4) у частині першій статей 45 і 46 після слова «тяжкості» доповнити словами «або необережний злочин середньої тяжкості»;
5) частину четверту статті 52 після слів «в санкції статті» — доповнити словами «(санкції частини статті)»;
6) у статті 53:
частину третю після слів «в санкції статті» доповнити словами «(санкції частини статті)»;
після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років».
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
7) частину другу статті 55 після слів «в санкції статті» доповнити словами «(санкції частини статті)»;
8) частину другу статті 63 доповнити словами «за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу»;
9) у статті 65:
пункт 1 частини першої після слів «у санкції статті» доповнити словами «(санкції частини статті)»;
частину другу доповнити реченням такого змісту: «Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів»;
10) частину першу статті 66 доповнити пунктом 21 такого змісту:
«21) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину»;
11) статтю 68 після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту:
«2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу».
У зв’язку з цим частину другу вважати частиною четвертою;
12) у статті 69:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу»;
частину другу після слів «в санкції статті» доповнити словами «(санкції частини статті)»;
13) доповнити статтею 691 такого змісту:
«Стаття 691. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
1. За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу»;
14) частину другу статті 70 після слів «санкцією статті» доповнити словами «(санкцією частини статті)»;
15) частину четверту статті 71 після слів «за сукупністю вироків» доповнити словами «крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі»;
16) статтю 72 доповнити частиною шостою такого змісту:
«6. Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу»;
17) частину третю статті 74 доповнити реченням такого змісту: «У разі якщо така межа передбачає більш м’який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу»;
18) частину першу статті 97 після слів «невеликої тяжкості» доповнити словами «або необережний злочин середньої тяжкості»;
19) у статті 102:
перше речення частини першої викласти в такій редакції:
«1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті»;
у пункті 1 частини третьої слова «двох років» замінити словами «одного року шести місяців»;
20) частину другу статті 104 після слів «засудження до» доповнити словами «арешту або»;
21) пункт 3 частини другої статті 115 доповнити словами «або викраденої людини»;
22) абзац другий частини другої статті 125 після слова «карається» доповнити словами «штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або»;
23) статтю 127 викласти в такій редакції:
«Стаття 127. Катування
1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб —
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років»;
24) абзац другий частини першої статті 136 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин»;
25) абзац другий частини першої статті 139 після слів «до трьох років» доповнити словами «або громадськими роботами на строк до двохсот годин»;
26) абзац перший частини першої статті 141 після слова «смерть» доповнити словом «пацієнта»;
27) в абзаці першому частини другої статті 157 слова «або іншим способом» виключити;
28) абзац другий частини першої статей 164 і 165 після слова «карається» доповнити словами «штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або»;
29) абзац другий частини першої статей 168, 190 і 192 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин»;
30) абзац другий частини першої статей 169, 174, 180, 197 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин»;
31) абзац другий частини першої статті 178 викласти в такій редакції:
«карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
32) абзац другий частини першої статті 179 викласти в такій редакції:
«караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
33) в абзаці другому частини другої статті 183 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
34) у статті 185:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
«карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років»;
абзац другий частини другої після слова «карається» доповнити словами «арештом на строк від трьох до шести місяців або»;
у пунктах 3 і 4 примітки цифри «185 — 191″ і «189 — 191″ замінити відповідно цифрами «185 — 191, 194″ і «189 — 191, 194″;
35) абзац другий частини першої статті 186 викласти в такій редакції:
«карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років»;
36) статтю 188 виключити;
37) статтю 193 викласти в такій редакції:
«Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
1. Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, —
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців»;
38) у статті 194:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
«карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
в абзаці другому частини другої слово «п’ятнадцяти» замінити словом «десяти»;
39) в абзаці другому частини першої статті 1941 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
40) абзац другий частини першої статті 195 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин»;
41) в абзаці другому частини першої статті 196 слова «до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
42) в абзаці другому частини першої статті 200 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
43) в абзаці другому частини третьої статті 207 слова «від трьох до семи» замінити словами «від двох до п’яти»;
44) в абзаці другому частини другої статті 210 слова «від двох до восьми» замінити словами «від двох до шести»;
45) в абзаці другому частини другої статті 211 слова «від трьох до десяти» замінити словами «від двох до шести»;
46) у назві, в абзаці першому частин першої та третьої статті 212 слова «зборів, інших обов’язкових платежів» замінити словами «зборів (обов’язкових платежів)»;
47) абзац другий частини першої статті 215 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин»;
48) в абзаці першому частини першої статті 218 слова «громадянина — засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності» замінити словами «громадянина — засновника (учасника) або службової особи суб’єкта господарської діяльності», а слова «громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності» замінити словами «громадянина — підприємця»;
49) в абзаці першому частини першої статті 219 слово «власником» замінити словами «громадянином — засновником (учасником)»;
50) в абзаці першому частини першої статті 220 слова «громадянином — засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також» замінити словами «громадянином — засновником (учасником) або»;
51) абзац перший частини першої статті 221 викласти в такій редакції:
«1. Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином — засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди»;
52) в абзаці першому частини першої статті 222 слова «засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності» замінити словами «громадянином — засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності»;
53) у статті 228:
в абзаці другому частини першої слова «від трьох до семи» замінити словами «від двох до п’яти»;
в абзаці другому частини другої слова «від семи до дванадцяти» замінити словами «від трьох до шести»;
54) абзац другий частини першої статті 247 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин»;
55) абзац другий частини першої статті 248 після слова «громадян» доповнити словами «або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин»;
56) в абзаці другому частини першої статті 254 слова «або позбавленням волі на той самий строк» виключити;
57) абзац другий частини другої статті 263 викласти в такій редакції:
«караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років»;
58) абзац другий частини першої статті 269 після слів «до двох років» доповнити словами «або обмеженням волі до двох років»;
59) в абзаці другому частини третьої статті 276 слова «від семи до дванадцяти» замінити словами «від п’яти до десяти»;
60) абзац другий частини першої статті 277 після слів «до двох років» доповнити словами «або обмеженням волі на той самий строк»;
61) абзац перший частини третьої статті 281 доповнити словами «або інші тяжкі наслідки»;
62) в абзаці другому частини третьої статті 286 слова «від семи до дванадцяти» замінити словами «від п’яти до десяти»;
63) у статті 289:
в абзаці другому частини першої слова «позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років» замінити словами «обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк»;
абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
«караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої»;
64) в абзаці другому частини першої статті 298 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
65) абзац другий частини першої статті 309 викласти в такій редакції:
«караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
66) абзац перший частини першої статті 310 доповнити словами «у кількості понад сто рослин»;
67) у статті 311:
в абзаці другому частини другої слова «від трьох до восьми» замінити словами «від двох до п’яти»;
в абзаці другому частини третьої слова «від шести до дванадцяти» замінити словами «від п’яти до восьми»;
68) абзац другий частини першої статті 312 викласти в такій редакції:
«караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
69) абзац другий частини першої статті 313 після слова «громадян» доповнити словами «або арештом на строк від трьох до шести місяців»;
70) в абзаці другому частини другої статті 317 слова «від п’яти до дванадцяти» замінити словами «від чотирьох до восьми»;
71) абзац другий частини першої статті 319 викласти в такій редакції:
«карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»;
72) в абзаці другому частини першої статті 322 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
73) у статті 344:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
«карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк»;
абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
«караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого»;
74) абзац другий частини першої статті 346 викласти в такій редакції:
«карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк»;
75) у статті 364:
в абзаці другому частини другої слова «від п’яти до восьми» замінити словами «від трьох до шести»;
в абзаці другому частини третьої слово «дванадцяти» замінити словом «десяти»;
76) абзац перший частини другої статей 365 і 373 доповнити словами «за відсутності ознак катування»;
77) у назві статті 371 слова «привід або арешт» замінити словами «привід, арешт або тримання під вартою»;
78) у статті 413:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 413. Втрата військового майна»;
частину першу виключити;
в абзаці першому частини третьої слова «Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті» замінити словами «Ті самі діяння»;
79) статті 419 і 420 викласти в такій редакції:
«Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби
1. Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, якщо це спричинило тяжкі наслідки, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування
1. Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, якщо це спричинило тяжкі наслідки, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років»;
80) у статті 423:
в абзаці другому частини другої слово «восьми» замінити словом «шести»;
в абзаці другому частини третьої слово «дванадцяти» замінити словом «десяти».
2. У Кримінально-процесуальному кодексі України:
1) у частині другій статті 112 слова та цифри «частинами 2 і 3 статті 188″ виключити;
2) у статті 425 слова та цифри «частиною 1 статті 188″ виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім абзаців третього — п’ятого підпункту 6 пункту 1 розділу I цього Закону щодо розстрочки виплати штрафу певними частинами, що набирає чинності з 1 січня 2009 року.
2. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 74 Кримінального кодексу України осіб, засуджених за діяння, кримінальна відповідальність за які скасована цим Законом.
3. Закрити всі кримінальні справи стосовно осіб, які вчинили діяння, кримінальна відповідальність за які скасована цим Законом.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини відповідно до пункту 2 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене судом за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
5. Зменшити відповідно до частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України міри покарання, призначені до набрання чинності цим Законом, якщо вони перевищують санкції, встановлені цим Законом, до максимальних меж покарання, встановлених цим Законом. Зменшити відповідно до пункту 1 частини третьої статті 102 Кримінального кодексу України до одного року шести місяців строк покарання у виді позбавлення волі, призначений неповнолітнім, які вчинили повторно злочин невеликої тяжкості. Зменшити відповідно до пункту 4 частини третьої статті 102 Кримінального кодексу України до десяти років строк покарання у виді позбавлення волі, призначений неповнолітнім віком до 16 років.
6. Переглянути кримінальні справи стосовно осіб, які вчинили злочин, передбачений статтею 188 Кримінального кодексу України, для вирішення питання щодо зміни кваліфікації дій цих осіб на інші відповідні частини статей Кримінального кодексу України.
7. Питання, передбачені в пунктах 3 — 6 цього розділу, вирішуються судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому засіданні за участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у разі, якщо справа розглядається за її поданням. Органи, які виконують вироки судів, зобов’язані надавати судам необхідні матеріали стосовно осіб, які відбувають покарання.
Ухвалу (постанову) суду з цих питань може бути оскаржено засудженим чи його захисником або внесено на неї відповідне подання прокурора в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.
8. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом подати Верховній Раді України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України щодо порядку виконання покарання у виді штрафу з розстрочкою його виплати певними частинами.

Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ
15 квітня 2008 року
N 270-VI

Відповідно до підпункту 8 пункту 9 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 N 274, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
форму оголошення про проведення відкритих, двоступеневих торгів і редукціону та Інструкцію щодо її заповнення;
форму оголошення про результати проведення процедури закупівлі та Інструкцію щодо її заповнення;
форму оголошення про проведення попередньої кваліфікації та Інструкцію щодо її заповнення;
форму звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та Інструкцію щодо її заповнення;
форму звіту про результати проведення процедури редукціону та Інструкцію щодо її заповнення;
форму звіту про результати проведення процедури торгів з обмеженою участю та Інструкцію щодо її заповнення;
форму звіту про результати проведення процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) та Інструкцію щодо її заповнення;
форму звіту про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника та Інструкцію щодо її заповнення;
форму протоколу про розкриття тендерних (цінових) пропозицій;
форму протоколу оцінки тендерних (цінових) пропозицій;
форму реєстру отриманих тендерних (цінових) пропозицій.
2. Департаменту державних резервів та товарних бірж в установленому законодавством порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра економіки України А. А. Максюту.

Міністр Б. М. Данилишин

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства економіки України
від 4 квітня 2008 р. N 108

ОГОЛОШЕННЯ
про проведення відкритих, двоступеневих торгів і редукціону

Перед заповненням уважно ознайомтеся з Інструкцією щодо заповнення форми оголошення про проведення відкритих, двоступеневих торгів і редукціону.
1. Інформація не для друку:
1.1. Головний розпорядник коштів (повне найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ).
1.2. Джерело фінансування закупівлі.
1.3. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість закупівлі.
2. Замовник:
2.1. Повне найменування.
2.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (не для друку).
2.3. Місцезнаходження.
2.4. Відповідальний за проведення торгів (прізвище, ім’я, по батькові, номер телефону та телефаксу із зазначенням коду міжміського телефонного зв’язку, e-mail).
3. Інформація про предмет закупівлі:
3.1. Предмет закупівлі.
3.2. Вид та кількість поставки товарів, вид проведення робіт та надання послуг.
3.3. Місце і строк (поставки товарів, виконання (проведення) робіт або надання послуг).
4. Процедура закупівлі.
5. Отримання тендерної документації:
5.1. Місце.
5.2. Способи.
6. Тендерне забезпечення:
6.1. Спосіб (форма) надання.
6.2. Розмір.
7. Умови подання тендерних пропозицій:
7.1. Місце.
7.2. Спосіб.
7.3. Кінцевий строк.
8. Розкриття тендерних пропозицій:
8.1. Місце.
8.2. Дата.
8.3. Час.
9. Додаткова інформація.
10. Посада, прізвище та ініціали особи, що підписує оголошення.
_________________________________
(підпис, М. П.)

