З 1 січня 2011 року внески до ПФУ та фондів соцстрахування замінить єдиний соціальний внесок.
Сьогодні ми сплачуємо чотири види внесків на різні види соціального страхування (до ПФУ, до фондів «тимчасової непрацездатності», «безробіття», «нещасного випадку»). Тривалий час у парламенті обговорювалося питання про їх заміну одним внеском.
У 2010 році ці обговорення нарешті дійшли логічного завершення — Верховна Рада прийняла Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про єдиний внесок), який набуває чинності з 1 січня 2011 року (за винятком норм про страхові посвідчення, які набудуть чинності пізніше).
З 01.01.2011 р. інші нормативно-правові акти повинні застосовуватися в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з 1 січня 2011 року чотири види страхових внесків замінить один внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ).
Механізм розрахунку, нарахування і сплати єдиного внеску аналогічний механізму розрахунку, нарахування і сплати внесків на пенсійне страхування.
Розглянемо детальніше основні положення Закону про єдиний внесок.
Платники ЄСВ
Платниками ЄСВ, зокрема, є:
роботодавці — юридичні особи та фізичні особи (нотаріуси), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору або на інших умовах, передбачених законодавством;
наймані працівники, які працюють у зазначених вище юридичних осіб та фізичних осіб;
фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані роботи (послуги, що надаються) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про держреєстрацію такого підприємства);
фізичні особи — підприємці, у тому числі підприємці — платники єдиного і фіксованого податку. Причому останні сплачуватимуть єдиний внесок нарівні з усіма іншими платниками (тобто без так званого «заліку», оскільки, мабуть, у 2011 році зазначені податки вже не розподілятимуться до ПФУ та інших соцфондів, як це відбувається зараз).
Як бачимо, платниками єдиного внеску є «сьогоднішні» платники внесків до ПФУ та до фондів соцстрахування. Крім того, з 01.01.2011 р. такі платники страхових внесків автоматично стануть платниками ЄСВ. При цьому перереєстрація платників не здійснюється.
База обкладення ЄСВ

МИКОЛА БЕЛЬДЄЙ,
приватний нотаріус Волноваського районного нотаріального округу Донецької області
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДАЧІ СВІДОЦТВ
ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО ЕЛЕМЕНТА
Питання спадкового права завжди були в центрі уваги держави, законодавців, суспільства, громадян, оскільки тема спадщини так чи інакше стосується інтересів кожного. Спадкове право являє собою систему встановлених державою норм, які регулюють відносини з приводу переходу визначених законом цивільних прав та обов’язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) у порядку універсального (цивільні права та обов’язки переходять до інших осіб безпосередньо, як єдине ціле, в повному обсязі, однократним актом, у той самий момент) та сингулярного (наступництво в окремих одиничних правах чи обов’язках) наступництва.
Загальні принципи та положення посмертного переходу цивільних прав та обов’язків містить книга VІ Цивільного кодексу України (далі — ЦК України). В той же час нотаріусам у своїй роботі необхідно дотримуватись норм законодавства, які містяться в Сімейному, Земельному кодексах України, законах України («Про нотаріат» вiд 02.09.1993 р. № 3425-XII, «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 р. № 1576-XII, «Про міжнародне приватне право» вiд 23.06.2005 р. № 2709-IV тощо), а також в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/ 5 та інших нормативних актах.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК України). Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Для видачі свідоцтва про право на спадщину та для підтвердження родинних відносин нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вправі витребувати у фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
У нотаріальній практиці досить поширена ситуація, коли

МИРОСЛАВА ДЯКОВИЧ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка
ВСТАНОВЛЕННЯ НОТАРІУСОМ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ОСІБ ЯК ПЕРЕДУМОВА ОХОРОНИ ЇХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ
Більшість правовідносин у цивільному праві виникає на підставі законних дій, наприклад, договорів. На жаль, ще доволі чимала кількість цивільних правовідносин виникає внаслідок порушення суб’єктивних цивільних прав. У юридичній літературі, присвяченій захисту цивільних прав і відповідальності у цивільному праві, ці правовідносини характеризуються вченими-правознавцями як охоронні правовідносини. Так, Ю.Х. Калмиков вважав, що «охоронні норми спрямовані на попередження або усунення протиправних дій» . Інші вчені особливістю охоронних правовідносин вважають те, що вони виникають на основі охоронних норм, є формою, в якій реалізуються санкції, встановлені законом на випадок неправомірної поведінки . Охоронні правовідносини виникають не за згодою сторін та незалежно від їх волі. Підставою виникнення охоронних правовідносин є юридичні факти, які вказані в законі. Виникнення і реалізація охоронного правовідношення пов’язані з відновленням становища, яке існувало до порушення права. Ми вважаємо, що охоронне правовідношення може виникнути не тільки при порушенні суб’єктивного права, а й при створенні загрози його порушення або посягання на нього.
Охоронне правовідношення може бути реалізоване як у добровільній, так і в примусовій формі. Важливим правовим інструментом у реалізації охоронного правовідношення у договірній формі є договір. Згідно з цивільним законодавством нотаріус здійснює захист прав та інтересів осіб (ст.18 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України)) .
Нотаріуси виконують одну з важливих функцій щодо охорони та захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Серед науковців існує дискусія з приводу питання розширення функцій нотаріуса, оскільки поняття охорони тісно пов’язане з заходами, які спрямовані на попередження порушення прав.
Обов’язковими учасниками будь-якого охоронного правовідношення є суб’єкти. Відповідно до положень ст. 2 ЦК України ними є фізичні особи, юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Для того, щоб вказані суб’єкти могли бути учасниками цих правовідносин, вони мають бути наділені правосуб’єктністю. Важливим моментом при посвідченні нотаріусом правочину є з’ясування ним обсягу цивільної дієздатності фізичних та правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є учасниками правочину (ст. 44 Закону «Про нотаріат») .
За законодавством цивільна дієздатність — це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання. Наявність цивільної дієздатності в особи пов’язується із:

Володимир МАРЧЕНКО,
президент Асоціації приватних нотаріусів
Харківської області, шеф-редактор
науково-практичного журналу
«Мала енциклопедія нотаріуса»

Олена ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського
нотаріального округу, член кваліфікаційної
комісії нотаріату Головного управління юстиції
у Харківській області, член Методичної ради
нотаріусів Харківської області

КОМБІНУЄМО ФОРМИ
ПОСВІДЧУВАЛЬНИХ НАПИСІВ
Форма № 32 + Форма № 33 + Форма № 37
Зразок посвідчувального напису на договорі відчуження нерухомого майна, укладеному
за участю представника по довіреності на стороні продавця та неповнолітньою
та малолітньою особою та їх батьками на стороні покупця

Президенту професійної самоврядної

організації «Нотаріальна палата України»

Василині Н.В.

просп. 40­річчя Жовтня, 42а, м. Київ, 03039

Шановна Наталіє Володимирівно!

Міністерство юстиції України розглянуло Ваше звернення щодо необхідності запровадження механізму працевлаштування нотаріусів, що були вимушені залишити території, на яких проводиться антитерористична операція (далі — АТО) від 29 серпня 2014 року №185/3 і в межах компетенції повідомляє.

На виконання усного доручення Міністра юстиції України Петренка П.Д. від 05 березня 2014 року в Міністерстві юстиції України було створено пряму телефонну лінію для працівників територіальних органів юстиції та, зокрема, нотаріусів (тел. 486­71­56), які здійснювали діяльність на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та в межах території проведення антитерористичної операції, метою якої є інформаційне забезпечення та координування зазначених осіб, серед іншого з питань зміни місця здійснення професійної діяльності.

Зазначену інформацію вказаним особам в максимально стислі строки було доведено за допомогою найбільш дієвих засобів зв’язку в залежності від обставин, які виникли на вказаних територіях. Крім того, з огляду на умови, що виникли на згаданих територіях, діє загальнонаціональна урядова «гаряча» лінія, що координує порядок залишення небезпечних для життя і здоров’я громадян територій (тел. 8­800­507­309).

Крім того, у зв’язку із ситуацією, що склалась на території проведення АТО, з метою недопущення порушень законних прав та інтересів громадян України листом Міністерства юстиції України від 17 липня 2014 року №13.1­32/356 було надано доручення головним управлінням юстиції сприяти в призначенні на вакантні посади державних нотаріусів особам, які займають такі посади на вказаній території та не мають можливості з об’єктивних причин належним чином оформити припинення своїх трудових відносин з відповідним головним управлінням юстиції.

Також інформуємо, що Міністерством юстиції України було вжито заходів щодо захисту професійних прав та інтересів приватних нотаріусів.

При цьому листом Міністерства юстиції від 08 липня 2014 року головним управлінням юстиції було доручено сприяти в реєстрації приватної нотаріальної діяльності особам, які є діючими приватними нотаріусами та здійснювали професійну діяльність на вказаній території і бажають припинити свою нотаріальну діяльність, враховуючи, що вони з об’єктивних причин не мають можливості належним чином оформити припинення своєї нотаріальної діяльності в межах визначених нотаріальних округів.

Окремо інформуємо, що станом на 18 вересня 2014 року Міністерством юстиції України у стислі строки задоволено усі звернення нотаріусів, які здійснювали професійну діяльність в межах зони проведення АТО, щодо видачі повторних свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю у звязку з об’єктивними причинами втрати первинних документів.

Разом з тим Мін’юстом в невідкладному порядку задоволено усі запити нотаріусів, що здійснювали професійну діяльність у межах зони проведення АТО, щодо наявності вакансій у державних нотаріальних конторах та вжито заходи щодо їх подальшого працевлаштування.

З огляду на зміст звернення повідомляємо, що у разі надходження проектів нормативно­правових актів, якими врегульовувалися б дії установ нотаріату та посадових осіб, на яких покладено повноваження здійснювати нотаріальні дії в надзвичайних ситуаціях, до Міністерства юстиції України, останнім буде розглянуто доцільність їх запровадження.

З повагою

Заступник Міністра —

керівник апарату                                                                                     Ігор Алексєєв

Ганна КОСЕНКО,
юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
ВІДМІТКИ, ЯКІ ПРОСТАВЛЯЄ НОТАРІУС
Нотаріус завжди проставляв відмітки, але сьогодні цьому питанню приділяється дуже багато уваги, і треба чітко розуміти, де та в яких випадках нотаріус має їх робити.
Умовно можна виокремити такі відмітки, які проставляє нотаріус:
– про виконання (наприклад, на запитах, в деяких журналах);
– про наявність оригіналів документів (наприклад, при посвідченні договору оренди транспортного засобу);
– на документах, які нотаріус повертає (наприклад, на державному акті на право власності на земельну ділянку);
– на документах, що зберігаються в справах нотаріуса (наприклад, про видачу дубліката; про те що майно є особистою приватною власністю одного з подружжя);
– в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (наприклад, про скасування довіреності);
– в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судовими та слідчими органами (наприклад, про зняття заборони);
– в алфавітних книгах (наприклад, про скасування заповіту);
– в низі обліку спадкових справ (про припинення чинності повноважень виконавця заповіту);
– тощо.
Звернемо увагу, що ця стаття не охоплює всі відмітки, які може проставляти нотаріус у своїй практиці, а стосується найчастіших випадків проставлення нотаріусом відміток.
Відмітка про виконання
Щодо відмітки про виконання документа, то Правила ведення нотаріального діловодства, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5 (далі – Правила), в п. 6 «Приймання, розгляд і реєстрація кореспонденції» вимагають проставлення відмітки на документах, що виконані. Ідеться про кінцеву роботу з кореспонденцією – коли документ прийнятий, зареєстрований та виконаний.
Так, відповідно до п. п. 6.9 Правил ведення нотаріального діловодства, «на документах, що виконані, проставляється відмітка про виконання, яка розміщується на нижньому полі першого аркуша або на звороті першого аркуша документа і включає в себе коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що свідчить про виконання), а також слова «До справи» і номер справи (наряду), у яку повинен бути підшитий виконаний документ».
Звісно, є документи, які не можуть бути виконані одномоментно. Наприклад, лист з рекомендаціями вчинення нотаріальних дій буде виконуватися деякий час – той, протягом якого ці рекомендації будуть актуальні та чинні. Вказано, що відмітка про виконання має включати в себе коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що свідчить про виконання). Наприклад, якщо нотаріус отримав запит, прийняв його, зареєстрував, склав і відправив відповідь, то, напевне, ця відповідь і буде документом, що свідчить про виконання.
Таким чином, відмітка про виконання документа:
а) розміщується на першому аркуші в нижньому полі або на звороті першого аркуша документа;
б) може включати в себе коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що свідчить про виконання);
в) має включати слова «До справи» і номер справи (наряду), у яку повинен бути підшитий виконаний документ;
г) має містити дату та підпис нотаріуса, оскільки усі службові відмітки на документах, пов’язані з їх проходженням та виконанням (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа й направлення його до справи) підлягають обов’язковому датуванню і підписанню (п. п. 4.3.4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 № 1153).
Наприклад:
«Виконано, зроблено наказ. До справи № ___.» Дата. Приватний нотаріус (підпис)
Відмітка (позначка) про виконання також міститься в графах журналу реєстрації вхідних документів та журналу реєстрації вихідних документів.
Відмітка про наявність оригіналів документів та відмітка на документах, які нотаріус повертає

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
14.03.2014 м. Київ № 524/5
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
17 березня 2014 р. за № 357/25134
ПРО ЗАХОДИ ЩОДО НАДАННЯ ПОСЛУГ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Відповідно до пунктів 3 та 9 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395, з метою забезпечення та захисту прав та законних інтересів власників, інших правонабувачів нерухомого майна, надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
НАКАЗУЮ:
1. Встановити, що державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) на нерухоме майно, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав здійснюють:
за заявами, які подаються особисто заявником або шляхом надсилання поштою до органів державної реєстрації прав Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, — державні реєстратори речових прав на нерухоме майно (далі — державні реєстратори) органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей;
за заявами, які подаються особисто заявником або шляхом надсилання поштою до органів державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей, — державні реєстратори таких органів.
У разі подання заяв до органів державної реєстрації прав Автономної Республіки Крим та міста Севастополя такі органи забезпечують прийняття заяв з обов’язковим зазначенням поштової адреси заявника для листування та виготовленням електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав).
За допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав Укрдержреєстр здійснює передачу заяв до органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей для їх подальшого розгляду державними реєстраторами.
Державні реєстратори органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей проводять державну реєстрацію прав відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868. Витяг з Державного реєстру прав, свідоцтво про право власності (в разі його формування) або рішення, прийняті державним реєст­ратором, зазначені органи державної реєстрації прав надсилають поштою з описом вкладення заявникові.
Документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав до органів державної реєстрації прав Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, видаються особисто заявникові або надсилаються поштою з описом вкладення зазначеними органами після розгляду державними реєстраторами органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей відповідної заяви.
У разі подання заяв до органів державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей державні реєстратори таких органів проводять державну реєстрацію прав відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
2. Державній реєстраційній службі України (Алексєєв І.С.) вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації пункту 1 цього наказу, шляхом:
1) тимчасового покладання виконання обов’язків державних реєстраторів органів державної реєстрації прав Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на державних реєстраторів органів державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей;
2) забезпечення передачі заяв за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей та належного контролю за подальшим їх розглядом державними реєстраторами.
3. Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Богданов Л.В.) вжити відповідних заходів, необхідних для проведення реєстраційних дій, визначених пунктом 1 цього наказу.
4. Департаменту взаємодії з органами влади подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної реєстраційної служби України Алексєєва І.С.
Міністр Павло Петренко