Архивы

Вітання Міністра юстиції України Оніщука Миколи Васильовича учасникам Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

МІНІСТР ЮСТИЦІЇ

Оніщук
Микола Васильович
19 червня 2009 р.
ВІТАННЯ
учасникам Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів
Вітаю представників українського нотаріату з початком Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів!
Питання, що внесені на обговорення з’їзду, є не тільки важливими з огляду на роль нотаріату в становленні правової держави, але й дуже актуальними. Адже з моменту ухвалення Закону України «Про нотаріат», який значно розширив професійні права і обов’язки нотаріуса, встановив гарантії нотаріальної діяльності, визначив нові організаційні форми її здійснення, минуло вже більше п’ятнадцяти років.
З приємністю зазначу, що український нотаріат знаходиться в стані постійного пошуку та реформування. Так, останні зміни до Закону України «Про нотаріат», підготовлені Міністерством юстиції і ухвалені наприкінці минулого року, зрівняли державних і приватних нотаріусів у повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій.
На часі подальша реорганізація і суттєве посилення нотаріату як правового інституту, що забезпечував би зростаючі потреби цивільного обороту, реалізацію конституційного права кожного громадянина на кваліфіковану правову допомогу. Йдеться про прийняття нової редакції Закону України «Про нотаріат», яка передбачатиме, зокрема, створення єдиного нотаріату та професійної самоврядної організації нотаріусів. Потребують подальшого удосконалення законодавчі гарантії нотаріальної діяльності, законодавче забезпечення професійних і соціальних прав нотаріусів.
Не сумніваюсь, що цей з’їзд сприятиме реалізації однієї з найважливіших задач національної політики подальшому реформуванню правової системи України, удосконаленню інституту нотаріату як невід’ємної складової сучасного громадянського суспільства.
Висловлюю тверду впевненість, що Міністерство юстиції України підтримає будь-які конструктивні ініціативи та пропозиції, спрямовані на розбудову сучасного демократичного нотаріату.
Бажаю Першому Всеукраїнському з’їзду нотаріусів плідної роботи, а всім його учасникам — здоров’я, щастя і добробуту!

Міністр Микола ОНІЩУК

Вітання Голови Комітету з питань економічної політики Верховної ради України Ткаченко О.М. з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітет з питань економічної політики
01008, м. Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел. 255-91-07

№ б/н 15.06.2009

Дорогі правники!
Від Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України прийміть найщиріші вітання з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України. На Вас покладено велику місію — стояти на сторожі конституційних прав і свобод громадян України, моральності і милосердя. Вам належить чильне місце у формуванні правової культури суспільства, поваги до Закону, правової політики.
Сердечно зичимо щастя, здоров’я, невичерпної енергії, плідної праці, успіхів у благородній справі утвердження ідей верховенства права, справедливості, гуманізму і добра!

З повагою, Голова Комітету

Ткаченко О.М.

Вітання Комітету з питань правової політики Верховної ради України з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітет з питань правової політики
01008, м. Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-35-84

№ 27/1-150 16 червня 2009 року
Асоціація правників України
вул. Межигірська, 5, ке. 15 м. Київ, 04071
Дорогі правники!
Щиросердечно вітаємо юридичну громадськість із професійною подією -Першим Всеукраїнським з’їздом нотаріусів України.
Ваш вибір професії — це вибір шляху відповідальності, справедливості, відданості та цілеспрямованості.
Нехай ваші професійні зусилля будуть винагородженні повагою і довірою громадян, впевненістю у надійному і справедливому захисті їх конституційних прав і свобод.
Щиро зичимо вам здоров’я, добробуту, щастя й удачі, життєвої наснаги та нових здобутків у професійній і громадській діяльності в ім’я процвітання нашої України.

З повагою
Секретар Комітету

Лукаш О.Л.

Вітання Лідера партії регіонів Віктора Януковича з нагоди проведення Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
01021, м. Київ, вул. Липська, 10, тел./факс: 594-63-40
Делегатам, гостям та організаторам Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів
Дорогі друзі!
Від імені Партії регіонів щиро вітаю Вас з початком роботи Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів.
Проведення такого представницького форуму свідчить про назрілу необхідність професійного обговорення на найвищому фаховому рівні проблемних питань та шляхів подальшого розвитку галузі.
Сьогодення ставить перед Вами нові виклики та вимоги до якості послуг, удосконалення механізму забезпечення законних прав кожного громадянина, переконаний, що спільними зусиллями Ви зможете подолати існуючі труднощі, а нотаріат і надалі залишатиметься важливим чинником розбудови правової і демократичної держави.
Упевнений, що участь у з’їзді наукової еліти, провідних діячів та фахівців нотаріальної діяльності в Україні сприятиме продуктивному обміну кращим досвідом та здобутками, досягнутими у сфері нотаріату, а напрацювання учасників нинішнього поважного зібрання, безперечно, будуть використані у процесі реформування практичної діяльності нотаріусів та піднесення її до рівня найвищих світових стандартів.
Бажаю учасникам з’їзду плідної роботи, творчої наснаги та успіхів на професійній ниві у справі служіння народові України.
З повагою
Лідер партії регіонів Віктор Янукович
19 череня 2009 р., м.

Вітання від імені фракції «Блок Юлії Тимошенко» з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Депутатська фракція «БЛОК ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО»
01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел./факс 255-21-33, тел.: 255-21-52, 255-30-87

№ 04-02/11-42 11 червня 2009
Шановні колеги, дорогі друзі!

Від імені фракції «Блок Юлії Тимошенко» щиросердно вітаю всіх Вас з визначною подією — Першим Всеукраїнським з’їздом нотаріусів України!
Саме на Ваші плечі держава поклала високу відповідальність за збереження цілісності основних засад нашого суспільства, і Ви успішно з нею справляєтесь!
Дякуючи Вас за це та користуючись нагодою, бажаю Вам міцного здоров’я, щастя, миру та злагоди у Ваших родинах. Нехай кожний день вашої діяльності приносить Вам професійні успіхи, а людська вдячність надихатиме на нові творчі здобутки!

З повагою
Кириленко І.Г.

Вітання Лідера «ФРОНТУ ЗМІН» Арсенія Яценюка з нагоди проведення Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

Першому Всеукраїнському з’їзду нотаріусів України
Шановні колеги!
Щиро вітаю учасників Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України.- провідних юристів нашої держави.
Ви щодня стикаєтесь з людськими проблемами, і я зичу вам чуйності та спокою, вміння бути вірними слугами Феміди.
Вірю, що ви і надалі залишатиметеся незаангажованими радниками та захисниками інтересів кожного українця.
Бажаю вам життєвої наснаги, успіхів в усіх починаннях та змін лише на краще!

З повагою, Арсеній Яценюк,
лідер «ФРОНТУ ЗМІН» підпис

Вітання Голови Державного комітету фінансового моніторингу України І. Черкаського з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

Шановні учасники
першого всеукраїнського з’їзду нотаріусів

Від імені Державного комітету фінансового моніторингу України та від себе особисто, дозвольте висловити свою повагу та вдячність за ваш вагомий внесок у розбудову правової держави.
Нотаріальна діяльність — це висока місія. У своїй щоденній роботі ви постійно доводите, що ми живемо в організованому, а не в хаотичному суспільстві, у суспільстві, де керує закон, а не сила. Адже нотарі — це та ланка, яка об’єднує державу та її громадян.
Переконаний, що служіння його величності Закону було і надалі залишатиметься вашим життєвим переконанням, а знання, досвід, високі людські якості забезпечать становлення України, як правової держави.
На сьогодні існує багато правових проблем, з якими ви щоденно зустрічаєтесь — це і мінливість законодавства, відсутність механізмів реалізації певних законодавчих норм, неврегульованість законодавчих актів, тому ваш досвід дуже важливий і повинен враховуватись законодавцями.

Упевнений, що сьогоднішній всеукраїнський з’їзд об’єднає зусилля усіх нотаріусів, започаткує нові стратегічні напрямки подальшого реформування нотаріату та закріплення їх на законодавчому рівні, що сприятиме руху України по шляху побудови демократичної європейської держави, найбільшою цінністю якої є верховенство права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Голова Державного комітету фінансового моніторингу України
І. Черкаський
З повагою

Затверджено нову Інструкцію з оформлення працівниками ДАІ матеріалів про адмінпорушення

Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
від 26 лютого 2009 року N 77
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
24 квітня 2009 р. за N 374/16390
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України від 24 вересня 2008 року N 586 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (далі — Інструкція), що додається.
2. Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — ГУМВС, УМВС):
2.1. Організувати вивчення Закону України від 24 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» та Інструкції, затвердженої цим наказом, усіма працівниками Державтоінспекції МВС.
2.2. Забезпечити здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до чинного законодавства, у тому числі вимог Інструкції, а також неухильно дотримуватись вимог законодавства при розгляді таких справ.
2.3. З метою роз’яснення законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху організувати виступи особового складу управлінь (відділів, відділень) ДАІ ГУМВС (УМВС) та представників громадськості на автотранспортних підприємствах, у навчальних закладах, трудових колективах, висвітлення в засобах масової інформації питань, що стосуються змін у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
3. Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (Копитов С. М.), Департаменту Державної автомобільної інспекції (Коломієць С. Г.) забезпечити підрозділи Державтоінспекції МВС працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
4. Департаменту ресурсного забезпечення (Матвійчук П. А.) забезпечити виготовлення необхідної кількості бланкової продукції відповідно до замовлень Департаменту Державтоінспекції МВС.
5. Департаменту Державтоінспекції (Коломієць С. Г.) організувати проведення занять з керівниками (начальниками, командирами) підрозділів Державтоінспекції та інспекторами адміністративної практики ГУМВС, УМВС з питань удосконалення правозастосувальної діяльності, зміцнення законності, забезпечення охорони прав і свобод громадян.
6. Визнати таким, що втратив чинність, наказ МВС від 22 жовтня 2003 року N 1217 «Про виконання Закону України від 5 квітня 2001 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2003 року за N 974/8295.
7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра генерал-лейтенанта міліції Савченка О. І.
8. Наказ оголосити особовому складу органів та підрозділів внутрішніх справ.
9. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

Міністр Ю. В. Луценко

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 26 лютого 2009 р. N 77
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
24 квітня 2009 р. за N 374/16390

ІНСТРУКЦІЯ
з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
I. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція визначає процедуру оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС (далі — Державтоінспекція МВС) матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тимчасового затримання транспортного засобу, здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб та організацію діловодства в підрозділах Державтоінспекції МВС з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.
1.2. Інструкція розроблена відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), Законів України «Про дорожній рух», «Про міліцію», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», постанов Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення», від 17 грудня 2008 року N 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», від 17 грудня 2008 року N 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
1.3. Основні терміни, що використовуються в цій Інструкції, мають таке значення:
схема місця дорожньо-транспортної пригоди — зображення місця пригоди у вигляді схеми, яка оформляється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками та на якій графічно відображаються й фіксуються всі об’єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об’єктивного визначення її причин;
повторність правопорушення — повторне вчинення протягом календарного року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частинами третьою та шостою статті 121, частиною другою статті 128, частиною другою статті 130 КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП);
посадова особа — начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов’язки, а також працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання;
сталий орієнтир — стаціонарно встановлений об’єкт (кут будівлі або павільйону зупинки маршрутних транспортних засобів, дорожній знак 5.60 «Кілометровий знак», опора електропередач, об’єкт дорожнього сервісу, порядковий елемент інженерної конструкції дороги тощо), який має свою назву, порядковий номер, іншу видиму відмінність серед подібних об’єктів та розташований вздовж вулиці або смуги відведення дороги. Сталим орієнтиром не є дерева, кущі, транспортні засоби, які стоять, тимчасові споруди або конструкції, пересувні торговельні споруди, огорожі будівельних майданчиків або місць проведення дорожніх робіт, інші об’єкти, розташування яких на місцевості в подальшому неможливо об’єктивно визначити, чи геометрія, розміри або місце розташування яких можуть з часом змінюватися.
II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення
2.1. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (стаття 276 КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 — 126, 127-1 — 129, частинами першою — четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) КУпАП, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (частина друга статті 276 КУпАП).
2.2. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами третьою та шостою статті 121, частинами третьою та четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частиною третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, частиною другою статті 127-1, статтями 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП, а також справи про адміністративні правопорушення, учинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
2.3. Розглядати від імені органів Державтоінспекції МВС справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
2.3.1. За адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев’ятою статті 133-1 КУпАП, — працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання.
2.3.2. За адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (у частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), статтею 124-1, частинами другою і третьою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 127-1, статтями 128 — 129, статтею 132-1, частиною шостою статті 133-1, частинами першою — третьою статті 140 КУпАП, — начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, що виконує його обов’язки.
2.4. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи, передбачені статтею 24-1 КУпАП.
Особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 121 — 127, частинами першою — третьою статті 130, статтею 139, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника щодо зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.
2.5. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами третьою і шостою статті 121, частинами другою, третьою статті 130 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу долучається довідка за підписом посадової особи, зазначеної в частині другій статті 222 КУпАП, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення, прийняте в справі рішення.
2.6. Постанова про оплатне вилучення транспортного засобу, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем (частина перша статті 311 КУпАП).
2.7. Під час вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (частина перша статті 36 КУпАП). У цьому випадку посадова особа накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які вона має право розглядати.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга статті 36 КУпАП).
2.8. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім випадків фіксації правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (стаття 258 КУпАП). Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС (додаток 1).
2.9. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження; оскаржувати постанову в справі.
Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
Адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
2.10. Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
2.10.1. Відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
2.10.2. Недосягнення особою на момент учинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
2.10.3. Неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.
2.10.4. Вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
2.10.5. Видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення.
2.10.6. Скасування акта, який установлює адміністративну відповідальність.
2.10.7. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
2.10.8. Наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи.
2.10.9. Смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження в справі.
2.11. Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
2.11.1. Чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
2.11.2. Чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
2.11.3. Чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
2.11.4. Чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
2.11.5. Чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
2.12. Розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок (стаття 279 КУпАП).
2.13. Посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Якщо під час розгляду справи посадова особа прийде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, вона передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання (стаття 253 КУпАП).
2.14. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (стаття 33 КУпАП).
2.15. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до неї доцільно застосувати захід громадського впливу (стаття 21 КУпАП).
2.16. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення (додаток 2).
Постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа, та транспортний засіб, його номерний знак; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також інформацію про порядок і строк її оскарження.
2.17. Відповідно до статті 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов:
про накладення адміністративного стягнення;
про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;
про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься під час оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
2.18. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи в справі про адміністративні правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (частини перша — третя, п’ята статті 285 КУпАП).
2.19. Посадова особа Державтоінспекції МВС, яка розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію (стаття 282 КУпАП).
2.20. Винесення постанови щодо керування транспортними засобами особами, які не мають права керування таким транспортним засобом (відсутня необхідна категорія), так само, як і щодо передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, здійснюється відповідно до частини другої статті 126 КУпАП.
Положення частин першої та другої статті 126 КУпАП не застосовуються до осіб, які в установленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
Винесення постанови щодо керування транспортними засобами особами, позбавленими права керування транспортним засобом, слід провадити за частиною третьою статті 126 КУпАП.
2.21. Винесення постанови за вчинення правопорушення, передбаченого частинами третьою, шостою статті 121, може здійснюватися за місцем скоєння правопорушення за наявності відомостей про те, що це порушення не є повторним протягом календарного року. Винесення постанови за вчинення правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 130 КУпАП, може здійснюватися за місцем скоєння правопорушення за наявності відомостей про те, що це порушення не є повторним або двічі протягом календарного року особа не піддавалась адміністративному стягненню за вказане порушення. У разі неможливості встановити повторність за частинами третьою та шостою статті 121 КУпАП на місці скоєння правопорушення оригінал протоколу про адміністративне правопорушення передається до підрозділу з адміністративної практики Державтоінспекції МВС, де здійснюється перевірка на наявність повторності правопорушення. Після перевірки правопорушник повідомляється про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Дані про вчинення особою повторних адміністративних правопорушень заносяться інспектором з адміністративної практики Державтоінспекції МВС до Алфавітної книги (додаток 3) після набрання законної сили постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Посадова особа, яка готує матеріали до розгляду, готує довідку про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення із зазначенням посади і прізвища посадової особи, яка надала необхідні відомості.
2.22. У разі скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок її неправомірного винесення за даним фактом проводиться службова перевірка. Стосовно винної посадової особи відповідно до положень Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» вживаються заходи дисциплінарного впливу, відомості про які додаються до матеріалів перевірки.
III. Виконання постанов в справах про адміністративні правопорушення
3.1. Постанова в справі про адміністративне правопорушення виконується уповноваженим на те органом у порядку, установленому КУпАП та іншими законами України.
У разі винесення кількох постанов у справах про адміністративні правопорушення щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо (стаття 300 КУпАП).
3.2. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом (стаття 301 КУпАП).
3.3. За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6, 9 статті 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, припиняє її виконання (стаття 302 КУпАП).
Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначено статтею 303 КУпАП.
3.4. Постанова в справі про адміністративне правопорушення, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, виконується органом (посадовою особою), який виніс таку постанову.
Якщо постанова в справі про адміністративне правопорушення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, йому вручається копія такої постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 КУпАП.
3.5. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови в справі про адміністративне правопорушення, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України (стаття 307 КУпАП).
3.6. У разі несплати правопорушником штрафу в строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення супровідним листом (додаток 4) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, установленому законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» постанова, що направляється до органу державної виконавчої служби, повинна бути скріплена печаткою підрозділу, який його надіслав.
Копії постанови, супровідного листа про надсилання постанови для примусового виконання та квитанція про сплату штрафу чи копія платіжного доручення долучаються до матеріалів справи.
3.7. Постанова в справі про адміністративне правопорушення, за якою стягнуто штраф, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс таку постанову.
3.8. У разі винесення постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом тимчасово вилучене посвідчення водія особі, стосовно якої застосовано вказаний захід адміністративного стягнення, не повертається на термін позбавлення права керування транспортним засобом.
3.9. Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом іншим адміністративним стягненням (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 КУпАП), вилучене посвідчення водія повертається особі, у якої його було вилучено.
3.10. Водії транспортних засобів вважаються позбавленими права керування транспортним засобом з дня набрання чинності постановою про позбавлення цього права. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.
Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, стосовно якої застосовано вказане адміністративне стягнення, повертаються вилучені в неї документи відповідно до чинного законодавства. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державтоінспекції МВС іспитів для отримання права керування.
3.11. Посвідчення водія, вилучене в порядку, передбаченому статтями 317 та 318 КУпАП, зберігаються в підрозділах реєстраційно-екзаменаційної роботи за місцем проживання порушника.
IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
4.1. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток 5), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює порушникові його права і обов’язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.
У разі складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 124-1, частинами другою та третьою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 127-1, статтями 128 — 129, 132-1, частиною шостою статті 133-1, частинами першою — третьою статті 140 КУпАП, начальник або заступник начальника Державтоінспекції МВС, командир окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС чи його заступник виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
За адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою — п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою статті 122, частинами першою, другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою, другою статті 127 та частинами третьою, восьмою, дев’ятою статті 133-1 КУпАП працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, відповідно до своїх функціональних обов’язків самостійно виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення.
4.2. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122, частиною третьою статті 123, частинами першою — четвертою статті 130 КУпАП, наявність свідків є обов’язковою);
акт перевірки технічного стану транспортного засобу;
акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
У разі тимчасового вилучення посвідчення водія (стаття 265-1 КУпАП), талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (стаття 265-3 КУпАП) робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписаний також цими особами. У разі відмови порушника від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
4.3. При вчиненні особою будь-якого з порушень, передбачених частинами першою — шостою статті 121, частинами першою, другою статті 128 та частинами першою — третьою статті 130 КУпАП, за кожне порушення складається окремий протокол про адміністративне правопорушення.
4.4. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність відповідно до статті 15 КУпАП.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань — військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 15 КУпАП).
Під час документування таких порушень особа, на яку покладено обов’язки інспектора з адміністративної практики Державтоінспекції МВС, в обов’язковому порядку повідомляє військову комендатуру гарнізону за місцем учинення порушення.
4.5. При складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 139, 140 КУпАП, до нього може додаватись акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 6) з відповідними замірами та схемою про:
пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;
самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;
перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;
пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;
умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;
порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо;
порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 188-28 КУпАП, щодо невиконання законних вимог посадових осіб Державтоінспекції МВС щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, додається акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та копія раніше надісланого (врученого) листа.
V. Особливості оформлення матеріалів щодо адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП
5.1. Водії та інші особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).
5.2. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103.
5.3. Результати огляду, проведеного в присутності двох свідків працівником Державтоінспекції МВС з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення.
У разі проведення огляду в закладах охорони здоров’я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення.
5.4. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я посадова особа Державтоінспекції МВС в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП
6.1. У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
схема місця ДТП (додаток 7), що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником Державтоінспекції МВС;
пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
показання технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження;
інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення в справі.
У випадках, коли учасникам ДТП заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчий для проведення огляду місця події відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Одночасно на місці оформлення відповідних документів про адміністративні правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження транспортних засобів (додаток 8). Копія схеми або фотографії з місця ДТП надаються учасникам пригоди за їх письмовою заявою в підрозділі Державтоінспекції МВС, працівники якого оформили зазначене ДТП.
На схемі місця ДТП повинні бути графічно зображені та зафіксовані такі об’єкти:
ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода;
сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив’язка об’єктів та слідів;
транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів;
сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;
інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об’єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини та ін.), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту тощо;
координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів;
ширина проїзної частини разом з роздільними смугами;
ширина тротуарів, узбіччя;
розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;
розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;
розташування дорожньої розмітки;
розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов’язковому порядку в схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об’єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються:
марка (модель) пошкодженого транспортного засобу;
номерний знак транспортного засобу;
власник транспортного засобу;
перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.
Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
6.2. Складена на місці пригоди схема місця ДТП долучається до матеріалів справи. Зазначена схема підписується особами, які брали участь у ДТП, а також працівником Державтоінспекції МВС, який її склав.
6.3. Якщо на місці ДТП працівник Державтоінспекції МВС не може об’єктивно визначити особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, або відсутні прямі докази її вини, оформлені матеріли ДТП протягом доби передаються для подальшого розгляду інспектору з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС, на території обслуговування якого сталася пригода, або особі, яка виконує його обов’язки.
6.4. Інспектор з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особа, яка виконує його обов’язки, під час розгляду матеріалів ДТП повинен в найкоротший, але не більше одного місяця з моменту скоєння ДТП, термін, установити всі обставини її скоєння, ужити інших заходів щодо об’єктивного визначення особи (осіб), яка (які) скоїли адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи (осіб) протокол (и) про адміністративне правопорушення та в п’ятиденний термін надіслати його до відповідного суду.
6.5. Якщо для об’єктивного розгляду матеріалів ДТП необхідне залучення експерта, інспектором з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особою, яка виконує його обов’язки, у триденний термін з моменту скоєння ДТП готується відповідний лист до регіонального підрозділу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС з переліком питань, які треба з’ясувати для прийняття об’єктивного рішення в справі.
6.6. Якщо внаслідок ДТП немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого підрозділу Державтоінспекції МВС або в орган чи підрозділ міліції, на території обслуговування якого сталася пригода, для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши самостійно схему місця ДТП та підписавши її особисто.
Працівник Державтоінспекції МВС здійснює огляд транспортних засобів та діє відповідно до вимог цієї Інструкції. Схема місця ДТП, складена водіями транспортних засобів, долучається до матеріалів справи.
6.7. При складанні схеми місця ДТП рекомендується:
застосовувати спеціальні креслярські приладдя (лінійки, лекала тощо);
користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об’єктів та умовними позначками;
не порушувати масштабу зображення;
деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди;
використовувати винесення фрагментів за схему.
VII. Порядок здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія
7.1. У разі вчинення водієм порушення, за яке відповідно до статті 265-1 КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постанови в справі про адміністративне правопорушення і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами (додаток 9) терміном дії три місяці. Талон до посвідчення водія не вилучається, але при цьому не дає права на керування транспортними засобами без посвідчення водія або без тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
7.2. У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку гасяться (перекреслюються) категорії транспортних засобів, право на керування якими водій не має, проставляються дата тимчасового вилучення посвідчення водія, посада, прізвище працівника Державтоінспекції МВС, а також робляться такі записи:
7.2.1. У графі «Дата складання» вказується дата (день, місяць, рік) вчинення правопорушення (наприклад, 06.05.2009).
7.2.2. У графі «Стаття КУпАП» вказується стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення та частина цієї статті, якою передбачена відповідальність за порушення (наприклад, частина перша статті 130 КУпАП).
7.2.3. У графі «Серія, номер нагрудного знака» вказуються серія та номер нагрудного знака працівника Державтоінспекції МВС, який склав протокол про адміністративне правопорушення.
7.2.4. У графі «Серія, номер протоколу про адміністративне правопорушення» вказуються серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником Державтоінспекції МВС.
7.3. У разі скоєння адміністративного правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом працівником Державтоінспекції МВС робляться відмітки за фактом виявленого правопорушення.
7.4. Втрачений тимчасовий дозвіл поновлюється в підрозділі Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживання власника дозволу після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
7.5. У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, цій особі новий дозвіл видається лише після закінчення терміну дії попереднього дозволу, але на термін не більше трьох місяців з моменту скоєння такого правопорушення.
7.6. Повторні тимчасові дозволи на право керування транспортним засобом видаються інспектором з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживання правопорушника або особою, яка виконує його обов’язки.
7.7. Облік видачі та використання тимчасових дозволів на право керування транспортним засобом ведеться в Журналі обліку надходжень та витрати бланків суворого обліку (додаток 10). Зіпсовані, повернуті або такі, що мають друкарський брак, бланки дозволів знищуються та списуються з обліку відповідно до чинного законодавства.
7.8. Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.
VIII. Тимчасове затримання транспортних засобів
8.1. Тимчасове затримання транспортного засобу посадовою особою Державтоінспекції МВС проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху — робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1102.
Функціонування спеціальних майданчиків і стоянок Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів забезпечується МВС.
Органи місцевого самоврядування можуть виділяти у межах населених пунктів підрозділам Державтоінспекції МВС земельні ділянки для створення спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
8.2. Про тимчасове затримання транспортного засобу (блокування) працівником Державтоінспекції МВС робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, і в присутності свідків та працівника, якому передається транспортний засіб для транспортування, складаються протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (додаток 11). У разі застосування блокування транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, яка прийняла таке рішення, на лобовому склі автомобіля у видному місці залишається повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу (додаток 12).
8.3. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції МВС справляється плата відповідно до наказу МВС, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 N 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за N 1235/14502.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися до Державтоінспекції МВС зі зверненням щодо повернення їй тимчасово затриманого транспортного засобу.
Подання особою такого звернення є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
У черговій частині підрозділу або в разі відсутності чергової частини у відділенні Державтоінспекції МВС інспектором з адміністративної практики або особою, на яку покладені такі обов’язки, ведеться Журнал обліку тимчасово затриманих (заблокованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів (додаток 13).
Посадові особи, зазначені в частинах другій та третій статті 222 КУпАП, після здійснення відповідних перевірок за наявними інформаційними базами Державтоінспекції МВС повертають транспортний засіб його власнику (співвласнику) або уповноваженій ним особі, про що робиться відмітка в Журналі обліку тимчасово затриманих (заблокованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів.
IX. Тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду
9.1. У разі експлуатації транспортного засобу, що має несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), або не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду, працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду.
9.2. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1086.
9.3. За фактом виявлення порушень, передбачених частинами третьою, шостою статті 121 КУпАП, працівник Державтоінспекції МВС складає протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки технічного стану транспортного засобу, тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду, про що складається акт тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду (додаток 14). Складений протокол про адміністративне правопорушення направляється для розгляду до суду. Акт перевірки технічного стану транспортного засобу та тимчасово вилучений талон про проходження державного технічного огляду з карткою обліку адміністративного правопорушення зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС до усунення недоліків, указаних в акті перевірки технічного стану транспортного засобу.
У разі усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення адміністративного правопорушення працівник Державтоінспекції МВС складає акт перевірки технічного стану транспортного засобу, не вилучаючи талон про проходження державного технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
9.4. Протокол про адміністративне правопорушення, складений разом з актом перевірки технічного стану, тимчасово вилученим талоном про проходження державного технічного огляду транспортним засобом, зареєстрованим за межами території обслуговування підрозділу Державтоінспекції МВС, та інші документи в п’ятиденний термін надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання правопорушника, про що робиться відповідна відмітка в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (додаток 15), який ведеться інспекторами з адміністративної практики або посадовою особою, що виконує його обов’язки.
9.5. Контроль за дотриманням порядку обліку, зберігання протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів перевірки технічного стану транспортних засобів покладається на керівника відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС.
9.6. Тимчасово вилучений талон про проходження державного технічного огляду видається власникові або уповноваженій ним особі після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції МВС акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб’єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу.
X. Порядок здійснення тимчасового вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб
10.1. У разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусний маршрут протяжністю понад п’ятсот кілометрів працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб.
10.2. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1086.
10.3. За фактом виявлення порушення, передбаченого частиною другою статті 265-3 КУпАП, працівник Державтоінспекції МВС складає протокол про адміністративне правопорушення, тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб і складає акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб (додаток 16) у трьох примірниках, один з яких видається під розписку водієві.
10.4. У разі наявності достатніх підстав вважати, що виїзд транспортного засобу без ліцензійної картки на транспортний засіб, належно оформлених документів, а також направлення в рейс одного водія допущено з вини відповідальної посадової особи суб’єкта господарювання водій може давати пояснення, які долучаються до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Після реєстрації матеріалів адміністративного правопорушення в підрозділі Державтоінспекції МВС за місцем реєстрації суб’єкта господарювання пояснення водія передаються під підпис працівникові Державтоінспекції МВС, відповідальному за проведення профілактичної роботи в автогосподарствах суб’єктів господарювання, для реагування згідно зі статтею 128 КУпАП.
10.5. Складений протокол про адміністративне правопорушення, постанова в справі про адміністративне правопорушення, акт тимчасового вилучення ліцензійної картки та сама ліцензійна картка на транспортний засіб (за наявності) протягом доби передаються працівником Державтоінспекції МВС, який оформив матеріали правопорушення, до підрозділу Державтоінспекції МВС інспекторові з адміністративної практики або посадовій особі, що виконує його обов’язки.
10.6. Протокол про адміністративне правопорушення разом з актом про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб та ліцензійною карткою транспортного засобу, зареєстрованого за межами території обслуговування підрозділу Державтоінспекції МВС, у п’ятиденний термін направляються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем реєстрації транспортного засобу, про що робиться відповідна відмітка в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який ведеться інспекторами з адміністративної практики або посадовою особою, що виконує його обов’язки.
10.7. Акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб та сама ліцензійна картка транспортного засобу після реєстрації інспектором з адміністративної практики або посадовою особою, що виконує його обов’язки, у триденний термін надсилаються рекомендованим листом до відповідного органу ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за місцем реєстрації транспортного засобу для вжиття заходів реагування.
XI. Діловодство у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
11.1. Бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами є документами суворого обліку. Бланки документів суворого обліку у справах про адміністративне правопорушення виготовляються відповідно до технічного опису бланка тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами (додаток 17), технічного опису бланка постанови в справі про адміністративне правопорушення (додаток 18), технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 19) і направляються в підрозділи Державтоінспекції МВС централізовано за надісланими заявками про їх потребу.
Бланки документів суворого обліку повинні мати єдину нумерацію в межах Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, областей України.
Кількісний облік надходження, видачі та використання бланків документів суворого обліку ведеться особою, на яку покладено обов’язки інспектора з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС, у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку.
11.2. Особа, яка здійснює контроль за використанням бланків протоколів про адміністративне правопорушення в підрозділі Державтоінспекції МВС, заповнює корінець до складеного протоколу про адміністративне правопорушення і одночасно здійснює перевірку правомірності оформлених адміністративних матеріалів.
11.3. Корінець до тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом заповнюється працівником Державтоінспекції МВС, який його видав.
11.4. Облік використання бланків документів суворого обліку здійснюється відповідно до наявних корінців і Журналу обліку надходження та витрати бланків суворого обліку. Заповнені корінці зберігаються та знищуються відповідно до чинного законодавства.
11.5. Про виявлення зіпсованих бланків протоколів про адміністративне правопорушення (механічні пошкодження, друкарський брак) доповідається керівнику підрозділу Державтоінспекції МВС. Зазначені бланки повертаються відповідальній за їх отримання та видачу особі, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку.
11.6. Складені протоколи про адміністративні правопорушення, а також долучені до них тимчасово вилучені посвідчення водіїв, талони про проходження державного технічного огляду, ліцензійні картки на транспортний засіб та інші документи протягом доби реєструються в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Окремо реєструються протоколи про адміністративні правопорушення, що надійшли з інших підрозділів Державтоінспекції МВС.
11.7. У разі надходження протоколів про адміністративне правопорушення, до яких долучено тимчасово вилучені посвідчення водія, талони про проходження державного технічного огляду або ліцензійні картки на транспортний засіб, складається картка обліку адміністративного правопорушення (додаток 20) за номером реєстрації справи. Картки обліку адміністративних правопорушень разом із тимчасово вилученими документами за алфавітним порядком зберігаються протягом трьох років у металевій шафі (сейфі) приміщення підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району.
11.8. За наявності підстав для повернення тимчасово вилучених документів (постанова суду, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт із відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) тимчасово вилучені документи повертаються власникові, про що робиться відмітка в картці обліку адміністративного правопорушення.
Документи, які є підставою для повернення тимчасово вилучених посвідчень водія, талонів про проходження державного технічного огляду або ліцензійних карток на транспортний засіб, а також тимчасові дозволи на право керування транспортними засобами долучаються до картки обліку адміністративного правопорушення.
Невитребуване посвідчення водія зберігається в підрозділі Державтоінспекції МВС протягом двох років. Після закінчення цього строку посвідчення водія в триденний термін направляється до підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за територіальністю.
11.9. Матеріали щодо порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови у справі про адміністративне правопорушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспортних засобів, реєструються в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (додаток 21), протягом однієї доби. У журналі реєструються матеріали щодо адміністративних правопорушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови про адміністративні правопорушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспортних засобів, що надійшли з інших підрозділів.
11.10. Постанови суду про позбавлення водіїв права керування транспортними засобами реєструються протягом доби з моменту їх надходження в Журналі обліку постанов суду про позбавлення водіїв права керування транспортними засобами (додаток 22).
11.11. Зазначені журнали ведуться інспекторами з адміністративної практики підрозділів Державтоінспекції МВС. У підрозділах Державтоінспекції МВС, де не введена посада інспектора з адміністративної практики, ведення документації покладається на окремого працівника.
11.12. У підрозділі Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, переходять від працівника до працівника під підпис у відповідній графі Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
11.13. У підрозділи Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, долучаються, надсилаються або передаються в п’ятиденний строк, про що робиться відмітка в графі 6 Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у містах обмін матеріалами може здійснюватися один раз на тиждень). У цей же термін протоколи про адміністративні правопорушення спрямовуються до судів для розгляду.
11.14. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, надсилаються поштою рекомендованими листами виключно через підрозділи Державтоінспекції МВС, а постанови в справах про адміністративні правопорушення надсилаються безпосередньо порушникам поштою листом з повідомленням.
11.15. Справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розглядаються за місцем проживання правопорушника. У разі розгляду справи за місцем учинення правопорушення матеріали справи та постанова в справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення вищезазначеної постанови надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання порушника.
11.16. Алфавітна книга, журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою й зареєстровані в канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС.
11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім’я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлення, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п’ятиденний термін проводяться службові перевірки.
11.18. У разі встановлення факту безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення або надання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом у висновку службової перевірки обов’язково вказується необхідність зняття з обліку бланка вищезазначених протоколу, постанови або дозволу. Списані бланки долучаються до матеріалів перевірки, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку, які в подальшому знищуються відповідно до чинного законодавства.
11.19. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, підшиваються до справи згідно з порядковими номерами в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС за місцем прийняття рішення щодо накладення стягнення. Підшиті до справи аркуші нумеруються. На останньому аркуші працівник канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС засвідчує кількість пронумерованих аркушів своїм підписом.
11.20. Справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з моменту фіксації порушення. Видалення електронних матеріалів у зв’язку із закінченням установленого терміну зберігання здій

Надання прав на керування: новини від Кабміну

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 20 травня 2009 р. N 511
Київ

Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія
та допуску громадян до керування транспортними засобами

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Положення про порядок видачі посвідчень водія
та допуску громадян до керування транспортними засобами,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня
1993 р. N 340 ( 340-93-п ) (ЗП України, 1993 р., N 10, ст. 211;
1994 р., N 4, ст. 88; Офіційний вісник України, 1999 р., N 42,
ст. 2096; 2004 р., N 19, ст. 1335), виклавши його в редакції, що
додається.

Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 31

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 травня 1993 р. N 340 ( 340-93-п )
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 20 травня 2009 р. N 511)

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян
до керування транспортними засобами

Загальні положення

1. Це Положення є обов’язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
2. Особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія відповідної категорії (далі — посвідчення водія).
3. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А — мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 — квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми;

С1 — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE — состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Т — трамваї та тролейбуси.

4. У посвідченні водія, зразок якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. N 47 ( 47-92-п ) (ЗП України, 1992 р., N 3, ст. 57; 2004 р., N 49, ст. 3212), вгорі у графі «10″ проставляється дата надання права на керування транспортними засобами відповідної категорії. Інші позиції у графі «10″ посвідчення водія, де зазначаються категорії транспортних засобів, право на керування якими не надається, не заповнюються.

5. Водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE.

Умови допуску до керування транспортними засобами

6. Право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли:

шістнадцятирічного віку — категорії А1, А;

вісімнадцятирічного віку — категорії В1, В, С1, С;

дев’ятнадцятирічного віку — категорії BE, C1E, СЕ;

двадцятиоднорічного віку — категорії D1, D, D1E, DE, Т.

7. Право на керування транспортними засобами, обладнаними спеціальними звуковими і світловими сигналами або призначеними для перевезення небезпечних вантажів, а також автобусами, що здійснюють перевезення за міжміськими і міжнародними маршрутами, надається особам, які останні три роки працюють водіями транспортних засобів відповідної категорії.

Військовослужбовці строкової військової служби мають право на керування транспортними засобами, обладнаними спеціальними звуковими і світловими сигналами або призначеними для перевезення небезпечних вантажів, після проходження спеціальної підготовки і стажування протягом шести місяців.

8. Посвідчення водія на право керування транспортними засобами, обладнаними спеціальним засобом ручного керування, видається за наявності позитивного висновку медико-соціальної експертної комісії закладів охорони здоров’я після закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв (далі — заклад з підготовки водіїв) та складення теоретичного і практичного іспитів в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції.

9. Право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D або кількох з них та безперервний річний стаж керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В або С1, чи категорій В та С1 і безперервний трирічний стаж керування відповідним транспортним засобом, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.

Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, мають безперервний трирічний стаж керування транспортним засобом відповідної категорії, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.

До безперервного стажу керування транспортним засобом включається як робота протягом останнього часу на транспортному засобі, так і керування власним транспортним засобом з максимально допустимою перервою не більш як три місяці, якщо це підтверджено відповідними документами, а саме:
для осіб, що працюють водіями, — витягом з трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням дати наказу про призначення особи на посаду, дати, з якої така особа працює
водієм, марки закріпленого транспортного засобу і його номерного знаку. Витяг із трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства і скріплюється печаткою;

для осіб, які керують власним транспортним засобом, — реєстраційними документами на такий транспортний засіб;

для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, — реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на керування ним.

Іспити з навичок водіння складаються на транспортних засобах реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції, закладів з підготовки водіїв, підприємств та організацій.

10. Особи, які мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, але останнім часом не працювали водіями більше 12 місяців або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування транспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі тривалістю не менш як 30 годин.

11. Водії трамваїв і тролейбусів, які не працювали на міському електротранспорті більше року, допускаються до керування ними після підтвердження атестаційною комісією відповідного
підприємства теоретичних навичок водіння в межах вимог кваліфікаційної характеристики раніше одержаної кваліфікації, а також після стажування на маршруті тривалістю 70-140 годин.
Тривалість стажування встановлюється атестаційною комісією залежно від стажу і строку перерви в роботі за спеціальністю.

12. Водії транспортних засобів підлягають обов’язковому періодичному медичному огляду в установлені строки.

У разі виникнення сумніву щодо стану здоров’я водія посадові особи Державтоінспекції, закладів охорони здоров’я, автотранспортних підприємств та організацій можуть направити його на позачерговий медичний огляд.

Якщо водій ухиляється від проходження медичного огляду або визнаний за його результатами не здатним керувати транспортними засобами, то посвідчення водія у нього вилучається працівниками міліції в порядку і строки, передбачені нормативно-правовими актами.

Умови допуску навчальних закладів до підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів

13. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, трамваїв і тролейбусів проводиться в закладах з підготовки водіїв, які утворюються за наявності відповідної матеріально-технічної бази, атестованих спеціалістів та після їх акредитації згідно із законодавством.

14. Заклади з підготовки водіїв, які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, реєструються в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі
Державтоінспекції за місцем їх розташування.

15. Чисельність груп з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів становить не більш як 30 осіб. Заклади з підготовки водіїв зобов’язані не пізніше ніж протягом 15 днів після початку занять зареєструвати в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції кожну групу.

Порядок видачі посвідчень водія та позбавлення права на керування транспортними засобами

16. Посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції.

Документом, що засвідчує проходження підготовки і перепідготовки водіїв транспортних засобів, є свідоцтво (зразок додається).

Якщо особа з будь-яких причин не склала іспити в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції, видане свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення закладу.

17. Іспити, необхідні для одержання посвідчення водія, складають у місцевих реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції тільки ті особи, місце проживання яких зареєстроване на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Рішення про допуск до складення іспитів осіб, місце проживання яких зареєстроване на території інших адміністративно-територіальних одиниць або в іншій державі, можуть приймати керівники управлінь (відділів) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Військовослужбовці строкової військової служби допускаються до складення іспитів у Державтоінспекції за місцем дислокації військових частин.

18. Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій А1, А, В1, В, С1, С, D1 і D видаються особам, які склали в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції теоретичний і практичний іспити, категорії ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE — практичний, а на право керування трамваєм або тролейбусом — теоретичний іспити.

Під час теоретичного іспиту перевіряється знання Правил дорожнього руху та інших предметів, передбачених програмою підготовки. Результати складеного теоретичного іспиту вважаються дійсними протягом трьох місяців.

Під час практичного іспиту перевіряються навички керування транспортними засобами відповідних категорій.

19. Якщо особа під час теоретичного іспиту не підтвердила знання Правил дорожнього руху, то посвідчення водія вилучається, а повторний іспит призначається не раніше ніж через п’ять днів.

20. Позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами проводиться відповідно до законодавства.

Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів. Особам, позбавленим зазначеного права за керування транспортними засобами в стані сп’яніння, посвідчення може бути повернуто після обов’язкового проходження медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів. При цьому практичний іспит приймається екзаменаційною комісією на транспортному засобі тієї категорії, права на керування яким було позбавлено.

Видача і обмін посвідчення водія

21. Особам, які склали теоретичний і практичний іспити, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видається посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

22. Учням, які закінчили навчання в технікумі (училищі), коледжі, професійному навчально-виховному закладі або загальноосвітній школі третього ступеня, а також призовникам, що залучаються Міноборони для навчання керування транспортними засобами, але не досягли встановленого цим Положенням віку, за якого надається право на керування відповідними транспортними засобами, видається свідоцтво встановленого зразка.

Посвідчення водія видається після складення особою теоретичного і практичного іспитів у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.

До складення зазначених іспитів допускаються особи, що досягли встановленого цим Положенням віку.

23. Посвідчення водія видається особисто під розписку після пред’явлення паспорта або іншого документа, що його замінює.

24. У разі видачі дозволу на право керування транспортними засобами іншої категорії посвідчення водія обмінюється на нове, до якого вносяться відмітки, що були в попередньому посвідченні.

25. Особи, які керують транспортним засобом (якщо це підтверджено відповідними документами), обмінюють посвідчення водія без складення іспитів.

26. Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів без обов’язкового додаткового їх навчання в закладі з підготовки водіїв.

27. Обмін посвідчення водія, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктами 25 і 26 цього Положення.

Обмін посвідчення водія у зв’язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім’я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктами 25 і 26 цього Положення.

Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. N 586-VI ( 586-17 ) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», може бути обміняне на нове згідно з пунктами 25 і 26 цього Положення. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:

А1, А — відповідає категорії А;

В1, В — відповідає категорії В;

С1, С — відповідає категорії С;

D1, D — відповідає категорії D;

BЕ — відповідає категоріям В і Е;

C1E, СЕ — відповідає категоріям C і Е;

D1E, DЕ — відповідає категоріям D і Е;

Т — відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.

28. Обмін посвідчення водія проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання особи згідно з пунктами 25 і 26 цього Положення за умови подання особою картки водія або довідки з реєстраційно-екзаменаційного підрозділу про підтвердження факту видачі посвідчення водія та довідки про непозбавлення особи права на керування транспортним засобом, виданої підрозділом Державтоінспекції за зареєстрованим місцем проживання. Довідка про непозбавлення права на керування транспортним засобом дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Для відкриття нижчих категорій особа подає до реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції довідки про проходження двадцятигодинних курсів навчання керуванню на відповідному транспортному засобі у закладах з підготовки водіїв, підтвердження керування транспортним засобом протягом останніх 12 місяців за однією з відкритих категорій та складає практичний іспит з керування на транспортному засобі нижчої категорії. Можливе одночасне відкриття двох або більше нижчих категорій за наявності відповідних довідок, виданих закладами з підготовки водіїв, та складення практичних іспитів за кожною з таких категорій.

Нижчими категоріями вважаються:

D1 — до D;

C — до D1, D;

С1 — до С, D1, D;

B — до C1, C, D1, D;

В1 — до В, С1, С, D1, D;

А — до В1, В, С1, С, D1, D;

А1 — до категорії А, В1, В, С1, С, D1, D.

Якщо особа не керує транспортним засобом протягом останніх 12 місяців, відкриття нижчих категорій здійснюється після складення теоретичного та практичного іспитів.

29. У разі втрати посвідчення водія видається нове з відміткою «Дублікат». На період оформлення дубліката посвідчення водія видається тимчасовий талон на право керування транспортним засобом відповідної категорії на два місяці після складення громадянином теоретичного і практичного іспитів. У разі необхідності (надсилання запиту і одержання на нього відповіді, з’ясування окремих обставин, які пов’язані з втратою посвідчення тощо) строк дії талона може бути продовжений на один місяць.
Видача дубліката посвідчення водія замість втраченого у зв’язку із крадіжкою, стихійним лихом, пожежею, повінню тощо, якщо це підтверджено відповідними документами, проводиться без складення іспитів.

Обмін тимчасового талона на право керування транспортним засобом на посвідчення водія проводиться лише після перевірки особи на наявність вчинених нею адміністративних правопорушень. У разі коли провести таку перевірку в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції неможливо, обмін талона здійснюється після подання довідки про непозбавлення особи права на керування транспортним засобом, виданої підрозділом Державтоіспекції за зареєстрованим місцем проживання. Якщо особа без поважних причин не здійснила обмін тимчасового талона протягом трьох місяців після закінчення строку, на який він був виданий, дублікат посвідчення водія видається після складення такою особою теоретичного і практичного іспитів. Особам, які втратили тимчасовий талон на право керування транспортним засобом, виданий на період оформлення дубліката посвідчення водія, новий талон видається на загальних підставах.

30. Особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком «SU» (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.

Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.

Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв’язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.

Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами внутрішніх справ України дозволу на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

31. Співробітникам іноземних дипломатичних і консульських представництв в Україні, постійним представникам преси та інших іноземних організацій, якщо вони мають дійсні посвідчення водія іноземної держави (за умови, що країна їх постійного проживання є договірною стороною Міжнародної конвенції про дорожній рух) або міжнародні посвідчення водія, українські посвідчення видаються без проходження ними медичного огляду і складення іспитів.

Якщо в іноземних громадян та осіб без громадянства немає національних або міжнародних посвідчень водія, українське посвідчення видається їм на загальних підставах.

32. Міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземних держав, видані громадянам України за кордоном, обмінюються на українське посвідчення на загальних підставах за умови, що вони постійно проживають на території України.

Додаток
до Положення

ЗРАЗОК СВІДОЦТВА
про закінчення закладу з підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв
__________________________________________________________________
(найменування закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації водіїв)
__________________________________________________________________

СВІДОЦТВО

Серія ____ N __________

Видано громадянину (громадянці) _____________________________

про те, що він (вона) пройшов (пройшла) підготовку

з ____ _____________ 20 ___ р. по ____ ____________ 20 ___ р.

за програмою ________________________________________________
_____________________________________________________________

і на випускних екзаменах відповідно до протоколу N __________

від ____ ___________ 20 ___ р. одержав (одержала) такі оцінки

(задовільно, добре, відмінно):

правила дорожнього руху _____________________________________

будова, експлуатація і технічне обслуговування автомобіля ___

практичне керування автомобілем _____________________________

Голова комісії ______________________________________________

Керівник закладу ____________________________________________

М.П.

Видано посвідчення водія серії _____ N ________________

_____________________________________________________________
(найменування реєстраційно-екзаменаційного підрозділу
Державтоінспекції)
_____________________________ ____ _____________ 20 ___ р.

М.П.

Свідоцтво не є документом, що надає право на керування
транспортним засобом.

_______________
Примітка. Бланки свідоцтв є документами суворого обліку, мають
облікову серію і номер, виготовляються друкарським
способом із застосуванням засобів захисту від
фальсифікації, які визначаються підприємством-виробником
за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС.

Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів» від 26 травня 2009 року N 914/5

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 26 травня 2009 року N 914/5
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів
Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 N 1577, наказую:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів.
2. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (І. І. Завальна) довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома бюро технічної інвентаризації.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л. В. Єфіменка.

Міністр М. Оніщук

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства юстиції України
від 26 травня 2009 р. N 914/5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів
I. Загальні положення
Рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445).
В контексті розгляду цього питання, судове рішення — це вирок, рішення, постанова, ухвала, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах (пункт 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року N 740).
Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445, встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5). Так, державна реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
II. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно на підставі рішень судів, які ухвалені (постановлені) судами у цивільних справах
1. Згідно зі статтею 208 Цивільного процесуального кодексу України (далі — Кодекс) судові рішення викладаються у двох формах:
1) ухвали;
2) рішення.
Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.
Таким чином, ухвали постановлені судами першої інстанції вирішують лише процесуальні питання і не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.
У свою чергу, при вирішенні справи по суті суди ухвалюють рішення, і у випадку, якщо ухвалено рішення про визнання прав власності на нерухоме майно, то таке рішення є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.
2. Кодексом передбачена можливість апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу (стаття 313 Кодексу). Згідно зі статтею 314 Кодексу, розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках:
• відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін (в такому випадку, якщо судом першої інстанції ухвалено рішення про визнання права власності на нерухоме майно, то таке рішення є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• скасування рішення з направленням справи на новий розгляд (в такому випадку рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (у таких випадках рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності).
Апеляційний суд може скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити рішення (у випадку скасування рішення суду першої інстанції правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є рішення апеляційного суду про визнання права власності на нерухоме майно, а у випадку зміни рішення суду першої інстанції правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є те рішення суду, яким визнано право власності).
3. Кодекс передбачає можливість оскарження судових рішень у цивільних справах до Верховного Суду України.
Верховний Суд України розглядає рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Статтею 360 Кодексу встановлено, що ухвалені Верховним Судом України рішення або постановлені ним ухвали набирають законної сили з моменту їх проголошення і оскарженню не підлягають.
Статтею 344 Кодексу передбачено, що, розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:
• відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін (в такому випадку, якщо Верховний Суд України постановив ухвалу про залишення рішення апеляційного суду без змін, яким визнано право власності на нерухоме майно, то рішення апеляційного суду є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно; якщо Верховний Суд України постановив ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін, якою визнано право власності на нерухоме майно, то рішення суду першої інстанції є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд (в такому випадку рішення суду першої інстанції, апеляційного суду, ухвала Верховного Суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (у таких випадках рішення суду першої інстанції, апеляційного суду, ухвала Верховного Суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом (в такому випадку, правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є рішення суду першої інстанції про визнання права власності на нерухоме майно);
Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення і ухвалити нове або змінити рішення (у випадку скасування рішення суду правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є рішення Верховного Суду України про визнання права власності на нерухоме майно, а у випадку зміни судового рішення правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є те рішення суду, яким визнано право власності).
III. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно на підставі рішень, які ухвалені (постановлені) судами у господарських справах
1. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
• спорів про приватизацію державного житлового фонду;
• спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
• спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
• спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
• інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів (такі справи розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (стаття 16).
2. Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.
Таким чином, рішення про визнання прав власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.
Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто як і у цивільному судочинстві, ухвали, винесені господарськими судами, вирішують лише процесуальні питання і не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.
3. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість перегляду судових рішень в апеляційному порядку.
Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд (стаття 92).
Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:
• залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення (в такому випадку, рішення місцевого суду, яким визнано право власності, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (в такому випадку, правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є постанова апеляційного суду про визнання права власності на нерухоме майно; якщо рішення, яким визнавалося право власності на нерухоме майно скасовано частково в частині визнання права власності, то таке рішення не є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, а якщо рішення скасовано частково і прийнято нове рішення про визнання права власності, то рішення суду апеляційної інстанції є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково (у таких випадках рішення місцевого суду, яким визнавалося право власності, постанова апеляційного суду не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• змінити рішення (в такому випадку, правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є те рішення суду, яким визнається право власності на нерухоме майно).
4. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Статтею 108 ГПК встановлено, що касаційною інстанцією є Вищий господарський суд України, який переглядає за касаційними скаргами (поданнями) рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду.
За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову (стаття 11111). Згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:
• залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення (в такому випадку, якщо Вищим господарським судом України прийнято постанову про залишення постанови апеляційного суду без змін, якою визнано право власності на нерухоме майно, то постанова апеляційного суду є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно; якщо Вищим господарським судом України прийнято постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін, якою визнано право власності на нерухоме майно, то рішення суду першої інстанції є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення (в такому випадку, якщо Вищим господарським судом України прийнято постанову про визнання права власності на нерухоме майно, то така постанова є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно; якщо рішення першої інстанції, яким визнавалося право власності на нерухоме майно скасовано частково в частині визнання права власності на нерухоме майно, то рішення Вищого господарського суду України не є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, а якщо рішення першої інстанції скасовано частково і Вищим господарським судом України прийнято постанову про визнання права власності, то така постанова є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 11110 цього Кодексу (в такому випадку рішення суду першої інстанції, постанова апеляційної інстанції, постанова Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково (у таких випадках рішення суду першої інстанції, постанови апеляційної інстанції, Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції (в такому випадку, якщо Вищим господарським судом України прийнято постанову про визнання права власності на нерухоме майно, то така постанова є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (в такому випадку, якщо залишено в силі рішення суду першої інстанції, якою визнано право власності, то таке рішення є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності; якщо залишено в силі постанову апеляційної інстанції, якою визнано право власності, то така постанова є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності).
5. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість перегляду судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України.
Статтею 11120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України ухвалюється постанова Верховного Суду України.
Відповідно до статті 11118 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України має право:
• залишити постанову чи ухвалу без змін, а скаргу (подання) без задоволення (в такому випадку, якщо постановою Верховного Суду України постанову Вищого господарського суду України, якою визнано право власності на нерухоме майно, залишено без змін, то постанова Вищого господарського суду України є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно);
• скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або скасувати ухвалу і передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України (в такому випадку постанова Верховного Суду України, постанова Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності);
• скасувати постанову чи ухвалу і припинити провадження у справі (у такому випадку постанова Верховного Суду України, постанова Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності).
IV. Деякі аспекти щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішень судів як цивільного, так і господарського судочинства
1. Кодексом встановлено, що особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, є судовий наказ (стаття 95).
Тобто в розумінні Кодексу судовий наказ є рішенням суду, оскільки вирішує заяву по суті заявлених вимог. Водночас статтею 103 Кодексу передбачено, що судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, судовий наказ, яким вирішено вимогу щодо права власності на нерухоме майно, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.
2. Наказ, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, відрізняється за своєю юридичною природою від судового наказу, передбаченого Кодексом.
Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Тобто відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України наказ видається судом з метою виконання рішення суду.
Таким чином, наказ, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, не є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності. В такому випадку правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності, є рішення суду про визнання прав власності на нерухоме майно.
3. Кодексом та Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що одним із засобів вирішення спору є мирова угода, яка може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета спору.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє (виносить) ухвалу про закриття провадження у справі (статті 175, 205 Кодексу та 78, 121 Господарського процесуального кодексу України).
Мирова угода, затверджена ухвалою суду, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності (пункт 14 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445).
4. Що стосується роз’яснення рішення суду, то згідно зі статтею 221 Кодексу, статтею 89 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє (виносить) ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Тобто роз’яснення рішення суду не може змінювати суть рішення суду, вирішувати нові питання та здійснюється судом виключно з метою викладення більш ясно і точно тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі.
Таким чином, виходячи з аналізу норм Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, роз’яснення рішення суду не є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Крім того суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється (виноситься) ухвала (стаття 219 Кодексу та 89 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, «основне» рішення суду, яким визнано право власності, та ухвала суду про виправлення описок чи арифметичних помилок у цьому рішенні є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності. Тобто при подачі документів для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно необхідно подавати зазначене рішення суду та ухвалу суду про виправлення описок чи арифметичних помилок у цьому рішенні.
5. Кодексом та Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, що беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити (прийняти) додаткове рішення.
Згідно з Кодексом (пункт 1 частини першої статті 220) та Господарським процесуальним кодексом України (стаття 88) суд має право прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні суду, не ухвалено (не прийнято) рішення.
Крім того, Кодексом встановлено, що додаткове рішення може бути ухвалене у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати (пункт 2 частини першої статті 220).
Отже, додаткове рішення суду про визнання прав власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності. Таким чином, при подачі документів для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно необхідно подавати зазначене додаткове рішення суду разом з «основним» рішенням суду.
V. Деякі аспекти щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішень третейських судів
1. Законом України «Про третейські суди» передбачено, що будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду.
В контексті розгляду цього питання, третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (абзац другий частини першої статті 2 вказаного Закону).
Звертаємо увагу, що 5 березня 2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 1076-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» (набрав чинності 31 березня 2009 року) (далі — Закон), яким внесено зміни та доповнення до Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про третейські суди».
2. Так, Законом внесено зміни та доповнення, зокрема, до статті 6 Закону України «Про третейські суди», яка встановлює підвідомчість справ третейським судам. Третейські суди в порядку, передбаченому Законом України «Про третейські суди», можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема:
• справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство (пункт 6);
• справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7);
• справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 8);
• справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 13).
Наведені норми чітко визначають підвідомчість справ третейським судам і виокремлюють винятки (справи), що не можуть бути передані на розгляд третейського суду.
3. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про третейські суди» сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
Сторони третейського розгляду — це позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред’явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред’явлено позовні вимоги (абзац сьомий частини другої статті 2 зазначеного Закону).
Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані на день набрання чинності Законом, у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам.
Відповідно до пункту 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 квітня 2009 року N 01-08/194 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» після 31 березня 2009 року господарські суди не повинні видавати накази на виконання рішень третейських судів у розглянутих останніми справах, які зазначено в пунктах 1 — 13 статті 6 Закону України «Про третейські суди», в тому числі в тих випадках, коли на час розгляду таких справ вони були підвідомчі третейським судам.
Отже, після 31 березня 2009 року не підлягають виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані на день набрання чинності Законом, у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам.
Враховуючи викладене, зазначаємо, що рішення третейських судів у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам, у тому числі у спорах щодо нерухомого майна, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані до 31 березня 2009 року (зокрема, не здійснено державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009