Директор департаменту державних
резервів та товарних бірж
Т. А. Дергалюк

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства економіки України
від 4 квітня 2008 р. N 108
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
17 квітня 2008 р. за N 326/15017

ІНСТРУКЦІЯ
щодо заповнення форми оголошення про проведення відкритих, двоступеневих торгів і редукціону
1. Оголошення подається тільки стосовно одного окремого предмета закупівлі, що зазначається в пункті 3 оголошення.
2. Оголошення готується українською мовою та однією з іноземних мов, що використовуються у міжнародній торгівлі, у випадках, передбачених пунктом 15 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 N 274 (далі — Тимчасове положення), засвідчується печаткою замовника.
3. Дата заповнюється в такому порядку: число, місяць, рік, час.
4. Щодо пункту 1 оголошення.
Головний розпорядник коштів зазначається відповідно до бюджетного законодавства. Джерело фінансування закупівлі визначається за підпунктом 4 пункту 2 Тимчасового положення. У разі, коли замовником є підприємство, що здійснює закупівлі за власні кошти, у підпункті 1.2 зазначається: «Кошти підприємства». Розмір бюджетного призначення або очікувана вартість закупівлі зазначається в гривнях (цифрами та словами).
Підпункт 1.1 не заповнюється замовником у разі, якщо це не передбачено його правовим статусом.
5. Щодо пункту 2 оголошення.
Замовник визначається відповідно до підпунктів 8 і 13 пункту 2 Тимчасового положення. У разі здійснення закупівлі підприємствами замовник визначається за абзацом четвертим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 N 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти».
У підпункті 2.3 зазначається найменування населеного пункту, району, адміністративно-територіального суб’єкта (область, Автономна Республіка Крим, місто Київ або Севастополь), вулиця, номер будинку, поштовий індекс.
6. Щодо пункту 3 оголошення.
Інформація про предмет закупівлі зазначається відповідно до пунктів 3 і 4 Тимчасового положення. Замовник також зазначає загальну інформацію про вид, у тому числі необхідні його технічні та інші параметри, кількість, місце поставки товарів, проведення робіт, надання послуг, строк поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.
7. Щодо пункту 5 оголошення.
У підпункті 5.1 зазначається найменування населеного пункту, району, адміністративно-територіального суб’єкта (область, Автономна Республіка Крим, місто Київ або Севастополь), вулиця, номер будинку, поштовий індекс, номер кімнати.
У підпункті 5.2 зазначається спосіб (способи) отримання тендерної документації (особисто або поштою, тощо), яка готується замовником.
8. Щодо пункту 6 оголошення.
8.1. Щодо підпункту 6.1. Спосіб надання тендерного забезпечення визначається замовником відповідно до підпункту 6 пункту 2 Тимчасового положення.
8.2. Щодо підпункту 6.2. Розмір тендерного забезпечення визначається відповідно до пункту 43 Тимчасового положення у гривнях (цифрами та словами), виходячи з очікуваної вартості закупівлі. У разі, коли замовник надає можливість учасникам торгів подавати свої тендерні пропозиції до окремих частин предмета закупівлі (встановлення такої можливості зазначається в підпункті 3.1 пункту 3 оголошення), розмір тендерного забезпечення визначається відповідно до пункту 43 Тимчасового положення у гривнях (цифрами та словами), виходячи з очікуваної вартості, встановленої замовником частини (частин) предмета закупівлі. У разі, коли замовник не вимагає тендерного забезпечення, робиться запис: «Тендерне забезпечення не вимагається».
9. Щодо пункту 7 оголошення.
9.1. У підпункті 7.1 зазначається найменування населеного пункту, району, адміністративно-територіального суб’єкта (область, Автономна Республіка Крим, місто Київ або Севастополь), вулиця, номер будинку, поштовий індекс.
9.2. У підпункті 7.2 зазначається спосіб подання тендерних пропозицій (особисто та/або поштою тощо).
9.3. Щодо підпункту 7.3. Строк подання тендерних пропозицій установлюється в межах 30 календарних днів від дати опублікування оголошення про проведення торгів. В окремих випадках цей строк може бути зменшено до 15 календарних днів. При застосуванні процедури двоступеневих торгів строк подання попередніх пропозицій не може бути меншим ніж 30 календарних днів від дня опублікування оголошення про проведення процедури двоступеневих торгів. При застосування процедури редукціону строк подання попередніх тендерних пропозицій становить не менше ніж 15 календарних днів від дати опублікування оголошення про проведення процедури редукціону.
10. Щодо пункту 8 оголошення.
10.1. У підпункті 8.1 зазначається найменування населеного пункту, району, адміністративно-територіального суб’єкта (область, Автономна Республіка Крим, місто Київ або Севастополь), вулиця, номер будинку, поштовий індекс, номер кімнати.
10.2. Щодо підпункту 8.2, підпункту 8.3. Відповідно до пункту 53 Тимчасового положення розкриття тендерних пропозицій відбувається у день закінчення строку їх подання у час та в місці, що зазначені в тендерній документації.
11. Щодо пункту 9 оголошення.
У цьому пункті замовник зазначає таку інформацію:
способи зв’язку для отримання додаткової інформації;
основні кваліфікаційні вимоги відповідно до пункту 24 Тимчасового положення, яким повинні відповідати учасники процедури закупівлі;
перелік критеріїв, що визначаються замовником під час оцінки тендерних пропозицій, у разі застосування процедури двоступеневих торгів.

Директор департаменту державних
резервів та товарних бірж
Т. А. Дергалюк

Додатково див.
конституційне подання Президента України
від 25 квітня 2008 року
Відповідно до пунктів 1, 3, 6 і 9 статті 116 Конституції України, статей 124, 127 і 128, пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статті 82 і підпункту 7 пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок проведення у 2008 році земельних аукціонів, що додається.
2. Міністерству фінансів разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та Державним комітетом із земельних ресурсів передбачити у проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» кошти для проведення робіт з підготовки земельних ділянок до продажу на аукціонах.
3. Міністерству охорони навколишнього природного середовища разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Міністерством палива та енергетики, Міністерством юстиції та Державним комітетом із земельних ресурсів розглянути у двотижневий строк питання щодо внесення до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і Земельного кодексу України змін стосовно можливості набуття права на оренду земельних ділянок на неконкурентних засадах юридичними та фізичними особами, які здійснюють будівництво і обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, державних та комунальних навчальних закладів, інших об’єктів соціального призначення.
4. Державному комітетові із земельних ресурсів:
1) разом з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва затвердити ліцензійні умови проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів для забезпечення прозорої процедури видачі суб’єктам господарювання відповідних ліцензій;
2) забезпечити підготовку:
ліцитаторів з проведення земельних аукціонів з видачею особам, що успішно склали іспит, відповідного кваліфікаційного свідоцтва;
на договірних умовах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, які здійснюють організацію земельних аукціонів, документації на земельні ділянки, що підлягають продажу;
3) вжити заходів до запобігання зміні цільового призначення (функціонального використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою подальшого продажу на аукціонах таких ділянок та права на їх оренду;
4) подати пропозиції щодо внесення змін до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 42, ст. 1941), стосовно розрахунку вартості права на оренду земельної ділянки залежно від встановленої ставки орендної плати, строку оренди, місця розташування земельної ділянки та її функціонального використання.
5. У додатку до Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 648 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1026), пункт 5 розділу III виключити.
6. Визнати таким, що втратив чинність, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 90 «Деякі питання проведення земельних аукціонів» (Офіційний вісник України, 2008 р., N 16, ст. 406).

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 22

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 квітня 2008 р. N 394

1. Цей Порядок визначає процедуру підготовки, організації та проведення у 2008 році земельних аукціонів (далі — аукціон) для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду.
Дія Порядку не поширюється на продаж та оренду земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, ділянок приватної власності, а також на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
аукціон — форма проведення земельних торгів, за якою об’єкт торгів продається учаснику, що запропонував за нього найвищу ціну, яка фіксується у ході проведення торгів ліцитатором;
виконавець — юридична особа, що має ліцензію на проведення земельних торгів;
крок аукціону — мінімальна надбавка, на яку в ході аукціону здійснюється підвищення стартової та кожної наступної ціни лота;
ліцитатор — фізична особа із спеціальною підготовкою, яка безпосередньо проводить аукціон;
лот — земельна ділянка із якісними та кількісними характеристиками, що виставляється для продажу на аукціоні або надання права на її оренду за результатами аукціону;
організатор — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який згідно з абзацом першим пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України здійснює розпорядження земельними ділянками у межах відповідної території, або державний виконавець, який здійснює продаж конфіскованих за рішенням суду земельних ділянок;
переможець — особа з числа учасників, яка у ході аукціону запропонувала за лот найвищу ціну;
стартова ціна — ціна земельної ділянки або розмір орендної плати, з яких розпочинається продаж лота на аукціоні;
учасник — особа, яка відповідає встановленим законодавством вимогам, подала відповідні документи та зареєстрована виконавцем відповідно до цього Порядку.
3. Об’єктами земельних торгів можуть бути:
земельні ділянки у межах та за межами населених пунктів відповідного цільового призначення (функціонального використання);
земельні ділянки у межах та за межами населених пунктів відповідного цільового (у тому числі сільськогосподарського) призначення (функціонального використання), право на оренду яких може бути надано за результатами аукціону;
земельні ділянки, конфісковані за рішенням суду.
4. Для забезпечення продажу земельних ділянок (надання їх в оренду) за найвищою ціною (орендною платою) у разі виникнення потреби у зміні їх цільового призначення такі ділянки виставляються на аукціоні після прийняття рішення про зміну цільового призначення.
Підготовка лотів до продажу на аукціоні
5. Підготовка лотів до продажу на аукціоні триває не більш як три місяці та включає забезпечення організатором в установленому законодавством порядку:
формування і затвердження переліку земельних ділянок для їх продажу або надання права на їх оренду;
оприлюднення повідомлення про виставлення земельних ділянок на аукціоні шляхом:
- опублікування відомостей про такі земельні ділянки в офіційних друкованих засобах масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження та безоплатно на веб-сайтах Держкомзему і його територіальних органів із зазначенням розміру та місцезнаходження земельної ділянки, її цільового призначення, номера телефону, за яким можна отримати додаткову інформацію;
- розміщення на земельних ділянках рекламних інформаційних щитів;
складення проекту землеустрою у разі його відсутності;
визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками встановленого зразка (якщо межі ділянки не визначені чи не закріплені);
проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та встановлення стартової ціни з урахуванням ринкової вартості, що склалася у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Експертна грошова оцінка лота проводиться відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 42, ст. 1941). Стартова ціна лота не може бути меншою від ціни, встановленої за результатами експертної грошової оцінки;
виготовлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 648 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1026) технічного паспорта земельної ділянки (у разі її продажу); технічної документації із землеустрою (у разі надання права на оренду земельної ділянки);
складення проекту договору купівлі-продажу або оренди земельної ділянки (далі — договір купівлі-продажу або оренди). В договорі оренди, зокрема, визначається строк оренди, розмір орендної плати за земельну ділянку та порядок і умови перегляду розміру орендної плати, визначеного за результатами аукціону;
визначення наявних та можливих обмежень і обтяжень прав на земельні ділянки, видів функціонального використання ділянок відповідно до проектів землеустрою;
формування інформаційної картки на лот із зазначених у цьому пункті документів і матеріалів;
визначення на конкурентних засадах виконавця;
передачі відповідних матеріалів виконавцю.
Аукціон проводиться виключно за умови виконання зазначених в абзацах другому — чотирнадцятому цього пункту вимог.
Документи щодо кожного лота, який виставляється на аукціоні, формуються організатором в окрему справу і після закінчення аукціону передаються його переможцю. У разі продажу земельної ділянки зазначені документи передаються переможцю за умови, що він здійснив відповідно до договору купівлі-продажу розрахунки за придбаний на аукціоні лот. Переможець після отримання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, передає його для державної реєстрації в установленому порядку.
6. Формування лота для продажу на аукціоні здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки відповідно до вимог проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів (планів земельно-господарського устрою населених пунктів), генерального плану населеного пункту, земельно-кадастрової та містобудівної документації.
7. Умови, оголошені перед проведенням аукціону, під час укладення договору купівлі-продажу або оренди зміні не підлягають.
Підготовка та проведення аукціону
8. Аукціон проводиться виконавцем на підставі договору з організатором.
Організатор протягом п’яти днів після підписання зазначеного договору публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження оголошення із зазначенням дати проведення аукціону та лотів, що виставляються на ньому. Зазначена інформація разом з проектом договору купівлі-продажу або оренди безоплатно розміщується також на веб-сайтах Держкомзему і його територіальних органів.
Оголошення повинне включати відомості про:
розмір та місцезнаходження земельної ділянки;
цільове призначення земельної ділянки та встановлені обмеження і обтяження прав на неї;
стартову ціну;
кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, що зазначені у її технічному паспорті (технічній документації із землеустрою);
місце і час проведення аукціону;
розмір реєстраційного та гарантійного внесків учасника і порядок їх сплати;
найменування та місцезнаходження організатора, виконавця, номер телефону, за яким можна отримати додаткову інформацію та дізнатися, де можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки, технічною документацією із землеустрою, проектом договору купівлі-продажу або оренди;
дату початку та закінчення приймання документів для осіб, що бажають взяти участь в аукціоні.
Аукціон проводиться не раніше ніж через 30 днів після опублікування зазначеного оголошення.
9. Організатор має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за 10 днів до його початку з обов’язковим негайним розміщенням в друкованих засобах масової інформації, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, та безоплатно на веб-сайтах Держкомзему і його територіальних органів офіційного повідомлення про скасування аукціону із зазначенням причини.
Повідомлення про скасування аукціону не пізніше ніж наступного дня після прийняття рішення про його скасування надсилається організатором усім учасникам, які подали заяви про участь в аукціоні.
У разі скасування аукціону організатор повертає учасникам реєстраційні та гарантійні внески, сплачені ними у зв’язку з поданням заяв про участь в аукціоні, не пізніше ніж протягом п’яти банківських днів.
Рішення про скасування аукціону може бути оскаржено в судовому порядку.
10. В аукціоні можуть брати участь особи, які відповідно до Земельного кодексу України мають право на набуття у власність земельних ділянок (права на їх оренду), а також сплатили реєстраційний та гарантійний внески. Розмір таких внесків визначається організатором.
Учасник має право оглянути земельну ділянку до проведення аукціону.
Організатор зобов’язаний створити можливості для доступу учасників до земельної ділянки, що виставляється на аукціоні або передається в оренду, з метою її огляду, а також надати один примірник проекту договору купівлі-продажу або оренди.
Під час проведення аукціону мають право бути присутні представники засобів масової інформації та громадських організацій.
11. Для участі в аукціоні учасник подає організатору:
заяву про участь в аукціоні (не пізніше ніж за три робочих дні до дати його проведення) з наданням згоди щодо умов повернення або утримання реєстраційних та гарантійних внесків;
копію установчих документів (для юридичних осіб) або копію паспорта (для фізичних осіб);
документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків.
Представник юридичної особи подає також відповідне доручення та копію паспорта.
Представник організатора приймає документи особисто в учасників — фізичних осіб та представників учасників — юридичних осіб і видає довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку.
12. Представник організатора після отримання документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, записує у книгу реєстрації учасників (яку організатор передає виконавцю для проведення аукціону) порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати.
Крім того, в книзі зазначається:
для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів. Для іноземних громадян та осіб без громадянства — громадянство, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;
для юридичних осіб (заснованих громадянами України або юридичними особами України) — найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
для іноземних юридичних осіб, спільних підприємств — найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована така юридична особа.
13. Після реєстрації учаснику видається вхідний квиток, інформаційна картка на лот та картка учасника (із зазначенням на зворотному боці умов проведення аукціону).
14. У день проведення аукціону виконавець реєструє присутніх учасників. Учасник (його представник) зобов’язаний пред’явити паспорт (доручення на вчинення дій під час аукціону, зокрема участь в торгах та підписання протоколу про результати торгів, і паспорт). Після цього виконавець видає учаснику табличку з номером, яка повертається після закінчення аукціону. Реєстрація починається за три години та закінчується за 20 хвилин до початку аукціону. Виконавець зобов’язаний завершити реєстрацію усіх учасників, що з’явилися на аукціон не пізніше ніж за 20 хвилин до його початку. Незареєстровані особи на торги не допускаються.
15. Зразки зазначених у пунктах 11 — 14 цього Порядку документів, а також форма примірного договору купівлі-продажу або оренди затверджуються Держкомземом.
16. Інформація про особу учасника (його представника), що міститься в поданих ним документах, не підлягає розголошенню, крім випадків, установлених законом.
17. Аукціон починається з оголошення ліцитатором порядку його проведення.
Лот виставляється на аукціоні за наявності не менш як двох учасників.
Ліцитатор оголошує номер лота, зазначений в інформаційній картці, місце розташування, розмір, цільове призначення та можливі види функціонального використання земельної ділянки, а також стартову ціну лота.
18. Торги починаються з оголошення ліцитатором стартової ціни одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга), якщо один або більше учасників сповістили про готовність придбати лот.
Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни ніхто з учасників не висловив бажання придбати лот за ціною, оголошеною ліцитатором, лот знімається з продажу на цьому аукціоні.
У разі коли про готовність придбати лот за стартовою ціною сповістили не менш як два учасники, ліцитатор збільшує стартову ціну або ціну чи розмір орендної плати, запропоновану учасником (далі — ціна), на крок аукціону з подальшим послідовним збільшенням ціни.
Значення кроку аукціону встановлюється організатором у межах до 10 відсотків стартової ціни.
Учасникам, які відмовилися придбати лот за стартовою ціною, гарантійні внески не повертаються.
