АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 6, к. 11, тел.: (057) 714-00-38; 714-27-90

Вих. № ________________
від „02” червня 2009 року
На №________ від „____” ________ 2009 р.
Голові фракції
«Блок Юлії Тимошенко»
Кириленко Івану Григоровичу

Президента Асоціації
приватних нотаріусів
Харківської області
Володимира Марченко

Шановний Іван Григорович!
Проаналізувавши Проект Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №4564 щодо внесення змін до пункту 3 статті 3 даного Декрету прийшли до висновку, що:
1) Якщо буде прийнята запропонована реакція, яка встановлює за отримання Свідоцтво на спадщину не залежно від складу майна, мито в розмірі 34,00 гривні, це дуже суттєво вплине на поповнення бюджету у 2010 році. Також у запропонованій редакції п.п. „ж” зовсім не береться до уваги інтереси таких верств населення як малозабезпечені громадяни України, які на рівні з „олігархами” будуть платити однакову плату за отримання Свідоцтва. При цьому витрати на оформлення спадщини не будуть покриватися розміром мита і держава буде змушена зі своїх коштів займатися дотацією тих хто буде отримувати надприбутки.
Необхідно п.п. „ж” п. 3 статті 3 викласти у наступній редакції:
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину:
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям 0,5 відсотка суми спадщини
онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,75 відсотка від суми спадщини
іншим спадкоємцям 1 відсотка від суми спадщини
за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,1 відсотка суми спадщини
іншим спадкоємцям 0,5 відсотка суми спадщини
Запропонована редакція дає можливість адекватно та пропорційно до спадкової маси сплатити мито державі у м’якому режимі (вирішити соціальний аспект) і вже за рахунок отримання у спадщину над доходів покрити витрати держави на зменшення податків отриманих від спадщини родичами першої черги та пільгового контингенту (інваліди, учасники війни, чорнобильці та інші).
2) Також треба звернути увагу на розмір мита за оформлення Договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів. Так вже склалася практика, що право власності на ТЗ „переходить” на підставі так званих „генеральних” довіреностей на розпорядження та керування ТЗ, це прямо пропорційно пов’язано з вартістю оформлюваного договору. По-перше, при посвідченні довіреності на розпорядження ТЗ особи, залишаються на законодавчому рівні не захищеними, а по друге, до бюджету не зараховуються додаткові гроші. Крім того ставка у 5% мита це практично заборона на посвідчення таких договорів і прямий поштовх до тінізації таких операцій. Приведення ставок мита за відчуження авто до ставок мита нарівні за відчуження нерухомості призведе до детінізації таких відносин, захисту прав громадян та до значного поповнення бюджету держави.
Тому необхідно викласти п.п. „г” п.3 статті 3 цього Декрету у наступній редакції:
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,5 відсотка суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
3) У п.п. „а” та „б” п.3 статті 3 видалити словосполучення „які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження” як морально та процесуально застаріле і як таке, що безпідставно звільнює від сплати мита юридичні особи. Наявність таких формулювань було доцільно коли купівля-продаж нерухомості за участі юридичних осіб не потребувала нотаріального посвідчення, але з 2004 року такі дії підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
4) З врахуванням змін до іпотечного законодавства: створення нових юридичних технік по процедурі зміни права власності, які є юридично дорівнюваними до відчуження, відповідно, є за доцільне у п.п. „а” п. 3 статті 3 Декрету доповнити після слів „нерухомого майна,” наступним переліком нотаріальних дій, за які потрібно утримувати мито у розмірі 1% від суми договору і при цьому буде досягнута чистота юридичної природи при посвідченні таких договорів та відповідно належним чином захищенні інтереси пересічного громадянина: „застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця”.
Відповідно п.п. „а” та „б” п. 3 статті 3 Декрету викласти у наступних редакціях:
а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

З повагою,
Президент Асоціації
приватних нотаріусів
Харківської області Володимир Марченко

„02” червня 2009 року

АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 6, к. 11, тел.: (057) 714-00-38; 714-27-90

Вих. № ________________
від „02” червня 2009 року
На №________ від „____” ________ 2009 р. Голові
Комітету з питань правової політики
Верховної Ради України
Міщенко Сергію Григоровичу

Президента Асоціації
приватних нотаріусів
Харківської області
Володимира Марченко

Шановний Сергію Григорович!

Проаналізувавши Проект Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №4564 щодо внесення змін до пункту 3 статті 3 даного Декрету прийшли до висновку, що:
1) Якщо буде прийнята запропонована реакція, яка встановлює за отримання Свідоцтво на спадщину не залежно від складу майна, мито в розмірі 34,00 гривні, це дуже суттєво вплине на поповнення бюджету у 2010 році. Також у запропонованій редакції п.п. „ж” зовсім не береться до уваги інтереси таких верств населення як малозабезпечені громадяни України, які на рівні з „олігархами” будуть платити однакову плату за отримання Свідоцтва. При цьому витрати на оформлення спадщини не будуть покриватися розміром мита і держава буде змушена зі своїх коштів займатися дотацією тих хто буде отримувати надприбутки.
Необхідно п.п. „ж” п. 3 статті 3 викласти у наступній редакції:
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину:
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям 0,5 відсотка суми спадщини
онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,75 відсотка від суми спадщини
іншим спадкоємцям 1 відсотка від суми спадщини
за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,1 відсотка суми спадщини
іншим спадкоємцям 0,5 відсотка суми спадщини
Запропонована редакція дає можливість адекватно та пропорційно до спадкової маси сплатити мито державі у м’якому режимі (вирішити соціальний аспект) і вже за рахунок отримання у спадщину над доходів покрити витрати держави на зменшення податків отриманих від спадщини родичами першої черги та пільгового контингенту (інваліди, учасники війни, чорнобильці та інші).
2) Також треба звернути увагу на розмір мита за оформлення Договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів. Так вже склалася практика, що право власності на ТЗ „переходить” на підставі так званих „генеральних” довіреностей на розпорядження та керування ТЗ, це прямо пропорційно пов’язано з вартістю оформлюваного договору. По-перше, при посвідченні довіреності на розпорядження ТЗ особи, залишаються на законодавчому рівні не захищеними, а по друге, до бюджету не зараховуються додаткові гроші. Крім того ставка у 5% мита це практично заборона на посвідчення таких договорів і прямий поштовх до тінізації таких операцій. Приведення ставок мита за відчуження авто до ставок мита нарівні за відчуження нерухомості призведе до детінізації таких відносин, захисту прав громадян та до значного поповнення бюджету держави.
Тому необхідно викласти п.п. „г” п.3 статті 3 цього Декрету у наступній редакції:
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,5 відсотка суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
3) У п.п. „а” та „б” п.3 статті 3 видалити словосполучення „які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження” як морально та процесуально застаріле і як таке, що безпідставно звільнює від сплати мита юридичні особи. Наявність таких формулювань було доцільно коли купівля-продаж нерухомості за участі юридичних осіб не потребувала нотаріального посвідчення, але з 2004 року такі дії підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
4) З врахуванням змін до іпотечного законодавства: створення нових юридичних технік по процедурі зміни права власності, які є юридично дорівнюваними до відчуження, відповідно, є за доцільне у п.п. „а” п. 3 статті 3 Декрету доповнити після слів „нерухомого майна,” наступним переліком нотаріальних дій, за які потрібно утримувати мито у розмірі 1% від суми договору і при цьому буде досягнута чистота юридичної природи при посвідченні таких договорів та відповідно належним чином захищенні інтереси пересічного громадянина: „застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця”.
Відповідно п.п. „а” та „б” п. 3 статті 3 Декрету викласти у наступних редакціях:
а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

З повагою,
Президент Асоціації
приватних нотаріусів
Харківської області Володимир Марченко

„02” червня 2009 року

Роз‘яснення щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації

Начальникам Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях,
мм. Києві та Севастополі

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 року № 614-VI), передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
З метою однакового застосування нотаріусами цієї норми Міністерством юстиції повідомляється наступне.
Нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою:
установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту);
заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов’язання;
заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним;
заставодержателя (іпотекодержателя) у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором;
відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача;
набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними;
фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців по закінченню п’ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою;
спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.
На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до форми, передбаченої додатком 7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5, після чого про вчинення нотаріальної дії вноситься запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.
У разі зняття заборони щодо відчуження за заявою однієї із сторін договору застави (іпотеки), нотаріус надсилає повідомлення про зняття заборони щодо відчуження іншій стороні правочину.
У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов’язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.
Як доказ зазначеного боржником подаються нотаріусу: копія зобов’язання, копія договору застави (іпотеки), квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов’язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові з дотриманням вимог пункту 276 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5.
Про зняття заборони щодо відчуження у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.
Про зняття заборони щодо відчуження нотаріус робить відповідні відмітки в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.
Зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5 (зі змінами), чи Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830.»
Прошу довести зазначену інформацію до відома нотаріусів для врахування в подальшій роботі.

