МАРИНА ШВИДКА,
приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
НА ЗВЕРНЕННЯ АДВОКАТА ПРО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
При складанні відповіді на письмовий запит громадянина, адвоката (окрім запитів суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства, органів державної податкової служби, Міністерства юстиції України) про надання їм інформації нотаріусу слід враховувати вимоги ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що стосується терміну розгляду звернення/запиту та надання на нього відповіді, — не більше одного місяця від дня їх надходження.
Вичерпний перелік осіб, органів, що вправі отримати в нотаріуса інформацію про вчинені нотаріальні дії, форми та строки надання цієї інформації нотаріусом встановлені положеннями ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Розглянемо цей перелік детальніше, зокрема:
1) виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, нотаріус зобов’язаний надати довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що у нього зберігаються;
якщо ж ця особа померла чи її визнано померлою, довідки видаються її спадкоємцям. Вказані обставини особа, що звернулася за інформацією, повинна підтвердити відповідними документами (свідоцтво про смерть, актові записи, що підтверджують родинні стосунки, заповіти, рішення суду), а нотаріус зобов’язаний перевірити ці обставини;
якщо особу визнано безвісно відсутньою, то право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка, має опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього;
2) на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні право¬порушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, нотаріус протягом 10 робочих днів надає довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи;

АЛЕКСЕЙ ПУЛИК
магистрант юридического факультета Московского финансово-промышленного университета «Синергия», магистрант направления «Политология» Естественно-гуманитарного университета в г. Седльце (Польша)
НОТАРИАТ В РЕСПУБЛИКЕ ПОЛЬША
Статья посвящена правовому регулированию организации нотариата и нотариальной деятельности в Республике Польша в соответствии с Законом от 14 февраля 1991 г. «Право о нотариате», а также иными нормативными правовыми актами. В статье рассмотрены правовой статус, порядок и условия доступа к профессии нотариуса, а также сопряженным с ней профессиям нотариального заместителя и нотариального аппликанта, форма нотариального самоуправления, а также формы контроля и категории действий, совершаемые нотариусом.
Ключевые слова:
Республика Польша, нотариус, органы нотариального самоуправления, нотариальные действия.
The article refers to legal regulation of organization of notariate and notarial activity in the Republic of Poland in accordance with current Act — Law on Notariate of 14.02.1991 and other legislative regulations. The article considers legal status, conditions and procedure of access to the profession of notary and connected professions such as notary’s deputy and notary’s apprentice; forms of notarial self-government, as well as forms of control and notarial actions
Key words:
Republic of Poland, notary, notary’s self-admini­stration bodies, notarial actions.
После трансформаций 1989 года и изменения политического режима в Польше местная правовая система испытала значительные преобразования, затронувшие все юридические специальности.
Необходимость решения новых вопросов, возникших в связи с переходом на систему рыночной экономики, особенно сильно затронула систему польского нотариата. Первоначальное восстановление довоенных традиций, переплетавшееся с практикой эпохи социализма, вынуждено было отыскать новую форму предоставления нотариальных услуг.
После вступления Польши в члены Евро­пейского Союза нотариату пришлось перейти на новый наднациональный уровень, оформляя и удостоверяя уже сделки общеевропейского уровня. Сегодня нотариат в Польше является одной из наиболее слаженных и эффективных систем исполнения государственных юридических функций частными лицами.
Основными актами, регулирующими нотариальную деятельность, являются закон «Право о нотариате» 1991 г. [5] (далее — Закон о нота­риате), распоряжение министра финансов по вопросу обязательного страхования гражданской ответственности нотариусов [7], распоряжение министра юстиции по вопросу порядка проведения надзора над деятельностью нотариусов и органов нотариального самоуправления [6], а также многочисленные иные распоряжения министра юстиции, касающиеся аппликантов (юристов-стажеров) и технических требований, предъявляемых к оформлению документов и регулирующих отдельные нотариальные действия, а также устанавливающие верхние границы оплаты за оказание нотариальных услуг и выполнение нотариальных действий (см., например, [8]).
Кроме того, важное место среди нормативных правовых актов занимают решения, принимаемые органами нотариального самоуправления: Государственным нотариальным советом и локальными нотариальными палатами [12].
Несмотря на то что польская правовая система, безусловно, относится к системам континентального права, определенное значение имеют судебные акты, в особенности применяемые высшими судебными органами, в том числе: Конституционным судом, Верховным судом. Кроме того, среди источников нотариального права Польши следует назвать решения административных судов разного уровня, которые в силу ст. 5 Административно-процессуального кодекса Польши являются компетентными судебными органами, наделенными полномочиями принимать решения в публично-частных спорах, в том числе в делах с участием органов нотариального самоуправления.
Среди примеров такого рода актов можно назвать решение Верховного суда Польши от 19 сентября 2012 г. (Sygn. akt III ZS 8/12), касающееся пределов назначения дисциплинарной ответственности локальных нотариальных палат, или решение Воевудского административного суда в Варшаве от 26 марта 2012 г. (Sygn. akt VI SA/WA 2256/12) по вопросу дополнительных испытаний для аппликантов. С учетом членства Польской Республики во всемирных и региональных международных организациях, равно как и в наднациональной структуре — Европейском Союзе, определенное значение имеют международные документы и наднациональные правовые акты, к числу которых следует добавить решения Суда справедливости Евросоюза, хотя их роль крайне мала ввиду того, что их основной целью является введение унифицированных стандартов и гармонизация права.
Определенную трудность вызывает отсутствие доктринальной дефиниции нотариата, которое компенсируется наличием группы характерных признаков, позволяющих в практике свободно прибегать к данному термину.

ДВОРЕЦ ПРЕЗИДЕНТА (ДВОРЕЦ РАДЗИВИЛЛОВ) В ВАРШАВЕ

В сравнении с российским пониманием нотариата [см. 1], польский нотариат представляет собой орган правовой поддержки — правоохранительную корпорацию, включающую в себя совокупность частнопрактикующих нотариусов, призванных совершать от имени государства действия, придавая им нотариальную форму, а также их объединения и органы самоуправления [2]. Ярко выраженной особенностью польского нотариата является переход к частнопрактикующей модели устройства системы, с непродолжительным периодом, вплоть до 22 апреля 1993 г., одновременного функционирования государственных нотариальных контор и частных нотариусов, что было предусмотрено действовавшим ранее законом от 24 мая 1989 г. «Право о нотариате», а также переходными положениями ныне действующего Закона о нотариате.
Нотариат, бесспорно, согласно ч. 1 ст. 1 Закона о нотариате, является одной из форм публичной власти (хотя Конституция Республики Польша от 4 апреля 1997 г. не называет его в числе ее особых форм) в силу приобретения нотариальными документами дополнительной доказательственной силы. Как указывает один из ведущих польских специалистов в области нотариата профессор Александр Олешко [3], это следует из взаимосвязи ст. 175, указывающей на исключительную роль судов в отправлении правосудия, и ст. 7 Конституции, указывающей, что всякая форма публичной власти действует в границах закона. Следовательно, само существование специального закона позволяет говорить об особой форме публичной власти.
Важно отметить, что статус нотариуса по польскому праву представляет собой достаточно сложную конструкцию.
Основой статуса является так называемая профессия публичного доверия [10], т.е. подобная профессия связана с обеспечением потребностей общества, что позволяет ее представителям, в силу ч. 1 ст. 17 Конституции, объединяться в самоуправляемые организации.
Одновременно с этим ч. 1 ст. 2 Закона о нота­риате предусматривает, что частнопрактикующий нотариус, выполняющий свои функции, является публичным функционером и пользуется всем объемом прав, которыми наделены последние (например, уголовно-правовая защита как публичного функционера).
Данный статус следует отличать от статуса государственного гражданского служащего, который однозначно оформляется путем заключения трудового договора, а также связан с жесткой системой подотчетности при выполнении действий.
При этом в польском праве присутствует некоторый рудиментарный механизм, в соответствии с которым нотариусов назначает министр юстиции (ч. 1 ст. 10 Закона о нотариате), в то время как все аттестационные и часть контрольных функций переданы органам нотариального самоуправления.

Право на створення фермерського господарства – це суб’єктивне право громадян України, яке може бути реалізоване ними за певних правових умов, що безпосередньо пов’язано з їх цивільною та земельною дієздатністю.
Законом України «Про фермерське господарст¬во» від 19 червня 2003 року регламентовано коло осіб, які мають право створити фермерське господарство.
При цьому слід розділяти дві категорії суб’єктів:
1) які мають намір організувати господарство;
2) які мають намір стати його членами.
І в першому, і в другому випадках не йдеться про так званих найманих працівників.
Законодавець визначає обмежене коло суб’єктів, які мають право створити таке господарство. Насамперед, йдеться лише про дієздатних громадян України.
Отже, правосуб’єктність у зазначених відноси¬нах насамперед пов’язується з наявністю громадянст¬ва України. Обґрунтуванням цього положення є також і позиція статей 81, 82 3емельного кодексу України про те, що суб’єктами права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише громадяни України, юридичні особи України, які створені громадянами України.
Таким чином, Закон позбавляє іноземців та осіб без громадянства зазначеної правосуб’єктності. Це пояснюється тим, що наша держава бажає …

Президенту НПУ,
керівнику робочої групи
при Міністерстві юстиції України
з підготовки проектів змін
стосовно нотаріальної діяльності
Василиній Н.В.
ЗВЕРНЕННЯ
Після останніх нововведень з реформування, які, зокрема, стосуються нотаріату, вже навіть не складається враження, а фактично почалося ЗНИЩЕННЯ ПРОФЕСІЇ НОТАРІУСА!
Змінами до законів щодо оформлення спадкових прав країна по суті отримала таких собі КВАЗІнотаріусів в особі секретаря сільради, чого не існувало ніколи, навіть за часів СРСР.
Є велике сподівання на вето Президента щодо цього популістського закону, бо в іншому випадку нам треба чесно зізнатися самим собі, що на правову державу ми можемо не розраховувати.
Ні політична ситуація в державі, ні спроби здешевити процедуру оформлення спадщини не можуть бути виправданням такому юридичному нігілізму. Конституцією України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, за мовними або іншими ознаками. Ви розумієте, з якими складними юридичними колізіями доводиться стикатися нотаріусу-ЮРИСТУ при оформленні спадкових прав, і через неоднозначне законодавче регулювання відносин, які так чи інакше мають стосунок до оформлення спадщини, і через широке коло спадкоємців, які мають право на спадкування, і ще через цілий ряд дотичних до цивільного права правових галузей.
Які ПЕВНІ вимоги до осіб органів місцевого самоврядування, що наділені правом оформляти спадщину, можуть бути рівнозначними з вимогами, які передбачені законом для нотаріуса, чи є такі?
Ви очолили НПУ та робочу групу при Міністерстві юстиції України з підготовки проектів змін стосовно нотаріальної діяльності, то хіба такого реформування потребує нотаріат, хіба саме таке реформування сприятиме захисту прав і інтересів громадян та забезпечить безспірність їхніх прав?
Не оговтавшись від нових повноважень сільрад, ми отримали наказ Міністерства юстиції України від 23.05.2014 № 806/5 «Про внесення змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Тут вже йдеться не тільки про компетенцію керованої Вами робочої групи, а постає питання підриву авторитету Міністерства юстиції України як органу, який не тільки регулює діяльність нотаріату, але й формує правову політику в державі, та має бути насамперед взірцем дотримання законів.
1. Почнемо з аналізу першої частини змін
«МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
23.05.2014 м. Київ № 806/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції
27.05.2014 за № 542/25319
Про внесення змін до Порядку вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України
Відповідно до статті 21 Закону України «Про нотаріат»
Проаналізувавши законодавство, доходимо висновку, що ні редакція статті 2-1 «Державне регулювання нотаріальної діяльності», ні Закон України «Про нота­ріат» у цілому не наділяють Міністерство юстиції України функціями податкового контролю, які є прерогативою виключно податкового органу, у тому числі і в установленні нових форм звітності.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України затверджено посвідчувальні написи (у тому числі і для правочинів), які у своєму тексті мають окремий рядок: «Стягнуто плати».
Тому видача додаткових довідок про плату з проставленням на них печатки нотаріуса є не чим іншим, як збільшенням бюрократизму та паперової тяганини при нотаріальному оформленні.
Чи така мета реформування нотаріату?
2. Наступний момент
«1. Внести до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (зі змінами), такі зміни:
у розділі II:
пункт 1 глави 2 доповнити новим підпунктом такого змісту:
«1.21. Нотаріус зобов’язаний видати сторонам правочину письмову довідку про розмір плати за вчинення відповідної нотаріальної дії. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою».
Обов’язки нотаріуса однозначно та вичерпно визначені Законом України «Про нотаріат» у ст. 5 «Обов’язки нотаріуса», відповідно підзаконний нормативний акт не може доповнювати, розширювати норму Закону!
Також дивує розміщення нового обов’язку нотаріуса щодо видачі довідки в пункті за назвою «Документи, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна».
Це тільки збільшує ступінь абсурду!
3. І останній момент:
«пункт 3 глави 10 доповнити новим підпунктом такого змісту:
«3.29. У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою».
Тут взагалі творчий підхід, окрім вигаданих термінів, ще встановили взаємовиключні умови!
Редакція пункту виписана таким чином, що його, по-перше, реально виконати неможливо і, по-друге, це додатково створює корупційну складову при перевірках нотаріуса.
Підсумок
Отримавши призначення на посаду Президента НПУ, Ви отримали не тільки надвисокі повноваження від усіх нотаріусів України, які нотаріуси делегували Вам для захисту, Ви несете ще й величезну відповідальність за майбутнє нотаріусів та і за майбутнє нотаріату! Ми стаємо свідками того, що нотаріат України стрімко розвалюється на очах, при повній бездіяльності Президента НПУ, який до того є ще і керівником робочої групи з підготовки проектів змін стосовно нотаріальної діяльності!
Ми делегували до робочої групи найсвітліші голови нашого великого колективу, а в результаті отримуємо такі недолугі нормативні акти!
Ми впевнені, якби вищезгадані зміни готувала робоча група, їх виписали б коректно та у чіткій відповідності до закону!
Виправдання на кшталт, що Ви тут ні до чого, не приймаються, тому що ці події мають надзвичайно важкі наслідки для професії, та і складно повірити в те, що Міністерство юстиції України не рахується з думкою єдиної в Україні самоврядної організації нотаріусів України.
Тому велике прохання, а точніше — термінова вимога: невідкладно зробіть усе, щоб виправити ці помилки — не просто обмежитись написанням листа Міністру або Президенту, а домогтися скасування реєстрації цього наказу та вето на вище обумовлений закон.

Приватні нотаріуси
Харківського міського Марченко В.М.
нотаріального округу Самощенко О.А.
Харківської області Коссе Л.М.

05.06.2014 року

ГАННА КОСЕНКО,
юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ТА ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА
4 ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ТА ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА
Типова номенклатура за індексом 03-02 передбачає такий документ, як історична довідка. Справа під цим індексом має назву «Справа фонду (історична довідка, акти перевіряння наявності та стану документів, акти приймання-передавання документів, акти про вилучення документів, постанови судово-слідчих органів, акти про нестачу й непоправні пошкодження документів)». Строк зберігання цієї справи — до ліквідації.
Порядок складання історичної довідки міститься, окрім іншого, в Правилах роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які затверджені наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.05.2001 за № 407/5598.
Згідно з підпунктом 7.3.4 Правил роботи архівних підрозділів історична довідка виконує функції довідника, у якому в узагальненому вигляді подаються відомості з історії фондоутворювача і фонду.
Історична довідка складається під час першого надходження документів фонду до архіву та доповнюється в міру поповнення фонду новими надходженнями.
Історична довідка підписується керівником архіву (особою, відповідальною за архів) і друкується в чотирьох примірниках в установах, що передають документи на постійне зберігання, в інших установах — у двох примірниках.
Історична довідка містить три розділи: історія фондоутворювача, історія фонду, характеристика документів фонду.
У першому розділі історичної довідки в хронологічній послідовності подаються відомості про:

Інформаційний лист Управління нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві
ВІДМІТКИ НОТАРІУСА НА ДОКУМЕНТАХ
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі — Порядок), встановлено проставлення нотаріусом відміток на документах.
Після огляду оригіналів на копіях документів, що залишаються в справах нотаріуса в передбачених законодавством випадках, вимагається проставлення відмітки «згідно з оригіналом» з проставленням дати та підпису нотаріуса (пункт 9 глава 7 розділ І Порядку).
У справах нотаріуса залишаються:
• копії свідоцтв про факт державної реєстрації актів цивільного стану — про народження, шлюб, смерть;
• витяг з документа, за яким установлено особу громадянина, в якому відображено всі заповнені сторінки (при посвідченні правочинів, видачі свідоцтв чи оформленні інших документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса);
• фотокопія платіжного документа, що підтверджує сплату в передбачених законом випадках (документи, що підтверджують сплату в передбачених законом випадках, повертаються з відміткою про вчинену нотаріальну дію особам, які здійснили таку оплату);
• копії: документів, які підтверджують право власності фізичних чи юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частину, інше нерухоме майно; державного акта на право власності на земельну ділянку, договору про відчуження земельної ділянки; сертифікатів на земельну частку (пай); свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, технічних паспортів на транспортні засоби, інші самохідні машини і механізми;
• фотокопія довідки або витягу про підтвердження наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (при посвідченні правочинів майнового характеру та у випадку засвідчення справжності підпису на заяві, примірник якої залишається у справах нотаріуса).
Відмітки про перехід права власності при посвідченні договорів, видачі свідоцтв передбачені пунктом сьомим глави 7 розділу І Порядку:
• на правовстановлюючих документах, що повертаються відчужувачам (співвласникам), здійснюється відмітка про перехід права власності на відчужувану частку (або частку від частки) майна до набувача чи спадкоємця з проставленням дати, підпису нотаріуса та його печатки (при посвідченні договорів про відчуження частки (або частки від частки) майна або видачі свідоцтв про право на спадщину.
• на оригіналі державного акта на право власності на земельну ділянку, договору про відчуження земельної ділянки.
• крім того, згідно з підпунктом 5.10 глави 1 розділу ІІ Порядку про відчуження частки майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус робить відмітку на право­встановлюючому документі, якщо такий документ повертається відчужувачу.
• відповідно з підпунктом 6.7 глави 1 розділу ІІ Порядку договір про визначення часток, зміну розміру часток є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа. При цьому нотаріус або підшиває один примірник такого договору до правовстановлюючого документа, або вчиняє на цьому документі службову відмітку щодо посвідчення договору про визначення, зміну розміру часток.
• підпунктом 8.9 глави 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що на повернутому примірнику правовстановлюючого документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв’язку зі смертю відчужувача за спадковим договором
• згідно з підпунктом 3.4 глави 11 розділу ІІ Порядку при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно нотаріус досліджує відповідний правовстановлюючий документ, на якому робить відмітку про видачу такого свідоцтва.
Відмітка при посвідченні правочину щодо розпорядження майном про перевірку обставин, коли майно є особистою приватною власністю одного з подружжя
Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя (у разі якщо з правовстановлюючого документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй(йому) особисто тощо), згідно з підпунктом 4.5 глави 1 розділу ІІ Порядку про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.
Відмітка про зміну або розірвання договору
Підпунктом 7.2 глави 1 розділу ІІ Порядку передбачено, договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.
Крім того, відповідно до пункту 7.42 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613 (зі змінами) (далі — Правила) відмітка при розірванні нотаріально посвідченого договору чи внесенні змін до нього робиться також у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Така відмітка робиться проти запису про основний договір та може розміщуватися у графах 105 Реєстру, має посилатися на договір про розірвання договору або договір про зміну та скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відмітка про визнання недійсними в судовому порядку правочину чи іншої нотаріальної дії
Згідно з підпунктом 7.6 глави 1 розділу ІІ Порядку в разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і при можливості на всіх інших примірниках договору.
Пунктом 7.42 Правил передбачено, проставлення в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій відмітки при визнанні в судовому порядку недійсними правочину чи іншої нотаріальної дії. Така відмітка робиться проти запису про вчинення нотаріальної дії, визнаної недійсною, та може розміщуватися у графах 1–5 Реєстру, має посилатися на рішення тощо та скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Напис про припинення договору довічного утримання
Підпунктом 7.8 глави 2 розділу ІІ Порядку передбачено проставлення напису про припинення дії договору довічного утримання у разі смерті фізичної особи – набувача. Напис робиться на всіх примірниках договору з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України. Також підпунктами 7.9–7.11 глави 2 розділу ІІ Порядку передбачено проставлення відмітки про припинення договору довічного утримання у разі ліквідації юридичної особи – набувача. Напис робиться на всіх примірниках договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України.
Відмітка про ознайомлення з протоколом оголошення секретного заповіту
Згідно з підпунктом 4.11 глави 3 розділу ІІ Порядку у разі з»влення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.
Відмітка при скасуванні чи зміні заповіту та скасуванні секретного заповіту
Підпунктами 6.1 та 6.2 глави 3 розділу ІІ Порядку при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також за наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві.
Підпунктами 7.1 та 7.2 глави 3 розділу ІІ Порядку при одержанні заяви про скасування секретного заповіту, а також за наявності нового заповіту нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву роблять про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник свідоцтва про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, то напис про скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасований заявою) додається до примірника свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві.
Відповідно до пункту 7.42 Правил відмітка про скасування чи зміну заповіту робиться проти запису про заповіт, який скасовано чи змінено, та може розміщуватися у графах 1–5 Реєстру, має посилатися на заяву тощо та скріплюватися підписом і печаткою нотаріуса.
Відмітка про передоручення
Підпунктом 5.7 глави 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що на основній довіреності робиться відмітка про передоручення.
Відмітка про скасування довіреності
Згідно з підпунктом 6.2 глави 4 розділу ІІ Порядку при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріусу, у державній нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Відповідно до пункту 7.42 Правил відмітка про скасування довіреності робиться проти запису про довіреність, яку скасовано, та може розміщуватися у графах 1–5 Реєстру, має посилатися на заяву тощо та скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відмітка у разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки
Підпунктом 5.22 глави 2 розділу ІІ Порядку передбачено, якщо у разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки ( зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов’язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотеко держателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.
Відмітка про припинення договору управління майном
Підпунктом 1.11 глави 5 розділу ІІ Порядку, одержавши повідомлення однієї із сторін або рішення суду про закінчення строку дії договору, про загибель майна, переданого в управління, про смерть фізичної особи – вигодо набувача або ліквідацію юридичної особи – вигодо набувача, якщо інше не встановлено договором (у разі якщо особа вигодонабувача збігається з особою установника управління (власника майна)), визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті, визнання установника управління банкрутом, нотаріус на підставі відповідних документів припиняє договір управління майном, про що робить відповідні відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Напис про припинення договору найму (оренди, позички)
Підпунктом 3.10 глави 5 розділу ІІ Порядку в разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи — наймача (орендаря, користувача) за заявою наймодавця (орендодавця, позичкодавця) договір найму (оренди, позички) припиняє свою дію, про що нотаріус робить відповідний напис на всіх примірниках договору та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Відмітка на договорі про надання утримання про підтвердження встановлених нотаріусом обставин для надання утримання
На примірнику договору про надання утримання, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує встановлені нотаріусом обставини для надання утримання (підпункт 4.10 глава 5 розділ ІІ Порядку).
Напис при вжитті заходів щодо охорони спадкового майна
При вжитті заходів щодо охорони спадкового майна в разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису спадкового майна на цьому акті робиться спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити цього рішення, на підставі якого майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи (пункт 11 глави 9 розділу ІІ Порядку).
Відмітка про перевірку шлюбних відносин при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством. На примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала (підпункт 3.1 глави 11 розділу ІІ Порядку).
Відмітка на свідоцтві виконавця заповіту
Підпунктом 6.9 глави 14 розділу ІІ Порядку після подання спадкоємцям (їхнім законним представникам) звіту про виконання своїх повноважень виконавець заповіту повертає свідоцтво нотаріусу, який у свою чергу робить відмітку про припинення чинності повноважень виконавця заповіту на примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутому виконавцем, та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі обліку спадкових справ.
Відмітка про зняття заборони або арешту
Згідно з підпунктом 6.1 глави 15 розділу ІІ Порядку про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Відмітка при вчиненні виконавчих написів
В тому випадку, коли за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (підпункт 5.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відмітка при видачі дубліката документа
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (підпункт 6.2 глава 22 розділу ІІ Порядку).
Начальник відділу аналітично-методичного
забезпечення діяльності нотаріату
Управління нотаріату Головного управління
юстиції у м. Києві Т.В. Дишлева

Ви можете отримати повну версію статті безкоштовно……

Щодо скасування довіреностей

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч. 1 ст. 244 ЦК України).

Отже, будь-яка довіреність, яка видається довірителем повіреному на вчинення право­чину та нотаріально посвідчується, ґрунтується на договорі, а саме — на договорі доручення, укладеному сторонами у порядку ст. 1000 ЦК України. Оскільки законом не передбачена форма, у якій повинен укладатися договір доручення, то такий договір, якщо його сторонами є фізичні особи, може бути укладений в усній формі (ч. 3 ст. 208 ЦК України).

На практиці здебільшого так і відбувається. Договір доручення укладається довірителем та повіреним в усній формі, а для представництва перед третіми особами, в порядку ч. 1 ст. 1007 ЦК України, довіритель на вчинення юридичних дій видає довіреність, яка підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо правочин, на вчинення якого видана довіреність, вчинюється в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається за згодою сторін. Розірвання договору за згодою сторін є підставою для припинення зобов’язань, що виникли в зв’язку з його укладанням (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається (ст. 654 ЦК України). Оскільки договір доручення, як правило, укладається сторонами в усній формі, то і розірвання такого договору можливе за усною вимогою сторін.

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною, що визначено ч. 1. ст. 249 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Довіреність, яка видається довірителем повіреному на підставі договору доручення для представництва перед третіми особами, по відношенню до договору доручення є акцесорним правовідношенням, тобто правовідношенням, яке є додатковим до іншого (головного) правовідношення, без наявності якого акцесорне правовідношення втрачає свій сенс та значення. Дійсність такої довіреності прямо залежить від дійсності договору доручення, в рамках якого вона видана; припинення дії договору доручення неминуче призведе до припинення довіреності.

Таким чином, щодо способу волевиявлення та форми правочину слід наголосити, що скасування довіреності, як і будь-який інший правочин, може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку (ст. 207 ЦК України). Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).

Наведене вище свідчить про те, що скасування довіреності не потребує обов’язкового засвідчення справжності підпису на заяві про це; лише за бажанням довірителя підпис на заяві про скасування довіреності може бути нотаріально засвідчений. В останньому випадку адресувати заяву слід «компетентним органам» для використання перед необмеженим колом осіб, яких стосується факт скасування довіреності. Слід наголосити, що зміст заяви полягає не в проханні нотаріуса скасувати довіреність, а в повідомленні про те, що довіреність заявником скасована.

Дії нотаріуса щодо скасування довіреності регламентовано пунктом 6 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок). Натомість, не є однорідною практика оформлення документів та дій нотаріуса при скасуванні довіреності. Особливої уваги потребує процедура скасування довіреності, яка зберігається не за місцем скасування (довіреність посвідчена іншим нотаріусом; довіреність посвідчена нотаріусом, діяльність якого припинена, а документи передані на державне зберігання тощо).

Нотаріус, який посвідчив довіреність, також відноситься до кола осіб, яких відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це. Якщо довіритель звернувся до такого нотаріуса із заявою, що містить повідомлення про скасування довіреності, то вона може бути адресована цьому нотаріусу, який встановлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві і вказує назву документа, який встановлює особу, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ. Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є у неї, напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.

Якщо довіритель звертається з метою засвідчення справжності підпису на заяві про повідомлення про скасування довіреності, яку посвідчив інший нотаріус, то нотаріус після засвідчення справжності підпису заявника на заяві видає йому цей документ, а заявник може відіслати цю заяву нотаріусу або державному нотаріальному архіву, які зберігають примірник такої довіреності.

Згідно з п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства (далі — Правила) заява про скасування довіреності реєструється в журналі реєстрації вхідних документів та залишається у справах нотаріуса на зберіганні в наряді 02-18, 02-19 згідно з номенклатурою. Одержавши таку заяву нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву робить відмітку про скасування довіреності на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, а також відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (п.п. 6.2 п. 6 глави 4 розділу ІІ Порядку).

Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом шляхом передавання відповідної заяви в порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат».

Посвідчені нотаріусами довіреності, а також передоручення за ними, припинення їх дії підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252 (далі — Положення). Заява про реєстрацію припинення дії довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей за формою, що міститься у додатку 2 Положення, в цьому випадку не заповнюється.

Оскільки дії нотаріуса щодо скасування довіреності та реєстрації припинення її дії в Єдиному реєстрі довіреностей є законодавчо пов’язаними, одночасно заява про скасування довіреності, адресована нотаріусу, в архіві якого зберігається примірник такої довіреності, може містити і прохання внести відомості про припинення дії довіреності до Єдиного реєстру довіреностей.

У разі якщо підпис на заяві про скасування довіреності засвідчується нотаріусом, який довіреність не посвідчував, можливо подання цьому нотаріусу окремої заяви в довільній формі з проханням внести відповідні відомості про припинення дії довіреності до Єдиного реєстру довіреностей. У цьому випадку підпис заявника на такій заяві не підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, нотаріус лише перевіряє справжність підпису заявника, про що робить відмітку на заяві, і вказує назву документа, який встановлює особу, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ. Згідно з п. 8.9 Правил нотаріус реєструє заяву з проханням про внесення відомостей до Єдиного реєстру довіреностей в журналі реєстрації вхідних документів та разом з примірником витягу про припинення дії довіреності зберігає у своїх справах в наряді 01-09 згідно з номенклатурою.

Аналогічними є дії нотаріуса при отриманні ним заяви від представника про відмову від вчинення дій, що були визначені довіреністю.

Зразок

заяви про скасування довіреності,
поданої нотаріусу, яким посвідчено скасовану довіреність

Приватному нотаріусу Харківського
міського нотаріального округу Іванову І.І.

 

Довірителя Івана Івановича,
РНОКПП 2626262626,
що проживає в м. Харкові,
вул. Іванова, 1, кв. 1

ЗАЯВА

Я, Довіритель Іван Іванович, повідомляю Вас, що довіреність, видана на ім’я Повіреного Петра Петровича, що проживає в м. Харкові, вул. Іванова, 1, кв. 2, посвідчена 01 лютого 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановим І.І. за реєстровим № 225, мною скасована.

У зв’язку зі скасуванням довіреності прошу внести відповідний запис до Єдиного реєстру довіреностей про припинення довіреності.

Зміст ст. ст. 248, 249 мені нотаріусом роз’яснено.

Дев’ятого вересня дві тисячі шістнадцятого року,

м. Харків

ПІДПИС ___________

Особу Довірителя Івана Івановича встановлено за паспортом ММ 252525, виданим 02 березня 2004 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, Справжність його підпису та дієздатність перевірено.

Приватний нотарiус

Зразок

заяв про скасування довіреності,
посвідченої іншим нотаріусом

Компетентним органам
Довірителя Івана Івановича,
РНОКПП 2626262626,
що проживає в м. Харкові,
вул. Іванова, 1, кв. 1

ЗАЯВА

Я, Довіритель Іван Іванович, повідомляю, що довіреність, видана на ім’я Повіреного Петра Петровича, що проживає в м. Харкові, вул. Іванова, 1, кв. 2, посвідчена 01 лютого 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановим І.І. за реєстровим № 225, мною скасована.

Зміст ст. ст. 248, 249 мені нотаріусом роз’яснено.

Дев’ятого вересня дві тисячі шістнадцятого року,

м. Харків

ПІДПИС ___________

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС НОТАРІУСА

Приватному нотаріусу Харківського
міського нотаріального округу Петрову А.А.

Довірителя Івана Івановича,

РНОКПП 2626262626,

що проживає в м. Харкові,

вул. Іванова, 1, кв. 1

ЗАЯВА

Я, Довіритель Іван Іванович, в зв’язку зі скасуванням мною довіреності, виданої на ім’я Повіреного Петра Петровича, що проживає в м. Харкові, вул. Іванова, 1, кв. 2, посвідченої 01 лютого 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановим І.І. за реєстровим № 225, прошу Вас внести відомості про припинення дії цієї довіреності до Єдиного реєстру довіреностей.

Дев’ятого вересня дві тисячі шістнадцятого року,

м. Харків

ПІДПИС ___________

Особу Довірителя Івана Івановича встановлено за паспортом ММ 252525, виданим 02 березня 2004 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, Справжність його підпису та дієздатність перевірено.

Приватний нотарiус

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
01021, м. Київ, вул. Липська, 10, тел./факс: 594-63-40

Делегатам, гостям та організаторам
Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів

Дорогі друзі!

Від імені Партії Регіонів щиро вітаю Вас з початком роботи Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів.
Проведення такого представницького форуму свідчить про назрілу необхідність професійного обговорення на найвищому фаховому рівні проблемних питань та шляхів подальшого розвитку галузі.
Сьогодення ставить перед Вами нові виклики та вимоги до якості послуг, удосконалення механізму забезпечення законних прав кожного громадянина. Переконаний, що спільними зусиллями Ви зможете подолати існуючі труднощі, а нотаріат і надалі залишатиметься важливим чинником розбудови правової і демократичної держави.
Упевнений, що участь у з’їзді наукової еліти, провідних діячів та фахівців нотаріальної діяльності в Україні сприятиме продуктивному обміну кращим досвідом та здобутками, досягнутими у сфері нотаріату, а напрацювання учасників нинішнього поважного зібрання, безперечно, будуть використані у процесі реформування практичної діяльності нотаріусів та піднесення її до рівня найвищих світових стандартів.
Бажаю учасникам з’їзду плідної роботи, творчої наснаги та успіхів на професійній ниві у справі служіння народові України.

З повагою
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович

Ви можете отримати повну версію статті безкоштовно…