19. У ході аукціону учасники повідомляють про намір придбати лот за оголошеною ліцитатором ціною двома способами: підняттям таблички з номером, повернутим до ліцитатора, що засвідчує прийняття ціни, запропонованої ліцитатором (прийняття пропозиції ціни без голосу), або підняттям таблички з одночасним оголошенням своєї пропозиції стосовно ціни лота, яка повинна бути більшою, ніж названа ліцитатором ціна, мінімум на один крок аукціону, але обов’язково кратною кроку (пропозиція ціни з голосу).
Якщо запропонована учасником ціна перевищує оголошену ліцитатором ціну, ліцитатор називає номер учасника і повідомляє про його пропозицію.
У разі коли ціна, запропонована з голосу одним із учасників, більша за ціну, оголошену ліцитатором, але не кратна кроку аукціону, ліцитатор трактує таку пропозицію як згоду учасника збільшити ціну на відповідну кількість кроків аукціону, називає номер цього учасника і запропоновану ним ціну, кратну кроку аукціону.
Якщо учасник підняв табличку та оголосив ціну, меншу за оголошену ліцитатором або попереднім учасником, ліцитатор повторює свою ціну або ціну попереднього учасника, вважаючи підняття таблички учасником, що запропонував меншу ціну, за згоду прийняти ціну, яку назвав ліцитатор або попередній учасник. Після цього ліцитатор оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
Мовчання учасника, що першим підняв табличку з номером після оголошення ліцитатором ціни, трактується як згода учасника на запропоновану ліцитатором ціну. Після цього ліцитатор називає номер учасника, що першим підняв табличку, і оголошує наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
У разі коли після оголошення запропонованої ліцитатором ціни одночасно декілька учасників піднімають свої таблички з номером (прийняття пропозиції ціни без голосу), ліцитатор називає нову ціну, збільшену на крок аукціону, не оголошуючи номерів учасників до того моменту, коли будь-який з них не оголосить свою ціну або ліцитатор не визначить, який з учасників підняв табличку першим при черговому збільшенні оголошеної ліцитатором ціни.
Якщо при послідовному збільшенні ціни ліцитатором одночасно декілька учасників залишають свої таблички піднятими, ліцитатор у будь-який момент на свій розсуд може запропонувати їм оголосити свою ціну і після першого оголошення одним з учасників своєї пропозиції назвати номер учасника, що оголосив пропозицію, а також ціну, запропоновану таким учасником, а потім оголосити наступну ціну, збільшену на крок аукціону.
У разі коли два або більше учасників одночасно погодилися з оголошеною ціною, але не погодилися з наступною ціною, збільшеною на крок аукціону, ліцитатор може оголосити про зменшення кроку аукціону і назвати наступну ціну, збільшену на новий крок аукціону. Якщо після цього ніхто з учасників не висловить бажання придбати лот за оголошеною ліцитатором останньою ціною, ліцитатор може запропонувати їм оголосити свою ціну. Після оголошення одним з учасників своєї пропозиції ліцитатор називає номер учасника, що оголосив пропозицію, а також ціну, запропоновану таким учасником. У разі коли ще один з учасників погодиться з такою ціною, ліцитатор продовжує збільшувати ціну на новий крок аукціону. Якщо ніхто із зазначених учасників не погодиться із збільшенням ціни, ліцитатор зупиняє торги за цим лотом і проводить консультації з організатором та учасниками, після яких торги поновлюються або лот знімається з торгів.
У разі коли протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова «Продано», називає ціну продажу лота, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час аукціону.
20. У протоколі зазначається назва лота, стартова ціна та результати торгів (остаточна ціна продажу, прізвище, ім’я та по батькові або найменування переможця). Протокол підписується переможцем і ліцитатором та затверджується організатором у день проведення аукціону.
Переможець, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь в аукціоні. До протоколу вноситься запис про відмову переможця від його підписання. У цьому разі протокол підписується ліцитатором та затверджується організатором у день проведення аукціону, сума гарантійного внеску переможцю не повертається.
За умови наявності достатньої кількості учасників, що виявили бажання придбати зазначений лот, організатор поновлює торги за цим об’єктом у день проведення аукціону.
21. Усі спори (розбіжності) щодо порядку проведення аукціону розв’язуються (врегульовуються) під час його проведення ліцитатором за погодженням з організатором.
22. Повторний аукціон щодо знятого з продажу лота проводиться не раніше ніж через місяць після проведення попереднього аукціону згідно з цим Порядком.
23. Гарантійний внесок перераховується всім учасникам відповідно до пункту 41 цього Порядку на їх поточні рахунки, зазначені в документах, які додаються до заяви про участь в аукціоні, крім переможця та учасників, які не виявили бажання придбати лот за стартовою ціною.
24. Реєстраційні внески поверненню не підлягають, крім випадків, передбачених цим Порядком.
25. За рішенням ліцитатора під час торгів за певним лотом у залі можуть бути присутні учасники, які не беруть участі в торгах за цим лотом, а також особи, що не є учасниками, за запрошенням організатора.
26. Після закінчення торгів за кожним лотом ліцитатор має право оголосити перерву на 15 хвилин.
27. Під час проведення аукціону (від моменту його початку до завершення) не дозволяється:
втручання в будь-який спосіб у торги осіб, що не заявлені в торгах за конкретним лотом;
переміщення у залі, де проводяться торги, без дозволу ліцитатора;
вчинення інших дій, що порушують порядок проведення торгів.
28. Ліцитатор для усунення порушень та поновлення порядку має право:
усно попередити учасника чи запрошену особу про усунення порушень, але не більше одного разу за кожний вид порушень;
вимагати від учасника чи запрошеної особи залишити зал торгів за неодноразове порушення порядку проведення торгів;
тимчасово припинити проведення аукціону та оголосити перерву у разі порушення учасниками правил проведення торгів.
29. У процесі проведення аукціону організатор веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, пропозиції учасників, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може бути також внесена інша інформація.
Завірена організатором копія протоколу видається переможцю.
30. Аукціон вважається таким, що закінчився, після підписання договору купівлі-продажу або оренди.
Результати аукціону
31. Протягом 30 днів після проведення аукціону організатор публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про його проведення, та безоплатно на веб-сайтах Держкомзему і його територіальних органів повідомлення про результати торгів за кожним лотом із зазначенням:
місця розташування та розміру земельної ділянки;
ціни продажу земельної ділянки або розміру орендної плати, визначених за результатами аукціону;
цільового призначення земельної ділянки.
32. Аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:
відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника;
коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову;
несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбаний лот (у разі продажу земельної ділянки).
Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання.
33. Результати аукціону анулюються організатором у п’ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу або оренди чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
Результати аукціону анулюються також у разі непогодження Кабінетом Міністрів України продажу земельної ділянки іноземному громадянину, іноземній юридичній особі, спільному підприємству — переможцю аукціону (у цьому разі такому переможцю повертається гарантійний внесок у повному обсязі).
Рішення про анулювання результатів аукціону може бути оскаржено у судовому порядку.
34. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог цього Порядку, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними.
Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу або оренди, укладеного з переможцем.
35. У разі прийняття рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, анулювання або визнання недійсними його результатів, повторний аукціон може бути проведений не пізніше ніж через шість місяців з дня прийняття такого рішення.
Якщо повторний аукціон проводиться у зв’язку з тим, що жоден з учасників не виявив бажання придбати відповідний лот за стартовою ціною, можливе зниження стартової ціни лота організатором, але не нижче ціни, що визначена за результатами експертної грошової оцінки, з дотриманням вимог, установлених цим Порядком.
Повторний аукціон проводиться відповідно до цього Порядку.
36. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу або оренди чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
37. У разі виникнення підстави для оскарження порядку проведення аукціону або прийнятих рішень, дій чи бездіяльності до моменту укладення договору купівлі-продажу або оренди учасник протягом 10 календарних днів після проведення аукціону та виникнення такої підстави має право подати скаргу організатору.
Подання скарги зупиняє процедуру проведення аукціону на строк розгляду скарги, але не більш як на 10 календарних днів.
Протягом п’яти календарних днів з моменту надходження скарги організатор зобов’язаний повідомити всіх учасників, яких вона стосується, про зміст скарги, час і місце розгляду та запросити їх взяти участь у розгляді. Учасник, що не взяв участь у розгляді скарги, позбавляється права на подальше звернення з вимогами, аналогічними до тих, що розглянуті.
У разі коли питання, порушені у скарзі, не врегульовано шляхом переговорів на підставі взаємної згоди, організатор протягом 10 календарних днів з моменту її надходження приймає обґрунтоване рішення із зазначенням причин незадоволення скарги або заходів, що вживатимуться для врегулювання конфлікту, якщо скаргу задоволено повністю або частково.
Організатор надає учасникам, що подали скаргу, по одному примірнику рішення щодо розгляду скарги протягом п’яти робочих днів після його прийняття.
38. У разі виявлення під час розгляду скарги учасника порушень порядку проведення аукціону, які впливають на об’єктивність визначення переможця, призводять до дискримінації учасників або іншим чином порушують їх права, організатор має право визнати результати такої процедури недійсними та розпочати організацію повторних торгів.
39. Спори, що виникають за результатами аукціону, розв’язуються у судовому порядку.
40. Проведення аукціону здійснюється за рахунок коштів організатора та реєстраційних внесків його учасників.
Розмір реєстраційного внеску визначається організатором та обчислюється з урахуванням потреби у покритті витрат, пов’язаних з організацією та проведенням аукціону. Максимальний розмір реєстраційного внеску не повинен перевищувати 50 відсотків мінімальної заробітної плати на дату публікації оголошення про проведення аукціону.
41. У разі відмови організатора від проведення аукціону сплачені суми реєстраційних внесків за вирахуванням платежів за банківські перекази повертаються у п’ятиденний строк з моменту прийняття відповідного рішення усім учасникам у повному обсязі, а витрати, пов’язані з організацією та проведенням аукціону, провадяться за рахунок організатора. В інших випадках суми реєстраційних внесків не повертаються.
Розмір гарантійного внеску визначається організатором у межах від п’яти до десяти відсотків стартової ціни. Суми гарантійних внесків за вирахуванням платежів за банківські перекази протягом п’яти банківських днів з моменту укладення договору купівлі-продажу або оренди, прийняття рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, скасування аукціону або анулювання його результатів повертаються усім учасникам, які не були визнані переможцями, крім випадків, передбачених цим Порядком.
42. Організатор може відповідно до договору з виконавцем сплачувати йому винагороду у розмірі до п’яти відсотків вартості лота, але не більш як 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі коли лот не проданий, організатор відшкодовує виконавцю витрати, пов’язані з організацією та проведенням аукціону, якщо це передбачено в договорі.
43. Земельна ділянка не може бути придбана або надана в оренду за рахунок бюджетних коштів.
44. Іноземні юридичні особи оплачують вартість лотів відповідно до закону в національній валюті на загальних підставах і лише з банківських рахунків.
45. Сума гарантійного внеску, сплаченого переможцем, зараховується в рахунок виконання ним зобов’язань за укладеним договором купівлі-продажу або оренди.
У разі відмови від укладення договору купівлі-продажу або оренди гарантійний внесок переможцю не повертається.
46. На підставі затвердженого протоколу аукціону організатор та переможець зобов’язані протягом 10 банківських днів після закінчення строку, передбаченого для оскарження відповідно до пункту 37 цього Порядку, укласти договір купівлі-продажу або оренди та перерахувати кошти за придбаний лот протягом п’яти банківських днів з дати укладення договору на зазначений у протоколі номер казначейського рахунка.
У разі придбання переможцем

Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
1) в абзаці другому статті 52 слова «від шести до дванадцяти» замінити словами «від десяти до двадцяти», а слова «від восьми до п’ятнадцяти» — словами «від п’ятнадцяти до тридцяти»;
2) в абзаці другому статті 53 слова «від трьох до двадцяти» замінити словами «від п’яти до двадцяти п’яти», а слова «від десяти до двадцяти п’яти» — словами «від п’ятнадцяти до тридцяти»;
3) статтю 532 викласти в такій редакції:
«Стаття 532. Перекручення або приховування даних державного земельного кадастру
Перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду —
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
4) доповнити статтею 533 такого змісту:
«Стаття 533. Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу
Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту —
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
5) статті 54 і 55 викласти в такій редакції:
«Стаття 54. Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням
Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, —
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Непроведення рекультивації порушених земель —
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 55. Самовільне відхилення від проектів землеустрою
Відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою —
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
6) в абзаці другому статті 56 слова «від двох до чотирьох» замінити словами «від п’яти до десяти»;
7) в абзаці другому статті 1885 слова «від трьох до п’яти» замінити словами «від п’яти до десяти», а слова «від п’яти до п’ятнадцяти» — словами «від десяти до тридцяти»;
8) статтю 2381 викласти в такій редакції:
«Стаття 2381. Органи державного контролю за використанням та охороною земель
Органи державного контролю за використанням та охороною земель розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель (статті 52 — 56 та 1885 цього Кодексу).
Від імені органів, зазначених у цій статті, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор України з контролю за використанням та охороною земель і його заступники, головні державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і їх заступники, старші державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель і державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель відповідних територій»;
9) частину другу статті 255 доповнити підпунктом 71 такого змісту:
«71) громадський інспектор з контролю за використанням та охороною земель (статті 52 — 531, 533)»;
10) статтю 259 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«У разі вчинення порушень земельного законодавства, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення».
У зв’язку з цим частини четверту — восьму вважати відповідно частинами п’ятою — дев’ятою.
2. У Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 39, ст. 350):
1) у статті 1:
після абзацу п’ятого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
«межа земельної ділянки — умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки;
межовий знак — спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
У зв’язку з цим абзаци шостий — тринадцятий вважати відповідно абзацами восьмим — п’ятнадцятим;
абзац п’ятнадцятий викласти в такій редакції:
«самовільне зайняття земельної ділянки — будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними»;
2) в абзаці п’ятому частини першої статті 10 слова «до органів внутрішніх справ чи місцевих органів державної влади для складання протоколу про адміністративне правопорушення» замінити словами «до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення».
II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ
15 квітня 2008 року
N 271-VI

Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва було прийнято рішення від 31.01.2008 N 43 «Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики» щодо пропозицій скасувати наказ від 29.10.2007 N 283 «Про проведення робіт з обов’язкової сертифікації гральних автоматів в системі УкрСЕПРО» як такий, що не відповідає основним принципам державної регуляторної політики. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта, яким було прийняте це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.
Враховуючи невиконання Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики рішення Держкомпідприємництва у встановлений строк та виходячи зі змісту повноважень комітету, регламентованих частиною п’ятою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», повідомляємо, що дія наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.10.2007 N 283 «Про проведення робіт з обов’язкової сертифікації гральних автоматів в системі УкрСЕПРО» зупинена з 1 квітня 2008 року.
____________

Надруковано:
«Урядовий кур’єр»,
N 73, 18 квітня 2008 р.

Ресурс «Зміни до “Хрестоматії нотаріуса”» створений з метою отримання членами «Клубу Юристів» можливості завжди користуватися останньою версією зібрання законодавства України, що стосується нотаріальної практики.
Нагадуємо, що перевагою видання «Хрестоматія нотаріуса» є можливість оновлення кожного тому за рахунок його конструкції у формі наповнювача.

Процедура доповнення здійснюється так:
1. Щоквартально ми розміщуємо в розділі «Зміни до “Хрестоматії нотаріуса”» «Клубу Юристів» нові документи та зміни до чинних нормативно-правових актів, зверстані згідно з форматом «Хрестоматії нотаріуса».
2. Користувачеві потрібно увійти до «Клубу юристів», ресурс «Зміни до “Хрестоматії нотаріуса”», скачати файл, роздрукувати, вирізати за контурними лініями та додати до свого примірника «Хрестоматії нотаріуса»*.

* Роздруковані нові надходження слід додавати до теки-наповнювача згідно з нумерацією сторінок (див. верхній колонтитул «Хрестоматії нотаріуса»).

3. Для додаткового контролю кожні зміни бажано роздруковувати (за можливості) на папері іншого кольору.

У такий спосіб ми захищаємо користувача «Хрестоматії нотаріуса» від застаріння та неповноти нормативно-правових актів.

P. S. У разі необхідності дивись «Інструкцію з роздрукування» на с. 2.

Якщо файл не відкрився, інсталюйте AkrobatReader
Для інсталювання AkrobatReader слід запустити файл AdbeRdr60_enu_full.exe
Після того як файл відкриється, оберіть

Принтер (Printer)
— Оберіть принтер, на якому вы будете друкувати.
— Перевірте обраний формат паперу — А4.

Друкувати (Print Range)
Або обрати та (друкувати непарну сторінку на чистому аркуші, перегорнути його, друкувати на зворотному боці парну сторінку),
або
обрати і спочатку , а потім (друкувати всі непарні сторінки, перегорнути їх для друку на зворотному боці аркуша так, щоб друк ішов від сторінки з меншим номером до сторінки з більшим номером, а потім друкувати всі парні сторінки).

Обробка сторінки (Page Handing)
— 1.
— Нет (None).
— Поставити «галочку».
— Зняти «галочку».

— Зняти «галочку».

Відповідно до статей 13, 28 і 45 Закону України «Про власність» Верховна Рада України постановляє:
1. Затвердити перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (додаток N 1).
2. Установити спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток N 2).

Голова Верховної Ради
України
І. ПЛЮЩ
м. Київ
17 червня 1992 року
N 2471-XII

Додаток N 1
до Постанови Верховної Ради України
від 17 червня 1992 р. N 2471-XII

1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об’єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Верховної Ради України від 24.01.95 р. N 19/95-ВР)
2. Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.
3. Бойові отруйні речовини.
4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).
5. Протиградові установки.
6. Державні еталони одиниць фізичних величин.
7. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.
(перелік доповнено пунктом 7 згідно з
Постановою Верховної Ради України від 15.07.94 р. N 121/94-ВР)
8. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
(перелік доповнено пунктом 8 згідно з
Постановою Верховної Ради України від 24.01.95 р. N 19/95-ВР)
Примітка: Зазначені засоби не можуть також перебувати у
власності юридичних осіб недержавних форм
власності.
(перелік доповнено приміткою згідно з
Постановою Верховної Ради України від 15.07.94 р. N 121/94-ВР)

Додаток N 2
до Постанови Верховної Ради України
від 17 червня 1992 р. N 2471-XII

Громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
а) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;
на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;
на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії,-органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-ти річного віку;
(пункт «а» порядку доповнено абзацом третім згідно з
Постановою Верховної Ради України від 22.04.93 р. N 3131-XII)
на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;
(пункт «а» порядку доповнено абзацом четвертим згідно з
Постановою Верховної Ради України від 24.01.95 р. N 19/95-ВР)
б) на об’єкти, що перебувають на державному обліку як пам’ятки історії та культури, — спеціально уповноваженими державними органами охорони пам’яток історії та культури (Мінкультури, Мінінвестбудом і Головархівом України);
в) на радіоактивні речовини — Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.
____________

З метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі — ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері:

зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення;

відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства;

подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО