ІННА БУРЯЧЕК,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ДОГОВІР ПІДНАЙМУ — ВИБУХ ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК, АБО ЯК ЗАХИСТИТИ АРХІВ
Ідея написання цієї статті виникла не з теоретичних поглядів, а насамперед з практичних! Головна мета цієї статті — упереджувальна, тому, сподіваюся, вона стане корисною для колег.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» перш ніж розпочати нотаріальну діяльність, нотаріус зобов’язаний виконати певні дії щодо реєстрації нотаріальної діяльності та обрати робоче місце для здійснення нотаріальної діяльності. Не маючи приміщення у власності, нотаріус може укласти договір оренди приміщення, враховуючи його відповідність встановленим законом вимогам, зокрема, щодо забезпечення збереження недоторканим архіву приватного нотаріуса.
Окрім відповідності приміщення приватного нотаріуса встановленим законом вимогам, нота¬ріуса хвилюють також комфортні, безконфлікт¬ні та довгострокові умови оренди, що задовольнятимуть його як орендаря під час здійснення професійних обов’язків та громадян під час реалізації ними своїх прав. Сьогодні таким вимогам якості та комфортності, а також можливості вільного доступу громадян відповідають сучасні бізнес-центри з розвинутою інфраструктурою, зручним місцем розташування, професійними відділами оренди та менеджерським складом, які надають професійні послуги з оренди майна.
Серед власників сучасних бізнес-центрів з розвинутою інфраструктурою категорії якості В+ та А вельми розповсюджена практика укла¬дання договору найму будівель з управляючими компаніями. Управляючі компанії, які здійснюють управління нерухомим майном, застосовують комплексний підхід до розвитку і управління нерухомістю. В рамках управління нерухомим майном відбувається розмежування функцій власника і керівника, тобто власник передає в оренду об’єкти нерухомого майна, делегуючи функції оперативного управління наймачу та залишаючи за собою як за власником функції ухвалення стратегічних рішень і контролю за якістю виконання. Як правило, управляючі компанії, яким передані в оренду та довірче управління тисячі квадратних метрів у найм, обираються/призначаються самими власниками будівель або взагалі зазначені компанії є партнерами, дольовими власниками тисяч квадратних метрів, тому така концепція управління не викликає сумнівів щодо якості надання послуг з оренди приміщення та подальшої суборенди з потенційними піднаймачами.
Погодившись з такою концепцією управління нерухомим майном, нотаріус укладає договір піднайму приміщення. На вимогу нотаріуса компанія наймач може надати йому договір найму приміщення з власником приміщення, адже такий договір нотаріус зобов’язаний додати до договору суборенди для успішного проходження сертифікації приміщення.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Це означає, що наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов’язки наймодавця. У свою чергу піднаймач має права та обов’язки наймача. Договір піднайму є похідним від договору найму. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Таким чином, укладаючи договір піднайму, ми керуємося загальними правами ЦК України, які надані наймачу.
У відносинах, породжених договорами найму та піднайму, завжди існує така теза: норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на них не поширюються, тому до вказаних договірних відносин зазначений Закон НЕ може бути застосований як субсидіарний і до договірних відносин будуть застосовані ЛИШЕ норми ЦК України.

 

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ у м. Києві вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655, тел.: (044) 461­76­12, факс (044) 461­77­57 www.minrd.gov.ua; e­mail: kievdpa@kyivsta.gov.ua; Код ЄДРПОУ 38726007

 

03.11.2014 № 11250/10/26­15­17­01­07                               На № _______ від _______

Нотаріальна палата України

вул. Голосіївська, 7 корп. 2, літера «А», офіс 4­1, м. Київ, 03039

Про розгляд листа

Головне управління Міндоходів у м. Києві на виконання доручення Державної фіскальної служби України від 14.10.2014р. за № 7248/7/99­99­17­03­03­17, в межах своєї компетенції та згідно з нормами чинного податкового законодавства розглянуло ваш лист від 06.10.2014р. за № 192/1 та повідомляє наступне.

03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі — Закон), яким тимчасово до 1 січня 2015 року запроваджено військовий збір.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755­VІ із змінами і доповненнями (далі — Кодекс) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Кодексу платниками є: фізична особа­резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа­нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу зазначено, що об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно­правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Тобто під об’єктом оподаткування військовим збором розуміють дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно­правовими договорами. Результатом цивільно­правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).

Одночасно, слід зазначити, що у разі оренди майна, у сфері господарювання відносини сторін регулюються главою 30 § 5 Господарського кодексу України (далі — ГКУ).

Зокрема, частиною 1 статті 283 ГКУ зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відносини сторін щодо орендованого майна регулюються договором оренди, і додаткових погоджень орендодавця щодо вчинення тих чи інших дій з орендованим майном не потребується, якщо це не передбачено договором оренди.

Одночасно, статтею 759 § 1 главою 58 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Водночас, статтею 655 § 1 главою 54 ЦКУ передбачено, що за договором купівлі­продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникають при укладені договору купівлі­продажу майна (ст. 655 ЦКУ) та найму (оренди) (ст. 759 ЦКУ), не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи вищезазначене, виплати за договорами оренди та купівлі­продажу рухомого та нерухомого майна на користь фізичних осіб не є об’ єктом оподаткування військовим збором.

Заступник начальника
Головного управління
ДФС у м. Києві                                                                                         Г.В. Ігнатенко

 

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Учасникам І Всеукраїнського
з’їзду нотаріусів України

Шановні друзі!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди І Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України.
Щодня до вас по пораду та допомогу звертаються тисячі співгромадян. Від вашого професіоналізму та принциповості залежить якість задоволення їхніх законних потреб і сам стан правової культури суспільства.
Упевнений, що вітчизняні нотаріуси з властивим їм почуттям відповідальності й надалі вірно служитимуть законові, інтересам народу та кожного громадянина України, докладатимуть зусиль задля утвердження верховенства права та ідеалів справедливості.
Бажаю з’їздові плідної й успішної роботи.
Зичу міцного здоров’я, щастя, благополуччя та нових здобутків.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

АЛЛА КАЛЬНІЧЕНКО,
заступник головного редактора журналу «Землевпорядний вісник»
ДЕЯКІ ПИТАННЯ СПАДКУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Особливості створення фермерського господарства
Для розуміння того, яким чином і що саме спадкується у фермерському господарстві (далі — ФГ), згадаємо спочатку порядок його створення.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (далі — Закон) ФГ є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.
ФГ може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Процедуру створення ФГ умовно можна поділити на два етапи. Перший етап пов’язаний з одержанням земельної ділянки у власність чи користування засновником (-ами), для цього засновник має володіти спеціальною земельною дієздатністю, тобто мати досвід роботи у сільському господарстві. Другий етап — це реєстрація ФГ як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Якщо засновник ФГ вже має у власності чи користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення (це можуть бути землі, передані не лише для ведення фермерського господарства, а й для ведення товарного с/г виробництва), то такий засновник проходить лише другий етап створення ФГ. Закон в питанні створення ФГ висуває вимогу про досвід роботи у сільському господарстві лише для одержання відповідної земельної ділянки.
Так, ст. 7 Закону встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності єдиним масивом.
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
ФГ є юридичною особою, діє на основі Статуту, у якому зазначаються: найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Отже, при створенні ФГ громадянину спочатку надається земельна ділянка у користування або у власність, і лише потім створюється ФГ як юридична особа.
Формування майна фермерського господарства
Статтею 19 Закону визначено, що до складу майна ФГ (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які пере­даються членами цього господарства до його складеного капіталу.
Майно ФГ належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до його складеного капіталу, передаються йому на визначений у Статуті термін. Таким чином, право користування земельною ділянкою має бути відображено в Статуті ФГ. Якщо це право постійного користування, то строк, на який передається право користування земельною ділянкою головою ФГ самому ФГ, не вказується. Якщо ж ідеться про оренду земельної ділянки — має бути вказаний термін, передбачений таким договором.
Порядок володіння, користування і розпорядження майном ФГ здійснюється відповідно до його Статуту або угоди між членами фермерського господарства.
Взагалі, коли ми говоримо про ФГ як об’єкт майнових прав, слід згадати, що законом ФГ визнається цілісним майновим комплексом, який включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання (ст. 22 Закону).
За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону ФГ як цілісний майновий комплекс (далі — ЦМК) може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ви можете отримати повну версію статті безкоштовно…..

Залучення нотаріуса до реєстраційних дій, безперечно, з часом включить нотаріуса до кола осіб — учасників судового процесу при розгляді певних спірних правовідносин. Мета цієї статті — не аналіз певних норм права, а обмін досвідом участі у судовому процесі нотаріуса саме як державного реє­стратора.

Найчастіше такі спори виникають саме під час розгляду питань, які постають щодо орендних відносин земельних ділянок товарного сільськогосподарського призначення, де серед позовних вимог про визнання договору недійсними, скасування державної реєстрації, висуваються вимоги про визнання протиправними дій нотаріуса як державного реєстратора.

Перш за все хотілося б звернути увагу на те, що суди досить часто відкривають такі провадження саме в цивільному процесі, а не в адміністративному, для оскарження реєстраційних дій, хоч це і суперечить позиції, висловленій у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014. Окрім того, в таких справах нотаріуса залучають не як третю особу, а як відповідача. Хоча склад учасників процесу і визначає позивач, пропоную подати клопотання (додаток 1). У більшості випадків суди їх задовольняють і залучають нотаріуса як третю особу.

Щодо матеріалів реєстраційної справи, то рекомендую не виготовляти копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки Ви будете позбавлені можливості пред’явити оригінали цих документів для огляду суду, а відповідно, і засвідчити подані Вами копії. Суд може не прийняти ці докази до уваги і розглянути позов без вивчення реєстраційної справи. Це будуть не належні докази. Сам суд може не витребувати документи взагалі. У такому разі, на мою думку, варто подати клопотання (додаток 2).

У разі якщо до спору призвели дії третіх осіб, наприклад, кадастровий реєстратор не вніс відомості про оренду земельної ділянки до відповідних відомостей у витязі з Державного земельної кадастру, варто подати клопотання про залучення їх як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог.

Окрім того, варто звернути увагу суду на доцільність закриття цивільного провадження відносно нотаріуса як державного реєстратора. Для цього можна подати відповідне клопотання. У разі відмови у задоволенні цього клопотання пропоную варіант апеляційної скарги (додаток 3).

Хочу звернути увагу лише на основні відмінності між цивільним та адміністративним процесом, які є важливими для нотаріуса:

	Адміністративний процес	Цивільний процес
Строки позовної давності	6 місяців	3 роки
Обов’язок доказування	лежить на суб’єкті владних повноважень	покладається на сторін

 

Однією з підстав скасування реєстраційних дій нотаріуса є невиконання ним ч. 3 п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: невитребування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі якщо відповідні документи не були подані заявником. Запити, які подаються мною як державним реєстратором, наведено у додатку 4.

Сподіваюсь, що подані проекти процесуальних документів стануть у нагоді. Але щиро бажаю, щоб подібних ситуацій у Вашій практиці, шановні колеги, не виникало.

Додаток  1

Інформаційний лист
щодо порядку дій нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень

У зв’язку з набранням чинності 01 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 834) Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) викладено в новій редакції.

Одночасно із Законом № 834 набрала чинності і Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Постанова № 1127), якою затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — Порядок), Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема ч. 4 п. 3 Постанови № 1127 встановлено наступне:

«4) надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до впровадження програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, створеного відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, здійснюється відповідно до законодавства за допомогою діючого програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

ДІЙСНІСТЬ РЕЧОВИХ ПРАВ
на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 1 січня 2013 року

Частиною 3 статті 3 Закону встановлено:

«3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

4. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону».

Отже, у разі коли для вчинення нотаріальної дії нотаріусу подається правовстановлювальний документ, з якого вбачається наявність реєстрації права власності, проведена належним чином до 01 січня 2013 року, то реєстрація права власності відчужувача відповідно до діючого законодавства не є обов’язковою.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ЗБІР
в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

У випадку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусами як суб’єктами державної реєстрації адміністративний збір включається до складу доходів загального фонду Державного бюджету України.

Оплату послуг приватних нотаріусів регулює частина 3 статті 35 Закону:

«3. Фінансове забезпечення приватних нотаріусів та акредитованих суб’єктів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів або акредитованих суб’єктів, які здійснили державну реєстрацію прав.

Перерахування коштів адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав здійснюється в установленому законодавством порядку».

Слід звернути увагу, що Законом встановлено саме перерахування коштів адміністративного збору. На цей час порядок перерахування адміністративного збору приватним нотаріусам законодавством не встановлений. Вбачається можливим 60% адміністративного збору перераховувати на поточний рахунок приватного нотаріуса, відкритий в установі банку.

Вказана вище сума не є платою за вчинення нотаріальної дії і відповідно не підлягає відображенню в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не прий­мається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

Отже, за проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень адміністративний збір має бути сплачений:

за проведення державної реєстрації державними нотаріусами — 100% адміністративного збору сплачується до Державного бюджету України;

за проведення державної реєстрації приватними нотаріусами:

40% адміністративного збору сплачується до Державного бюджету України,

60% адміністративного збору залишаються у приватного нотаріуса.

Розрахунок адміністративного збору для сплати протягом 2016 року в найбільш поширених випадках наводиться в таблиці 1.

Таблиця 1

РОЗРАХУНОК АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗБОРУ

Строк	Розмір	Сума, грн.
		100%	40%	60%
За державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (крім випадків державної реєстрації права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс)
не перевищує п’яти робочих днів	0,1 розміру мінімальної заробітної плати	140,00	56,00	84,00
2 робочі дні	1 мінімальна заробітна плата	1380,00	552,00	828,00
протягом 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви	2 мінімальні заробітні плати	2760,00	1104,00	1656,00
протягом 2 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви	5 мінімальних заробітних плат	6890,00	2756,00	4134,00
За державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності (крім випадків державної реєстрації права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс)
не перевищує п’яти робочих днів	50 відсотків адміністративного збору за державну реєстрацію права власності	70,00	28,00	42,00
2 робочі дні		690,00	276,00	414,00
протягом 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви		1380,00	552,00	828,00
протягом 2 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви		3450,00	1380,00	2070,00
За державну реєстрацію обтяжень
не перевищує 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви	0,05 розміру мінімальної заробітної плати	70,00	28,00	42,00
протягом 2 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви	0,5 розміру мінімальної заробітної плати	690,00	276,00	414,00
За внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника
не встановлений	0,04 розміру мінімальної заробітної плати	60,00	24,00	36,00

 

Строк державної реєстрації прав, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.

Строк державної реєстрації прав, визначений у годинах, обраховується з часу реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.

За державну реєстрацію права власності на частку у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна адміністративний збір сплачується в повному розмірі.

Звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав фізичні та юридичні особи — під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом, а також інші особи згідно частини 4 cтатті 34 Закону.

Реквізити рахунків для обліку доходів Державного бюджету України розміщені на офіційному сайті Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за адресою:

http://www.treasury.gov.ua/reg/control/kha/uk/publish/category/338916

Пошук слід здійснювати за кодом класифікації доходів бюджету 22012600 — Адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Реквізити рахунків по Харківській області за ККДБ 22012600 додаються.

ПЛАТА ЗА НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно пункту 2 Постанови № 1127 плата за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно справляється у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому така інформація отримується, округлюється до гривні та зараховується до державного бюджету у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Реквізити рахунків для обліку доходів Державного бюджету України розміщені на офіційному сайті Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за адресою:

http://www.treasury.gov.ua/reg/control/kha/uk/publish/category/338916

Пошук слід здійснювати за кодом класифікації доходів бюджету 22012700 — Плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, за одержання інформації з інших державних реєстрів, держателем яких є центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Реквізити рахунків по Харківській області за ККДБ 22012700 додаються.

Розрахунок плати за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що розрахована для сплати протягом 2016 року, наводиться в таблиці 2.

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК ПЛАТИ ЗА НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Підстава — за надання інформації	Розмір	Сума, грн.
у паперовій формі	0,025 розміру мінімальної заробітної плати	34,00
в електронній формі	0,0125 розміру мінімальної заробітної плати	17,00
нотаріусам під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно	0,04 розміру мінімальної заробітної плати	55,00

 

ВИДАЧА ДОКУМЕНТІВ
за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав

Частиною 1 статті 21 Закону встановлено:

«1. Рішення державного реєстратора, інформація з Державного реєстру прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі».

Оскільки діюче програмне забезпечення Державного реєстру прав не дозволяє за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав видати заявнику інформацію в електронній формі, до впровадження нового програмного забезпечення слід видавати за результатом розгляду заяв інформацію в паперовій формі.

Вбачається можливим до моменту впровадження програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, створеного відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, формувати інформацію з реєстру або у формі інформаційної довідки або у формі витягу. Інформація у формі витягу видається найбільш прийнятною, оскільки у всіх випадках вона відображає саме ті права та їх обтяження, які зареєстровані у відповідності з поданою заявою.

Згідно пункту 22 Порядку інформація з Державного реєстру прав надається у паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.

Разом з інформацією нотаріус у випадках, встановлених Порядком, повертає заявнику оригінали документів, поданих для державної реєстрації прав.

У цьому разі заявник, що отримує зазначені документи, пред’являє документ, що посвідчує його особу, а також у разі необхідності — документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені іншої особи; нотаріус встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень.

Після отримання документів на примірнику поданої заяви, що долучався до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником зазначаються відомості про отримання документів в повному обсязі. Вважається доцільним, щоб заявник написав власноручно:

«Документи отримані в повному обсязі.

        Дата, підпис, пізвище, ініціали»

У разі відмови у проведенні державної реєстрації прав заявникові також повертається документ, що підтверджує внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Оскільки новелами законодавства вперше впроваджена процедура видачі документа без підпису і печатки, з метою уникнення непорозумінь пропонується доводити до відома заявників інформацію про можливість перевірки дійсності документа, виданого з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на офіційному сайті Міністерства юстиції України, для чого слід пройти за наступними посиланнями:

Міністерство юстиції України → Електронні сервіси онлайн → Державні реєстри → Перевірити виданий документ

http://rrpdoc.informjust.ua/

Для полегшення надання роз’яснень з цього питання разом з інформацією з реєстру пропонується надавати заявнику відповідну пам’ятку на аркуші формату А5, текст якої додається.

ПЕРЕДАЧА ДОКУМЕНТІВ
у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови № 1127 встановлено:

«2) органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку, до припинення надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України забезпечують формування та ведення реєстраційних справ відповідно до законодавства, у тому числі у разі проведення державної реєстрації прав іншими суб’єктами державної реєстрації не за місцезнаходженням майна, нотаріусами».

Згідно пункту 25 Порядку подана заява (з відміткою про одержання документів), документ, що підтверджує внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, документи, які були роздруковані в процесі державної реєстрації прав та їх обтяжень, формуються у реєстраційну справу та передаються органові державної реєстрації прав за місцерозташуванням нерухомого майна в порядку, встановленому Мін’юстом.

На цей час діє Порядок передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Наказом МЮУ № 111/5 від 20 січня 2012 року, який не встановлює строків передачі документів.

