14 Травня 2008

  Новини законодавства

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА

ПИСЬМО

от 22.02.2008 г. N 1510

На Ваше обращение <...> относительно предоставления разъяснения по поводу выхода участника из состава общества и исключения его из Государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей (далее — ЕГР) Госкомпредпринимательства сообщает следующее.
Статьями 116 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) и 10 Закона Украины «О хозяйственных обществах» (далее — Закон об обществах) установлено, что участники хозяйственного общества имеют право в порядке, установленном учредительным документом и законом, в частности, выйти в установленном порядке из общества.
Статьями 148 ГКУ и 88 Хозяйственного кодекса Украины предусмотрено, что участник общества с ограниченной ответственностью имеет право выйти из общества, уведомив общество о своем выходе не позднее чем за три месяца до выхода, если иной срок не установлен уставом.
Согласно статье 58 Закона об обществах и части первой статьи 145 ГКУ высшим органом управления общества с ограниченной ответственностью является общее собрание общества. Оно состоит из участников общества или назначенных ими представителей.
Статьей 61 Закона об обществах установлены требования и порядок созыва общего собрания участников общества с ограниченной ответственностью.
Перечень вопросов, относящихся к компетенции общего собрания участников, определен статьей 59 указанного Закона, который имеет отсылочную норму на статью 41 данного Закона.
Однако следует отметить, что в соответствии со статьей 60 Закона об обществах общее собрание участников считается полномочным, если на нем присутствуют участники (представители участников), владеющие в совокупности более чем 60 процентами голосов.
Как усматривается из предоставленного письма, один из учредителей общества с ограниченной ответственностью «Центр разработки Тридион» — Дочернее предприятие «КМ инвестиции Украина» лишен возможности решить вопрос о выходе из состава участников общества, поскольку другой учредитель — Закрытое акционерное общество «Тридион Корпорайт Сервисиз Б. В.», владеющий долей в уставном фонде данного общества, составляющей 51 %, игнорирует право участия в общем собрании относительно принятия соответствующего решения.
Следует отметить, что споры, возникающие в связи с выходом участника из общества с ограниченной ответственностью, в соответствии с частью третьей статьи 148 ГКУ разрешаются судом.
Поэтому в соответствии с нормой статьи 60 Закона об обществах вопрос относительно правомерности или неправомерности решения собрания участников о выходе участника из общества должен быть решен в судебном порядке.
При этом статьей 11 Закона об обществах и статьей 117 ГКУ определены также основные обязанности участников хозяйственных обществ, в частности исполнение своих обязательств перед обществом, в том числе и связанных с имущественным участием, а также предусмотренными учредительными документами, внесение вкладов (оплату акций) в размере, порядке и средствами.
Следовательно, невыполнение одним из участников общества своих полномочий перед обществом может нарушать интересы других участников, поскольку создаются препятствия в реализации их корпоративных прав.
Что касается вопроса исключения Дочернего предприятия «КМ инвестиции Украина» из ЕГР как участника общества, то прежде всего необходимо решить вопрос в соответствии с требованиями действующего законодательства относительно выхода данного предприятия из состава участников общества с ограниченной ответственностью «Центр разработки Тридион». То есть внести соответствующие изменения в учредительные документы юридического лица.
При этом статьей 29 Закона о регистрации установлен перечень документов, которые представляются на государственную регистрацию изменений в учредительные документы юридического лица, в частности и в случае внесения изменений в учредительные документы, связанные с изменением состава учредителей (участников) юридического лица.
Так, частью третьей данной статьи определено, что в случае внесения изменений в учредительные документы, связанные с изменением состава учредителей (участников) юридического лица, кроме документов, предусмотренных частью первой данной статьи, дополнительно представляется, в частности, или копия решения о выходе юридического лица из состава учредителей (участников), заверенная в установленном порядке, или нотариально удостоверенный документ о передаче права учредителя (участника) другому лицу.

Председатель К. Ващенко

Напечатано:
«Бухгалтер»,
N 14, апрель, 2008 г.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 24.04.2008 р. N 11-111/1787-5589

Департамент готівково-грошового обігу Територіальним управлінням Національного банку України, банкам України

Щодо зношених і пошкоджених грошових знаків

До Національного банку України надходять звернення громадських організацій щодо нарікань населення стосовно відмови окремих суб’єктів господарювання приймати в оплату за товари (роботи, послуги) зношені та пошкоджені грошові знаки України.
У зв’язку з цим, наголошуємо, що відповідно до статті 38 Закону України «Про Національний банк України», зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком України та банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.
Одночасно звертаємо увагу, що питання приймання та обміну зношених та пошкоджених грошових знаків України на нові грошові знаки врегульовано нормативно-правовими актами Національного банку України.
Так, Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337, визначено вимогу щодо забезпечення банками обміну клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження. Ця норма стосується всіх банків України, що мають банківську ліцензію на здійснення банківських операцій.
Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 N 547, наведені критерії зношення, пошкодження та наявності дефектів не придатних до обігу банкнот (монет); поділ на зношеність; визначено обов’язковість приймання без обмежень таких банкнот разом з виручкою юридичних та фізичних осіб за всіма видами готівкових платежів.
Крім того, відповідно до пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності.
Звертаємо вашу увагу на необхідність дотримання норм вищезазначених нормативно-правових актів Національного банку України та вважаємо за доцільне надати відповідні роз’яснення через засоби масової інформації, з метою недопущення у подальшому скарг населення стосовно випадків відмови приймати суб’єктами господарювання у сплату за товари (роботи, послуги) зношених і пошкоджених грошових знаків України.

