Роз’яснення щодо зразків, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів

Начальнику Головного управління
юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці
Крим, начальникам головних
управлінь юстиції в областях,
містах Києві та Севастополі

Відповідно до статті 34 Закону України „Про нотаріат” (в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 року № 614-VI „Про внесення змін до Закону України „Про нотаріат”) тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з тим, що станом на 1 червня 2009 року постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження зразку, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів”, яка прийнята на засіданні Кабінету Міністрів України 18 лютого 2009 року, не набрала чинності, з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян, нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій мають використовувати залишки спеціальних бланків нотаріальних документів, зразок та технічний опис яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29 квітня 2003 року № 41/5 „Про запровадження в обіг спеціальних бланків нотаріальних документів нового зразка”, до врегулювання цих питань відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Прошу довести зазначене до відома всіх нотаріусів.

Міністр
Микола Оніщук

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-16-76
E-mail: press@minjust.gov.ua

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито”
___________________________________
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Пункт 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7—93 “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 1995 р., № 30, ст. 229; 1999 р., № 25, ст. 211; 2000 р., № 29, ст. 229; 2005 р., № 16, ст. 259; 2006 р., № 16, ст. 134, № 19—20, ст. 164, № 31, ст. 268; 2007 р., № 25, ст. 339) викласти у такій редакції:
“3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:
а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
в) за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 5 —“—
д) за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці 1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
е) за посвідчення установчих (засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
є) за посвідчення заповітів 0,5 —“—
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,3 —“—
іншим громадянам 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
і) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
іншим громадянам 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами “и” або “і” цього пункту
й) за посвідчення інших доручень 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
к) за вжиття заходів до охорони спадкового майна 2 —“—
л) за вчинення морського протесту 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
н) за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 —“—
о) за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше
3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) 0,2 —“—
с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським об’єднанням і вчинення інших нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах “а” — “с” цього пункту 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,3 —“—
у) за нотаріальне посвідчення договорів:
застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами 0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі”.
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито”

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» підготовлений у зв’язку з необхідністю впорядкування розміру ставок державного мита, значна частина яких не переглядалася з 1993 року.

2. Мета і шляхи її досягнення
Метою даного законопроекту є врахування сучасних соціальних та економічних умов, що склалися з моменту набрання чинності Декрету і запобігання зменшення бюджетних надходжень.
Державне мито справляється за вчинення дій в інтересах юридичних і фізичних осіб та за видачу документів, що мають юридичне значення та правові наслідки уповноваженими на те органами або посадовими особами і його справляння в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який був прийнятий в 1993 році.
Більшість ставок державного мита встановлена в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який затверджений ще у 1995 році, з огляду на що не враховують інфляційних процесів, які відбулися за цей період часу.
Так, розмір мінімальної заробітної плати з 1998 до 2009 року збільшився майже у 15 разів (1998р. — 45грн., кінець 2009р.- 669 грн.). При цьому окремі ставки державного мита залишаються незмінними і за вчинення окремих дій становлять лише 17 копійок.
Слід зазначити, що в деяких випадках витрати на здійснення окремих дій є більшими ніж сума державного мита, яка справляється за їх вчинення.
У зв’язку з цим, законопроектом пропонується переглянути ставки державного мита за вчинення окремих дій.

3. Правові аспекти
Нормативно-правовим актом, що діє в даній сфері, є Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито».
Реалізація акта не потребує внесення змін до чинних чи розроблення нових актів.
Проект акта стосується прав та обов’язків громадян.

4. Фінансово-економічне обгрунтування
Реалізація поданого законопроекту не потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

5. Регіональний аспект
Проект акта не стосується розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6. Громадське обговорення
Проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю.

7. Прогноз результатів
Прийняття законопроекту дозволить привести ставки державного мита до сучасних економічних умов і сприятиме збільшенню надходжень до місцевих бюджетів.

Міністр юстиції Микола Оніщук

Порівняльна таблиця
до проекту Закону України «Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України «Про державне мито»

Редакція чинного Декрету
Запропонована редакція
Стаття 3. Розміри ставок державного мита
Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: Стаття 3. Розміри ставок державного мита
Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:
Найменування документів і дій, за які справляється мито Розміри ставок Найменування документів і дій, за які справляється мито Розміри ставок
3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів: 3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:
а) за посвідчення договорів
відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян а) за посвідчення договорів
відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які
перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які
перебувають у власності
громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян б) за посвідчення договорів
відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке
відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
в) за посвідчення договорів
купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується в) за посвідчення договорів
купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів,
інших самохідних машин і механізмів: г) за посвідчення договорів
відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам
5 -»- іншим особам
5 -»-
д)за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці
1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян д)за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці
1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
е) за посвідчення установчих
(засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної
особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян е) за посвідчення установчих
(засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод,
що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
є) за посвідчення заповітів 0,05 -»- є) за посвідчення заповітів 0,5 -»-
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян ж) за видачу свідоцтва про
право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:

дітям, одному з подружжя, батькам
0,03 -»- дітям, одному з подружжя, батькам
0,3 -»-
іншим громадянам
0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян іншим громадянам
1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
і) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами:
і) за посвідчення доручень на
право користування і розпорядження транспортними засобами:

дітям, одному з подружжя, батькам
0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян дітям, одному з подружжя, батькам
1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
іншим громадянам 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян іншим громадянам 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами «и» або «і» цього пункту ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами «и» або «і» цього пункту
й) за посвідчення інших
доручень
0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян й) за посвідчення інших
доручень
0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
к) за вжиття заходів до охорони
спадкового майна 2 -»- к) за вжиття заходів до охорони
спадкового майна 2 -»-
л) за вчинення морського
протесту 0,3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян л) за вчинення морського
протесту 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 0,3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
н) за засвідчення вірності
перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 -»- н) за засвідчення вірності
перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 -»-
о)за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян о)за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах,
у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ)
0,02 -»- р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису
перекладача (за кожний документ)
0,2 -»-
с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських
господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським
господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським об’єднанням і вчинення інших нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах «а» — «с» цього пункту
0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським
господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським
об’єднанням і вчинення інших
нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах «а» — «с» цього пункту
0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,03 -» - т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,3 -» -
у) за нотаріальне посвідчення договорів: у) за нотаріальне посвідчення договорів:
застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами 0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами
0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі

Міністр юстиції М. В. Оніщук

Голові
Верховної Ради України
В. М. ЛИТВИНУ

Шановний Володимире Михайловичу!
Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради проект Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр юстиції Оніщук Микола Васильович.
Додаток: 1. Текст законопроекту на 4 арк.
2. Проект постанови Верховної Ради на 1 арк.
3. Пояснювальна записка на 2 арк.
4. Порівняльна таблиця на 7 арк.
5. Текст проекту Закону та матеріали в електронній формі.
З повагою
Прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО

Міністерство юстиції зареєструвало 21 травня 2009 року Наказ від 18.05.2009 № 870/5 «Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів» реєстраційний №443/16459

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 13.01.2009 р. N 125
Щодо надання роз’яснення
Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, у зв’язку з чисельними зверненнями представництв Комітету, органів державної податкової інспекції та державних реєстраторів, надає повторне роз’яснення стосовно порядку проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою та щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, у разі смерті одного із засновників.
1. Порядок проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою встановлений статтею 48 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію). Так, частиною першою цієї статті визначено, що у разі смерті фізичної особи — підприємця третя особа, зокрема спадкоємець, може подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом) нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально посвідчену копію довідки органу реєстрації актів громадянського стану про смерть фізичної особи.
Державний реєстратор, відповідно до частини сьомої цієї ж статті, зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою.
Водночас, відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.11.2007 N 1154/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2007 за N 1305/14572, до органу реєстрації актів цивільного стану для отримання документів про реєстрацію актів цивільного стану можуть звернутись тільки родичі померлого або правоохоронні органи із письмовим запитом.
Згідно із пунктом 1.2 Порядку передачі відділами реєстрації актів громадянського стану державним податковим органам інформації про громадян, які померли, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку передачі відділами реєстрації актів громадянського стану державним податковим органам інформації про громадян, які померли» від 22.12.97 N 462/83/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.97 за N 617/2421, встановлені правила передачі відділами реєстрації актів громадянського стану державним податковим органам за місцем знаходження повідомлень про реєстрацію смерті громадян.
Такі повідомлення відділ реєстрації актів громадянського стану офіційно щомісяця передає до державних податкових органів.
Оскільки довідка про зняття з обліку платників податків (форма — 12-ОПП) видається відповідною державною податковою інспекцією, на підставі офіційного повідомлення органу реєстрації актів громадянського стану про смерть громадянина, Держкомпідприємництво вважає, що третьою особою, що передбачено в Законі про реєстрацію, може бути також відповідна державна податкова інспекція.
Звертаємо увагу на те, що державний реєстратор може внести запис до ЄДР щодо припинення державної реєстрації фізичної особи — підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою, для достовірності даних в ЄДР, на підставі довідки про зняття з обліку платників податку (форма — 12-ОПП) разом з копією повідомлення органу реєстрації актів громадянського стану про смерть, що надійшла від відповідної державної податкової інспекції.
Отже, Держкомпідприємництво вважає, що для вирішення цієї проблеми та до врегулювання даного питання на законодавчому рівні, в роботі можливо використовувати роз’яснення від 27.07.2006 N 5497 щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою.
2. Одночасно повідомляємо, що згідно із роз’ясненнями Міністерства юстиції України від 15.12.2008 N 8659-0-26-0830 щодо підтвердження факту смерті фізичної особи — засновника (учасника) юридичної особи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, у разі неможливості надання родичами померлого необхідних документів уповноваженим представникам юридичної особи, порушене питання може бути вирішено шляхом звернення цих представників до відділів реєстрації актів цивільного стану.
Засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженим представникам юридичної особи, при умові пред’явлення ними оригіналу установчих документів, відділами реєстрації актів цивільного стану вказаним особам може бути надано інформацію довідкового характеру про реєстрацію смерті із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, дати народження, дати смерті померлого — засновника (учасника) юридичної особи, номеру та дати складання актового запису про смерть.
Просимо Вас довести до державних реєстраторів вищезазначене роз’яснення для використання в роботі.

В. о. Голови А. О. Гота

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 30.01.2009 р. N 36/4/17-0713
(Витяг)
<...>
Щодо першого питання
Оподаткування доходів, одержуваних громадянами, регулюється Законом України від 22 травня 2003 року N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон).
Згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закону дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону).
Інші ніж визначені Законом терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Законові у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону).
Згідно із Законом України від 28 грудня 1994 року N 334 «Про оподаткування прибутку підприємств», інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів (пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 цього Закону).
Згідно із статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576 «Про господарські товариства» товариство є власником майна, зокрема переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Відповідно до ст. ст. 715 та 716 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого, так і рухомого), є з її боку відчуженням такого майна.
Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) нерухомого майна, регламентується ст. 11 Закону, а продажу (обміну) рухомого майна — статтею 12 Закону.
При цьому відповідно до пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону не підлягає оподаткуванню сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним згідно із законом, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації відповідно до норм законодавства.
Щодо другого та третього питань
Дохід платника податку від продажу протягом звітного податкового року об’єкта рухомого майна оподатковується відповідно до ст. 12 Закону за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Як виняток із пункту 12.1 цієї статті — при продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою у розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об’єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Тобто, податковий агент має нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з суми одержаного платником податку доходу від продажу.
Також податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.
Для оформлення договору платник податку зобов’язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об’єктів рухомого майна, а нотаріус — дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому пунктом 11.3 статті 11 цього Закону.
Для цілей цього Закону обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку (п. 18.2 ст. 18 Закону).
Також повідомляємо, що відповідно до пп. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4 Закону вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), вважаються додатковим благом платника податку — їх одержувача, який він має відобразити в річній податковій декларації та сплатити з нього податок за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону.
<...>

Заступник Голови С. Лекарь

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах
Постанова Правління Національного банку України
від 23 березня 2009 року N 158
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
8 квітня 2009 р. за N 321/16337
Додатково див. лист
Національного банку України
від 13 квітня 2009 року N 25-111/985-6487
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» та з метою вдосконалення порядку ведення банками рахунків клієнтів Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 (зі змінами), що додаються.
2. Департаменту платіжних систем (Н. Г. Лапко) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома Операційного, територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на начальників територіальних управлінь Національного банку України.
4. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування.

Голова В. С. Стельмах
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної податкової
адміністрації України
С. В. Буряк

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Правління Національного банку України
від 23 березня 2009 р. N 158
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
8 квітня 2009 р. за N 321/16337

Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах
1. У главі 1:
1.1. В абзаці першому пункту 1.1 слова «переказ грошей» замінити словами «переказ коштів».
1.2. Пункт 1.9 доповнити реченням такого змісту: «Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов’язаний надати клієнту під підпис».
1.3. Абзац п’ятий пункту 1.10 викласти в такій редакції:
«строк зберігання коштів (за строковим вкладом)».
1.4. У пункті 1.15:
друге речення абзацу четвертого виключити;
доповнити пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:
«Копії нового свідоцтва про державну реєстрацію та нового документа, що підтверджує взяття суб’єкта господарювання на облік органом державної податкової служби, можуть бути засвідчені підписом уповноваженого працівника банку як такі, що відповідають оригіналу, у разі пред’явлення клієнтом оригіналів цих документів».
У зв’язку з цим абзац п’ятий уважати абзацом шостим.
1.5. Пункти 1.16 та 1.17 викласти в такій редакції:
«1.16. Документи, подані клієнтом для відкриття рахунків, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку.
За наявності в банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів є нечинним, банк відмовляє особі у відкритті рахунку.
У разі наявності в банку мотивованої підозри щодо подання особою для відкриття рахунку підроблених документів або таких, що містять недостовірну інформацію, банк повідомляє про це органи внутрішніх справ і спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу із зазначенням ідентифікаційних даних клієнта та/або паспортних даних особи, яка подала документи на відкриття цього рахунку.
1.17. Документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими.
У випадках, передбачених цією Інструкцією, у разі пред’явлення клієнтом оригіналів документів, поданих для відкриття рахунків, уповноваженому працівнику банку дозволяється засвідчувати підписом копії документів як такі, що відповідають оригіналу документа».
1.6. У пункті 1.20 слова «фізичним особам» замінити словом «клієнтам».
2. У главі 4:
2.1. У пункті 4.2:
у другому реченні абзацу третього слово «договір» замінити словами «договір/рішення»;
абзац восьмий доповнити реченням такого змісту: «У разі відкриття рахунку для формування статутного фонду (статутного капіталу) акціонерного товариства замість установчого документа подається рішення про заснування акціонерного товариства або його копія, засвідчена нотаріально».
2.2. У першому реченні абзацу третього пункту 4.3 слово «договору» замінити словами «договору/рішення».
3. У главі 5:
3.1. В абзаці четвертому підпункту «а» пункту 5.3 слова «зареєстрованими митними органами» замінити словами «задекларованими митному органу».
3.2. У пункті 5.4:
друге речення абзацу третього викласти в такій редакції: «Вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України»;
доповнити пункт після абзацу двадцять дев’ятого новим абзацом такого змісту:
«перерахування за межі України іноземної валюти для сплати вступних чи членських внесків до міжнародних організацій на підставі документів, що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань».
У зв’язку з цим абзац тридцятий уважати абзацом тридцять першим.
4. В абзаці четвертому пункту 6.7 глави 6 слова «визначити її назву» замінити словами «визначити її найменування».
5. У главі 7:
5.1. У першому реченні пункту 7.1 слова «на підставі довіреності» замінити словами «на підставі довіреності (копії довіреності)».
5.2. У пункті 7.3 слово «заповідальне» у всіх відмінках виключити.
5.3. Доповнити пункт 7.10 після абзацу дванадцятого новим абзацом такого змісту:
«перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи — нерезидента».
У зв’язку з цим абзаци тринадцятий — сімнадцятий уважати відповідно абзацами чотирнадцятим — вісімнадцятим.
5.4. Абзац десятий пункту 7.11 викласти в такій редакції:
«перерахування за купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою її переказу за кордон відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями».
5.5. У пункті 7.12:
абзац другий викласти в такій редакції:
«готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку»;
абзац десятий викласти в такій редакції:
«валюта за платіжними документами, ввезеними із-за кордону власником рахунку і задекларованими митному органу під час в’їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку»;
абзац дванадцятий виключити.
У зв’язку з цим абзаци тринадцятий — двадцять шостий уважати відповідно абзацами дванадцятим — двадцять п’ятим.
5.6. У пункті 7.14:
абзаци третій та четвертий викласти в такій редакції:
«готівкова валюта, яка ввезена в Україну і задекларована митному органу під час в’їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації;
валюта за платіжними документами, ввезеними в Україну власником рахунку і задекларованими митному органу під час в’їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації»;
абзац десятий виключити.
У зв’язку з цим абзаци одинадцятий — двадцять шостий уважати відповідно абзацами десятим — двадцять п’ятим.
5.7. Абзац шостий підпункту «а» пункту 7.15 викласти в такій редакції:
«перерахування в межах України на поточний або вкладний (депозитний) рахунок іншої фізичної особи — резидента або нерезидента, крім вкладного (депозитного) рахунку нерезидента-інвестора — фізичної особи».
5.8. Доповнити главу новим пунктом 7.16 такого змісту:
«7.16. Фізична особа — резидент, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон і набула статусу нерезидента, закриває поточні рахунки в національній та іноземних валютах, які були раніше відкриті їй як резиденту, і відкриває рахунки як фізична особа — нерезидент. Залишок коштів з рахунку фізичної особи — резидента перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту».
6. У главі 10:
6.1. В абзаці першому пункту 10.2 слово «назва» замінити словом «найменування».
6.2. У пункті 10.15 слово «заповідальне» у всіх відмінках виключити.
6.3. У пункті 10.19:
абзац другий викласти в такій редакції:
«готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку»;
в абзаці п’ятому слова «перераховані іншою фізичною особою» замінити словами «перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи».
6.4. Третє речення абзацу другого пункту 10.21 викласти в такій редакції: «Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації».
7. Абзац сьомий пункту 12.2 глави 12 виключити.
У зв’язку з цим абзаци восьмий — дванадцятий уважати відповідно абзацами сьомим — одинадцятим.
8. У пунктах 13.3, 13.5, 13.7 глави 13 слова «зареєстровані митними органами» та «зареєстрованими митними органами» замінити відповідно словами «задекларовані митному органу» та «задекларованими митному органу».
9. У главі 16:
9.1. У другому реченні абзацу четвертого пункту 16.2 слова «іноземним інвестором — фізичною особою» замінити словами «іноземним інвестором».
9.2. Пункт 16.4 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
«сплата резиденту (професійному учаснику фондового ринку, суб’єкту оціночної діяльності, нотаріусу, повіреному, комісіонеру) послуг, пов’язаних із здійсненням іноземних інвестицій в Україну».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий — десятий уважати відповідно абзацами шостим — одинадцятим.
9.3. Пункт 16.6 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
«повернення за кордон коштів, не використаних для здійснення іноземних інвестицій в Україну. Зазначені кошти перераховуються за межі України на рахунок, з якого вони надійшли, або на інший власний рахунок нерезидента-інвестора в сумі, що не перевищує раніше отриману».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий — одинадцятий уважати відповідно абзацами шостим — дванадцятим.
10. В абзаці сьомому пункту 17.3 та в абзаці восьмому пункту 17.4 глави 17 слова «назву та код банку» замінити словами «найменування та код банку».
11. У главі 18:
11.1. У першому реченні пункту 18.7 слова «повна та скорочена назви» замінити словами «повне та скорочене найменування».
11.2. Доповнити пункт 18.9 реченням такого змісту: «На строк, наданий для виготовлення нової печатки, банком приймається картка без зразка відбитка печатки».
11.3. У пункті 18.12:
перше речення абзацу першого викласти в такій редакції: «У картці посвідчувальний напис нотаріуса вважається дійсним, якщо він відповідає формі N 51, наведеній у додатку 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 N 2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за N 1325/16016″;
у першому реченні абзацу другого слова «юридичної особи — нерезидента або його відокремленого підрозділу» виключити.
11.4. У пункті 18.15 слова «подається нова» замінити словами «нова картка не складається, а додатково подається».
11.5. У пункті 18.20:
доповнити абзац другий словами «його ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ і місцезнаходження»;
в абзаці сьомому слово і цифри «(форма 58)» замінити словом і цифрами «(форма 51)».
11.6. У пунктах 18.20 та 18.21 слова «повної та скороченої назви», «назви та місцезнаходження банку» замінити відповідно словами «повного та скороченого найменування», «найменування та місцезнаходження банку».
12. Доповнити главу 19 новим пунктом 19.7 такого змісту:
«19.7. Зміна рахунків клієнтів не здійснюється в разі зміни найменування банку, яка не пов’язана з його реорганізацією. Про зміну найменування банку, яка не пов’язана з його реорганізацією, банк зобов’язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, встановленому внутрішніми положеннями банку. У цьому разі нові справи з юридичного оформлення рахунків не формуються».
13. У главі 20:
13.1. В абзаці другому пункту 20.3 слово і цифри «(додаток 11)» виключити.
13.2. В абзаці п’ятому пункту 20.4 слово і цифри «(додаток 12)» виключити.
13.3. Пункт 20.5 викласти в такій редакції:
«20.5. Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов’язкових реквізитів:
найменування банку;
найменування (прізвища, ім’я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку;
номера рахунку, який закривається;
дати складання заяви.
Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.
Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи — підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи — підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності).
Якщо рахунок юридичної особи закривається юридичною особою — правонаступником, то в заяві про закриття поточного рахунку додатково зазначається найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи — правонаступника. Ця заява підписується керівником юридичної особи — правонаступника або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи — правонаступника.
Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами програмно-технічного комплексу «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний цифровий підпис».
13.4. Доповнити главу новим пунктом 20.6 такого змісту:
«20.6. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].
Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.
У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.
У день закриття поточного рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку».
У зв’язку з цим пункти 20.6 — 20.9 уважати відповідно пунктами 20.7 — 20.10.
13.5. У першому реченні пункту 20.7 слова «строку дії договору банківського вкладу» замінити словами «строку зберігання вкладу».
13.6. У пункті 20.8:
доповнити абзац другий реченням такого змісту: «Другий примірник заяви після повернення коштів вкладнику зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку»;
доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
«Банк реєструє заяви клієнтів — фізичних осіб на дострокове розірвання договору банківського вкладу або повернення частини вкладу в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку».
14. У тексті Інструкції слова «Інструкція про переміщення валюти», «Правила здійснення переказів іноземної валюти», «назва банку» у всіх відмінках замінити відповідно словами «нормативно-правовий акт Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», «нормативно-правовий акт Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями», «найменування банку» у відповідних відмінках.
15. У додатках до Інструкції:
15.1. У додатку 1 слова «назва клієнта банку», «повна і точна назва юридичної особи» замінити відповідно словами «найменування клієнта банку», «повне і точне найменування юридичної особи».
15.2. У додатку 2 слова «повна назва», «скорочена назва» та слово і цифри «(форма N 58)» замінити відповідно словами «повне найменування», «скорочене найменування» та словом і цифрами «(форма N 51)».
15.3. У додатку 6 слова «назва юридичної особи» замінити словами «найменування юридичної особи».
15.4. У додатку 8 слово і цифри «(форма N 57)» замінити словом і цифрами «(форма N 50)».
15.5. У додатку 10 слово і цифри «(форма N 58)» замінити словом і цифрами «(форма N 51)».
15.6. Додатки 11 — 13 виключити.
15.7. У тексті додатків 1 — 10 слова «назва банку» замінити словами «найменування банку».

Директор Департаменту
платіжних систем
Н. Г. Лапко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 14 квітня 2009 р. N 361
Київ
Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3301; 2007 р., N 28, ст. 1116), викласти в редакції, що додається.
2. Державній судовій адміністрації забезпечити своєчасне інформування фізичних і юридичних осіб про розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 31

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 грудня 2005 р. N 1258
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 2009 р. N 361)

РОЗМІРИ
витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ
I. Цивільні справи
Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ обраховується за формулою:
P = Мз/п х k,

де P — сума витрат, що підлягає сплаті на момент подачі позовної заяви;
Мз/п — мінімальна заробітна плата, встановлена Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік;
k — коефіцієнт витрат залежно від категорії справи.
Категорія справи Коефіцієнт
1. Справа позовного провадження з розгляду спору майнового характеру 0,4
2. Справа з розгляду позовної заяви:
1) про розірвання шлюбу 0,05
2) про розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки 0,02
3) що випливає з інших сімейних правовідносин 0,4
4) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи 0,08
5) немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації 0,2
6) немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці), зокрема про зміну або розірвання договору найму житлового приміщення, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно тощо 0,06
7) про захист права громадянина на земельну частку (пай) і майновий пай 0,12
8) з переддоговірного спору 0,12
3. Справа окремого провадження 0,05
4. Справа наказного провадження 0,07
5. Справа про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні 0,08

Зменшення розміру витрат та звільнення сторін від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.
II. Господарські справи
Для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, — за нульовою ставкою;
для інших позивачів — у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.
____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 23 березня 2009 року N 525/5

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 15 квітня 2009 р. N 393
Київ
Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 606
Кабінет Міністрів України постановляє:
Доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 606 «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів» (Офіційний вісник України, 2008 р., N 51, ст. 1682) пунктом 31 такого змісту:
«31. Продовжити до 1 липня 2010 р. строк проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, остання цифра року випуску яких непарна, а періодичність огляду становить один раз на два роки.».

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 31

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 09.04.2009 р. N 01-08/204
Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)
З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов’язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах.
1. Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти — окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Підприємство звернулося до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсною затвердженої цим судом мирової угоди та про поновлення провадження у справі.
Рішенням господарського суду першої інстанції, залишеним без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсною мирову угоду з посиланням на невідповідність її вимогам закону.
Скасовуючи рішення господарських судів попередніх судових інстанцій у справі та передаючи її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти — окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489).
2. Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
За змістом статті 112 Господарського процесуального кодексу України роз’яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами.
Як нововиявлену обставину господарськими судами визнано лист Антимонопольного комітету України, в якому у відповідь на звернення сторони у справі роз’яснено зміст законодавчих приписів щодо призначення державного резерву та покладених на Державний комітет України з державного матеріального резерву завдань зі здійснення управління державним резервом.
Верховний Суд України не погодився з висновками господарських судів щодо наявності підстав для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки такі висновки спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду, зазначивши таке.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.81 N 1 «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили»).
Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Зі змісту статті 112 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що роз’яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 39/185-38/347-30/383).
3. Право прокурора подати позов в інтересах держави не пов’язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель (далі — Управління) з позовом про визнання недійсним укладеного районною державною адміністрацією та приватними підприємцями договору оренди земельної ділянки.
Рішенням місцевого господарського суду в позові було відмовлено з посиланням на те, що відсутні докази письмового звернення Управління до органів прокуратури про виявлене правопорушення, і це унеможливлює подання прокурором відповідного позову в інтересах Управління чи іншого органу, право якого порушене у зв’язку з укладенням оспорюваного договору.
Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України зазначив, зокрема, таке.
За приписами статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України «Про прокуратуру» позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, — тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 N 11/6618).
4. У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Господарським судом задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до відділення Фонду державного майна України та відкритого акціонерного товариства про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, про що винесено відповідну ухвалу. Цією ухвалою відділенню Фонду державного майна України заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, в тому числі: приймати конкурсні пропозиції; здійснювати експертизу відомостей, які містяться в підтверджувальних документах; за підсумками експертизи складати та затверджувати протокол з переліком учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; передавати конкурсній комісії перелік учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; реєструвати конкурсні пропозиції учасників конкурсу; оголошувати зміст конкурсних пропозицій учасників конкурсу; проводити конкурс у вигляді торгів «з голосу»; вести та затверджувати протокол конкурсу; оголошувати та затверджувати результати конкурсу; укладати за результатами конкурсу договір купівлі-продажу.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано. При цьому апеляційний господарський суд, встановивши відсутність обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, дійшов висновків про те, що ухвала про забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов’язані з суб’єктивними правами позивача на предмет спору і не відповідають законодавству, на підставі якого подано позов.
Верховний Суд України підтримав висновки господарського суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій, надання позивачу докладної інформації щодо діяльності товариства і, зокрема, вимога зобов’язати відділення Фонду державного майна України провести новий конкурс з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Однак ухвалою господарського суду першої інстанції про забезпечення позову відділенню Фонду державного майна України фактично заборонено проведення нового конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 9/304-07).

Заступник Голови Вищого
господарського суду України
В. Москаленко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009