Таким чином, до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення надання послуг органами державної реєстрації прав, утвореними Міністерством юстиції, нотаріуси передають документи для формування реєстраційної справи органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна в тому ж порядку, що діяв станом на 31 грудня 2015 року.

Слід зазначити, що діючим Порядком не передбачено виготовлення і долучення до реєстраційної справи паперових копій документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, а так само — копій документів, що встановлюють особу заявника.

Вважається доцільним передавати органам державної реєстрації прав з описом вкладення наступні документи:

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

Квитанції:

про сплату адміністративного збору (приватні нотаріуси передають обидві квитанції: про сплату 40% і 60% збору),

за надання інформації;

Пошук заяв в базі даних заяв;

Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави;

Рішення державного реєстратора;

Інформація, сформована за результатом розгляду заяви.

АЛГОРИТМ ДІЙ НОТАРІУСА
як державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Виконуючи функції державного реєстратора прав, до впровадження нового програмного забезпечення реєстру, нотаріус має вчинити наступні дії:

Встановити особу заявника в порядку, передбаченому п. 8 Порядку. Слід звернути увагу, що Порядком не передбачене виготовлення копій документів, що встановлюють особу заявника.

Перевірити наявність документа (документів) про сплату адміністративного збору та документа, що підтверджує внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав, а також відповідність законодавству розмірів внесеної плати.

Перевірити наявність оригіналів документів, необхідних для відповідної реєстрації прав. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та п.п. 41–53 Порядку.

Для державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об’єкта, також подається технічний паспорт на такий об’єкт (п. 54 Порядку).

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, також подається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку (п. 55 Порядку).

Слід звернути увагу, що Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачене виготовлення паперових копій зазначених вище документів.

За допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зареєструвати, сформувати та роздрукувати заяву у двох примірниках, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) та нотаріус проставляють підписи. Один примірник заяви надається заявникові, а другий долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, виготовити електронні копії таких документів шляхом їх сканування, долучити оригінали документів до зареєстрованої заяви.

Встановити відсутність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно в порядку, встановленому п.п. 12–14 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня  2011 року № 1141 (далі — Порядок № 1141). Сформувати та роздрукувати пошук заяв у базі даних заяв, без проставлення підпису і печатки.

Здійснити пошук у Державному реєстрі прав відомостей про нерухоме майно, право власності та суб’єкта цього права, інших речових прав та суб’єкта цих прав, іпотеку та суб’єкта цього прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав в порядку, установленому п.п. 10, 11 Порядку № 1141 та Наказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14 грудня 2012 року. Результати пошуку не друкувати.

Під час проведення державної реєстрації прав використовуються відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно  використовуються наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Прийняти, відредагувати та роздрукувати рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав.

Редагуючи рішення, слід зробити наступну заміну:

Видалити абзац:	Додати натомість абзац:
Керуючись частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703,	Керуючись частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого пос­тановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127

 

Слід звернути увагу, що згідно пункту 3 Порядку на рішенні державного реєстратора не проставляється підпис та печатка.

За результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкрити та/або закрити розділи в Державному реєстрі прав, внести до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав.

За допомогою програмних засобів ведення Реєстру сформувати інформацію з нього.

Задовольнити заяву.

Видати заявнику документи. На примірнику заяви, що долучається до реєстраційної справи, заявником зазначаються відомості про отримання документів в повному обсязі.

Передати документи для формування реєстраційної справи.

Консультативно-методична рада з питань нотаріату при Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області

 

Т. П. КАРПЕЧКІН,
здобувач кафедри
цивільного права Одеської
національної юридичної академії
АВТОТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ
ЯК ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ ЛІЗИНГУ1
У світовій практиці найбільш привабливим предметом лізингових послуг є лізинг автотранспортних засобів. На думку українських спеціалістів, сучасний український лізинг не є винятком, згідно з діючим законодавством (Закон України «Про транспорт») безпосереднім предметом договору лізингу є транспортні засоби у широкому їх розумінні, зокрема, предметом договору лізингу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні автотранспортні засоби, самохідні машини і т. ін.
Лізинг морських, річкових суден передбачений та регулюється згідно з Кодексом торговельного мореплавання України від 23.05.1995 р. Виходячи з цього, всі вказані об’єкти можуть бути предметом договору лізингу та використовуватися з метою, передбаченою ст. 15 Кодексу.
Транспортні засоби, як предмети договору лізингу, що передаються лізингоодержувачу, повинні, перш за все, відповідати вимогам, установленим ст. 10 Закону України «Про транспорт», а саме: вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат (при наявності його у лізингодавця).
Правове регулювання лізингу транспортних засобів здійснюється нормами гл. 58 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), Законом України «Про фінансовий лізинг», Кодексом торговельного мореплавства України, а також у субсидіарному порядку загальними положеннями про найом (оренду) (пар. 1 гл. 58 ЦК України) з урахуванням особливостей, установлених спеціальними нормами про лізинг.
Найчастіше у нашій країні як предмет лізингу використовуються такі види транспортних засобів, як легкові автомобілі, дорожньо-будівельна техніка, вантажівки, сільськогосподарська техніка та ін.
Привабливість такого предмета лізингу обумовлена багатьма факторами, серед яких слід відзначити сформований споживчий попит, присутність вторинного ринку — вищенаведена техніка, як правило, достатньо ліквідна. Для лізингодавця це можливість у разі невиконання лізингоодержувачем узятих на себе зобов’язань, за договором лізингу, предмет договору лізингу, вилучений у недобросовісного лізингоодержувача, продати на вторинному ринку. Таким чином, ризик лізингодавця при правочинах з транспортними засобами значно зменшиться.
Крім того, захист лізингового договору, де предметом є транспортний засіб, забезпечується сукупністю різних механізмів, включаючи правове регулювання, а також аналіз фінансових наслідків прийняття лізингоодержувачем зобов’язань за договором лізингу. Загальною практикою для лізингодавця є інспекційні перевірки стану предмета лізингу (п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг») з метою контролю за використанням транспортного засобу.
Не дивлячись на наявність механізмів забезпечення зобов’язань за договором лізингу (гл. 49 ЦК України), у договорі лізингу транспортного засобу доцільно передбачити умови, згідно з якими лізингодавець може беззаперечно вступати у володіння предметом лізингу при невиконанні лізингоодержувачем відповідних до договору зобов’язань протягом дії договору лізингу.
Згідно із загальним правилом (п. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг») договір лізингу транспортного засобу укладається в письмовій формі і не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Проте необхідно зазначити, що положення п. 2 ст. 799 ЦК України передбачає, що договір найму (оренди) транспортного засобу при участі у ньому як суб’єкта договору фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У свою чергу законом не обумовлено статус фізичної особи, чітко не визначено, чи належить ця загальна норма законодавства, що регулює зобов’язання за договором найму (оренди) транспортного засобу, як аналогія закону, до лізингу транспортних засобів, де суб’єктом договору лізингу є фізична особа — підприємець.
Що стосується питання державної реєстрації, то такий порядок передбачений Правилами реєстрації автотранспортних засобів у Державній інспекції безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ України та розповсюджується лише на транспортні засоби.
За загальним правилом, договір лізингу вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута згода за всіма його суттєвими умовами, у тому числі умовою про предмет лізингу та продавця майна. У цьому зв’язку слід звернути особливу увагу на визначення предмета договору лізингу, це викликано тим, що транспортний засіб однієї й тієї ж марки може бути різної комплектації та різноманітної модифікації. Однією з важливих вимог законодавства щодо предмета лізингу є те, що надана у лізинг річ повинна визначатись індивідуальними ознаками (п. 1 ст. З Закону України «Про фінансовий лізинг»). Транспортний засіб, згідно з загальним правилом цивільного законодавства, буде відповідати індивідуально визначеній речі лише в тому разі, якщо буде наділено тільки йому властивими ознаками, що відрізняють її з безлічі однорідних речей, і тим самим є можливість індивідуалізувати таку річ (п. 1 ст. 184 ЦК України). У відповідності з вимогами ст. 188 ЦК України, яка виділяє складні речі, утворені з різних частин, але за своєю суттю є єдиним цілим, транспортний засіб повинен передаватись у комплекті з усіма речами, які входять до його складу. Предмет лізингу повинен бути переданий у лізинг разом з усіма його речами та документами (технічним паспортом та ін.), якщо інше не передбачено договором. Відповідно лізингоодержувач повинен отримати транспортний засіб, що є предметом лізингу, у стані, який відповідає умовам договору лізингу та призначенню даного майна (ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»). Точність у визначенні предмета лізингу має значення не тільки для дотримання вимог щодо укладення договору лізингу, а й для запобігання наступних додаткових витрат. Прикладом у даному випадку може бути встановлення додаткового обладнання на стадії отримання лізингоодержувачем транспортного засобу, якщо така необхідність виникає, а лізингоодержувач стверджує, що така комплектація передбачена договором лізингу.
У свою чергу, лізингоодержувач під час прийняття транспортного засобу, як предмета договору лізингу, приймає на себе такі зобов’язання:

Висвітлено, хто бере участь при укладанні договорів відчуження майна боржника; від кого та які документи має витребовувати нотаріус безпосередньо до посвідчення договору відчуження майна боржника; хто чиї інтереси при цьому представляє; що робити нотаріусу з обтяженням майна боржника. Наведено відповідний зразок договору.
Ключові слова: господарська діяльність, кредиторська заборгованість, податкове зобов’язання, податковий борг, банкрут, досудова санація, санація, розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, комітет кредиторів, посвідчення договору.
Освещено, кто принимает участие при заключении договоров отчуждения имущества должника; от кого и какие документы должен истребовать нотариус непосредственно перед удостоверением договора отчуждения имущества должника; кто чьи интересы при этом представляет; что делать нотариусу с отягощением имущества должника. Приведен соответствующий образец договора.
Ключевые слова: хозяйственная деятельность, кредиторская задолженность, налоговое обязательство, налоговый долг, банкрот, досудебная санация, санация, распорядитель имущества, управляющий санацией, ликвидатор, комитет кредиторов, удостоверение договора.
Господарська діяльність будь-якого підприємства, як державної, так і недержавної форми власності, несе в собі ризик зіткнення як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин, із ситуацією, коли виникає заборгованість перед кредиторами (юридичними та/або фізичними особами, які мають безперечні, документально підтверджені докази грошових зобов’язань боржника), а саме: своєчасно не погашені банківські кредити, неоплачені цінні папери; заборгованість по заробітній платні перед працівниками, обов’язкових податках і зборах перед державним цільовими фондами. Треба чітко розрізняти механізм і способи погашення підприємствами кредиторської заборгованості як у процесі безпосередньої господарської діяльності як такої, так і на стадії банкрутства.
А) Якщо у підприємства на певній стадії господарської діяльності виникла заборгованість перед своїми кредиторами (постачальниками робіт, матеріалів, обладнання, послуг тощо), але воно має можливість виконати зобов’язання за рахунок коштів, отриманих від реалізації своїх певних матеріальних активів (кошти, матеріальні й нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання), то підприємство-боржник добровільно, на власний розсуд, визначає об’єкти продажу, черговість і порядок їх реалізації.
Б) У випадку виникнення у підприємства податкового зобов’язання або податкового боргу, усі його активи передаються в податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом і не потребує письмового оформлення.
***З метою сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків, дії підприємства повинні бути спрямовані на самостійну сплату податкового зобов’язання або погашення податкового боргу за будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна й немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав; отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених відповідними статтями Закону України № 2181-III від 21 грудня 2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [1] (далі – Закон № 2181). При цьому для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або в повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.
***У разі, коли інші, передбачені Законом № 2181, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів через проведення публічних торгів на умовах змагальності.
Цим же Законом № 2181 встановлюється порядок: