Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулює розділ ІV Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у статтях якого визначено особливості оподаткування окремих видів доходів, отриманих платниками податку.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п. 162.1 ст. 162 розділу ІV Кодексу).
Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
До оподатковуваних доходів платника податку включаються, зокрема, доходи від операцій з майном та доходи у вигляді успадкованого чи отриманого у дарунок майна, на підставі договорів та свідоцтв, посвідчення або оформлення яких здійснюється за участю нотаріуса.
Стаття 174 Кодексу визначає порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, який залежить від об’єкта оподаткування, ступенів споріднення між спадкодавцем і спадкоємцем та їх резидентства.
Об’єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об’єкт нерухомості;
б) об’єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об’єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права;
г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;
ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Об’єкти спадщини оподатковуються:
за нульовою ставкою:
а) вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
б) вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» п. 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом;
в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992–1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;
за ставкою 5 відсотків вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
за ставкою 18 відсотків для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадко­давця-резидента.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Радою Нотаріальної палати України
«10» квітня 2013 р.
(Протокол № 1)
ПОРЯДОК
сплати внесків до Нотаріальної палати України
1. Загальні положення
1.1. Порядок сплати членських внесків розроблено у відповідності до статті 16 Закону України «Про нотаріат», Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14. 03. 2013 № 431/5, рішення Першого установчого з’їзду нотаріусів України та Статуту Нотаріальної палати України (далі — НПУ).
1.2. Цей Порядок регулює питання порядку сплати членських внесків до НПУ та цілі, на які використовуються ці внески.
1.3. Членські внески — це грошові перерахування, що сплачуються усіма членами Нотаріальної палати України в обов’язковому порядку.
1.4. Внески є одним із джерел формування майна НПУ та використовуються на забезпечення виконання статутної мети, завдань нотаріального самоврядування, проведення організаційних та інших заходів, розвитку матеріально-технічної бази НПУ.
2. Розмір членських внесків. Розстрочення та відстрочення сплати членських внесків
2.1. Розмір членського внеску встановлюється та змінюється рішенням З’їзду нотаріусів України і складає одну мінімальну заробітну плату на рік рівними платежами щомісячно.
2.2. За рішенням Ради УНП сплата членських внесків може бути відстрочена чи розстрочена, але на строк не більше 2-х місяців.
2.3. Відстрочення сплати членського внеску передбачає перенесення встановленого строку сплати за письмовою заявою члена НПУ за умови, що причина, яка стала підставою для подання відповідної заяви, визнана Радою НПУ поважною.
2.4. Рішення Ради НПУ про розстрочення чи відстрочення сплати членських внесків ухвалюється у кожному випадку окремо на підставі поданої членом НПУ заяви. Для ухвалення рішення Рада НПУ вправі вимагати від члена НПУ додаткові документи.
2.5. Заявник за його письмовим клопотанням може брати участь (без права голосу) при розгляді його заяви на засіданні Ради НПУ, висловлювати свої міркування, подавати документи, що підтверджують його позицію тощо.
2.6. Про ухвалене рішення заявнику повідомляється у письмовій формі.
3. Порядок сплати членських внесків
3.1. Члени НПУ щомісячно сплачують членські внески шляхом перерахування коштів у націо­нальній валюті України на розрахунковий рахунок НПУ. Сплата членських внесків може здійснюватися авансом за будь-який період.
3.2. Сплата щомісячних членських внесків здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяця.
3.3. Благодійні внески сплачуються в будь-який звітний період.
3.4. При сплаті членських та благодійних внесків члени НПУ зобов’язані чітко вказати у платіжних документах вид платежу.
3.5. Членські внески вважаються сплаченими з моменту надходження грошових коштів у визначеному розмірі на розрахунковий рахунок НПУ.
3.6. Для підтвердження сплати членського внеску член НПУ зберігає платіжне доручення про перерахування внеску з відміткою установи банку.
3.7. При зупиненні чи припиненні членства в НПУ сплачені членські внески не повертаються.
4. Відповідальність членів НПУ
4.1. Члени Нотаріальної палати України несуть відповідальність за несвоєчасність сплати членських внесків.
4.2. Несплата членських внесків більше 2-х місяців без поважних причин є порушенням вимог Статуту НПУ, Правил професійної етики нотаріусів України та цього Порядку.
4.3. За систематичне (більше 3-х разів) порушення строків сплати членських внесків та/або вимог цього Порядку, за поданням Інспекції з питань професійної відповідальності НПУ, Рада НПУ має право ухвалити рішення про виключення винного із членів НПУ та направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання про анулювання виданого йому свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за систематичне порушення вимог п. 5.2. Правил професійної етики нотаріусів України.
4.4. Контроль за своєчасною сплатою здійснює уповноважений представник НПУ у відповідному регіоні та відповідні підрозділи апарату НПУ.
5. Порядок затвердження, внесення змін та доповнень до цього Порядку
5.1. Цей Порядок набуває чинності з моменту його затвердження Радою НПУ.
5.2. Зміни та доповнення до цього Порядку можуть вноситися за рішенням Ради НПУ, що оформлюється у вигляді протоколу.
5.3. Зміни та доповнення до цього Порядку можуть вноситися на підставі рішення З’їзду нотаріусів у частині розміру щомісячного членського внеску та набувають чинності з моменту ухвалення таких змін.
5.4. Всі питання, що не врегульовані Статутом НПУ та цим Порядком, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства України.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року                                                      Справа № 815/4807/15

14 год. 05 хв.

Зала судових засідань № 19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого — судді Аракелян М.М.

За участю секретаря — Бєлінського Г.В.

За участю сторін:

Від позивача: Масалова В.А., Маркаров І.Р. — за довіреністю

Від відповідача: Богуцька Л.П. — за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним наказу, —

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнень від 02.11.2015 р., 09.11.2015 р.) приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни, в якій позивачка просить суд визнати протиправним наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 425/03-06 від 14.08.2015 року «Про припинення приватної нотаріальної діяльності Масалової В.А.».

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області відносно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни було винесено наказ № 217/03-06 від 15.05.2015 року, яким зобов’язано позивачку вжити заходів щодо усунення виявлених в ході планової комплексної перевірки порушень та помилок в строк до 12.06.2015 року; вжити заходів для належної реалізації вимог ст. 25 Закону України «Про нотаріат» та Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5, в строк до 08.05.2015 року. 15.06.2015 року наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 283/03-06 була зупинена нотаріальна діяльність на період з 16.06.2015 року до усунення виявлених недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення. Позивачку було зобов’язано вжити заходи для усунення порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 23.03.2011 року № 888/5. Не погоджуючись з цими наказами, Масалова В.А. оскаржила їх в судовому порядку. В подальшому відповідачем на підставі оскаржуваних наказів був прийнятий наказ № 425/03-06 від 14.08.2015 р. «Про припинення приватної нотаріальної діяльності Масалової В.А.», яким була припинена приватна нотаріальна діяльність позивачки та анульоване реєстраційне посвідчення № 136 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане 07.10.2007 р. Управлінням юстиції в Одеській області; внесений відповідний запис до Журналу реєстрації приватної нотаріальної діяльності; повідомлено Одеську філію ДП «Національні інформаційні системи» та податкову інспекцію, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Державну службу фінансового моніторингу України про припинення нотаріальної діяльності Масалової В.А.; зобов’язано позивачку передати за актом прийому-передачі відповідачу гербову печатку приватного нотаріуса та гербову печатку державного реєстратора прав на нерухоме майно до 17.09.2015 року; зобов’язано Масалову В.А. передати, за актом прийому-передачі ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України залишок спеціальних бланків нотаріальних документів, про що повідомити відповідача до 17.09.2015 р.; зобов’язано передати, за актом прийому-передачі, а Одеському державному нотаріальному архіву прийняти всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни, про що повідомити відповідача до 17.09.2015 р.

На думку позивачки, вказаний наказ є незаконним, оскільки ґрунтується на незаконних наказах відповідача за № 217/03-06 від 15.05.2015 року та за № 283/03-06 від 15.06.2015 року. Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р., справа № 815/3541/15, визнано протиправним та скасовано пункти 2 та 5 (в частині дотримання вимог до робочого місця приватного нотаріуса) наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 217/03-06 від 15.05.2015 року про встановлення строку для усунення порушень та помилок; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 283/03-06 від 15.06.2015 року про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОГОВОРУ МІНИ ЖИТЛА ЗА ПОДАТКОМ НА НЕРУХОМІСТЬ
Сьогодні в Україні практично вся житлова нерухомість приватизована і перебуває у власності громадян, а тому переважна більшість правочинів здійснюється шляхом купівлі-продажу. Договори обміну при операціях з нерухомістю укладаються досить рідко. Нині інститут обміну житла практично себе вичерпав. Проте наразі житлова проблема є чи не найбільш актуальною в нашій країні. Зростання цін на нерухомість, невидання банками кредитів на придбання житла, світова економічна криза, що негативно вплинула на розвиток економіки нашої країни та призвела до кризи в нашій державі, ― всі ці фактори стали причиною зростання злочинних проявів на ринку житла та унеможливлення придбання власного житлового приміщення.
Через свою неоднозначність проблема обміну житла спричинює полеміку серед вчених та практиків. Саме тому обмін житлової нерухомості набуває особливого значення в ситуації, що утворилася. Проте криза законодавчої системи України у цілому не могла не торкнутися і житлового законодавства.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Право на житло є елементом загальної (цивільної) правоздатності громадянина, яка виникає з моменту його народження. Натомість право (можливість) на обмін жилих приміщень може виникнути не раніше, ніж виникає право на володіння, користування й розпорядження певним жилим приміщенням, що може відбутися лише за наявності обставин, передбачених законом (юридичних фактів).
Отже, право на обмін житла, в тому числі жилих приміщень, слід розглядати як суб’єктивне житлове (цивільне) право, що є елементом житлових цивільних правовідносин. При розгляді питання про співвідношення норм спеціального житлового законодавства та спеціальних і загальних положень цивільного законодавства, які регулюють житлові відносини, зроблено висновок, що залежно від способу реалізації права на житло й переважання при цьому приватноправових чи соціально-правових засад має вирішуватися й питання про межі та обсяг застосування цивільного й спеціального житлового законодавства. Зокрема, відносини користування житлом, яке належить громадянину на праві приватної власності, безумовно, слід кваліфікувати як цивільно-правові (приватноправові), що є підставою застосування норм цивільного законодавства.
Договір найму (оренди) житла є цивільно-правовим договором про отримання майна (житла) в тимчасове користування. Разом із тим, зазначений цивільно-правовий договір має два різновиди: 1) договір найму соціального житла; 2) договір найму «несоціального» житла. На основі такого визначення поняття і сутності договору найму (оренди) житла право на обмін жилих приміщень, користування якими здійснюється на підставі договору, пропонується розглядати як елемент змісту відповідних договірних відносин.
З урахуванням положень Житлового кодексу України (далі — ЖК України) та характерних ознак відповідних відносин обміну житла (жилого приміщення), обмін житла може бути визначений як підстава зміни правовідносин, що зумовлює взаємну передачу (перехід) житлових прав і обов’язків від одного учасника таких відносин до інших зі збереженням при цьому об’єкта відносин і підстав користування ним.
Згідно зі ст. 715 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Що стосується юридичної характеристики договору міни житла, то він є двостороннім, оплатним, консенсуальним. Отже, цей договір вважається укладеним, коли сторони досягнуть згоди за всіма істотними умовами в належній формі. Саме з цього моменту кожна зі сторін має належно (тобто відповідно до правочину) виконувати свої обов’язки за договором. Невиконання (неналежне виконання) умов договору породжує можливість кредитора захищати своє право у судовому порядку. Договір міни житла є оплатним тому, що хоча відчужувач і не отримує грошей від контрагента, але він отримує еквівалентне зустрічне надання у вигляді іншого, на його вибір, житлового приміщення чи іншого майна. Коли особа отримує житло у власність за договором міни, вона, у свою чергу, має також виконати певні зобов’язання на користь контрагента. Тому цей договір є двостороннім. Отже, одна річ, що відчужується за договором міни, має бути еквівалентною іншій, що виступає як зустрічне надання.
Аналіз співвідношення між договором міни, договором купівлі-продажу та обміном житла дозволив зробити висновок про наявність низки відмінностей між ними.

Консультативно-методичною радою з питань нотаріату при Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області для формування єдиної нотаріальної практики Харківської області запропонований для вирішення Казус наступного змісту:

Після померлої у 1995 році громадянки В. залишився житловий будинок з надвірними будівлями, який їй належить на праві приватної особистої власності. Заяви про прийняття спадщини до нотаріуса подали чоловік П. та два сини Б. та Г. Свої спадкові права спадкоємці не оформляли та свідоцтва про право на спадщину не отримували.

У 1997 році помер громадянин П., після смерті якого спадщину прийняв син Г., а син Б. спадщину не прийняв. Дружина спадкодавця П. померла раніше, більше спадкодавець у зареєстрованому шлюбі не перебував. Спадкові права спадкоємець не оформлював.

У 2007 році помер громадянин Г. Його дружина від прийняття спадщини відмовилась на користь дочки З., про що подала заяву до нотаріуса, а дочка З. подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

У 2014 році помер громадянин Б., який у зареєстрованому шлюбі не перебував, ні з ким з жінок не проживав однією сім’єю. Його син Д. спадщину не прийняв, так як на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживав та заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав. Заяви про прийняття спадщини до нотаріуса подали онука К. (дочка сина Д.) та племінниця З., батько якої (рідний брат спадкодавця Б. — громадянин Г.) помер у 2007 році.

Питання:

1. кому із спадкоємців та після яких спадкодавців нотаріус повинен видати свідоцтва про право на спадщину?
2. які документи необхідно надати нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину?
3. підготувати та надати проекти свідоцтв про право на спадщину та заяв про видачу таких свідоцтв.

У вирішенні казусу прийняли участь всі державні нотаріальні контори та близько однієї п’ятої чисельності діючих приватних нотаріусів міста Харкова та Харківської області.

Майже всі нотаріуси вирішили казус правильно.

Особливо слід відзначити державні нотаріальні контори, а також приватних нотаріусів Скорбач Я.С., Смоляну В.В., Федоненко Н.О., Бінус О.О., Гуменну О.О., Зубарєва І.Ю., Васильєву В.І., Назаренко О.О., Назаренко В.П., Остраницину О.Б., які творчо підійшли до вирішення казусу, надали змістовні відповіді та зразки документів.

Зразки свідоцтв про право на спадщину без зауважень надані державними нотаріальними конторами: Богодухівською, Близнюківською та Кегичівською. Серед приватних нотаріусів без зауважень зразки свідоцтв, наданих нотаріусами: Зубарєв І.Ю., Скорбач Я.С., Смоляна, Федоненко Н.О.

До характерних зауважень, виявлених в процесі роботи з надісланими відповідями, слід зазначити наступне:

–        в свідоцтві про право на спадщину наявне посилання на ст. 1263 ЦКУ замість ст. 1262 ЦКУ;

–        об’єкт спадкування «частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель», замість «частка у праві власності на житловий будинок з надвірними будинками».

Деякі нотаріуси надіслали відповіді без зразків документів та переліку документів, необхідних для оформлення спадщини.

Рішення

Чинним законодавством України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Цивільний кодекс України передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Нотаріальне посвідчення може бути вчинене лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим законодавством, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Недодержання сторонами правочину вимоги закону про його обов’язкове нотаріальне посвідчення, тягне за собою визнання такого правочину нікчемним.
Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, а саме:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України;
іпотечні договори згідно із вимогами статті 18 Закону України «Про іпотеку» та статті 577 Цивільного кодексу України;
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)відповідно до статей 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України та статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна згідно із статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію);
договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до статей 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України;
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше згідно з вимогами статті 793 Цивільного кодексу України;
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа відповідно до статті 799, 828 Цивільного кодексу України;
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України;
установчі договори про створення друкованих засобів масової інформації, у випадку якщо одним із співзасновників друкованого засобу масової інформації, є фізична особа відповідно до ст. 9 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
договори управління нерухомим майном згідно статті 1031 Цивільного кодексу України;
договори про зміну черговості одержання права на спадкування згідно статті 1259 Цивільного кодексу України.
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено.
До нотаріального посвідчення правочину нотаріус зобов’язаний здійснити перевірку дієздатності та правоздатності сторін правочину. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса. У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності.
При посвідченні правочинів нотаріус встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Дотримання відповідності правочинів дійсним намірам сторін і вимогам законності пов’язано не тільки з можливістю визнання укладеного правочину недійсним, а й з відповідальністю нотаріуса за наслідки вчинюваної нотаріальної дії відповідно до Закону України «Про нотаріат», яким передбачено, що нотаріус повинен відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, яка суперечить закону. Недотримання вимог закону є підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Нотаріус, виявивши під час вчинення нотаріальної дії порушення законодавства, негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус управі затримати цей документ і направити його до експертної установи для проведення відповідного дослідження, оплата якого здійснюється в установленому порядку.
При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат» а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище. Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами. Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.
Окрім зазначеного, нотаріус має право витребувати від сторін правочину додаткові необхідні для вчинення нотаріальної дії документи, наприклад акти цивільного стану, згоди, дозволи та заяви зацікавлених осіб, тощо. Правочини щодо відчуження та обтяження майна, що підлягає обов’язковій реєстрації (нерухоме майно, автотранспортні засоби), посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, та за наявності на них запису про реєстрацію. Правочини щодо майна, для якого законодавством не встановлена обов’язкова реєстрація, посвідчуються без витребування правовстановлюючих документів.
Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання.
Всі примірники правочину мають бути підписані сторонами правочину власноруч перед вчиненням посвідчувального напису. Підпис сторони правочину на примірнику зіставляється з його підписом у паспорті. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.
Окремо слід зазначити, що відповідно положень ст. 640 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації, з моменту державної реєстрації.

ІРИНА САЯПІНА,
приватний нотаріус Новгородківського районного
нотаріального округу Кіровоградської області
ПОСТАНОВА ПРО ВІДМОВУ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ЩОДО НАДАННЯ
В ЯКОСТІ ПРАВОВСТАНОВЛЮЮЧОГО ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ КВАРТИРИ, ЗАРЕЄСТРОВАНОГО НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Головне управління юстиції в Кіровоградській області
Приватний нотаріус Новгородківського районного нотаріального округу
28200 Україна, Кіровоградська обл., смт. Новгородка, вул. Кірова, 12,
тел. 2-02-20
№ 7/02-31 від 23.02.2009 року
П О С Т А Н О В А
про відмову у вчиненні нотаріальних дій
Я, Саяпіна Ірина Генріхівна, приватний нотаріус Новгородківського районного нотаріального округу, розглянувши документи, пред’явлені <…> для посвідчення договору дарування на користь його сина, встановила наступне:
08.01.1998 року <…> купив квартиру номер _____ в будинку номер ____ по вулиці _____ в смт. ______ Кіровоградської області у <…>, що підтверджується письмовим договором купівлі-продажу, зареєстрованим універсальною товарною біржею «ІНКОММАРК-КОНТРАКТ» 08.01.1998 року за № ____, зареєстрованим 06.10.2005 року за № _____ Новгородківською дільницею Кіровоградського ООБТІ.
Зазначений договір не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлювального документа, оскільки сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час укладення договору, в частині його нотаріального посвідчення. Квартира є житлом і частиною житлового будинку, отже і договір купівлі-продажу квартири мав бути посвідчений нотаріусом.
На підставі викладеного п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15) та ст. 49 Закону України «Про нотаріат», згідно зі ст. 227 ЦК УРСР, п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,
П О С Т А Н О В Л Я Ю:
відмовити <…> у прийнятті в якості правовстановлювального документа на квартиру договір купівлі-продажу квартири, зареєстрованого на біржі і не посвідченого нотаріусом.
Постанова може бути оскаржена у позовному порядку на загальних підставах.

Печатка Приватний нотаріус Підпис
НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОЗИВАЧ: <…>, місце проживання: вул. ________ смт. ______ Новгородківського р-ну Кіровоградської області.
ВІДПОВІДАЧІ: <…>, місце проживання: вул. _____ смт. ______ Кіровоградської області.
<…>, місце проживання: вул. _____ смт. _______ Кіровоградської області.
<…>, місце проживання: ______ смт. ______ Кіровоградської області.
<…>, місце проживання: _______ смт. ______ Кіровоградської області.
ЦІНА ПОЗОВУ: 6209 грн.
Позовна заява
про визнання договору дійсним та визнання права власності на квартиру
08.01.1998 року я купив квартиру номер __ в будинку номер ___ по вулиці _____ в смт. __________ Кіровоградської області у <…>, що підтверджується письмовим договором купівлі-продажу, зареєстрованим універсальною товарною біржею «ІНКОММАРК-КОНТРАКТ» 08.01.1998 року за № ____, зареєстрованим 06.10.2005 року за № _____ Новгородківською дільницею Кіровоградського ООБТІ.
У лютому 2009 року вирішив подарувати зазначену квартиру синові, але отримав відмову нотаріуса, в якій вказано, що договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований на біржі, не посвідчений нотаріально і сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Мною було повністю виконано вищевказаний договір купівлі-продажу, а саме я сплатив обумовлену договором ціну кватири, вселився в неї, вважав її своєї власністю, з боку продавців не надходило жодних претензій щодо мого неправомірного володіння кварторою, але від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відповідачі ухилилися.
На підставі викладеного й відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ч.1 ст. 88, п. 5 ч. 6 ст. 130, ч. 1 ст. 137 ЦПК України, на підставі, прошу суд:
1. Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № ____ в буд. № ____ по вул. ______ в смт. _______, укладений між мною та відповідачами <…> дійсним.
2. Визнати за мною право власності на квартиру № __ в буд. № __ по вул. ____ в смт. _______.
3. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати.
4. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про витребування із Новгородківської державної нотаріальної контори інформації щодо наявності заборони відчуження цієї квартири, відсутності податкової застави відносно сторін договору.
Додатки:
1. Оригінал договору купівлі-продажу.
2. Оригінал довідки характеристики на квартиру.
3. Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
4. Квитанція про оплату державного мита 62,09 грн.
5. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.
6. Копія позовної заяви для відповідача та копії вищевказаних документів.

23.02.2009 року Підпис: _______________________________

Законом від 31.07.2014 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — ПК) доповнено пунктом 161, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, було встановлено військовий збір.
Законом України від 28.12.2014 № 71‑VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі — Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК (п.п. 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК), а саме:
фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
податковий агент.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК (п.п 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК), а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПК не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2 (проценти, що нараховані на державні цінні папери), 165.1.18 (дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв)), 165.1.25 (сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних, кольорових металів), 165.1.52 (інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами) пункту 165.1 статті 165 ПК.

АЛЕКСАНДР БЕГИЧЕВ,
кандидат юридических наук, главный редактор, председатель редакционного совета журнала «Нотариальное право»
ДОМЕННОЕ ИМЯ КАК ОБЪЕКТ СУДЕБНОГО СПОРА
Правовой статус доменного имени законодательно не урегулирован. В соответствии с ч. 1 ст. 1225 Гражданского кодекса Российской Федерации (далее — ГК РФ) результатами интеллектуальной деятельности и приравненными к ним средствами индивидуализации юридических лиц, товаров, работ, услуг и предприятий, которым предоставляется правовая охрана (интеллектуальной собственностью), являются: 1) произведения науки, литературы и искусства; 2) программы для электронных вычислительных машин; 3) базы данных; 4) исполнения; 5) фоно¬граммы; 6) сообщение в эфир или по кабелю радио- или телепередач (вещание организаций эфирного или кабельного вещания); 7) изобретения; 8) полезные модели; 9) промышленные образцы; 10) селекционные достижения; 11) топологии интегральных микросхем; 12) секреты производства (ноу-хау); 13) фирменные наименования; 14) товарные знаки и знаки обслуживания; 15) наименования мест происхождения товаров; 16) коммерческие обозначения.
Из анализа данной статьи усматривается, что доменное имя не подпадает ни под один из приведенных пунктов, т. е. доменное имя не является приравненным к результатам интеллектуальной деятельности средством индивидуализации. Это обстоятельство представляет сложность для определения предмета спора и соответственно усложняет процедуру защиты авторского права.
В данном случае показателен процесс по делу, связанному с использованием доменного имени www.kodak.ru. При обосновании правовой позиции в пользу истца Корпорации «Истман Кодак Компании» о запрете использовать товарный знак «Kodak» в доменном имени ответчика, суд использовал следующий анализ действующего законодательства.
Согласно ст. 10 bis Парижской конвенции по охране промышленной собственности подлежат запрету все действия, способные каким бы то ни было способом вызвать смешение в отношении предприятий, продуктов либо промышленной или торговой деятельности конкурента.
Доменное имя используется в сети Интернет, которая представляет собой объединение компьютеров, соединенных друг с другом по¬средством телефонной либо иной связи. С помощью этой сети можно передавать, получать информацию с одного компьютера на другой, обмениваться информацией. Возможности данной сети широко используются коммерческими организациями для продвижения своих товаров на рынок, для покупки и продажи товаров.
Основной функцией доменного имени является преобразование адресов IP (Internet protokol), выраженных в виде определенных цифр, в доменное имя для облегчения поиска и идентификации владельца информационного ресурса.
Современная коммерческая практика показала, что при выборе доменных имен для сети Интернет владельцы информационных ресурсов останавливаются на максимально простых и логичных именах (слово, группа букв и т. п.), которые обычно ассоциируются у потребителей непосредственно с конкретным участником хозяйственного оборота или его деятельностью. Доменные имена фактически трансформировались в средство, выполняющее функцию товарного знака, который дает возможность отличать соответственно товары и услуги одних юридических или физических лиц от однородных товаров и услуг других юридических или физических лиц. Кроме того, доменные имена, содержащие товарные знаки или торговые наименования, имеют коммерческую стоимость.
Отсутствие в нормах закона прямого указания на то, что использование в доменном имени чужого товарного знака является нарушением прав владельца товарного знака, не препятствует признанию судом таких действий предпринимателя правонарушением .

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 24 грудня 2012 року № 1185
Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства наказую:
• Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) (додається).
• Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-порталі ДПС України та у засобах масової інформації.
• Головам державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.
Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Ігнатова А. П.
Голова О. В. Клименко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДПС України
24.12.2012 № 1185
УЗАГАЛЬНЮЮЧА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ ЩОДО ДЕЯКИХ ПИТАНЬ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОВАДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ (ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ, АДВОКАТІВ)
В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:
• Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV, зі змінами та доповненнями — ГКУ;
• Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями — ПКУ;
• Закон України від 02 вересня 1993 року № 3425 «Про нотаріат», зі змінами та доповненнями — Закон № 3425;
• Закон України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — Закон № 5076.
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність здійснюється відповідно до положень статті 178 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
У пункті 178.1 статті 178 ПКУ зазначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно зі статтею 65 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого пункту 65.1 статті 65 ПКУ фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов’язані стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
Пунктом 178.2 статті 178 ПКУ передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, тобто за ставкою 15 відсотків бази оподаткування, а в разі перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення.
Згідно з пунктом 178.3 статті 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб розраховується середньомісячний оподатковуваний дохід.
Під час виплати суб’єктами господарювання — податковими агентами, фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та подавати податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником податку самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
При цьому до 1 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов’язана самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації (стаття 179.7 ПКУ).
Нормами чинного ПКУ не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об’єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.
Щодо оподаткування доходів приватних нотаріусів
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом № 3425, абзацом другим статті 3 якого визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої, у вільний від роботи час.
У зв’язку з викладеним, а також з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПКУ, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов’язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425.
До витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:
• оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під’їзду інвалідів;
• страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;
• технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:
а) охоронна та пожежна сигналізація;
б) металеві двері або металеві ролети;
в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;
г) металеві шафи;
д) вогнестійкий сейф;
е) інформаційна вивіска;
є) обслуговування технічного обладнання (комп’ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;
з) телекомунікаційні послуги;
и) меблі;
• програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства;
• встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами;
• виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів;
• витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою;
• витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);
• витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства;
• проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
• оплата праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів,
стажистів (найманих працівників);
• сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
• витрати на поштові та кур’єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.
Щодо оподаткування доходів фізичних осіб, які займаються незалежною адвокатською діяльністю
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом № 5076, статтею 1 якого визначено що, адвокат — це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, a також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону № 5076).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ незалежна професійна діяльність — це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Виходячи з викладеного, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
При визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність, доцільно враховувати витрати, пов’язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону № 5076.
До витрат адвоката можуть бути віднесені, зокрема:
• орендна плата за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під’їзду інвалідів;
• технічне забезпечення діяльності робочого місця адвоката та його обслуговування (охоронна та пожежна сигналізація, вогнестійкий сейф, інформаційна вивіска, металеві двері або металеві ролети);
• обслуговування технічного обладнання (комп’ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
• витрати на виготовлення печаток та штампів, а також їх заміну;
• сплата щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;
• відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
• оплата праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
• проходження підвищення кваліфікації адвокатом; участь у короткотермінових семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності. Придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
• витрати на збирання доказів, отримання висновків спеціалістів (експертів) відповідно до умов договору про надання правової допомоги;
• витрати на користування електронною базою законодавства;
• витрати на підключення та користування мережею Інтернет;
• виготовлення бланків (у тому числі ордерів) із зазначенням прізвища, імені та по батькові адвоката, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
• придбання канцелярського приладдя;
• сплата адвокатами внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• програмне забезпечення;
• поштові та кур’єрські послуги, необхідні для виконання адвокатської діяльності;
• витрати на послуги телекомунікаційного зв’язку, електронні цифрові підписи для ведення бухгалтерського та податкового обліку та для подання податкової звітності, звітності до органів статистики, Пенсійного Фонду України, інших фондів загальнообов’язкового державного страхування.
Директор Департаменту
оподаткування фізичних осіб В. В. Бусарєв

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001
Тел.: +380 44 278-37-23, факс: +380 44 271-17-83
E-mail: themis@minjust.gov.ua

http://www.minjust.gov.ua

Код ЄДРПОУ 00015622
Державна податкова служба України
23.02.2012 № 13.1-17/74
На № ___________________
Щодо переліку втрат приватного нотаріуса
Відповідно до статті 178.3 Податкового кодексу України приватні нотаріуси як особи, що провадять незалежну професійну діяльність, мають право на відрахування з суми доходу документально підтверджених витрат, необхідних для провадження їх незалежної професійної діяльності.
При цьому Податковим кодексом України не передбачено будь-якого переліку витрат для самозайнятих осіб, у тому числі для приватних нотаріусів.
У зв’язку з вищевикладеним та з метою забезпечення дотримання принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України пропонує брати до уваги при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів перелік витрат приватного нотаріуса, які пов’язані з організацією нотаріальної діяльності, випливають з вимог законодавства та повинні бути враховані в податковому обліку:
№ Перелік витрат нотаріуса як особи, що провадить незалежну професійну діяльність Правова підстава
1 2 3
1 Придбання або оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його ремонт (капітальний та поточний) стаття 24 Закону України «Про нотаріат»
2 Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса стаття 28 Закону України «Про нотаріат»
3 Технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:
а) охоронна та пожежна сигналізація;
б) металеві двері або металеві ролети;
в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;
стаття 25 Закону України «Про нотаріат», Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності,
г) металеві шафи;
д) вогнестійкий сейф;
е) інформаційна вивіска;
є) технічне обладнання (комп’ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо) та його обслуговування (ремонт, регенерація);
ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;
з) телекомунікаційні послуги;
и) меблі;
і) інвентар для прибирання та гігієни;
к) тощо затверджене наказом Мін’юсту від 23.03.2011 № 888/5
4 Комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тощо)
5 Програмне забезпечення Закон України «Про нотаріат», Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін’юсту від 03.03.2004 № 20/5
6 Встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами Закон України «Про нотаріат», Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін’юсту від 03.03.2004 № 20/5
7 Організація нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил ведення нотаріального діловодства. Виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів, Реєстри для реєстрації нотаріальних дій, книги, журнали реєстрації (обліку), передбачені номенклатурою. Канцелярські приналежності. Картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо
Закон України «Про нотаріат», Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Мін’юсту від 22.12.2010 № 3253/5
8 Збереження документів нотаріального діловодства Закон України «Про нотаріат», Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Мін’юсту від 22.12.2010 № 3253/5
9 Проходження підвищення кваліфікації нотаріусом відповідно до плану-графіка, затвердженого Міністерством юстиції України; участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення Порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних
професійної майстерності; школи молодого нотаріуса.
Придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо) нотаріусів, затверджений наказом Мін’юсту від 22.12.2010 № 3256/5
10 Оплата праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів та іншого технічного персоналу (найманих працівників)
11 Відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки)
12 Поштові та кур’єрські послуги
13 інші необхідні витрати приватних нотаріусів, пов’язані з організацією їх роботи
Сподіваємось на розуміння та підтримку.
Заступник Міністра —
керівник апарату А. Ю. Сєдов

Директору
Департаменту нотаріату,
банкрутства та функціонування
центрального засвідчувального органу
Чижмарь Катерині Іванівні
ШАНОВНА КАТЕРИНО ІВАНІВНО!
У даний час податок на доходи фізичних осіб (у тому числі витратна частина) регулюється розділом ІV Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 178.3 Податкового кодексу України приватні нотаріуси як особи, що провадять незалежну професійну діяльність, мають право на відрахування з суми доходу документально підтверджених витрат, необхідних для провадження їх незалежної професійної діяльності.
На цей час існує різне трактування положень цієї статті приватними нотаріусами і податківцями.
Податківці вважають, що перелік витрат ПК не встановлює, хоча в ПК чітко прописано: «документально підтверджені витрати, необхідні для провадження певного виду професійної діяльності» і при цьому ПК взагалі не передбачено будь-якого переліку. Податківці керуються листом Міністерства юстиції України від 02.02.2006 р. № 31-35/20 (www.sta.gov.ua), який був виданий на виконання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що на цей час втратив чинність. Інші документально підтверджені витрати, що зазначені в цьому листі, на думку податківців, не підлягають зарахуванню при визначенні сукупного чистого доходу нотаріусів.
На нашу думку, така позиція податкової не відповідає вимогам чинного ПК України, що суттєво порушує права нотаріусів і як платників податків, і як громадян, та не відповідає ряду принципів, передбачених ст. 4 ПК України, зокрема таких, як рівність усіх платників податків перед законом, соціальна справедливість, стабільність.
Фактично перелік документально підтверджених витрат приватного нотаріуса є значно ширшим. При цьому кожна позиція чітко регламентована нормативними документами.
Лист ДПА України було видано 5 років тому і за цей період вимоги до приватної нотаріальної практики значно змінились: приватний нотаріус більше не здає справи до нотаріального архіву після 10 років, а зберігає весь період своєї діяльності, обов’язковою стала охоронно-пожежна сигналізація тощо. Таким чином, наведений у листі перелік морально застарів і на цей час не відповідає реальним витратам нотаріуса на провадження приватної нотаріальної практики.
На підтвердження наводимо перелік витрат приватного нотаріуса з посиланням на нормативну базу.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» обов’язковими витратами по забезпеченню вчинення нотаріальних дій є витрати на:
створення та подальше підтримання робочого місця нотаріуса (ст. 25); реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (ст. 24); ведення нотаріального діловодства та архів нотаріуса (ст. 5); збереження документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса (статті 5; 14); підвищення свого професійного рівня (ст. 5); проходження підвищення кваліфікації; забезпечення нотаріальної таємниці (ст. 8, 8-1); заробітну плату стажиста (ст. 13); виготовлення печатки, штампів (дублікати) (ст. 26); страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса (статті 27, 28); організацію нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил діловодства (ст. 33); спеціальні бланки нотаріальних документів (ст. 34); заходи щодо охорони спадкового майна (ст. 34); представництво та інші судові витрати (ст. 50); реєстри для реєстрації нотаріальних дій (ст. 52); користування єдиними та державними реєстрами, (ст. 55); витрати на оплату праці найманих працівників.
Також визначальними в аспекті конкретизації витрат, необхідних для провадження нотаріальної діяльності, є такі нормативні акти, видані Міністерством юстиції України на виконання Закону України «Про нотаріат»:
1. Правила ведення нотаріального діловодства (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за № 1318/18613), виконання яких пов’язано з витратами на:
• постачання, витрачання, зберігання, організація обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітування про їх використання (п. 2.3 ст. 2);
• реєстри для реєстрації нотаріальних дій, книги, журнали реєстрації (обліку) передбачені номенклатурою (п. 2.4 ст. 2);
• тимчасове зберігання документів у конторі, у приватного нотаріуса та їх підготовка для передання до державного нотаріального архіву (п. 2.4 ст. 2);
• штампи з текстами посвідчувальних написів (п. 6.18 ст. 6);
• технічні засоби для прошивання документів (п. 6.21 ст.6);
• сейф (п.7.13 ст.7) ;
• канцелярські приналежності (п.9.2 ст.9) ;
• картонажі, архівні папки (п.11.7 ст.11) ;
• твердий картон (п.п. 12.4.5. п. 12.4. ст.12) ;
• забезпечення надійного зберігання документів діловодства та архіву на протязі усього строку нотаріальної діяльності (п.14.1; п. 14.2. ст.14) ;
• папір тощо.
2. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності (наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.03.2011 року за № 406/19144), виконання якого пов’язано з витратами на:
• придбання або оренда робочого місця нотаріуса з кількістю кімнат не менше двох, за умови що окремий робочий кабінет нотаріуса не менше 10 м2. Робоче місце має бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті та мати окреме приміщення для очікування прийому громадян;
• охоронну та пожежну сигналізацію;
• металеві двері або металеві ролети;
• металеві грати, захисні ролети та броньовану ударотривку плівку на вікнах;
• металеві шафи;
• вогнестійкий сейф;
• інформаційну вивіску;
• технічне обладнання робочого місця (комп’ютери, принтери, сканер, ксерокс, факс тощо);
• підключення до мережі Інтернет;
• телефонний зв’язок;
• комунальні витрати (тепло, електрозабезпечення, вода тощо);
• тощо.
3. Порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів (наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3256/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.12.2010 за № 1331/18626), виконання якого пов’язано з витратами на:
• підвищення кваліфікації у Центрі відповідно до планів-графіків підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, які щороку затверджуються наказами Міністерства юстиції України;
• підвищення кваліфікації за програмами короткотермінових семінарів, які організовуються та проводяться Центром, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;
• навчання за програмами удосконалення професійної майстерності, школи молодого нотаріуса в рамках постійно діючих семінарів, які проводяться Центром, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;
• участь у міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях з питань нотаріату;
• навчання в магістратурі та аспірантурі, проходження докторантури;
• навчання шляхом самоосвіти (підготовка рефератів, статей для опублікування у професійних та фахових виданнях, участь у розробці проектів нормативно-правових актів тощо).
Як підсумок можна зробити примірний перелік витрат щодо забезпечення самофінансування у разі провадження нотаріальної діяльності:
№ Перелік витрат нотаріуса як особи, що проводить незалежну професійну діяльність
1 Реєстрація приватної нотаріальної діяльності
2 Придбання або оренда робочого місця нотаріуса в тому числі його ремонт (капітальний та поточний )
3 Виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів
4 Реєстри для реєстрації нотаріальних дій, книги, журнали реєстрації (обліку), передбачені номенклатурою
5 Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса
6 Технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:
а) охоронна та пожежна сигналізація;
б) металеві двері або металеві ролети;
в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;
г) металеві шафи;
ґ) вогнестійкий сейф;
д) інформаційна вивіска;
е) технічне обладнання (комп’ютери (у тому числі їх програмне забезпечення), принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон, тощо) та їх обслуговування (ремонт, регенерація);
є) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;
ж) телекомунікаційні послуги;
з) меблі;
и) інвентар для прибирання та гігієни;
і) тощо
7 Комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, утримання будинків і споруд та при будинкових територій, тощо)
8 Спеціальні бланки нотаріальних документів
9 Програмне забезпечення
10 Встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами
11 Організація нотаріальної діяльності та виконання правил діловодства
12 Підвищення свого професійного рівня нотаріусом, помічником та консультантом (семінари, конференції, тренінги, отримання інформаційно-консультативних послуг, тощо), в тому числі відрядження
13 Проходження підвищення кваліфікації нотаріусом, помічником та консультантом за планом-графіком, затвердженим Міністерством юстиції; короткотермінових семінарів; удосконалення професійної майстерності; школи молодого нотаріуса; міжнародні семінари; симпозіуми; науково-практичні конференції; навчання в магістратурі та аспірантурі; проходження докторантури; навчання шляхом самоосвіти тощо
14 Збереження документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса
15 Придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо)
16 Канцелярські приналежності
17 Картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів
18 Оплата праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів та іншого технічного персоналу (найманих працівників)
19 Відкриття рахунків в банках та їх розрахунково-касове обслуговування
20 Поштові та кур’єрські послуги
21 Інші необхідні витрати приватних нотаріусів, пов’язаних з організацією їх роботи
З огляду на вищевикладене та враховуючи повноваження Міністерства юстиції України щодо регулювання нотаріальної діяльності звертаємося до Вас з проханням ініціювати належне вирішення цього питання на рівні Державної податкової служби України з метою недопущення вузького чи вичерпного трактування необхідних витрат на провадження нотаріальної діяльності з боку органів податкової служби, суб’єктивної оцінки працівниками податкової служби «на місцях» необхідності того чи іншого виду витрат, понесених нотаріусом як платником податків, особливо з огляду на те, що нотаріальна діяльність для нотаріуса як громадянина є єдиним джерелом доходу взагалі, і відсутня можливість оподаткування за правилами єдиного податку.
З повагою
Член Правління,
Голова Секції нотаріусів
Асоціації правників України Володимир Марченко
28 листопада 2011 року