Архивы

Постанова Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 26 жовтня 2011 р. N 1141
Київ

Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( 1952-15 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що додається.
2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2012 року.

Прем’єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 жовтня 2011 р. N 1141

ПОРЯДОК
ведення Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав).
2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: іменований об’єкт — гідрографічний, соціально-економічний, природно-заповідний або інший подібний об’єкт;
органи державної реєстрації прав — Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін’юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
Інші терміни вживаються у цьому Порядку у значенні, наведеному в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( 1952-15 ) та інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до зазначеного Закону ( 1952-15 ).
3. Ведення Державного реєстру прав здійснюється державною мовою.
4. Ведення Державного реєстру прав передбачає:
1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі — база даних про реєстрацію заяв і запитів);
2) пошук відомостей у Державному реєстрі прав;
3) оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно;
4) відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього;
5) внесення змін до записів та скасування записів Державного реєстру прав;
6) надання інформації з Державного реєстру прав;
7) закриття розділів Державного реєстру прав.
Ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою
технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та
присвоєння номерів (реєстраційного номера об’єкта нерухомого
майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису,
індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки,
свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту),
витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень,
свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей,
що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій,
оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до
Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення
процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав), надання інформації
з Державного реєстру прав.

Номери, що формуються та присвоюються за допомогою програмних
засобів Державного реєстру прав, складаються з цифр, що утворюють
числа натурального ряду, та не повторюються на всій території
України у межах нумерації об’єктів нерухомого майна, заяв
(запитів), записів, документів, які формуються за допомогою
Державного реєстру прав (рішень, витягів, інформаційних довідок,
виписок, свідоцтв тощо).

Реєстрація заяв (запитів) у базі даних
про реєстрацію заяв і запитів

5. Реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв
і запитів проводить орган державної реєстрації прав шляхом
внесення відомостей, зазначених в заяві (запиті), до такої бази
даних.

6. Під час реєстрації заяв (запитів) кожній заяві (запиту)
присвоюється реєстраційний номер, фіксується дата і час її (його)
реєстрації.

Реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяв (запитів) є
ідентифікатором відповідної заяви (запиту).

7. Під час реєстрації заяви (запиту) орган державної
реєстрації прав формує картку прийому відповідної заяви (запиту)
та оформляє її у двох примірниках.

Один примірник картки прийому заяви (запиту) орган державної
реєстрації прав долучає до документів, поданих заявником, а другий
примірник — надає заявнику відповідно до законодавства.

8. Під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор прав
на нерухоме майно (далі — державний реєстратор) вносить до
відповідного запису в базі даних про реєстрацію заяв і запитів
відомості про реквізити прийнятого ним рішення (дата та індексний
номер рішення).

9. За результатом розгляду заяви (запиту) державний
реєстратор робить у відповідному записі в базі даних про
реєстрацію заяв і запитів відмітку про розгляд такої заяви
(запиту) та зазначає реквізити прийнятого ним рішення (дата та
індексний номер рішення) або реквізити сформованого витягу,
інформаційної довідки або виписки з Державного реєстру прав
(індексний номер, дата та час формування).

У разі коли заяву у випадках, установлених законодавством,
відкликано, державний реєстратор робить у відповідному записі в
базі даних про реєстрацію заяв і запитів відмітку про відкликання
заяви та зазначає реквізити прийнятого ним рішення про залишення
заяви без розгляду у зв’язку з її відкликанням (дата та індексний
номер рішення).

Пошук відомостей у Державному реєстрі прав

10. Під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор
здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про:

нерухоме майно;

право власності та суб’єкта цього права;

інші речові права та суб’єкта цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

11. Пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється
за реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна. У разі коли
відомості про реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна у заяві
(запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав
відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:

1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові,
податковий номер;

для фізичної особи (громадянина України, який через свої
релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття
реєстраційного номера облікової картки платника податку
(ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні
органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина
України) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер і
серія паспорта громадянина України;

для юридичної особи (резидента та нерезидента) — найменування
юридичної особи та податковий номер;

2) за адресою об’єкта нерухомого майна — назва
адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим,
область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або
селищної, сільської ради.

У разі здійснення пошуку з використанням назви населеного
пункту зазначається адреса в межах такого населеного пункту —
назва вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо) або
іменованого об’єкта (садове товариство, кооператив,
природоохоронна установа тощо), номер об’єкта нерухомого майна
(будинку, будівлі, споруди), номер корпусу та/або номер окремої
частини об’єкта нерухомого майна (квартири, приміщення тощо).

У разі здійснення пошуку за назвою селищної, сільської ради
зазначається назва селищної або сільської ради, назва іменованого
об’єкта (садове товариство, кооператив, природоохоронна установа
тощо), номер об’єкта нерухомого майна (будинку, будівлі, споруди),
номер корпусу та/або номер окремої частини об’єкта нерухомого
майна (квартири, приміщення тощо).

Якщо у складі іменованого об’єкта міститься вулиця,
зазначається також назва такої вулиці (проспекту, бульвару, площі,
провулку тощо);

3) за кадастровим номером земельної ділянки;

4) за номером запису.

12. Під час проведення державної реєстрації прав державний
реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно у базі даних про
реєстрацію заяв і запитів.

13. Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у
базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за
реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна та
ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього
Порядку.

14. Під час розгляду заяви про відкликання заяви про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень у випадках, установлених
законодавством, державний реєстратор здійснює пошук у базі даних
про реєстрацію заяв і запитів відповідного запису за
ідентифікатором зазначеної заяви.

Внесення записів до Державного реєстру прав

15. Після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав
відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та
оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер,
фіксується дата та час його формування.

16. На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію
прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ
Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру
прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор
на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх
обтяжень вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав
запис про виникнення іншого речового права, відмінного від права
власності, обтяжень речових прав на нерухоме майно, взяття на
облік безхазяйного нерухомого майна.

17. Розділ Державного реєстру прав відкривається державним
реєстратором на кожний окремий об’єкт нерухомого майна, право
власності на який заявлено вперше.

18. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох
частин, які містять відомості про:

нерухоме майно;

право власності та суб’єкта цього права;

інші речові права та суб’єкта цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

19. Після відкриття державним реєстратором розділу Державного
реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор
присвоює об’єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна є
ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого
державним реєстратором на такий об’єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право
на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру
прав такому запису присвоюється номер, який є його
ідентифікатором.

Дата і час державної реєстрації виникнення, переходу,
припинення права власності та інших речових прав на нерухоме
майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна
фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації
заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або заяви про
взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у базі даних про
реєстрацію заяв і запитів, відповідно до якої заявлено державну
реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме
майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

20. З метою проведення державної реєстрації виникнення права
власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме
майно такі відомості:

1) щодо земельної ділянки:

дата державної реєстрації земельної ділянки;

найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної
ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

площа земельної ділянки;

підстава для внесення запису про нерухоме майно:

— назва рішення;

— дата формування рішення;

— індексний номер рішення;

прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

найменування органу державної реєстрації прав.

У разі коли на земельній ділянці розташований об’єкт
нерухомого майна, право власності на який зареєстровано в
установленому законодавством порядку, державний реєстратор
додатково вносить відомості про реєстраційний номер такого
об’єкта;

2) щодо об’єкта нерухомого майна:

тип об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля,
споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);

призначення об’єкта нерухомого майна (житловий або
нежитловий);

площа об’єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності)
житлова);

відомості про складові частини об’єкта нерухомого майна
(найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності)
житлова площа об’єкта нерухомого майна, який є складовою частиною
складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної)
речі, пов’язаний з нею спільним призначенням та є її
приналежністю);

адреса об’єкта нерухомого майна;

підстава для внесення запису про нерухоме майно:

— назва рішення;

— дата формування рішення;

— індексний номер рішення;

прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

найменування органу державної реєстрації прав.

У разі коли право власності на земельну ділянку, на якій
розташований такий об’єкт нерухомого майна, зареєстровано в
установленому законодавством порядку, державний реєстратор
додатково вносить відомості про реєстраційний номер такої
земельної ділянки;

3) щодо підприємства як єдиного майнового комплексу:

найменування підприємства;

місцезнаходження підприємства;

дата проведення державної реєстрації підприємства;

код згідно з ЄДРПОУ;

склад підприємства (перелік нерухомого майна, що входить до
єдиного майнового комплексу (земельні ділянки, будівлі, споруди),
із зазначенням їх реєстраційних номерів);

підстава для внесення запису про нерухоме майно:

— назва рішення;

— дата формування рішення;

— індексний номер рішення;

прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

найменування органу державної реєстрації прав;

4) щодо об’єкта незавершеного будівництва:

технічна характеристика об’єкта незавершеного будівництва;

місце розташування об’єкта незавершеного будівництва;

реєстраційний номер земельної ділянки, на якій розташований
об’єкт незавершеного будівництва (крім земельної ділянки, яка
перебуває у складі земель державної або комунальної власності,
розмежування яких не проведено, та право власності на яку не
зареєстровано в Державному реєстрі прав);

номер запису (для земельної ділянки, яка перебуває у складі
земель державної або комунальної власності, розмежування яких не
проведено, та речове право на яку зареєстровано у спеціальному
розділі Державного реєстру прав);

підстава для внесення запису про нерухоме майно:

— назва рішення;

— дата формування рішення;

— індексний номер рішення;

прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

найменування органу державної реєстрації прав.

21. У разі проведення державної реєстрації виникнення права
власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису
про право власності та суб’єкта цього права такі відомості:

1) щодо суб’єкта права власності:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

— податковий номер (крім громадян України, які через свої
релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття
реєстраційного номера облікової картки платника податку
(ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні
органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина
України);

— номер та серія паспорта громадянина України (для громадян
України, які через свої релігійні або інші переконання
відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки
платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили
про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в
паспорті громадянина України);

— реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та
серія документа, дата його видачі, відомості про суб’єкта, що
здійснив його видачу, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для територіальної громади:

— відомості про територіальну громаду села, селища, міста,
району в місті;

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для держави:

— відомості про державу Україна;

— найменування органу державної влади, що здійснює управління
нерухомим майном;

— податковий номер органу державної влади;

2) форма власності;

3) вид спільної власності (у разі, коли майно належить на
праві спільної власності);

4) розмір частки у праві спільної власності (у разі, коли
майно належить на праві спільної часткової власності);

5) підстава для виникнення права власності:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

6) підстава для внесення запису про право власності та
суб’єкта цього права:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

7) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

8) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав.

22. У разі проведення державної реєстрації виникнення інших
речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності,
державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав такі відомості:

1) щодо суб’єкта речового права:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

— реквізити документа, що посвідчує таку особу (номер та
серія документа, дата його видачі, відомості про суб’єкта, що
здійснив його видачу, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— податковий номер органу державної влади;

2) вид речового права;

3) строк дії речового права (ознака безстроковості);

4) підстава для виникнення речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

5) підстава для внесення запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав, змін до запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

6) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

7) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

8) найменування органу державної реєстрації прав.

23. Якщо речовим правом на нерухоме майно є іпотека,
державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав такі відомості:

1) щодо суб’єкта речового права (іпотекодавець (майновий
поручитель), іпотекодержатель, боржник (якщо він не є
іпотекодавцем):

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— податковий номер органу державної влади;

2) розмір основного зобов’язання (відомості про розмір
основної суми заборгованості та процентів за основним
зобов’язанням та/або посилання на правочин, в якому встановлено
основне зобов’язання у разі, коли іпотекою забезпечується
задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому);

3) строк виконання основного зобов’язання (відомості про
строк повного виконання основного зобов’язання або строк дії
іпотечного договору в разі, коли іпотекою забезпечується
задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому);

4) реквізити заставної, відомості про видачу дубліката
заставної, анулювання заставної (у разі, коли іпотечним договором
передбачено видачу заставної);

5) підстава для виникнення речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

6) підстава для внесення запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

7) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

8) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав.

24. У разі проведення державної реєстрації виникнення
обтяжень речових прав на нерухоме майно державний реєстратор
вносить до запису про обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта
цих прав такі відомості:

1) щодо суб’єкта обтяжень речових прав (обтяжувач, боржник та
(за наявності) особа, в інтересах якої встановлено обтяження):

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— посадова особа органу місцевого самоврядування (у разі,
коли обтяжувачем є посадова особа);

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— посадова особа органу державної влади (у разі, коли
обтяжувачем є посадова особа);

— податковий номер органу державної влади;

2) вид обтяження речового права (податкова застава, арешт,
заборона, інші обтяження, визначені законом);

3) зміст обтяження речового права;

4) строк дії обтяження речового права (за його наявності);

5) підстава для виникнення обтяження речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

6) підстава для внесення запису про обтяження прав на
нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих прав:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

7) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

8) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав.

25. У разі проведення державної реєстрації виникнення іншого
речового права на нерухоме майно, відмінного від права власності,
до спеціального розділу Державного реєстру прав вносяться такі
відомості:

1) щодо об’єкта речового права:

дата державної реєстрації земельної ділянки;

найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної
ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

площа земельної ділянки;

2) щодо суб’єкта речового права:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— податковий номер органу державної влади;

3) вид речового права;

4) строк дії речового права (ознака безстроковості);

5) підстава для виникнення речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

6) підстава для внесення запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав, змін до запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

7) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

8) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав.

26. Якщо речовим правом на нерухоме майно є іпотека, до
спеціального розділу Державного реєстру прав вносяться такі
відомості:

1) щодо об’єкта речового права (опис предмета іпотеки —
майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено,
достатній для його ідентифікації);

2) щодо суб’єкта речового права (іпотекодавець (майновий
поручитель), іпотекодержатель, боржник (якщо він не є
іпотекодавцем):

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— податковий номер органу державної влади;

3) розмір основного зобов’язання (відомості про розмір
основної суми заборгованості та процентів за основним
зобов’язанням та/або посилання на правочин, в якому встановлено
основне зобов’язання у разі, коли іпотекою забезпечується
задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому);

4) строк виконання основного зобов’язання (відомості про
строк повного виконання основного зобов’язання або строк дії
іпотечного договору в разі, коли іпотекою забезпечується
задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому);

5) реквізити заставної, відомості про видачу дубліката
заставної, анулювання заставної (у разі, коли іпотечним договором
передбачено видачу заставної);

6) підстава для виникнення речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

7) підстава для внесення запису про інші речові права та
суб’єкта цих прав:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

8) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

9) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

10) найменування органу державної реєстрації прав.

27. У разі проведення державної реєстрації виникнення
обтяжень речових прав на нерухоме майно до спеціального розділу
Державного реєстру прав вносяться такі відомості:

1) щодо об’єкта, речові права стосовно якого обтяжуються:

щодо земельної ділянки:

— дата державної реєстрації земельної ділянки;

— найменування органу, що провів державну реєстрацію
земельної ділянки;

— кадастровий номер земельної ділянки;

— площа земельної ділянки.

щодо об’єкта нерухомого майна:

— тип об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля,
споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);

— призначення об’єкта нерухомого майна (житловий або
нежитловий);

— площа об’єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності)
житлова);

— відомості про складові частини об’єкта нерухомого майна
(найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності)
житлова площа об’єкта нерухомого майна, який є складовою частиною
складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної)
речі, пов’язаний з нею спільним призначенням та є її
приналежністю);

— адреса об’єкта нерухомого майна.

У разі коли право власності на земельну ділянку, на якій
розташований об’єкт нерухомого майна, зареєстровано в
установленому законодавством порядку, державний реєстратор
додатково вносить відомості про реєстраційний номер такої
земельної ділянки;

щодо підприємства як єдиного майнового комплексу:

— найменування підприємства;

— місцезнаходження підприємства;

— дата проведення державної реєстрації підприємства;

— код згідно з ЄДРПОУ;

— склад підприємства (перелік нерухомого майна, що входить до
єдиного майнового комплексу (земельні ділянки, будівлі, споруди),
із зазначенням їх реєстраційних номерів);

щодо об’єкта незавершеного будівництва:

— технічна характеристика об’єкта незавершеного будівництва;

— місце розташування об’єкта незавершеного будівництва;

— реєстраційний номер земельної ділянки, на якій розташований
об’єкт незавершеного будівництва (крім земельної ділянки, яка
перебуває у складі земель державної або комунальної власності,
розмежування яких не проведено, та право власності на яку не
зареєстровано в Державному реєстрі прав);

— номер запису (для земельної ділянки, яка перебуває у складі
земель державної або комунальної власності, розмежування яких не
проведено, та речове право на яку зареєстровано у спеціальному
розділі Державного реєстру прав);

2) щодо суб’єкта обтяжень речових прав (обтяжувач, боржник та
(за наявності) особа, в інтересах якої встановлено обтяження):

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для органів місцевого самоврядування:

— найменування органу місцевого самоврядування;

— посадова особа органу місцевого самоврядування (у разі,
коли обтяжувачем є посадова особа);

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органів державної влади:

— найменування органу державної влади;

— посадова особа органу державної влади (у разі, коли
обтяжувачем є посадова особа);

— податковий номер органу державної влади;

3) вид обтяження речового права (податкова застава, арешт,
заборона, інші обтяження, визначені законом);

4) зміст обтяження речового права;

5) строк дії обтяження речового права (за його наявності);

6) підстава для виникнення обтяження речового права:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

7) підстава для внесення запису про обтяження прав на
нерухоме майно та суб’єкта цих прав:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

8) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

9) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

10) назва органу державної реєстрації прав.

28. У разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна до
спеціального розділу Державного реєстру прав вносяться такі
відомості:

1) щодо об’єкта нерухомого майна:

призначення об’єкта нерухомого майна (житловий або
нежитловий);

площа об’єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності)
житлова);

адреса об’єкта нерухомого майна;

2) підстава для взяття на облік безхазяйного нерухомого
майна:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

3) підстава для внесення запису про взяття на облік
безхазяйного нерухомого майна, змін до запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

4) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться взяття на облік безхазяйного нерухомого
майна;

5) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

6) найменування органу державної реєстрації прав.

29. У випадках, установлених законодавством, державний
реєстратор додатково вносить до відповідного запису про інше
речове право та суб’єкта цих прав, про обтяження прав на нерухоме
майно та суб’єкта цих прав Державного реєстру прав відомості про
перенесення записів про інші речові права, відмінні від права
власності, обтяження речових прав із розділів, спеціального
розділу Державного реєстру прав, Єдиного реєстру заборон
відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та
Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Під час перенесення записів із розділів або спеціального
розділу Державного реєстру прав державний реєстратор вносить такі
відомості:

номер запису, що переноситься;

дата та час перенесення запису.

Під час перенесення записів з Єдиного реєстру заборон
відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек
або Державного реєстру обтяжень рухомого майна державний
реєстратор вносить такі відомості:

назва відповідного реєстру;

реєстраційний номер, дата і час реєстрації запису у Єдиному
реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному
реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

дата та час перенесення запису.

Під час перенесення записів дата та час державної реєстрації
таких речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень відповідає даті
та часу їх державної реєстрації у відповідних розділах/реєстрах і
залишається незмінною.

30. Після перенесення запису з розділу або із спеціального
розділу Державного реєстру прав до розділу Державного реєстру прав
державний реєстратор робить у відповідному записі у розділі або
спеціальному розділі Державного реєстру прав відмітку про
погашення запису.

31. Під час проведення державної реєстрації переходу права
власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких
прав державний реєстратор замість існуючих відомостей, що
містяться у відкритому розділі Державного реєстру прав, вносить
нові відомості, визначені у пунктах 25-27 цього Порядку.

У разі коли відомості про інші речові права та суб’єкта цих
прав; про обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав
внесено до спеціального розділу Державного реєстру прав, державний
реєстратор вносить нові відомості, визначені у пункті 25 цього
Порядку.

32. Під час проведення державної реєстрації припинення права
власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких
прав державний реєстратор вносить до відповідного запису
Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для припинення речових прав, їх обтяжень:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

2) підстава для внесення запису про припинення речових прав,
їх обтяжень:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

3) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

4) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав.

33. Запис про право власності та суб’єкта цього права; про
інші речові права та суб’єкта цих прав; про обтяження прав на
нерухоме майно та суб’єкта цих прав, який існував до переходу,
припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно
або обтяжень таких прав, зберігається у Державному реєстрі прав.

34. З метою дотримання єдиного порядку внесення та пошуку
відомостей у Державному реєстрі прав використовуються словники
Державного реєстру прав, перелік та порядок ведення яких
встановлює Мін’юст.

Оформлення свідоцтва про право власності
на нерухоме майно
за допомогою Державного реєстру прав

35. У випадках, установлених законодавством, державний
реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію
прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на
нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується
дата та час його формування.

36. Для формування та видачі свідоцтва про право власності на
нерухоме майно державний реєстратор вносить до Державного реєстру
прав такі відомості:

1) тип об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля,
споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);

2) площа об’єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності)
житлова);

3) адреса об’єкта нерухомого майна;

4) щодо суб’єкта права власності:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без
громадянства):

— прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові;

для юридичної особи (резидента та нерезидента):

— найменування юридичної особи;

— податковий номер;

для територіальної громади:

— відомості про територіальну громаду села, селища, міста,
району в місті;

— найменування органу місцевого самоврядування;

— податковий номер органу місцевого самоврядування;

для держави:

— відомості про державу Україна;

— найменування органу державної влади, що здійснює управління
нерухомим майном;

— податковий номер органу державної влади;

5) форма власності;

6) вид спільної власності (у разі, коли майно належить на
праві спільної власності);

7) розмір частки у праві спільної власності (у разі, коли
майно належить на праві спільної часткової власності);

8) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

9) найменування органу державної реєстрації прав;

10) номер та серія бланка свідоцтва про право власності на
нерухоме майно.

37. Для формування та видачі дубліката свідоцтва про право
власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до
Державного реєстру прав такі відомості:

1) індексний номер свідоцтва про право власності на нерухоме
майно;

2) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;
3) найменування органу державної реєстрації прав;

4) номер та серія бланка свідоцтва про право власності на
нерухоме майно.

Внесення змін до записів та скасування
записів Державного реєстру прав

38. Державний реєстратор вносить зміни до записів Державного
реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей
про нерухоме майно, право власності та суб’єкта цього права, інші
речові права та суб’єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме
майно та суб’єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі
прав, які не пов’язані з проведенням державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться
державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення
якої встановлює Мін’юст.

39. У разі внесення змін у зв’язку з допущенням технічної
помилки державний реєстратор вносить до відповідного запису
Державного реєстру прав такі відомості:

1) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав;

2) підстава для внесення змін до запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

3) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

4) найменування органу державної реєстрації прав.

40. У разі внесення змін у зв’язку із зміною відомостей про
нерухоме майно, право власності та суб’єкта цього права, інші
речові права та суб’єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме
майно та суб’єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі
прав, які не пов’язані з проведенням державної реєстрації прав,
державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного
реєстру прав такі відомості:

1) підстава для зміни відомостей:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав;

3) підстава для внесення змін до запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

4) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав.

41. Державний реєстратор скасовує записи Державного реєстру
прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного
реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про
взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або про внесення
змін до запису Державного реєстру прав.

Скасування записів Державного реєстру прав проводиться
державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення
якої встановлює Мін’юст.

42. Для скасування записів державний реєстратор вносить до
відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для скасування запису:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на
підставі якої скасовується запис;

3) підстава для внесення відомостей про скасування запису:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

4) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав.

У разі скасування записів державний реєстратор поновлює
записи, що існували до переходу, припинення права власності, інших
речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав.

У разі коли скасуванню підлягають записи, які були внесені у
результаті проведення державної реєстрації прав щодо нерухомого
майна, право власності на яке заявлено вперше, державний
реєстратор робить у відповідному записі відмітку про скасування
запису.

У разі коли у результаті проведення державної реєстрації прав
щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше,
державним реєстратором перенесено записи із спеціального розділу
Державного реєстру прав до відповідного розділу Державного реєстру
прав, державний реєстратор поновлює відповідний запис у
спеціальному розділі Державного реєстру прав.

У разі коли на підставі рішення суду скасовано рішення
державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
у зв’язку з проведенням державної реєстрації права власності на
об’єкт нерухомого майна, який поділяється чи частка з якого
виділяється, або на об’єкти нерухомого майна, що об’єднуються,
державний реєстратор знову відкриває закритий (закриті) розділ
(розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні)
реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого
ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру
прав та реєстраційної справи.

43. Дата та час внесення змін до записів, скасування записів
Державного реєстру прав фіксуються автоматично і відповідають даті
та часу реєстрації заяви про внесення змін до Державного реєстру
прав або заяви про скасування запису Державного реєстру прав у
базі даних про реєстрацію заяв і запитів, відповідно до якої
заявлено внесення змін до записів, скасування записів Державного
реєстру прав.

44. Порядок прийняття і розгляд заяв про внесення змін до
запису та заяв про скасування записів Державного реєстру прав
установлює Мін’юст.

Надання інформації з Державного реєстру прав

45. Державний реєстратор у випадках, установлених Законом
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень» ( 1952-15 ), надає інформацію з Державного реєстру
прав у формі витягу, інформаційної довідки, виписки відповідно до
вимог, установлених Порядком надання витягів з Державного реєстру
речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 ( 703-2011-п )
(Офіційний вісник України, 2011 р., N 51, ст. 2035)

Державний реєстратор оформляє витяги, інформаційні довідки та
виписки з Державного реєстру прав з використанням бланків витягів,
інформаційних довідок, виписок єдиного зразка.

Зразок та опис бланків витягів, інформаційних довідок,
виписок з Державного реєстру прав, а також вимоги до їх оформлення
встановлює Мін’юст.

46. Витяг, інформаційна довідка, виписка з Державного реєстру
прав формується на підставі відомостей, що містяться у ньому, з
присвоєнням індексного номера, фіксацією дати та часу їх
формування.

47. Для формування витягу, інформаційної довідки, виписки з
Державного реєстру прав державний реєстратор вносить до Державного
реєстру прав такі відомості:

1) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви
(запиту);

2) параметри запитуваної інформації (у разі надання
інформації з Державного реєстру прав у формі інформаційної
довідки);

3) прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;

4) найменування органу державної реєстрації прав;

5) номер та серія бланка витягу, інформаційної довідки або
виписки з Державного реєстру прав.

48. У Державному реєстрі прав передбачено формування таких
витягів:

витяг, який надається власнику нерухомого майна, його
спадкоємцям (правонаступникам);

витяг, який надається особі, в інтересах якої встановлено
обтяження речових прав на нерухоме майно;

витяг, який надається особі, яка має речові права на нерухоме
майно, в процедурі державної реєстрації такого права;

витяг, який надається в процедурі державної реєстрації
обтяження речових прав на нерухоме майно;

витяг, який надається в процедурі взяття на облік
безхазяйного нерухомого майна.

Витяг, який надається власнику нерухомого майна, його
спадкоємцям (правонаступникам), містить інформацію про державну
реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме
майно, обтяження таких прав, наявну у розділі Державного реєстру
прав, відкритому на такий об’єкт, на дату та час його формування.

У разі потреби власник нерухомого майна, його спадкоємці
(правонаступники) можуть отримати витяг, який містить деталізовану
інформацію про державну реєстрацію припинення речових прав інших
осіб на нерухоме майно, що належить заявнику на праві власності;
щодо державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на таке
нерухоме майно; щодо внесення змін до відповідних записів
Державного реєстру прав.

Витяг, який надається особі, в інтересах якої встановлено
обтяження речових прав на нерухоме майно, містить інформацію про
державну реєстрацію обтяження права власності чи іншого речового
права на нерухоме майно, яке встановлене в інтересах такої особи,
на дату та час його формування.

У разі потреби особа, в інтересах якої встановлено обтяження
речових прав на нерухоме майно, може отримати витяг, який містить
деталізовану інформацію про внесення змін до відповідних записів
Державного реєстру прав.

Витяг, який надається особі, що має речові права на нерухоме
майно, в процедурі державної реєстрації такого права, містить
інформацію про державну реєстрацію речового права на нерухоме
майно, яке належить такій особі, на дату та час його формування.

У разі потреби заявник може отримати витяг, який формується в
процедурі державної реєстрації речового права, обтяження речових
прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, який містить
деталізовану інформацію про внесені зміни до відповідних записів
Державного реєстру прав.

Витяг, який формується в процедурі державної реєстрації
обтяження речових прав на нерухоме майно, містить інформацію про
державну реєстрацію обтяження права власності чи іншого речового
права на нерухоме майно на дату та час його формування.

Витяг, який формується в процедурі взяття на облік
безхазяйного нерухомого майна, містить інформацію про взяття на
облік безхазяйного нерухомого майна на дату та час його
формування.

49. У разі відсутності у Державному реєстрі прав відомостей
про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
державний реєстратор формує витяг про відсутність відомостей про
зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження на
дату та час його формування.

50. У Державному реєстрі прав передбачено формування таких
інформаційних довідок:

інформаційна довідка, яка надається щодо запитуваного
суб’єкта;

інформаційна довідка, яка надається щодо запитуваного об’єкта
нерухомого майна.

Інформаційна довідка, яка надається щодо запитуваного
суб’єкта, містить інформацію про державну реєстрацію права
власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких
прав щодо запитуваного суб’єкта на дату та час її формування.

Інформаційна довідка, яка надається щодо запитуваного об’єкта
нерухомого майна, містить інформацію про державну реєстрацію права
власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких
прав щодо запитуваного об’єкта нерухомого майна на дату та час її
формування.

51. У разі відсутності у Державному реєстрі прав відомостей
про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження
державний реєстратор формує інформаційну довідку про відсутність
відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх
обтяження на дату та час її формування.

52. У разі потреби заявник може отримати інформаційну
довідку, яка містить деталізовану інформацію про виникнення,
перехід та припинення права власності та інших речових прав на
нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб’єкта
або об’єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до
відповідних записів Державного реєстру прав.

53. У Державному реєстрі прав передбачено формування таких
виписок:

виписка, яка надається власнику нерухомого майна;

виписка, яка надається особі, що має речові права на нерухоме
майно.

Виписка, яка надається власнику нерухомого майна, містить
інформацію про отримання відомостей з Державного реєстру прав про
державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке
належить такій особі, інших речових прав на таке нерухоме майно,
обтяження таких прав на дату та час її формування.

Виписка, яка надається особі, що має речові права на нерухоме
майн

ПОРЯДОК НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНІЙ ПОДАТКОВІЙ СЛУЖБІ В МЕЖАХ ВИМОГ СТ. 8 ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО НОТАРІАТ — автор матеріалу Ольга ДЯЧУК

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

З 1 листопада в Україні набрав чинності єдиний стандарт для реєстрації приватної нотаріальної діяльності

Міністерство юстиції затвердило стандарт, за яким в Україні повинна надаватися адміністративна послуга з реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Відповідний наказ, який підписав Міністр юстиції Олександр Лавринович, набрав чинності сьогодні, 1 листопада.

За словами Міністра, стандарт розроблено для підвищення якості виконання територіальними органами юстиції державної функції з питань реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Зокрема, визначено строки надання послуги, перелік документів, вимоги щодо необхідного рівня, якості і доступності послуги, послідовність дій тощо.

Так, наказом Мін’юсту встановлено, що строк реєстрації приватної нотаріальної діяльності не повинен перевищувати семи днів з дня подання заяви. Послуга з реєстрації приватної нотаріальної діяльності повинна надаватися управліннями юстиції виключно на безоплатній основі.

Місцезнаходження органу, що реєструє приватну нотаріальну діяльність, має визначатися з урахуванням доступності , зокрема, з огляду на належне транспортне та пішохідне сполучення.

Наказ зобов’язує управління юстиції надавати довідки та консультації громадянам з питань реєстрації приватної нотаріальної діяльності усіма доступними способами – безпосередньо в приміщенні управління, телефоном, а також розміщувати необхідну інформацію через мережу Інтернет, зокрема, на інтернет-сайтах управлінь юстиції.

Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності може бути оскаржена до суду в місячний строк з дня її одержання.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Наказ Міністерства юстиції від 13.10.2011 № 3166/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 31.08.2009 № 1555/5»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.10.2011 м. Київ № 3166/5

Про внесення змін до наказу
Міністерства юстиції України
від 31.08.2009 № 1555/5

З метою виконання підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 737 «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг» щодо затвердження стандартів адміністративних послуг

наказую:

1. Внести зміни до Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2010 року № 338/5, виклавши його у новій редакції, що додається.

2. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.) та начальникам головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з 01 листопада 2011 року.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Міністр
О.В. Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
18.02.2010 № 338/5

(в редакції наказу Міністерства юстиції України
від 13.10.2011 № 3166/5)

СТАНДАРТ
надання адміністративної послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності

1. Загальні положення
1.1 Цей Стандарт розроблено для підвищення якості виконання та доступу до результатів виконання державної функції з питань реєстрації приватної нотаріальної діяльності, визначення опису процедури надання цієї послуги, складу, послідовності дій одержувача та адміністративного органу, строків надання послуги, вимоги щодо необхідного рівня її доступності та якості.
(Відповідно до статті 24 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1.2 Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.03.2011 № 871/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.03.2011 за № 388/19126 (далі – Положення).
1.2 Адміністративний орган (структурний підрозділ), що надає послугу, — Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі — управління юстиції).
Інформація про місцезнаходження управлінь юстиції та їх контактні телефони розміщена в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: www.minjust.gov.ua.
2. Перелік категорій одержувачів
Одержувачами адміністративної послуги є особи, визначені статтею 3 Закону України «Про нотаріат», які одержали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, не мають судимості за вчинення злочину, не обмежені у дієздатності або не визнані недієздатними за рішенням суду, не займаються підприємницькою або адвокатською діяльністю, не є засновниками адвокатських об’єднань, не перебувають на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, не перебувають у штаті інших юридичних осіб, не входять самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також не виконують іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
3. Перелік документів, необхідних для надання адміністративної послуги
3.1 Особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, подає до управління юстиції заяву. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.
До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються:
- акт сертифікації про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим Законом України «Про нотаріат» вимогам;
- свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена в установленому порядку копія;
- документ, що підтверджує право власності на приміщення або право користуванням приміщенням для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена в установленому порядку копія;
- дві фотокартки розміром 3 х 4 см;
- власноруч заповнена особова картка, форма якої наведена в додатку 1 Положення.
- паспорт громадянина України.
Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю з відміткою управління юстиції про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та паспорт повинні бути повернуті особі, як їх подала.
3.2 Повторне реєстраційне посвідчення видається у разі втрати або пошкодження реєстраційного посвідчення, а також у разі необхідності внесення до нього виправлень управлінням юстиції під тим самим номером разом з додатком до реєстраційного посвідчення.
У разі втрати або пошкодження реєстраційного посвідчення, а також у разі необхідності внесення до нього виправлень до управління юстиції особа подає такі документи:
- заява про переоформлення реєстраційного посвідчення із зазначенням обставин необхідності такого переоформлення;
- паспорт громадянина України;
- копія документа, що підтверджує звернення особи до правоохоронних органів, якщо втрата реєстраційного посвідчення відбулась у результаті протиправних дій до нотаріуса іншими особами;
- попереднє реєстраційне посвідчення, пошкоджене або яке потребує виправлень, разом з додатком до нього.
4. Склад і послідовність дій одержувача та адміністративного органу, опис етапів надання послуги
4.1 Послідовність дій одержувача послуги:
подання до управління юстиції повного пакета документів, визначених пунктом 3 цього Стандарту, особисто;
отримання реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
В будь-який період з моменту надходження заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності заявник має право на отримання відомостей про стан виконання адміністративної послуги за допомогою засобів телефонного зв’язку або шляхом особистого відвідування управління юстиції. Заявнику надається інформація про те, на якому етапі виконання знаходиться розгляд його заяви.
4.2 Послідовність дій управління юстиції:
розгляд документів щодо реєстрації приватної нотаріальної діяльності на предмет повноти комплекту та відповідності законодавству;
прийняття рішення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності або відмову у реєстрації приватної нотаріальної діяльності;
видача реєстраційного посвідчення;
внесення інформації про видачу реєстраційного посвідчення до Журналу обліку виданих реєстраційних посвідчень, форма якого наведена у додатку 2 до Положення.
4.2.1 У разі відповідності змісту заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та відповідних документів, перелік яких наведений у пункті 3 цього Стандарту, спеціаліст, який відповідає за видачу реєстраційних посвідчень, заповнює бланк реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
Заповнення бланка реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності здійснюється за допомогою друкарської машинки або з використанням комп’ютерної техніки.
Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності повинно містити :
- назву управління юстиції;
- назву нотаріального округу;
- прізвище, ім’я та по батькові особи, якій видається посвідчення;
- фотокартку цієї ж особи;
- реєстраційний номер згідно Журналу обліку виданих реєстраційних посвідчень;
- підпис начальника управління юстиції (особи, яка виконує його обов’язки);
- відбиток печатки управління юстиції.
Датою видачі реєстраційного посвідчення є дата його підписання начальником управління юстиції (особи, яка виконує його обов’язки).
Реєстраційний номер згідно Журналу обліку виданих реєстраційних посвідчень проставляється у реєстраційному посвідченні після його реєстрації у зазначеному Журналі.
Видача повторного реєстраційного посвідчення здійснюється у порядку, встановленому пунктами 3,4 Стандарту.
На реєстраційному посвідченні, що видається повторно, спеціалістом управління юстиції проставляється відмітка «Повторне».
Спеціаліст управління юстиції в день виникнення підстав, передбачених абзацом четвертим цього ж пункту Стандарту, для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів, але не пізніше наступного робочого дня, надсилає Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України повідомлення згідно з додатком 2 Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 13.10.2010 № 2501/5.
4.2.2 Заявники, які звернулись до управління юстиції із заявами про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (видачу повторного реєстраційного посвідчення) та надали відповідні документи, обов’язково інформуються спеціалістами управління юстиції:
- про строк завершення процедури оформлення документів та видачу реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (видачу повторного реєстраційного посвідчення);
- про відмову у реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
5. Вимоги до строку надання адміністративної послуги, а також до строків здійснення дій, прийняття рішень у процесі надання адміністративної послуги
Строк виконання адміністративної послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності не повинен перевищувати семи днів з дня подання заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
Строк виконання адміністративної послуги з видачі повторного реєстраційного посвідчення не повинен перевищувати трьох днів з дня подання заяви про видачу такого реєстраційного посвідчення.
6. Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги
Управління юстиції може відмовити одержувачеві адміністративної послуги у випадках, передбачених частиною 5 статті 24 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 3 Положення.
Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається лише в разі, коли подані документи не відповідають установленим вимогам законодавства.
7. Опис результату, який повинен отримати одержувач
Кінцевим етапом надання адміністративної послуги є:
- видача реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, форма якого наведена в додатку 2 Положення;
- відмова у видачі реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
8. Інформація про платність або безоплатність надання адміністративної послуги та розмір плати за її надання, якщо плата передбачена
Послуга з реєстрації приватної нотаріальної діяльності надається управліннями юстиції безкоштовно.
9. Вимоги до посадових осіб, які безпосередньо забезпечують надання адміністративної послуги, включаючи вимоги до їх кваліфікації
Посадова особа, яка безпосередньо забезпечує надання адміністративної послуги, повинна мати вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
10. Вимоги до місця надання адміністративної послуги з урахуванням його транспортної і пішохідної доступності
Місцезнаходження адміністративного органу, що надає адміністративну послугу з реєстрації приватної нотаріальної діяльності, знаходиться в доступних та зручних місцях, зокрема, з огляду на належне транспортне та пішохідне сполучення.
11. Режим роботи адміністративного органу, порядок прийому одержувачів, у тому числі можливість одержання бланків запитів про надання адміністративної послуги та їх реєстрації тощо
11.1 Інформація про місцезнаходження, контактні телефони (телефони для довідок), Інтернет-адреси, адреси електронної пошти управління юстиції розміщені :
на Інтернет-сайті управління юстиції;
на інформаційних стендах управління юстиції.
11.2 Відомості про графік роботи управління юстиції можуть бути отримані за телефоном для довідок, а також розміщені :
на Інтернет-сайті управління юстиції;
на інформаційних стендах управління юстиції.
12. Черговість надання адміністративної послуги (здійснення дій та прийняття рішень) у випадку перевищення попиту на адміністративну послугу над можливістю її надання без очікування, у тому числі терміни й умови очікування надання адміністративної послуги
Послуга надається по мірі надходження заяв та відповідних документів у терміни, визначені законодавством.
13. Вимоги до інформаційного забезпечення одержувача при зверненні за одержанням та у ході надання адміністративної послуги
13.1 Інформація про порядок виконання адміністративної послуги надається:
безпосередньо в управлінні юстиції;
з використанням засобів телефонного зв’язку;
шляхом розміщення в інформаційно-телекомунікаційних засобах загального користування (зокрема шляхом розміщення в мережі Інтернет).
Інформація про процедуру виконання адміністративної послуги може бути отримана по телефону для довідок, а також розміщена в інформаційно-телекомунікаційних засобах загального користування (зокрема, в мережі — Інтернету), на інформаційних стендах управління юстиції.
13.2 На інформаційних стендах та Інтернет-сайтах управління юстиції має бути розміщена наступна інформація:
- перелік спеціалістів управління юстиції, які беруть участь у наданні адміністративної послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
- перелік нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з даного виду надання адміністративної послуги;
- текст стандарту надання адміністративної послуги, зразок заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності;
- перелік документів, які необхідні для реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а також вимоги до документів, що подають для здійснення реєстрації;
- графік прийому громадян;
- порядок надання консультацій, довідок;
- порядок розгляду скарг на рішення, дій чи бездіяльності осіб, які уповноваженні на виконання державної функції.
13.3 Консультації (довідки) з питань надання адміністративної послуги надаються спеціалістами управління юстиції.
Консультації надаються з питань :
- переліку документів, необхідних для реєстрації приватної нотаріальної діяльності;
- часу прийому та видачі документів;
- строку виконання адміністративної послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності;
- порядку оскарження рішення, дій чи бездіяльності, що були прийняті під час надання адміністративної послуги.
Консультації надаються спеціалістами управління юстиції при особистому зверненні або за допомогою засобів телефонного зв’язку.
14. Особливості надання адміністративної послуги особам похилого віку та інвалідам тощо
Чинним законодавством не встановлено особливого порядку при наданні послуги з реєстрації приватної нотаріальної діяльності особам похилого віку, інвалідам тощо.
15. Порядок подачі, реєстрації і розгляду скарг на недотримання стандарту
Скарга на дії працівників управлінь юстиції щодо недотримання Стандарту розглядається відповідним управлінням юстиції або Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку.
Відмова у реєстрації приватної діяльності може бути оскаржена до суду в місячний строк з дня її одержання.
Директор Департаменту
нотаріату, банкрутства та
функціонування центрального
засвідчувального органу
К.І.Чижмарь

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 26 жовтня 2011 р. N 1103 Деякі питання визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються)

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 26 жовтня 2011 р. N 1103
Київ

Деякі питання визначення оціночної вартості
нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва,
що продаються (обмінюються)

Відповідно до пункту 172.11 статті 172 Податкового кодексу України ( 2755-17 ) на період до законодавчого врегулювання питання щодо визначення органу, уповноваженого проводити оцінку нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, дохід від продажу (обміну) яких оподатковується згідно із зазначеною статтею ( 2755-17 ), Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Тимчасовий порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), що додається.

2. Пункт 29 Національного стандарту N 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1442 ( 1442-2004-п ) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 44, ст. 2885), після слів «присадибних земельних ділянок» доповнити словами «, а також під час проведення оцінки об’єктів нерухомості, дохід від продажу (обміну) яких оподатковується відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 )».

3. Фонду державного майна:

1) затвердити у двомісячний строк форму подання суб’єктами оціночної діяльності, що уповноважені проводити оцінку земельних поліпшень, інформації про такі поліпшення (місце розташування, об’ємно-планувальні характеристики, фізичний стан, функціональне призначення, оціночну вартість (ціну продажу), а також для об’єкта незавершеного будівництва — інформацію про ступінь будівельної готовності;
2) у шестимісячний строк:
внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо визначення органу, який проводитиме оцінку нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, дохід від продажу (обміну) яких оподатковується відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 );
разом із Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства розробити і затвердити Порядок визначення вартості відтворення або заміщення земельних поліпшень — будинків, будівель та споруд багатоповерхового житлового будівництва.
4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити визначення щороку до 1 січня показників мінімальної вартості 1 кв. метра земельних поліпшень (житлових, торгівельних, промислових будівель, будівель, призначених для адміністративних цілей, а також їх частин (приміщень) для всіх категорій населених пунктів у розрізі районів, районів у мм. Києві та Севастополі.

Прем’єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 жовтня 2011 р. N 1103

ТИМЧАСОВИЙ ПОРЯДОК
визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів
незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються)

1. Цей Порядок визначає механізм визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва (далі — об’єкти нерухомості), що використовується для обчислення доходу від продажу (обміну) об’єкта нерухомості та іншого доходу платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження об’єкта нерухомості, крім випадків його успадкування та дарування.
2. Дія Порядку поширюється на такі об’єкти нерухомості:
земельні поліпшення (об’єкти малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини, об’єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини, об’єкти нежитлового фонду, а також їх частини, об’єкти незавершеного будівництва);
земельні ділянки.
3. Визначення оціночної вартості здійснюється суб’єктами оціночної діяльності:
для земельних поліпшень — суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» ( 2658-14 ). Суб’єкти оціночної діяльності, які мають намір провадити діяльність з оцінки об’єктів нерухомості для цілей оподаткування, письмово повідомляють про це Фонд державного майна за установленою Фондом формою;
для земельних ділянок — юридичними особами — суб’єктами господарювання та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України «Про оцінку земель» ( 1378-15 ) отримали відповідні ліцензії, а також Держземагентством.
4. Оціночна вартість об’єктів малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, визначається шляхом застосування витратного та порівняльного методичних
підходів. Витратний підхід до проведення оцінки застосовується у послідовності, визначеній пунктом 7 Національного стандарту N 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1442 ( 1442-2004-п ) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 44, ст. 2885) (далі — Національний стандарт N 2), та з урахуванням укрупнених показників вартості відтворення малоповерхових будинків, будівель та споруд.
Порівняльний підхід застосовується відповідно до Національного стандарту N 2 ( 1442-2004-п ) у разі наявності інформації про продаж або пропонування подібних об’єктів нерухомості, що були продані або виставлені на продаж за шість місяців до дати проведення оцінки.
5. Об’єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини оцінюються шляхом застосування порівняльного підходу та з урахуванням інформації про продаж або пропонування подібних об’єктів нерухомості, що були продані або виставлені на продаж за шість місяців до дати проведення оцінки, якою володіє суб’єкт оціночної діяльності, що проводить таку оцінку.
У разі відсутності зазначеної інформації оціночна вартість об’єктів нерухомості визначається у послідовності, визначеній пунктом 7 Національного стандарту N 2 ( 1442-2004-п ), та з урахуванням укрупнених показників вартості відтворення багатоповерхових житлових будинків.
6. Оціночна вартість об’єктів нежитлового фонду, а також їх частин визначається шляхом застосування усіх методичних підходів з урахуванням наявної інформації, що необхідна для проведення оцінки, виду та функціонального призначення об’єкта оцінки. У разі застосування порівняльного підходу використовується інформація про продаж або пропонування подібних об’єктів нерухомості, що були продані або виставлені на продаж за шість місяців до дати проведення оцінки. Зазначена вимога стосується також розміру орендної плати за використання подібних об’єктів нерухомості, інформація про яку використовується під час застосування дохідного підходу.
Визначення оціночної вартості об’єктів нежитлового фонду, розміщених у вбудованих (прибудованих) приміщеннях об’єктів житлового будівництва, здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту.
7. Під час визначення оціночної вартості земельних поліпшень (житлових, торгівельних, промислових будівель, будівель, призначених для адміністративних цілей, а також їх частин (приміщень) суб’єкти оціночної діяльності враховують показники мінімальної вартості 1 кв. метра таких земельних поліпшень.
8. Оціночна вартість об’єктів незавершеного будівництва визначається шляхом застосування методу прямого відтворення витратного підходу та (або) поєднання кількох методичних підходів.
Метод прямого відтворення витратного підходу ґрунтується на кошторисній вартості, скоригованій на індекс зміни вартості, що встановлюється Мінрегіоном, коефіцієнт готовності та коефіцієнт зносу (у разі його наявності) з урахуванням вартості майнових прав платника податку, пов’язаних із земельною ділянкою, на якій розташований такий об’єкт незавершеного будівництва.
Визначення оціночної вартості об’єкта незавершеного будівництва шляхом застосування кількох методичних підходів здійснюється відповідно до абзацу другого пункту 26 Національного стандарту N 2 ( 1442-2004-п ) за умови, що об’єкт має такі ознаки:
його будівельна готовність становить понад 70 відсотків;
показники міцності конструкції об’єкта дають можливість завершити будівництво;
об’єкт розпочатий будівництвом не більш як п’ять років тому;
у разі тимчасового припинення будівництва об’єкта роботи з його консервації виконані своєчасно;
об’ємно-планувальні характеристики об’єкта відповідають сучасним вимогам будівельних норм і правил.
9. Оціночна вартість земельної ділянки визначається за результатами нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, інших земель несільськогосподарського призначення або земель сільськогосподарського призначення, де розташована така земельна ділянка, проведеної відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213 ( 213-95-п ) (ЗП України, 1995 р., N 6, ст. 151; 2004 р., N 27, ст. 1782), та Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 525 ( 525-97-п ) (Офіційний вісник України, 1997 р., число 23, с. 87; 2004 р., N 27, ст. 1782).
У разі непроведення нормативної грошової оцінки земель оціночна вартість земельної ділянки дорівнює ринковій вартості такої земельної ділянки, визначеній за результатами експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531 ( 1531-2002-п ) (Офіційний вісник України, 2002 р., N 42, ст. 1941).
Оціночна вартість земельної ділянки зазначається у документації з оцінки земель відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» ( 1378-15 ).
10. Строк визначення оціночної вартості земельних поліпшень (об’єкти малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини, об’єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини, об’єкти нежитлового фонду, а також їх частини, об’єкти незавершеного будівництва), який не може перевищувати одного місяця, зазначається в договорі про оцінку. Вихідними даними для визначення оціночної вартості земельних поліпшень є, зокрема, матеріали технічної інвентаризації, підготовлені бюро технічної інвентаризації, документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, проектно-кошторисна документація на об’єкт незавершеного будівництва, інформація про продаж та пропонування подібних об’єктів. За результатами оцінки земельних поліпшень суб’єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку таких поліпшень відповідно до пункту 57 Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 ( 1440-2003-п ) (Офіційний вісник України, 2003 р., N 37, ст. 1995).
Оціночною вартістю земельних поліпшень є ринкова вартість таких поліпшень, що визначена відповідно до цього Порядку і наведена у висновку про вартість об’єкта оцінки, який є частиною звіту про оцінку земельних поліпшень. Строк дії звіту про оцінку, що становить не більш як шість місяців з дати проведення оцінки,зазначається у такому звіті.
11. Рецензування звіту про оцінку об’єктів нерухомості здійснюється у випадках і порядку, що передбачені Законами України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» ( 2658-14 ), «Про оцінку земель» ( 1378-15 ) та Національним стандартом N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 ( 1440-2003-п ) (Офіційний вісник України, 2003 р., N 37, ст. 1995).
12. Суб’єкти оціночної діяльності подають щомісяця Фонду державного майна інформацію про результати проведення оцінки за формою, встановленою Фондом.
13. Документи про визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості зберігаються не менш як п’ять років у суб’єкта оціночної діяльності.
14. У разі незгоди платника податку із визначеною суб’єктом оціночної діяльності оціночною вартістю об’єкта нерухомості звіт про оцінку такого об’єкта може бути оскаржено в судовому порядку.

Джepeлo — zakon1.rada.gov.ua

Кабмін здійснив чергові заходи по запровадженню електронного цифрового підпису

Кабінет Міністрів вніс зміни до порядку обов’язкової передачі документованої інформації центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру. Відповідну постанову було ухвалено 2 листопада на засіданні Уряду у зв’язку з покладанням на Міністерство юстиції України функцій центрального засвідчувального органу. Про це повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович.

Міністр нагадав, що згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України у квітні 2011 року, Мін’юст України виконує функції центрального засвідчувального органу системи електронного цифрового підпису; забезпечує розроблення норм, стандартів і технічних регламентів у сфері електронного цифрового підпису; забезпечує здійснення відповідно до законодавства технічного регулювання у сфері електронного цифрового підпису; здійснює організаційні заходи щодо застосування електронного цифрового підпису.

За словами Олександра Лавриновича, постанова, проект якої був розроблений Мін’юстом, спрямована на удосконалення процедури обов’язкової передачі на зберігання центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру посилених сертифікатів відкритих ключів документованої інформації акредитованим центром сертифікації ключів у разі припинення його діяльності.

Реалізація постанови, зазначив він, дозволить забезпечити Міністерству юстиції належне функціонування центрального засвідчувального органу.

Як повідомлялося раніше, у відповідності до спільного наказу Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації від 14 вересня 2011 року створено робочу групу з розробки проектів нормативно-правових актів та вироблення першочергових заходів, спрямованих на забезпечення нормативної підтримки процесів розбудови інфраструктури електронного цифрового підпису.

Підзаконні нормативні акти у даній сфері розробляються на виконання Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Окремі думки щодо фінмоніторингу в нотаріальній діяльності

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

Адміністративне оскарження рішень ДПС: головне-строки Лист ДПАУ від 20.07.2011 року № 13096/6/10-1015/2871

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 20.07.2011 р. N 13096/6/10-1015/2871

Про надання податкової консультації

Державна податкова адміністрація України розглянула ваш запит <...> щодо окремих аспектів адміністративного оскарження рішень органів ДПС та повідомляє таке.

Розгляд скарг платників податків, поданих в адміністративному порядку, регламентується статтями 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

Відповідно до п. 56.8 статті 56 Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, …, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 56.8 цієї статті (п. 56.9 ст. 56).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому п. 56.9 ст. 56 Кодексу.

Перший заступник голови комісії
з проведення реорганізації ДПА України,
заступник Голови ДПС України
О. В. Клименко

Податківці не можуть визнати правочин нікчемним, це може зробити лише суд: думка Держкомпідприємства. Лист від 16.09.2011 року № 7319

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 16.09.2011 р. N 7319

Заявникам за списком

Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 22.08.2011 щодо проведення перевірок органами державної податкової служби, а також визнання ними господарських договорів нікчемними, та, в межах компетенції, повідомляє.

Правові положення проведення перевірок органами державної податкової служби містить глава 8 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначимо, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб’єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Виходячи із положень статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках — коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Заступник Голови
О. Т. Сохар

Президент ветував закон

Відповідно до частини другої статті 94 Конституції Президент України Віктор Янукович повернув зі своїми пропозиціями для повторного розгляду парламентом Закон України від 6 жовтня 2011 року №3825-VІ «Про внесення змін до статті 6 Житлового кодексу Української РСР щодо визначення житлової та загальної площ об’єкта житлової нерухомості».

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України «Про внесення змін до статті 6 Житлового кодексу Української РСР щодо визначення житлової та загальної площ об’єкта житлової нерухомості»

Прийнятий Верховною Радою України 6 жовтня 2011 року Закон України «Про внесення змін до статті 6 Житлового кодексу Української РСР щодо визначення житлової та загальної площ об’єкта житлової нерухомості» не може бути підписаний Президентом України з таких підстав.

1. Законом, що надійшов на підпис, викладається в новій редакції стаття 6 Житлового кодексу Української РСР, якою, зокрема, передбачається заборона надання у житлових будинках приміщень для потреб виробничого характеру (на сьогодні існує заборона надання таких приміщень для потреб промислового характеру).

З цим не можна погодитись, оскільки запровадження заборони надання у житлових будинках приміщень для потреб виробничого характеру може призвести до вимушеного припинення підприємницької діяльності суб’єктами малого та середнього бізнесу, які найчастіше використовують для здійснення підприємницької діяльності такі приміщення для розміщення перукарень, пунктів ремонту одягу, взуття, приватних нотаріальних контор тощо.

Тож заборона надання приміщень у житлових будинках для потреб виробничого характеру, яка запроваджується Законом, що надійшов на підпис, завдасть істотної шкоди малому та середньому бізнесу, не відповідає державній політиці, спрямованій на розвиток малого та середнього підприємництва, перетворення його на дієвий механізм розв’язання економічних і соціальних проблем.

Слід також зазначити, що в інших положеннях Житлового кодексу Української РСР передбачена можливість надання нежилих приміщень в жилих будинках для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (частина четверта статті 4, стаття 186).

Таким чином, Законом, що розглядається, у Житловий кодекс Української РСР закладаються правова невизначеність та внутрішня суперечність, що на практиці може спричинити порушення конституційних принципів верховенства права, рівності і справедливості, з яких випливає вимога визначеності, ясності та недвозначності правової норми. Інший підхід не може забезпечити однакове застосування норми, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до свавілля (Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками).

За таких обставин не можу погодитися зі змінами до статті 6 Житлового кодексу Української РСР, які створюють перешкоди для здійснення малого та середнього підприємництва, можуть спричинити порушення конституційних принципів рівності і справедливості.

Тому пропоную в абзаці третьому пункту 1 Закону, що надійшов на підпис, слово «виробничого» замінити словом «промислового».

2. Законом також запроваджується порядок підрахування площі лоджій, балконів, веранд і терас. Пропонується наділити правом встановлювати коефіцієнти, з урахуванням яких підраховується площа лоджій, балконів, веранд і терас, центральний орган виконавчої влади з питань житлової політики (нова редакція частини п’ятої статті 6 Житлового кодексу Української РСР).

Вважаю, що така норма не відповідає загальній меті Закону — закріплення на законодавчому рівні визначення змісту понять «житлова площа», «загальна площа» та порядку визначення їх розміру.

Адже цим запроваджується можливість частого змінювання зазначених коефіцієнтів, що матиме наслідком зміну загальної площі об’єктів житлової нерухомості та вимагатиме щоразу проведення технічної інвентаризації житлового фонду в Україні за рахунок коштів громадян.

Тому запроваджуване Законом, що надійшов на підпис, встановлення коефіцієнтів, з урахуванням яких підраховується площа лоджій, балконів, веранд і терас, актами центрального органу виконавчої влади є неприйнятним. Вважаю, що коефіцієнти мають установлюватися законом.

Відтак вважаю доцільним встановити такі коефіцієнти для підрахування площі лоджій, балконів, веранд і терас: для балконів і терас — 0,3; для лоджій — 0,5; засклених балконів — 0,8; веранд, засклених лоджій і холодних комор — 1,0.

У зв’язку з цим пропоную абзац сьомий пункту 1 Закону, що надійшов на підпис, викласти в такій редакції:

«Площа лоджій, балконів, веранд і терас підраховується з урахуванням таких коефіцієнтів:

для балконів і терас — 0,3;

для лоджій — 0,5;

засклених балконів — 0,8;

веранд, засклених лоджій і холодних комор — 1,0».

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

НАКАЗ. Внесено зміни до опису спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції

НАКАЗ. Внесено зміни до опису спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
14.10.2011 м. Київ № 40/5-ДСК

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 р. за № 1198/19936

Про внесення змін до деяких
наказів Міністерства юстиції
України

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2011 № 86 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань захисту документів і товарів голографічними захисними елементами та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та наказу Міністерства юстиції України від 04.03.2011 № 679/5 «Про порядок застосування голографічного захисного елемента на спеціальних бланках документів інформаційної системи Міністерства юстиції України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.03. 2011 за № 274/19012,

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до Опису спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України та зразка цього бланка, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2003 № 121/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 за № 896/8217 (із змінами), виклавши їх у новій редакції, що додається (для службового користування).

2. Підпункт 5.2 пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 13.10.2004 № 117/5 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 за № 1309/9908 (із змінами), виключити.

3. Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.) визначити та передбачити загальну кількість бланків, необхідних для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України не менше ніж на три календарних роки.

4. Департаменту цивільного, фінансового законодавства та законодавства з питань земельних відносин (Ференс О.М.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.):

подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами);

довести наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечити його належне застосування в роботі.

5. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, нотаріусів та підприємств бюро технічної інвентаризації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України – керівника апарату Сєдова А.Ю.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович