МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
05.10.2009 № КО-25653-19

Щодо закритих акціонерних товариств

У Міністерстві юстиції розглянуто лист стосовно надання роз’яснень законодавства про господарські товариства і повідомляється таке.

Щодо відомостей, які повинен містити статут господарського товариства.

Главою 7 розділу ІІ Цивільного кодексу України визначені загальні положення про юридичну особу. Так статтею 83 Кодексу передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (статті 84 та 85 Кодексу).

Статтею 88 Кодексу встановлено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Главою 8 розділу ІІ вказаного вище Кодексу регулюються відносини щодо діяльності підприємницьких товариств. Статтею 154 Кодексу встановлено, що статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Статтею 82 Господарського кодексу України передбачено також, що установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Таким чином законодавством передбачено наявність відомостей про склад засновників та учасників, кількість акцій, що купуються засновниками, у статуті господарського товариства.

Одночасно слід зауважити, що 17 вересня 2008 року прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», що набрав чинності 30 квітня 2009 року.

Статтею 13 Закону визначено, які відомості має містити статут акціонерного товариства, а саме відомості про: 1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою; 2) тип товариства; 3) розмір статутного капіталу; 4) розмір резервного капіталу; 5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій; 6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій; 7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу; 8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації; 9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; 10) порядок скликання та проведення загальних зборів; 11) компетенцію загальних зборів; 12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів; 13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; 14) порядок внесення змін до статуту; 15) порядок припинення товариства.

Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

А отже, Закон України «Про акціонерні товариства» не вимагає зазначати у статуті товариства відомості про засновників та учасників товариства.

Пунктом другим розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30 квітня 2011 року) втрачають чинність статті 1 — 49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.

Абзацом першим пункту п’ятого розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30 квітня 2011 року).

Відповідно до пункту сьомого розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерні товариства звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до статуту товариства або статуту в новій редакції у зв’язку з приведенням його у відповідність із цим Законом.

Згідно із роз’ясненнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 липня 2009 року № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв’язку з набранням ним чинності» акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30 квітня 2011 року Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Акціонерні товариства, які, починаючи з 30 квітня 2009 року, привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Щодо реєстрації змін до установчих документів.

Здійснивши аналіз законодавства, слід зазначити, що термін «засновник (учасник)» використовується як узагальнюючий термін і стосується всіх видів господарських товариств. Так, наприклад, пунктом 1 § 1 глави 8 Цивільного кодексу України визначені загальні положення про господарські товариства. Стаття 114 Цивільного кодексу України встановлює, хто може бути учасником господарського товариства, а статтею 116 передбачені права учасників господарського товариства.

Глава 9 Господарського кодексу України також використовує такий термін як засновники і учасники господарських товариств, розділ 1 «Загальні положення» Закону України «Про господарські товариства» теж містить термін «засновники та учасники». Зазначений термін використовується і у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон) та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону (стаття 2 Закону).

Так, відповідно до статті 17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу — підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім’я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків, якщо засновник — фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа.

Статтею 29 цього Закону регулюються відносини щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Частиною першою визначено, які саме документи мають подаватися для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

При цьому частиною третьою цієї ж статті визначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Отже, при внесенні змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідно подавати весь перелік документів, визначений частиною першою та третьою статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Заступник Міністра Л.В.Єфіменко

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 07.05.2009 р. N 5224
Про порядок застосування окремих положень Закону України «Про акціонерні товариства»
(Витяг)
29 квітня 2009 року набирає чинності Закон України «Про акціонерні товариства» (далі — Закон N 514-VI).
З метою запобігання порушенням норм чинного законодавства Держкомпідприємництво звернулося до Міністерства юстиції України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного комітету статистики України з проханням надати роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону N 514-VI.
Після опрацювання отриманих відповідей повідомляємо таке.
Щодо порядку приведення діяльності відкритих/закритих акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону N 514-VI.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону N 514-VI акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.
Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Враховуючи те, що відповідно до Закону N 514-VI при «переході» закритих/відкритих акціонерних товариств у приватні/публічні акціонерні товариства їх правова основа — «акціонерне товариство» не змінюється, то приведення діяльності закритих/відкритих акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону N 514-VI проводитиметься через процедуру державної реєстрації внесення відповідних змін до статутів акціонерних товариств, у тому числі пов’язаних зі зміною найменування юридичної особи, відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Зазначений порядок «переходу» закритих/відкритих акціонерних товариств у приватні/публічні акціонерні товариства підтверджено роз’ясненням від 17.02.2009 р. N 3, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Щодо порядку застосування окремих положень Розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 17.02.2009 р. N 237 «Про акціонерні товариства» у зв’язку з набранням ним чинності», та роз’ясненнями, наданими листом від 10.04.2009 р. N 10/01/5752.
Щодо написання найменування акціонерних товариств відповідно до вимог Закону N 514-VI
Частиною четвертою статті 3 Закону N 514-VI визначено, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).
Згідно із Вимогами щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затвердженими наказом Держкомпідприємницта від 09.06.2004 р. N 65 та зареєстрованими в Мін’юсті 29.06.2004 р. за N 792/9391, у найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма та назва.
Крім того, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб’єктів господарювання, установленими Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.
На даний час Держкомпідприємництво узгодило позицію щодо написання найменування приватних/публічних акціонерних товариств з Держкомстатом.
Таким чином, написання найменування акціонерних товариств публічного/приватного типу матиме вигляд: публічне акціонерне товариство «власне ім’я» та приватне акціонерне товариство «власне ім’я».
Крім того, скорочене найменування публічного акціонерного товариства матиме вигляд — ПАТ «власне ім’я», а скорочене найменування приватного акціонерного товариства матиме вигляд — ПрАТ «власне ім’я».
Стосовно поширення норм Закону України «Про акціонерні товариства» і Закону України «Про господарські товариства» на закриті та відкриті акціонерні товариства
Пунктом 2 Прикінцевих положень передбачено, що через два роки з дня набрання чинності Законом N 514-VI втрачають чинність статті 1 — 49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.
За період з 29.04.2009 р. до 28.04.2011 р. акціонерні товариства до приведення у відповідність до норм Закону N 514-VI статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.
Акціонерні товариства, які починаючи з 29.04.2009 р. привели свою діяльність у відповідність до Закону N 514-VI, мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.
При цьому, починаючи з 29.04.2009 р., всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще не привели свою діяльність у відповідність до Закону N 514-VI, зобов’язані керуватись у своїй діяльності положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та Закону України «Про управління об’єктами державної власності», в тому числі тими, що внесені до зазначених законодавчих актів — Розділом XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про акціонерні товариства».
Крім того, починаючи з 29.04.2011 р., усім акціонерним товариствам необхідно виконувати всі вимоги Закону України «Про акціонерні товариства» в повному обсязі, в тому числі положення частини другої статті 20 щодо виключно бездокументарної форми існування акцій.
Таким чином, Закон N 514-VI надав можливість діючим акціонерним товариствам до приведення у відповідність своїх установчих документів, згідно із встановленим Законом строком, керуватися нормами Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.
Проте таким правом акціонерні товариства наділяються строком на два роки.
Стосовно внесення змін до статуту акціонерних товариств у разі збільшення розміру статутного капіталу
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень у разі, якщо після набрання чинності Законом N 514-VI загальними зборами акціонерного товариства, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов’язане привести свою діяльність у відповідність до цього Закону та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства. Невнесення таких змін до статуту та інших внутрішніх документів акціонерного товариства, згідно із Законом N 514-VI, є підставою для відмови в державній реєстрації випуску цінних паперів цього товариства.
Отже, у разі якщо починаючи з 29.04.2009 р. загальними зборами відкритого/закритого акціонерного товариства прийнято рішення про зміну статутного капіталу товариства (збільшення або зменшення розміру статутного капіталу), деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов’язане привести свою діяльність у відповідність до Закону N 514-VI.
Прийняття загальними зборами рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства до набрання чинності Законом N 514-VI не є підставою для приведення діяльності акціонерного товариства у відповідність до цього Закону та внесення необхідних змін до статуту та інших внутрішніх документів товариства.
Надані цим листом роз’яснення просимо довести до відома державних реєстраторів для врахування та використання їх в роботі. <...>

Заступник Голови С. Третьяков

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА
ПИСЬМО
от 03.08.2009 г. N 9200
Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел <...> обращение <...> относительно дарения акций частного акционерного общества и в пределах компетенции сообщает нижеприведенное.
Статьей 7 Закона Украины «Об акционерных обществах» предусмотрен порядок отчуждения акций акционерного общества, согласно которому акционеры публичного общества могут отчуждать принадлежащие им акции без согласия других акционеров и общества, но уставом частного акционерного общества может быть предусмотрено преимущественное право его акционеров и самого общества на приобретение акций данного общества, которые предлагаются их владельцем к продаже третьему лицу. В случае если уставом частного акционерного общества предусмотрено такое преимущественное право, оно реализуется в соответствии с частями третьей — шестой данной статьи.
Вместе с тем согласно части первой статьи 717 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) по договору дарения одна сторона (даритель) передает или обязуется передать в будущем другой стороне (одаренному) бесплатно имущество (подарок) в собственность.
Статьей 772 ГКУ определен порядок приема подарка.
Согласно части первой статьи 722 ГКУ право собственности одаренного на подарок возникает с момента его приема.
Учитывая указанное выше, считаем, что преимущественное право акционеров на приобретение акций не распространяется на случаи, когда осуществляется дарение акций.
Кроме того, сообщаем: учитывая то, что в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О государственном регулировании рынка ценных бумаг» Государственная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку в соответствии с возложенными на нее задачами, в частности, разъясняет порядок применения действующего законодательства о ценных бумагах и акционерных обществах, Госкомпредпринимательства обратился в указанный орган государственной власти за дополнительными разъяснениями.
После получения ответа Вы будете уведомлены дополнительно.

Заместитель Председателя С. Свищева

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ГОСУДАРСТВЕННАЯ КОМИССИЯ ПО ЦЕННЫМ БУМАГАМ И ФОНДОВОМУ РЫНКУ
ПИСЬМО
от 05.08.2009 г. N 11/03/12844
Государственная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку (далее — Комиссия) на письмо <...> в пределах компетенции сообщает.
Частью 2 статьи 7 Закона Украины «Об акционерных обществах» установлено, что уставом частного акционерного общества может быть предусмотрено преимущественное право его акционеров и самого общества на приобретение акций данного общества, предлагаемых их владельцем к продаже третьему лицу.
При этом согласно части 7 статьи 7 Закона Украины «Об акционерных обществах» указанное преимущественное право акционеров частного общества не распространяется на случаи перехода права собственности на ценные бумаги данного общества в результате их наследования или правопреемства.
То есть перечень случаев, на которые не распространяется преимущественное право акционеров частного акционерного общества и самого общества на приобретение акций данного общества, предлагаемых их владельцем к продаже третьему лицу, является исчерпывающим.
Дарение и мена акций не относятся к таким случаям.
Таким образом, преимущественное право акционеров частного акционерного общества и самого общества на приобретение акций данного общества, предлагаемых их владельцем к продаже третьему лицу (если такое право предусмотрено уставом), распространяется на все случаи перехода права собственности на акции частного акционерного общества, кроме перехода права собственности на ценные бумаги данного общества в результате их наследования или правопреемства.

Член Комиссии М. Бурмака

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА ІНСПЕКЦІЯ
ЛИСТ
від 10.06.2009 р. N 22/4-3324
За дорученням Міністерства регіональною розвитку та будівництва України Державна архітектурно-будівельна інспекція в межах компетенції розглянула звернення <...> та повідомляє.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» серед документів, які необхідно подати до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, є документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію та проектну документацію на будівництво, погоджену та затверджену в порядку, визначеному законодавством.
При проведенні реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування для отримання дозволу на виконання будівельних робіт замовником будівництва також подається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власників на проведення зазначених робіт.
Зазначені документи є обов’язковою передумовою надання інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.
При цьому відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також прилеглі до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Однак реконструкція квартири на першому поверсі багатоповерхового жилого будинку під магазин передбачає улаштування окремого входу, у тому числі з його пристосуванням для потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями. Розташування таких конструкцій на прибудинковій території фактично обмежить права усіх співвласників житлового будинку в частині вільного користування цією земельною ділянкою.
Тобто, земельна ділянка, на якій буде розташовано окремий вхід у магазин, де-факто буде вилучена із загального користування.
Відповідно до ст. 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Таким чином, проведення реконструкції квартири на першому поверсі багатоквартирного жилого будинку з улаштування окремого входу потребує оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Крім того, Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку програми і проекти (за винятком проектів, для затвердження яких комплексний висновок державної експертизи необов’язковий) затверджуються (перезатверджуються) на підставі позитивного комплексного висновку Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду або її місцевого підрозділу.
Наразі Мінрегіонбудом розроблено, затверджено та подано на державну реєстрацію до Мін’юсту наказ, яким затверджено Перелік об’єктів, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи необов’язковий1.
____________
1 З 22 червня 2009 року втратив чинність старий Перелік будівництва об’єктів виробничого призначення, для затвердження яких висновок комплексної державної експертизи необов’язковий, що було затверджено постановою КМУ від 31.10.2007 р. N 1269.
Тож із вказаної дати набрав чинності наказ Мінрегіонбуду України «Про затвердження Переліку об’єктів, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим» від 08.04.2009 р. N 145.
Зазначений наказ Мінрегіонбуду набере чинності через десять днів з дати його державної реєстрації.
Таким чином, затвердження проектів будівництва та надання в подальшому дозволу на виконання будівельних робіт можливе лише за умови отримання позитивного комплексною висновку державної експертизи (за винятком проектів, для затвердження яких комплексний висновок державної експертизи необов’язковий).
Одночасно Указом Президента України від 18.12.2007 р. N 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» Мінрегіонбуд зобов’язано установити жорсткий контроль за врахуванням при будівництві нових, проведенні реконструкції та капітальних ремонтів існуючих будівель та приміщень закладів культури та охорони здоров’я, навчальних закладів, об’єктів житлового та громадського призначення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями.
<...>

Заступник начальника В. Панка

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ЗЕМЕЛЬНЫМ РЕСУРСАМ
ПИСЬМО
от 14.05.2009 г. N 5475/22/12-09
Государственный комитет Украины по земельным ресурсам на письмо <...>, поступившее от Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства, относительно разъяснения некоторых вопросов законодательства в пределах компетенции сообщает.
Относительно изменения целевого назначения земельного участка
В соответствии с частью третьей статьи 20 Земельного кодекса Украины изменение целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан или юридических лиц, осуществляется по инициативе собственников земельных участков в порядке, устанавливаемом Кабинетом Министров Украины.
Порядок изменения целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан или юридических лиц, утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 11.04.2002 г. N 502 «Об утверждении Порядка изменения целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан или юридических лиц».
Если изменению целевого назначения подлежит часть земельного участка, то в соответствии с требованиями упомянутого постановления указанное осуществляется путем составления проекта землеустройства относительно отведения данного земельного участка.
Относительно аренды земельного участка под нежилым помещением в многоквартирном жилом доме
В соответствии с частью первой статьи 42 Земельного кодекса Украины земельные участки, на которых расположены многоквартирные жилые дома, а также относящиеся к ним здания, сооружения и придомовые территории государственной или коммунальной собственности, предоставляются в постоянное пользование предприятиям, учреждениям и организациям, осуществляющим управление этими домами.
В случае приватизации гражданами многоквартирного жилого дома соответствующий земельный участок, как указано в части второй статьи 42 Земельного кодекса Украины, может передаваться бесплатно в собственность или предоставляться в пользование объединению собственников.
В соответствии с частью третьей статьи 2 Земельного кодекса Украины объектами земельных отношений являются земли в пределах территории Украины, земельные участки и права на них, в том числе на земельные доли (паи).
Статьей 79 Земельного кодекса Украины определено понятие земельного участка, а именно: земельный участок — это часть земной поверхности с установленными границами, определенным месторасположением, с определенными в отношении него правами.
Положениями абзаца десятого статьи 1 Закона Украины «Об объединении сособственников многоквартирного дома» установлено, что придомовая территория — это территория вокруг многоквартирного дома, предназначенная для обслуживания многоквартирного дома.
С учетом вышеизложенного в совместную собственность или аренду предоставляется земельный участок для обслуживания всего дома, а не его части, поскольку установить на местности границы участков для обслуживания отдельных помещений в многоквартирном доме, отдельное месторасположение (адрес) невозможно.
Правоустанавливающий документ может быть выдан на весь земельный участок под многоквартирным домом, включая встроенные помещения, переведенные в нежилой фонд.
В соответствии с требованиями пункта 1.13 Инструкции о порядке составления, выдачи, регистрации и хранения государственных актов на право собственности на земельный участок и право постоянного пользования земельным участком и договоров аренды земли, утвержденной приказом Госкомзема Украины от 04.05.99 г. N 43, составление государственного акта на право собственности на земельный участок и на право постоянного пользования земельным участком при передаче земельного участка, который был ранее предоставлен гражданам, предприятиям, учреждениям, организациям и обществам граждан всех видов, в постоянное пользование или при переоформлении правоустанавливающих документов на данные земельные участки, производится после восстановления границ земельного участка в натуре (на местности) и закрепления их долгосрочными межевыми знаками установленного образца по утвержденной соответствующей технической документации.
Относительно уплаты налога на землю
В соответствии с положениями статьи 1 Закона Украины «О плате за землю» налог — обязательный платеж, который взимается с юридических и физических лиц за пользование земельными участками. Статьей 20 Закона Украины «Об объединении сособственников многоквартирного дома» определено, что доля в общем объеме обязательных платежей на содержание и ремонт неделимого имущества в многоквартирном доме устанавливается пропорционально общей площади помещений, находящихся в собственности физических или юридических лиц.
Доля в общем объеме обязательных платежей на содержание и ремонт общего имущества и в других совместных расходах в многоквартирном доме устанавливается пропорционально общей площади помещений, находящихся в пользовании физических или юридических лиц.
Таким образом, с учетом того что налог на землю или арендная плата уплачивается за весь земельный участок собственником или пользователем, необходимо определить долю в общем объеме земельного налога или арендной платы за землю, принадлежащую собственнику помещения, с учетом назначения данного помещения и получать с собственника встроенного или пристроенного помещения эту долю для дальнейшей уплаты обязательных платежей в бюджет.

Заместитель Председателя В. Петрук

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 23 вересня 2009 р. N 1007
Київ
Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести зміни до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 740 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 22, ст. 1623), виклавши його у редакції, що додається.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 31

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 травня 2006 р. N 740
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 23 вересня 2009 р. N 1007)

ПОРЯДОК
ведення Єдиного державного реєстру судових рішень
Загальна частина
1. Цей Порядок визначає процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — Реєстр).
2. Внесенню до Реєстру підлягають судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів (далі — суди), крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею.
3. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
адміністратор Реєстру — визначена в установленому законодавством порядку юридична особа, що здійснює заходи з технічного і програмно-технологічного забезпечення функціонування Реєстру, надання доступу до нього, забезпечує зберігання та захист даних, що містяться в Реєстрі, структурну систематизацію судових рішень відповідно до тематичних класифікаторів, створення та функціонування інформаційно-пошукової системи доступу до судових рішень, відтворення судових рішень протягом трьох робочих днів з моменту їх надходження, оприлюднення, а також виконання інших функцій, передбачених цим Порядком;
держатель Реєстру — ДСА, яка здійснює контроль за виконанням заходів, пов’язаних із захистом інформації, що міститься у Реєстрі, затверджує порядок зберігання електронних копій судових рішень, виконує інші функції із забезпечення функціонування Реєстру;
електронна копія судового рішення — складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму;
загальний доступ до судових рішень — режим доступу до внесених до Реєстру електронних копій судових рішень, який забезпечує одержання, використання, поширення і зберігання інформації, що міститься у Реєстрі, з урахуванням вимог щодо нерозголошення відомостей, що містяться в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, і дають можливість ідентифікувати фізичну особу, та відомостей, для забезпечення нерозголошення яких прийнято рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні;
комп’ютерна мережа судів загальної юрисдикції — сукупність територіально розосереджених систем обробки даних, інших технічних та програмних засобів, що забезпечує доступ до інформаційних ресурсів судової системи, їх пересилання і використання судами загальної юрисдикції;
повний доступ до судових рішень — режим доступу до внесених до Реєстру електронних копій судових рішень, який передбачає можливість одержання та використання інформації, що міститься у Реєстрі, зокрема відомостей, які не можуть бути розголошені в судових рішеннях, відкритих для загального доступу;
судове рішення — вирок, рішення, постанова, наказ, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції, у справах про адміністративні правопорушення.
4. Формування і функціонування Реєстру забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
5. Програмне забезпечення Реєстру, розроблене на замовлення ДСА та/або придбане нею, база даних Реєстру є власністю держави в особі ДСА.
6. Копії судових рішень видаються в установленому законодавством порядку з обов’язковим їх внесенням до Реєстру.
7. Електронні копії судових рішень є документами безстрокового зберігання.
8. Адміністратор Реєстру у разі припинення відповідно до законодавства своєї діяльності повідомляє про це держателеві Реєстру не пізніше ніж за три місяці, якщо інший строк не визначено законодавством.
Виконання адміністратором Реєстру своїх функцій здійснюється включно до дати припинення своєї діяльності.
Держатель Реєстру здійснює заходи з визначення в установленому законодавством порядку юридичної особи, яка виконуватиме функції адміністратора Реєстру, та забезпечує у визначеному ДСА порядку передачу бази даних Реєстру та програмного забезпечення від адміністратора до його наступника.
Формування та ведення Реєстру
9. Адміністратор Реєстру:
1) забезпечує функціонування Реєстру, зокрема оновлення його інформаційних ресурсів та бази даних, цілодобовий загальний та повний доступ фізичних і юридичних осіб до електронних копій судових рішень через офіційний веб-портал судової влади;
2) проводить реєстрацію, веде облік, обробляє, накопичує та зберігає електронні копії судових рішень;
3) вживає заходів для забезпечення:
захисту внесеної до Реєстру інформації;
функціонування комп’ютерної мережі судів загальної юрисдикції відповідно до укладених з держателем Реєстру договорів;
використання електронного цифрового підпису під час надсилання електронних копій судових рішень до Реєстру;
4) виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням функціонування Реєстру;
5) може систематично публікувати судові рішення в друкованих виданнях, а також видавати збірники за окремими категоріями судових справ з дотриманням вимог стосовно нерозголошення відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу та для забезпечення нерозголошення яких прийняте рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
10. Для забезпечення підготовки та надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень голова суду визначає відповідальну особу апарату суду та надсилає адміністраторові Реєстру копію відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону такої особи, її електронної адреси.
11. Адміністратор Реєстру у п’ятиденний строк з моменту надходження копії наказу про визначення відповідальної особи апарату суду:
здійснює заходи щодо авторизації відповідальної особи апарату суду у Реєстрі;
доводить до відома відповідальної особи апарату суду електронну та поштову адресу власної абонентської скриньки.
12. Суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення.
13. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення.
14. Електронні копії судових рішень, що підлягають негайному виконанню, надсилаються адміністраторові Реєстру відповідальною особою апарату суду відразу після їх ухвалення (постановлення). У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.
15. До кожної електронної копії судового рішення додається електронна інформаційна картка, в якій зазначається:
1) найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення;
2) код суду згідно з довідником статистичних кодів, затвердженим ДСА;
3) форма судочинства (цивільне, кримінальне, господарське, адміністративне, розгляд справ про адміністративні правопорушення);
4) форма судового рішення;
5) дата ухвалення (постановлення) судового рішення;
6) дата набрання судовим рішенням законної сили;
7) необхідність заборони оприлюднення судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади у вигляді відмітки встановленої форми;
8) номер і дата судової справи (якщо номер судової справи змінено, додатково зазначається попередні номер і дата судової справи);
9) номер і дата судової справи, рішення в якій переглядається;
10) дата ухвалення (постановлення) судового рішення, що переглядається;
11) найменування та код суду, що ухвалив (постановив) судове рішення, яке переглядається, згідно з довідником статистичних кодів, затвердженим ДСА;
12) склад суду із зазначенням прізвища та ініціалів судді (суддів);
13) найменування сторін судового процесу;
14) статус сторін судового процесу (фізична особа, юридична особа, державний орган, підприємство, установа, організація тощо).
16. Контроль за надсиланням судами електронних копій судових рішень адміністраторові Реєстру здійснює голова відповідного суду або особа, що тимчасово виконує його обов’язки та несе персональну відповідальність, встановлену законодавством.
17. Адміністраторові Реєстру забороняється виключати судові рішення з Реєстру або вносити будь-які зміни до них.
18. У разі виправлення відповідно до процесуального закону помилок, допущених у судовому рішенні, до Реєстру додатково вноситься електронна копія судового рішення з відповідними змінами.
19. Адміністратор Реєстру перед оприлюдненням тексту судового рішення для загального доступу опрацьовує в порядку черговості надходження текст електронної копії судового рішення з метою запобігання ідентифікації фізичної особи і розголошенню відомостей, що не можуть бути відкриті для загального доступу.
Літерне або цифрове позначення таких відомостей здійснюється окремо за кожною з таких відомостей із застосуванням кодифікатора, затвердженого держателем Реєстру.
Літерне або цифрове позначення відповідає літерному або цифровому позначенню певної відомості в усіх частинах судового рішення.
Користування Реєстром
20. Доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
ДСА публікує адресу веб-порталу судової влади в офіційних друкованих виданнях.
21. Користувачам Реєстру надається можливість пошуку, перегляду, роздрукування електронних копій судових рішень, копіювання їх текстів у цілому або частин відповідно до режиму доступу до судових рішень, внесених до Реєстру за останніх п’ять років. Порядок надання інформації за попередній період визначається держателем Реєстру.
22. Доступ до інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюється через інформаційно-пошукову систему доступу за такими реквізитами:
1) найменування суду, що ухвалив (постановив) судове рішення;
2) код суду згідно з довідником статистичних кодів, затвердженим ДСА;
3) прізвище та ініціали судді (суддів), який ухвалив (постановив) судове рішення;
4) дата ухвалення (постановлення) судового рішення;
5) форма судочинства;
6) форма судового рішення;
7) номер справи, у якій прийнято рішення, дата її надходження до суду;
8) найменування сторін судового процесу з урахуванням режиму доступу до судових рішень;
9) статус сторін судового процесу (фізична особа, юридична особа, державний орган, підприємство, установа, організація тощо);
10) ключові слова.
23. Загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру, має кожна фізична або юридична особа.
24. Дозвіл на повний доступ до судових рішень надається суддям, працівникам апарату судів, ДСА та її територіальних управлінь, адміністратора Реєстру з урахуванням службових обов’язків зазначених осіб шляхом автентифікації користувача.
25. Дозвіл на повний доступ до електронних копій судових рішень надається та анулюється:
суддям і працівникам апарату суду — головою суду;
працівникам територіального управління ДСА — його начальником;
працівникам ДСА — Головою ДСА;
працівникам адміністратора Реєстру — його керівництвом.
26. Адміністратор Реєстру здійснює реєстрацію користувача після надходження повідомлення про надання дозволу на повний доступ до судових рішень, в якому зазначаються посада, прізвище, ім’я, по батькові, строк дії дозволу та електронна адреса особи, якій надається дозвіл.
27. Особи, яким надано дозвіл на повний доступ до судових рішень, зобов’язані не допускати розголошення у будь-який спосіб інформації, що стала їм відома у зв’язку з користуванням Реєстру у режимі повного доступу.
28. Скасування реєстрації користувача здійснюється протягом одного дня адміністратором Реєстру у разі порушення ним вимог користування Реєстром або відсутності дозволу на повний доступ.
29. Посадова особа, що анулювала дозвіл на повний доступ до судових рішень, офіційно повідомляє про це адміністраторові Реєстру протягом двох робочих днів із зазначенням найменування посади, прізвища, імені та по батькові особи, якій анульовано дозвіл.
____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

Довідкова інформація для ІV кварталу 2009 року

Розмір мінімальної заробітної плати

Розмір Строк дії Документ, яким затверджено цей розмір
650,00 грн. 1 жовтня – 30 листопада ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 рік №835 – ІV
669,00 грн. 1 грудня – 31 грудня

Розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для різних соціальних демографічних груп населення на ІV кварталу 2009 року

Соціальні та демографічні групи населення Розмір, документ, яким його затверджено
ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 рік №835 – ІV, ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107 – ІV
Загальний показник (без прив’язки до груп населення) 626,00 грн.
Діти віком до 6 років 557,00 грн.
Діти віком від 6 до 18 років 701,00 грн.
ПРАЦЕЗДАТНІ ОСОБИ 669,00 грн.
Особи, які втратили працездатність 498,00 грн.

Максимальний розмір заробітної плати (або чистого доходу підприємця), з якої сплачуються страхові внески, на ІV квартал 2009 року

Розмір Документ, яким затверджено цей розмір Примітка
10 035,00 грн. на місяць Внесок до Фонду „тимчасової непрацездатності” – ст. 21 Закону від 18.01.2001р. №2240-ІІІ;
Внесок до Фонду „безробіття” – ст. 19 Закону від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ;
Внесок до ПФУ – ст. 19 Закону від 09.07.2003р. №1058-ІV;
Внесок до Фонду „нещасного випадку” – ст. 47 Закону від 23.09.1999р. №1105-ХІV; Якщо, наприклад, сума місячної зарплати перевищує максимальну величину, то і нарахування, і утримання здійснюються виходячи з цієї максимальної величини;
Сума перевищення не оподатковується.

Много теплых дружеских пожеланий говорится сегодня в ваш адрес коллегами и друзьями! Разрешите присоединиться к ним и сердечно приветствовать вас по случаю профессионального праздника — Дня юриста!
Ваша деятельность направлена на обеспечение справедливости и законности в обществе, создание стабильного механизма реализации правовых норм в работе государственных органов. Неоценим также вклад отечественных юристов в повышение правосознания граждан, формирование высокой правовой культуры общества.
Позвольте пожелать вам целеустремленности и преданности великому делу служения Закону, новых профессиональных успехов. Крепкого вам здоровья, мира, счастья и благополучия.

Директору
Департаменту нотаріату та
реєстрації адвокатських об’єднань
Ященко Н.В.

Узагальнені пропозиції нотаріусів щодо
проекту Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів,
що надійшли 29-30 вересня 2009 року
(надаються без правок та коректури, у авторському варіанті)

Обґрунтування
1) Може це і не в тему, але хотілось би нарешті отримати відповідь у працівників ІЦу на питання:
з яких підстав редагування помилково внесених даних в реєстрі (тих же бланків) через декілька днів після їх внесення, вони вважають несвоєчасним внесенням даних ?
2) п.п.2.3 викласти у такій редакції
- «внесення до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків здійснюється Реєстраторами не пізніше наступного дня після витрачання бланків».
Обґрунтування
Адміністратор звітує аж до 10-го числа наступного місяця, значить встигне, в той же день можуть і світло виключити чи з технікою щось, або навіть із самим нотаріусом.
Крім того є п.2.9 цього ж порядку який передбачає можливість внесення і не в той же день.
На з ‘їзді пропонувався і більш тривалий термін.
3) Слова «у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів»
Обґрунтування
- просто треба прибрати, як такі, що не мають жодного юридичного навантаження, і яка різниця як нотаріус вноситиме використані сьогодні бланки спочатку нумерації чи з кінця. Мова йде про внесення до реєстру, а не про використання.
4) У п.п.2.7- слова «за несвоєчасне внесення або», а також слова «або викрадення бланків» треба вилучити.
Обґрунтування
По-перше, внесення хоч і несвоєчасне, але воно все ж було;
По-друге, вжиття заходів до нотаріуса повинно бути однаковим як до державного так і до приватного, раз функції виконують однакові, і одним законом керуються;
По-третє – призупинення діяльності, це порушення конституційного права на труд, а вирішує таке обмеження конституційного права виконавчий орган, що є неприпустим.
І останнє- щоб вважати нотаріуса винним у викрадені своїх же бланків, ця вина має бути доведена, спрощена процедура доведення вини лише у відповідності до Порядку ведення реєстру бланків просто виглядає правовим нігілізмом такого шанованого відомства, яке затверджує цей порядок.
5) У п.п.3.1- абз.перший доповнити реченням –«якщо поданий нотаріусу документ викладений на декількох бланках, та представляє собою одне ціле, нотаріусу достатньо перевірити будь-який один бланк з усіх на яких викладений поданий нотаріусу документ».
6) У п.п.4.7 — слова «та реєстратором» прибрати,
Обґрунтування
бо ми будемо виконувати роботу за Адміністратора, яка зовсім не повязана з вчиненням нотаріальної дії. Буквально, будемо посередниками між зацікавленими особами та Адміністратором, що не відповідає нормам ст.3 Закону України «про нотаріат»
7) п. п.6.1 – доповнити п.п.6.1.3-
«за перевірку справжності бланків, на якому викладені документи, що подаються нотаріусу для вчинення нотаріальної дії»
Обґрунтування
Вартість перевірки буде узгоджуватися з Мінфіном, і не так легко буде мінятися у бік зростання, лише на підставі наказу МЮ.
8) 9.2. Нотаріуси протягом п’яти робочих днів з дня зіпсування чи анулювання бланка надсилають такі бланки до Постачальника разом з актом, що складається у двох примірниках. Один примірник акта повертається нотаріусу з відміткою Постачальника про одержання зазначених бланків, другий примірник акта залишається у Постачальника.
9.3. Постачальник знищує зіпсовані, анульовані або дефектні бланки, про що складається акт про знищення.
9.4. Знищення бланків здійснюється комісією у складі представників Української нотаріальної палати, Постачальника та Адміністратора Єдиного реєстру.
Обґрунтування
Проти того, щоб надсилати цілий зіпсований бланк. Раніше відрізалася смужка з серією та номером бланку та надсилалася для знищення саме ця смужка. Цей порядок потрібно повернути, бо в протилежному випадку це порушення нотаріальної таємниці.
9) 3.4. Нотаріуси, які не мають доступу до Єдиного реєстру, здійснюють перевірку справжності бланків шляхом подання заяв установленого зразка (додаток 6) до будь-якого Реєстратора Єдиного реєстру.
До заяви додається документ про внесення плати за перевірку справжності бланку у Єдиному реєстрі.
Реєстратор Єдиного реєстру здійснює перевірку справжності бланку у Єдиному реєстрі протягом одного дня з моменту отримання заяви.
Інформаційна довідка, сформована на підставі поданої заяви, направляється заявнику.
Реєстратор, що виконав перевірку бланків, на заяві нотаріуса робить наступні відмітки:
дата та вхідний номер заяви;
ідентифікатор;
реєстраційний номер інформаційної довідки.
Обґрунтування
Этот пункт работать не будет!!!!
Пропоную: 3.4. Нотаріуси, які не мають доступу до Єдиного реєстру( в тому числы через технычни обставини), здійснюють перевірку справжності бланків шляхом подання заяв установленого зразка (додаток 6) до будь-якого Реєстратора Єдиного реєстру або беспосереднього звернення до Администратора.
До заяви додається документ про внесення плати за перевірку справжності бланку у Єдиному реєстрі.
Реєстратор Єдиного реєстру здійснює перевірку справжності бланку у Єдиному реєстрі протягом одного дня з моменту отримання заяви.
Інформаційна довідка, сформована на підставі поданої заяви, направляється заявнику.
Реєстратор, що виконав перевірку бланків, на заяві нотаріуса робить наступні відмітки:
дата та вхідний номер заяви;
ідентифікатор;
реєстраційний номер інформаційної довідки.
В разі звернення до Адміністратора шляхом телефонного звонку, Адміністратор встановлює особу нотариуса за № свидоцтва та паролем (имеется ввиду не ключ) та сообщает нотаріусу № ідентифікатора. Плата включается до загального щомісячного розрахунку.

10) Обґрунтування
Правила ведення нотаріального діловодства ЗАТВЕРДЖЕНі наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 р. N 2368/5 встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах (далі — контора), державних нотаріальних архівах (далі — архів), приватними нотаріусами.
У відповідності до п. 2.3. Нотаріальне діловодство регулюється Законом України «Про нотаріат» (далі — Закон), цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок ведення діловодства. Пукт 2.4. має вичерпний перелік складових нотаріального діловодства.
ПОСТАНОВою КМУ від 5 серпня 2009 р. N 812 «Про затвердження Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання та опису і зразка такого бланка» (в подальшому Порядок) що під час перевірки організації нотаріальної діяльності державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства в обов’язковому порядку перевіряється стан обліку витрачання, зберігання і звітності про їх використання.
Тобто, перевірка організації нотаріальної діяльності і перевірка Порядку є різними об‘єктами перевірки.
П. 23. Порядку передбачена відповідальность у порядку, встановленому законодавством. Ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат» не містить відповідальності за порушення витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання.
Таким чином, внесення до «ПОРЯДКУ ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів» пункту 2.7. не відповідає діючому законодавству.

Голова Секції нотаріусів
Асоціації правників України Володимир Марченко

Лист
Міністерства юстиції України
від 30 вересня 2009 року № 31-32/310
Щодо виконання вимог Закону України „Про нотаріат”

Начальнику Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
начальникам головних управлінь юстиції
в областях, мм. Києві та Севастополі

У зв’язку з надходженням листів головних управлінь юстиції та з метою належного виконання вимог Закону України „Про нотаріат” (далі — Закон) Міністерством юстиції України повідомляється наступне.
Відповідно до статті 3 Закону нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Згідно статті 13 Закону стажистом нотаріуса може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у сфері права не менше трьох років, володіє державною мовою.
Статтею 7 Закону України „Про вищу освіту” встановлені освітні рівні вищої освіти і передбачено, що базова вища освіта – це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, що реалізується вищими навчальними закладами II — IV рівнів акредитації.
Повна вища освіта – це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра і реалізується у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.
Відповідно до Закону Української РСР „Про народну освіту”, який втратив чинність з прийняттям Закону Української РСР „Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, особам, які закінчили вищі навчальні заклади (університети, інститути, академії та інші навчальні заклади, віднесені до вищих навчальних закладів), присвоювалась кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності і видавався диплом встановленого зразка.
Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507, визначено напрями підготовки „Право” (спеціальності „Правознавство”, „Правоохоронна діяльність”) та „Міжнародні відносини” (спеціальність „Міжнародне право” для фахівців, які здобули вищу освіту, починаючи з 2004 року).
Таким чином, нотаріус або стажист нотаріуса повинен мати повну вищу юридичну освіту.
До стажу роботи у сфері права зараховується період роботи на посадах з реалізацією повноважень, пов’язаних з правоохоронними, правовиконавчими, правоустановчими функціями.
За змістом робота у сфері права передбачає розробку або застосування норм права і носить систематичний характер. Вважаємо, що це період роботи в органах державної влади (в тому числі в судах, органах юстиції, прокуратури), нотаріату, адвокатури, місцевого самоврядування, у профспілкових та інших громадських організаціях, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.
Стаж роботи у сфері права визначається на підставі записів у трудовій книжці.
Період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частина третя статті 179 Кодексу законів про працю України) зараховується до стажу роботи за спеціальністю, відповідно до статті 181 цього Кодексу.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення зазначеної статті Конституції України мають бути визначальними при вирішенні питання щодо можливості реєстрації приватної нотаріальної діяльності чи призначенні на посаду державного нотаріуса, осіб, які проходили стажування і отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі положень Закону України „Про нотаріат” в редакції, що діяла до внесення змін Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про нотаріат”, прийнятого Верховною Радою України 1 жовтня 2008 року № 614-VІ. Особа, яка була зарахована на посаду стажиста і отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю до набрання чинності вищевказаним Законом вправі зареєструвати свою приватну нотаріальну діяльність чи бути призначеною на посаду державного нотаріуса за умови подання всіх необхідних документів.

Міністр Микола Оніщук

На шляху практичної реалізації Звернення делегатів І Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України до Міністерства юстиції України

На виконання рішення І Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України Голова Секції нотаріусів Асоціації правників України Марченко Володимир Миколайович 29 вересня 2009 року провів робочі зустрічі із заступником Міністра юстиції України Єфіменком Леонідом Васильовичем та директором Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України Ященко Ніною Вікторівною з питань реалізації Звернення делегатів з’їзду.
Було відзначено, що Міністерство юстиції України завжди стоїть на позиції активної підтримки будь-яких конструктивних ініціатив та пропозицій нотаріальної спільноти, які спрямовані на розбудову сучасного демократичного нотаріату. Також із цього приводу Ніна Вікторівна Ященко зауважила, що найближчим часом (протягом 10–14 днів) нотаріусам буде доведено позиції Міністерства юстиції України із цього приводу і головний позитив, що з окремих питань Звернення це вже буде не тільки інформація, а й їх практична реалізація в житті шляхом напрацювання та затвердження відповідних підзаконних нормативних актів.
На прохання Голови секції нотаріусів Асоціації правників України Марченка Володимира Миколайовича, за дорученням заступника Міністра юстиції України Єфіменка Леоніда Васильовича, на базі Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань та за участі представника ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України було проведено робоче засідання щодо доопрацювання проекту Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. В обговоренні проекту взяли участь Ященко Ніна Вікторівна — директор Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України, Баранова Тетяна Іванівна — заступник директора Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України, Кривошеєва Анна Володимирівна — головний спеціаліст Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України, представник ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України та Марченко Володимир Миколайович — Голова Секції нотаріусів Асоціації правників України.
Було зазначено, що частина питань, які були викладені у Звернені делегатів з’їзду до Міністерства юстиції України та стосуються цього реєстру, при напрацюванні цього Порядку враховані, але обґрунтоване життям та практикою прохання щодо продовження на декілька днів терміну внесення відомостей до реєстру (на час обговорення) представником ДП «Інформаційний центр» не було враховано.
Також (на цей час) у Порядку збережено посилання на санкцію з наслідками ст. 29-1 ЗУ «Про нотаріат». На переконання Голови Секції нотаріусів Асоціації правників України Марченка Володимира Миколайовича та виходячи зі змісту Звернення делегатів І Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України, така конструкція не зовсім відповідає змісту ЗУ «Про нотаріат» і буде суперечити гарантіям, установленим Конституцією України.
У процесі обговорення проекту Порядку директор Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України Ященко Ніна Вікторівна порушила питання про необхідність залучення до обговорення проекту Порядку нотаріальної спільноти України шляхом розміщення цього проекту для обговорення на сайті Міністерства юстиції України, що і було здійснено того ж дня.
Зауваження та Пропозиції щодо зазначеного вище проекту можуть надсилатися до 1 жовтня 2009 року на електронну адресу Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань depnotar@minjust.gov.ua .
Під час зустрічей було висловлене тверде переконання в необхідності та в майбутньому продовженні тісної співпраці нотаріальної спільноти та Міністерства юстиції України.

Голова Секції нотаріусів
Асоціації правників України Володимир Марченко