Новини законодавства

З 1 січня 2004 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон), яким встановлено (п. 1.3 ст. 1), що доходом фізичних осіб з джерел на території України є будь-який доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь протягом звітного оподатковуваного періоду, до якого, зокрема відносяться і доходи від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України (пп. «е» п. 1.3 ст. 1).
Нерухоме майно (нерухомість) це об’єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля (п. 1.10 ст. 1 Закону).
Законом (п. 9.1 ст. 9) установлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону у розмірі 15 відсотків (з 01.01.2004 по 01.01.2007 — 13 %, з 01.01.2007 — 15 %).
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) є орендар.
Згідно із ст. 22 Закону України від 06.10.98 р. N 161 «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм плати.
При виплаті (нарахуванні) орендарем доходу — орендної плати за надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орендар як податковий агент зобов’язаний нарахувати, утримати та перерахувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку — одержувача такого доходу (п. 1.15 ст. 1 Закону).
Що стосується пільг з оподаткування, то Законом передбачено їх надання у вигляді податкової соціальної пільги. Згідно із статтею 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується лише до нарахованого на користь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняття «заробітна плата» наведено у пунктах 1.1 та 1.3 «д» статті 1 Закону.
Згідно положень цих підпунктів, «заробітна плата» — це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. До доходів, відмінних від заробітної плати, в т. ч. до орендної плати, застосування податкової соціальної пільги Законом не передбачено.
Стосовно плати за землю повідомляємо, що ст. 12 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535 «Про плату за землю» передбачено пільги окремим категоріям платників щодо плати за землю. Так, не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, зокрема, з інвалідів I і II груп, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Слід зазначити, що пільгу встановлено лише щодо сплати земельного податку. До доходів, одержаних від укладання договору оренди земельної ділянки, пільги не застосовуються.
Водночас повідомляємо, що згідно Закону (пп. 22.2 ст. 22) у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а згідно п. 22.11 цієї статті інші не податкові Закони, в т. ч. і Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинні бути приведені у відповідність до Закону у частині оподаткування і звільнення від сплати податку.
Дану норму Закону підтверджено листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18 вересня 2006 року N 06-10/12-425.
Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251 «Про систему оподаткування» Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Голова С. В. Буряк

Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV (далі — Цивільний кодекс) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов’язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого або рухомого майна, що передається у власність другій стороні, і не є спадкуванням, а отже, з метою оподаткування доходів, отриманих за договором довічного утримання, ступінь споріднення відчужувача та набувача не має значення.
При укладанні договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у вигляді вартості нерухомого майна (житлового будинку, квартири) або рухомого майна, а відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Частинами 3 та 4 статті 334 Цивільного кодексу встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; а за договором, який підлягає державній реєстрації, з моменту такої реєстрації.
Оскільки договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації при передачі набувачеві у власність нерухомого майна (стаття 745 Цивільного кодексу), то при укладенні такого договору об’єкт оподаткування виникатиме у набувача у податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон N 889) встановлено, що дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону N 889 платниками податку є, зокрема, резиденти які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Згідно із підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону N 889 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зокрема, фізичною особою, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
При цьому, підпунктом «а» пункту 19.1 статті 19 Закону N 889 встановлено, що платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, є такий платник податку (підпункт «в» пункту 17.2 статті 17 Закону N 889)
Враховуючи наведене, дохід, одержаний платником податку — набувачем від відчужувача, за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості нерухомого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковується за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889 — 15 % на підставі річної податкової декларації.
Доходи, одержувані відчужувачем від набувача за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості утримання (догляду) включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковуються за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889 — 15 % на підставі річної податкової декларації.

Заступник Голови С. І. Лекарь