Заступник Міністра Л.В. Єфіменко

Роз’яснення щодо зразків, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів

Начальнику Головного управління
юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці
Крим, начальникам головних
управлінь юстиції в областях,
містах Києві та Севастополі

Відповідно до статті 34 Закону України „Про нотаріат” (в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 року № 614-VI „Про внесення змін до Закону України „Про нотаріат”) тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з тим, що станом на 1 червня 2009 року постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження зразку, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів”, яка прийнята на засіданні Кабінету Міністрів України 18 лютого 2009 року, не набрала чинності, з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян, нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій мають використовувати залишки спеціальних бланків нотаріальних документів, зразок та технічний опис яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29 квітня 2003 року № 41/5 „Про запровадження в обіг спеціальних бланків нотаріальних документів нового зразка”, до врегулювання цих питань відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Прошу довести зазначене до відома всіх нотаріусів.

Міністр
Микола Оніщук

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-16-76
E-mail: press@minjust.gov.ua

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито”
___________________________________
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Пункт 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7—93 “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 1995 р., № 30, ст. 229; 1999 р., № 25, ст. 211; 2000 р., № 29, ст. 229; 2005 р., № 16, ст. 259; 2006 р., № 16, ст. 134, № 19—20, ст. 164, № 31, ст. 268; 2007 р., № 25, ст. 339) викласти у такій редакції:
“3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:
а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
в) за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 5 —“—
д) за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці 1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
е) за посвідчення установчих (засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
є) за посвідчення заповітів 0,5 —“—
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,3 —“—
іншим громадянам 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
і) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
іншим громадянам 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами “и” або “і” цього пункту
й) за посвідчення інших доручень 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
к) за вжиття заходів до охорони спадкового майна 2 —“—
л) за вчинення морського протесту 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
н) за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 —“—
о) за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше
3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) 0,2 —“—
с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським об’єднанням і вчинення інших нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах “а” — “с” цього пункту 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,3 —“—
у) за нотаріальне посвідчення договорів:
застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами 0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі”.
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито”

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» підготовлений у зв’язку з необхідністю впорядкування розміру ставок державного мита, значна частина яких не переглядалася з 1993 року.

2. Мета і шляхи її досягнення
Метою даного законопроекту є врахування сучасних соціальних та економічних умов, що склалися з моменту набрання чинності Декрету і запобігання зменшення бюджетних надходжень.
Державне мито справляється за вчинення дій в інтересах юридичних і фізичних осіб та за видачу документів, що мають юридичне значення та правові наслідки уповноваженими на те органами або посадовими особами і його справляння в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який був прийнятий в 1993 році.
Більшість ставок державного мита встановлена в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який затверджений ще у 1995 році, з огляду на що не враховують інфляційних процесів, які відбулися за цей період часу.
Так, розмір мінімальної заробітної плати з 1998 до 2009 року збільшився майже у 15 разів (1998р. — 45грн., кінець 2009р.- 669 грн.). При цьому окремі ставки державного мита залишаються незмінними і за вчинення окремих дій становлять лише 17 копійок.
Слід зазначити, що в деяких випадках витрати на здійснення окремих дій є більшими ніж сума державного мита, яка справляється за їх вчинення.
У зв’язку з цим, законопроектом пропонується переглянути ставки державного мита за вчинення окремих дій.

3. Правові аспекти
Нормативно-правовим актом, що діє в даній сфері, є Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито».
Реалізація акта не потребує внесення змін до чинних чи розроблення нових актів.
Проект акта стосується прав та обов’язків громадян.

4. Фінансово-економічне обгрунтування
Реалізація поданого законопроекту не потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

5. Регіональний аспект
Проект акта не стосується розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6. Громадське обговорення
Проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю.

7. Прогноз результатів
Прийняття законопроекту дозволить привести ставки державного мита до сучасних економічних умов і сприятиме збільшенню надходжень до місцевих бюджетів.

Міністр юстиції Микола Оніщук

Порівняльна таблиця
до проекту Закону України «Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України «Про державне мито»

Редакція чинного Декрету
Запропонована редакція
Стаття 3. Розміри ставок державного мита
Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: Стаття 3. Розміри ставок державного мита
Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:
Найменування документів і дій, за які справляється мито Розміри ставок Найменування документів і дій, за які справляється мито Розміри ставок
3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів: 3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів:
а) за посвідчення договорів
відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян а) за посвідчення договорів
відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які
перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які
перебувають у власності
громадянина, що здійснює таке відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян б) за посвідчення договорів
відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке
відчуження 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
в) за посвідчення договорів
купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується в) за посвідчення договорів
купівлі-продажу майна державних підприємств 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується
г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів,
інших самохідних машин і механізмів: г) за посвідчення договорів
відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму дітям, одному з подружжя, батькам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам
5 -»- іншим особам
5 -»-
д)за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці
1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян д)за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці
1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
е) за посвідчення установчих
(засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної
особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян е) за посвідчення установчих
(засновницьких) договорів, інших установчих документів юридичної особи, договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод,
що не підлягають оцінці 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
є) за посвідчення заповітів 0,05 -»- є) за посвідчення заповітів 0,5 -»-
ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян ж) за видачу свідоцтва про
право на спадщину 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з) за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:
и) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження майном, крім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій:

дітям, одному з подружжя, батькам
0,03 -»- дітям, одному з подружжя, батькам
0,3 -»-
іншим громадянам
0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян іншим громадянам
1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
і) за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами:
і) за посвідчення доручень на
право користування і розпорядження транспортними засобами:

дітям, одному з подружжя, батькам
0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян дітям, одному з подружжя, батькам
1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян
іншим громадянам 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян іншим громадянам 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами «и» або «і» цього пункту ї) за посвідчення загальних доручень на право користування майном, включаючи транспортні засоби мито визначається за ставками, передбаченими відповідно підпунктами «и» або «і» цього пункту
й) за посвідчення інших
доручень
0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян й) за посвідчення інших
доручень
0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
к) за вжиття заходів до охорони
спадкового майна 2 -»- к) за вжиття заходів до охорони
спадкового майна 2 -»-
л) за вчинення морського
протесту 0,3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян л) за вчинення морського
протесту 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 0,3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян м) за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян
н) за засвідчення вірності
перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 -»- н) за засвідчення вірності
перекладу документа з однієї мови на іншу (за сторінку) 0,3 -»-
о)за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян о)за вчинення виконавчих написів 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян п) за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах,
у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ)
0,02 -»- р) за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису
перекладача (за кожний документ)
0,2 -»-
с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських
господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським
господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським об’єднанням і вчинення інших нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах «а» — «с» цього пункту
0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян с) за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств та організацій, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об’єднань іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, фермерським
господарствам, колективним сільськогосподарським підприємствам, іншим кооперативним та громадським
об’єднанням і вчинення інших
нотаріальних дій, крім зазначених у підпунктах «а» — «с» цього пункту
0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,03 -» - т) за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,3 -» -
у) за нотаріальне посвідчення договорів: у) за нотаріальне посвідчення договорів:
застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застави 0,01 відсотка предмета застави, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян оренди (суборенди) об’єктів нерухомості 0,01 відсотка суми договору, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. оренди (суборенди) земельних ділянок 0,01 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
У разі відсутності грошової оцінки земель — 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами 0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі ф) за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами
0,01 відсотка вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі

Міністр юстиції М. В. Оніщук

Голові
Верховної Ради України
В. М. ЛИТВИНУ

Шановний Володимире Михайловичу!
Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради проект Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр юстиції Оніщук Микола Васильович.
Додаток: 1. Текст законопроекту на 4 арк.
2. Проект постанови Верховної Ради на 1 арк.
3. Пояснювальна записка на 2 арк.
4. Порівняльна таблиця на 7 арк.
5. Текст проекту Закону та матеріали в електронній формі.
З повагою
Прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО

Міністерство юстиції зареєструвало 21 травня 2009 року Наказ від 18.05.2009 № 870/5 «Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів» реєстраційний №443/16459

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 14 квітня 2009 р. N 361
Київ
Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3301; 2007 р., N 28, ст. 1116), викласти в редакції, що додається.
2. Державній судовій адміністрації забезпечити своєчасне інформування фізичних і юридичних осіб про розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 31

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 грудня 2005 р. N 1258
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 2009 р. N 361)

РОЗМІРИ
витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ
I. Цивільні справи
Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ обраховується за формулою:
P = Мз/п х k,

де P — сума витрат, що підлягає сплаті на момент подачі позовної заяви;
Мз/п — мінімальна заробітна плата, встановлена Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік;
k — коефіцієнт витрат залежно від категорії справи.
Категорія справи Коефіцієнт
1. Справа позовного провадження з розгляду спору майнового характеру 0,4
2. Справа з розгляду позовної заяви:
1) про розірвання шлюбу 0,05
2) про розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки 0,02
3) що випливає з інших сімейних правовідносин 0,4
4) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи 0,08
5) немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації 0,2
6) немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці), зокрема про зміну або розірвання договору найму житлового приміщення, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно тощо 0,06
7) про захист права громадянина на земельну частку (пай) і майновий пай 0,12
8) з переддоговірного спору 0,12
3. Справа окремого провадження 0,05
4. Справа наказного провадження 0,07
5. Справа про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні 0,08

Зменшення розміру витрат та звільнення сторін від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.
II. Господарські справи
Для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, — за нульовою ставкою;
для інших позивачів — у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.
____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 23 березня 2009 року N 525/5

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 15 квітня 2009 р. N 393
Київ
Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 606
Кабінет Міністрів України постановляє:
Доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 606 «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів» (Офіційний вісник України, 2008 р., N 51, ст. 1682) пунктом 31 такого змісту:
«31. Продовжити до 1 липня 2010 р. строк проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, остання цифра року випуску яких непарна, а періодичність огляду становить один раз на два роки.».

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 31

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 09.04.2009 р. N 01-08/204
Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)
З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов’язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах.
1. Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти — окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Підприємство звернулося до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсною затвердженої цим судом мирової угоди та про поновлення провадження у справі.
Рішенням господарського суду першої інстанції, залишеним без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсною мирову угоду з посиланням на невідповідність її вимогам закону.
Скасовуючи рішення господарських судів попередніх судових інстанцій у справі та передаючи її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти — окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489).
2. Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
За змістом статті 112 Господарського процесуального кодексу України роз’яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами.
Як нововиявлену обставину господарськими судами визнано лист Антимонопольного комітету України, в якому у відповідь на звернення сторони у справі роз’яснено зміст законодавчих приписів щодо призначення державного резерву та покладених на Державний комітет України з державного матеріального резерву завдань зі здійснення управління державним резервом.
Верховний Суд України не погодився з висновками господарських судів щодо наявності підстав для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки такі висновки спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду, зазначивши таке.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.81 N 1 «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили»).
Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Зі змісту статті 112 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що роз’яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 39/185-38/347-30/383).
3. Право прокурора подати позов в інтересах держави не пов’язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель (далі — Управління) з позовом про визнання недійсним укладеного районною державною адміністрацією та приватними підприємцями договору оренди земельної ділянки.
Рішенням місцевого господарського суду в позові було відмовлено з посиланням на те, що відсутні докази письмового звернення Управління до органів прокуратури про виявлене правопорушення, і це унеможливлює подання прокурором відповідного позову в інтересах Управління чи іншого органу, право якого порушене у зв’язку з укладенням оспорюваного договору.
Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України зазначив, зокрема, таке.
За приписами статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України «Про прокуратуру» позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, — тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 N 11/6618).
4. У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Господарським судом задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до відділення Фонду державного майна України та відкритого акціонерного товариства про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, про що винесено відповідну ухвалу. Цією ухвалою відділенню Фонду державного майна України заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, в тому числі: приймати конкурсні пропозиції; здійснювати експертизу відомостей, які містяться в підтверджувальних документах; за підсумками експертизи складати та затверджувати протокол з переліком учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; передавати конкурсній комісії перелік учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; реєструвати конкурсні пропозиції учасників конкурсу; оголошувати зміст конкурсних пропозицій учасників конкурсу; проводити конкурс у вигляді торгів «з голосу»; вести та затверджувати протокол конкурсу; оголошувати та затверджувати результати конкурсу; укладати за результатами конкурсу договір купівлі-продажу.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано. При цьому апеляційний господарський суд, встановивши відсутність обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, дійшов висновків про те, що ухвала про забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов’язані з суб’єктивними правами позивача на предмет спору і не відповідають законодавству, на підставі якого подано позов.
Верховний Суд України підтримав висновки господарського суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій, надання позивачу докладної інформації щодо діяльності товариства і, зокрема, вимога зобов’язати відділення Фонду державного майна України провести новий конкурс з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Однак ухвалою господарського суду першої інстанції про забезпечення позову відділенню Фонду державного майна України фактично заборонено проведення нового конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 9/304-07).

Заступник Голови Вищого
господарського суду України
В. Москаленко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009