Виконавчий
директор з питань
готівково-грошового обігу

О. В. Дащенко

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 20.03.2008 р. N 2531/6/15-0216

Щодо окремих питань оподаткування
(Витяг)

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Комітету Верхової Ради України з питань податкової та митної політики від 04.03.2008 N 04-27/267 стосовно підготовки роз’яснення з питань, викладених у листі <...> і повідомляє.
1. Щодо порядку отримання торгових патентів на здійснення торговельної діяльності на термін більше одного року.
Частиною I статті 3 Закону України від 23.03.96 N 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон N 98/96) визначено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
У абзаці 4 частини 5 цієї статті передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб’єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від обов’язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
Разом з тим у абзаці 7 частини 4 цієї статті встановлено, що термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
Тобто для придбання торгового патенту на наступні за поточним роки суб’єкту підприємницької діяльності необхідно у заявці на придбання торгового патенту визначити періоди, на які придбаваються торгові патенти, сплативши за ці періоди повну їх вартість. Після закінчення терміну дії торгові патенти підлягають поверненню до органу державної податкової служби.
2. Щодо утримання податку з доходів нерезидента за ставкою 15 відс. (відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон N 334), якщо дохід виплачується нерезиденту — юридичній особі у не грошовій формі і зараховується у рахунок зустрічних зобов’язань нерезидента перед резидентом (тобто кошти нерезиденту за кордон не перераховуються).
Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону N 334 доходи з джерелом їх походження з України — це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону N 334 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом (п. 13.1 «б» ст. 13 Закону N 334) та лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця) (п. 13.1 «г» ст. 13 Закону N 334).
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Враховуючи визначення термінів «дивіденди» (п. 1.9 ст. 1 Закону N 334), «інвестиція» (п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), «реінвестиція» (пп. 1.28.3 п. 1.28 ст. 1 Закону N 334), реінвестицією дивідендів, які належать нерезиденту-власнику корпоративних прав, є господарська операція, яка передбачає здійснення інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно).
Тобто фактично реінвестиція — це спосіб використання доходу нерезидента у вигляді дивідендів, отриманого внаслідок здійснення іноземної інвестиції, шляхом його наступного вкладання (інвестування) у відповідний об’єкт.
Таким чином, ст. 13 Закону N 334 встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, у вигляді дивідендів безвідносно до способу використання такого доходу, у тому числі такого як реінвестиція.
Крім того, слід враховувати, що Закон України «Про режим іноземного інвестування» (ст. 2) розглядає можливість здійснення такого виду іноземної інвестиції, як реінвестиція в об’єкт інвестування, за умови сплати податку на прибуток (доходи).
Цивільним законодавством України визначено підстави та види припинення зобов’язань між контрагентами, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги (ст. 601 Цивільного кодексу України).
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог може бути одним із видів припинення зобов’язання орендаря-резидента із сплати (нарахування) нерезиденту-орендодавцю орендної плати, яка є доходом такого нерезидента, що оподатковується відповідно до правил, визначених ст. 13 Закону N 334.
Враховуючи вищевикладене та те, що п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 не містить жодних застережень щодо форми виплати нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, вважаємо, що при нарахуванні нерезидентам доходів у вигляді дивідендів з їх подальшим реінвестуванням та орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог, оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до вказаної норми Закону N 334.
3. Щодо утримання податку за ставкою 15 відс. (згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334) з доходів у вигляді орендної плати, що сплачуються платником єдиного податку нерезиденту за кордон.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону N 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Резиденти — це юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території (п. 1.15 ст. 1 Закону N 334).
Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (утому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених, зокрема, у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати (п. 16.13 ст. 16 Закону N 334).
Враховуючи вищевикладене, суб’єкти господарювання — юридичні особи, які згідно з Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» знаходяться на спрощеній системі оподаткування і виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України, зобов’язані утримувати податок з таких доходів згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону N 334.
<...>
5. Щодо визначення ставки ПДФО податковим агентом для оподаткування доходу фізичної особи — нерезидента, отриманого від оренди, належної йому нерухомості, розташованої на території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.05.2003 N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) платниками податку є як резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, так і нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Оподаткування доходів, одержаних фізичними особами від здавання в оренду нерухомого майна, регулюється п. 9.1 ст. 9 Закону.
Згідно із пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Закону надання в оренду нерухомості, що належить фізичній особі — нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент — фізичною особою, виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, ще ухиляється від оподаткування.
Щодо ставки оподаткування, то відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті, від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону (процентів, дивідендів, роялті).

Заступник Голови С. Чекашкін

Надруковано:
«Податки та бухгалтерський облік»,
N 33, 24 квітня 2008 р.